Рішення

від 11.11.2022 по справі 480/2958/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 року Справа № 480/2958/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2958/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові вимоги від 16.11.2020 р. № Ф-17027-13 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4 348,35 грн. та від 23.02.2021 р. № Ф-17027-13 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 7 648,35 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що з 04.07.2016 року позивача взято на облік платника податків, та з 05.07.2016 року - на облік платника єдиного внеску як самозайняту фізичну особу, адвоката. Відповідачем було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 р. № Ф-17027-13 на суму 4 348,35 грн. та від 23.02.2021 р. № Ф-17027-13 на суму 7 648,35 грн. Позивач вважає, що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки в період, за який нараховано внесок, позивач є найманим працівником, та за неї сплачувався єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати. Разом з тим позивач незалежною професійною адвокатською діяльністю індивідуально не займалася і будь-якого доходу не отримувала.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог. Також зазначеною ухвалою відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що згідно баз даних ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 зареєстрована, як платник незалежної професійної діяльності з 29.06.2016 року по теперішній час, адвокат. Станом на 31.01.2021 р. в ІКП платника обліковувалась заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) в сумі 7648,35 грн. При цьому ОСОБА_1 за 1 квартал 2020р. було нараховано єдиного внеску в сумі - 2078.12 грн., за 2 квартал 2020р. в сумі - 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі - 3178,12 грн., за 4 квартал 2020р. в сумі - 3300,00 грн., що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків. Ч. 5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464) для зазначення категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, а саме 22 відсотки бази нарахування. Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мали у 2017-2020 роках фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст.4 Закону № 2464). В свою чергу норми ч.4 ст.4 Закону № 2464 не поширювалися в 2020 році на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску чинним законодавством не передбачено. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Сумській області вважає, що позивач є платником єдиного внеску, відповідно до вимог Закону України № 2464-VI та Інструкції № 449, а оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 року № Ф- 17027-13У та від 23.02.2021 № Ф-17027- 13У є законними (а.с. 42-43).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що з 04.07.2016 року позивача взято на облік платника податків, та з 05.07.2016 року - на облік платника єдиного внеску як самозайняту фізичну особу, адвоката (а.с. 10-11).

Відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , позивач з 08.01.2020 року по 12.02.2021 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" на посаді начальника юридичного відділу фінансового Департаменту (а.с. 16).

При цьому відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" від 10.02.2022 року, за період з 08.01.2020 року по 12.02.2021 року позивачу нарахована заробітна плата та сплачені страхові внески (а.с. 17).

Водночас відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування роботодавцем (код 38013278) сплачувався єдиний соціальний внесок за позивача (а.с. 26-27).

Також позивачем було подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік (а.с. 12-13), у якій в розділі ІІ "Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу" зазначено суму доходу у розмірі 182 500,51 грн. у графі "Дохід, нарахований у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які нараховані (виплачені, надані) відповідно до умов договору (контракту) (а.с. 12-13). В той же час у графі "Чистий оподатковуваний дохів, отриманий фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність сума доходу не зазначена.

Крім того у розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та війського збору з доходів, отриманих самозайнятою особою відображено, що позивач, як особа яка проводить незалежну професійну діяльність, доходів в 2020 році не отримувала (а.с. 13).

16.11.2020 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17027-13 з єдиного внеску в сумі 4 348,35 грн., що виникла станом на 31.10.2020 року (а.с. 30).

Приймаючи рішення про формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідач виходив з того, що за 1 квартал 2020р. позивачу було нараховано єдиного внеску в сумі - 2078,12 грн., за 2 квартал 2020р. в сумі - 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі - 3178,12 грн.. В той же час, відповідно до розрахунку боргу з єдиного соціального внеску за 2020 рік, на початку 2020 року у позивача була наявна переплата єдиного внеску у розмірі 1 946,95 грн., яка було спрямовано на погашення єдиного внеску за 1 квартал 2020 року (а.с. 47).

В подальшому, у зв`язку з нарахуванням позивачу єдиного внеску за 4 квартал 2020 року в сумі 3 300,00 грн., Головним управлінням ДПС у Сумській області у відношенні позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) 23.02.2021 р. № Ф-17027-13 на суму 7 648,35 грн., що рахується станом на 31.01.2021 року (а.с. 31).

Не погодившись із зазначеними вимогами про сплату недоїмки з єдиного внеску позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту - Законом № 2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1);

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5).

Частиною 1 ста. 7 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується, серед іншого:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1);

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2).

При цьому, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця або провадження такою особою, зокрема незалежної професійної адвокатської діяльності Законом № 2464 не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Також Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 року по справі №160/3114/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі №824/509-19-а зазначив, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 08.01.2020 року по 12.02.2021 року працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" на посаді начальника юридичного відділу фінансового Департаменту (а.с. 16) та за вказані періоди єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати був перерахований у повному обсязі, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" від 10.02.2022 року (а.с. 17, 26-27).

Тобто за період, за який податковим органом позивачу було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме з 2020 р. по 4 квартал 2021 р., позивач перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс", яким було сплачено страхові внески за позивача. При цьому доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально суду не надано. В той же час наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом безпідставно нараховано позивачу недоїмку по сплаті єдиного соціального внеску за вказаний період, адже роботодавцем було сплачено страхові внески за позивача.

А відтак враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 992,40 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 17.02.2022 № 37206047 (а.с. 9).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 р. № Ф-17027-13 на суму 4 348,35 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2021 р. № Ф-17027-13 на суму 7 648,35 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек