Постанова

від 10.05.2023 по справі 480/2958/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 р. Справа № 480/2958/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2022, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 11.11.22 по справі № 480/2958/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту ГУ ДПС у Сумській області, відповідач), в якій, з урахуванням уточнення, прийнятих судом просила суд визнати протиправними та скасувати податкові вимоги від 16.11.2020 № Ф-17027-13 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 4 348,35 грн та від 23.02.2021 № Ф-17027-13 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 7 648,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що незважаючи на наявність посвідченого права на зайняття адвокатською діяльністю, в 2020 році індивідуальної адвокатської діяльності не здійснювала та доходу від такої діяльності не отримувала, а реалізовувала свої професійні права виключно у межах трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Шен-Сервіс» (далі ТОВ «Шен-Сервіс»), на якому у вказаний період працювала на посаді начальника юридичного відділу фінансового Департаменту, та яке нараховувало та сплачувало за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в розмірі більшому за мінімальний страховий внесок, що відповідно, виключає обов`язок ОСОБА_1 зі сплати вказаного внеску, як особою, що провадить незалежну професійну діяльність. Отже, визначена відповідачем у оскаржуваних вимогах сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, фактично є подвійним зобов`язанням щодо сплати єдиного соціального внеску. Враховуючи викладене, стверджує, що нарахування відповідачем боргу зі сплати єдиного внеску станом є безпідставним, а відтак оскаржувані вимоги № Ф-17027-13 від 16.11.2020 та № Ф-17027-13 від 23.02.2021 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 по справі № 480/2958/22 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимог - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 р. № Ф-17027-13 на суму4 348,35 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2021 р. № Ф-17027-13 на суму 7 648,35 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми,40030, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.)

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 по справі № 480/2958/22 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на безпідставне не врахування судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог доводів ГУ ДПС у Сумській області, відповідно до яких з 2017 року навіть у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, позивач, як платник, зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 в редакції Закону від 06.12.2016, № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України"). Підстав для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність чинним законодавством не передбачено. З огляду на викладене, враховуючи перебування ОСОБА_1 за спірний період на обліку в ГУ ДПС в Сумській області, як платника єдиного внеску, стверджує про обов`язок позивача сплачувати такий внесок у встановлених законом порядку та розмірі. Отже, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17027-13 від 16.11.2020 та № Ф-17027-13 від 23.02.2021 є правомірними.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з 04.07.2016 року позивача взято на облік платника податків, та з 05.07.2016 року - на облік платника єдиного внеску, як самозайняту фізичну особу, адвоката (а.с. 10-11).

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , вона у період з 08.01.2020 року по 12.02.2021 року працювала на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" на посаді начальника юридичного відділу фінансового Департаменту (а.с. 16).

Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шен-Сервіс" від 10.02.2022 року, за 2020 рік позивачу нарахована заробітна плата та сплачені страхові внески (а.с. 17).

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування роботодавцем ТОВ «Шен-Сервіс» (код 38013278) за 2020 рік та з січня по лютий 2021 року включно сплачувався єдиний соціальний внесок за позивача (а.с. 26-27).

Також ОСОБА_1 було подано до відповідача податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2020 рік (а.с. 12-13), у якій в розділі ІІ "Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу" зазначено суму доходу у розмірі182 500,51 грн. у графі "Дохід, нарахований у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які нараховані (виплачені, надані) відповідно до умов договору (контракту) (а.с. 12-13). В той же час у графі "Чистий оподатковуваний дохів, отриманий фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність сума доходу не зазначена.

Крім того у розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та війського збору з доходів, отриманих самозайнятою особою відображено, що позивач, як особа яка проводить незалежну професійну діяльність, доходів в 2020 році не отримувала (а.с. 13).

16.11.2020 р. відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-17027-13 з єдиного внеску в сумі 4 348,35 грн., що виникла станом на 31.10.2020 року (а.с. 30).

Приймаючи рішення про формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), відповідач виходив з того, що за 1 квартал 2020 року позивачу було нараховано єдиний внесок у сумі - 2078,12 грн., за 2 квартал 2020 року в сумі - 1039,06 грн., за 3 квартал 2020 року в сумі - 3178,12 грн. В той же час, відповідно до розрахунку боргу з єдиного соціального внеску за 2020 рік, на початку 2020 року у позивача була наявна переплата єдиного внеску у розмірі 1 946,95 грн, яка було спрямована на погашення єдиного внеску за 1 квартал 2020 року (а.с. 47).

В подальшому, у зв`язку з нарахуванням позивачу єдиного внеску за 4 квартал 2020 року в сумі 3 300,00 грн., Головним управлінням ДПС у Сумській області у відношенні позивача було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.02.2021 № Ф-17027-13 на суму 7 648,35 грн, що рахується станом на 31.01.2021 року (а.с. 31).

Не погодившись із зазначеними вимогами про сплату недоїмки з єдиного внеску позивач звернулася до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведення відповідачем отримання позивачем за спірний період доходу від підприємницької діяльності та протиправності оскаржуваних вимог, оскільки єдиний внесок за 2020 рік, зокрема, нараховано та сплачено ТОВ «Шен-Сервіс», з яким у період з 08.01.2020 по 12.02.2021 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах, що виключає наявність у такої особи обов`язку щодо сплати єдиного внеску за спірний період, як фізичної особи-підприємця. При цьому, судом враховано, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані нормами Податкового кодексу України, а в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку - нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010, № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 ПК України, працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі по тексту - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Приписами ст. 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу приписів ст. 2 Закону № 2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз. 2 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

До платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI).

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 11.10.2017) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у спірний період з 08.01.2020 по 12.02.2021 відповідно до витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 ОСОБА_1 , як найманий працівник ТОВ «Шен-Сервіс» отримувала дохід лише від вказаного товариства у вигляді заробітної плати, з якої відповідно було сплачено єдиний соціальний внесок.

Наведене також підтверджується довідкою про доходи №00000000120 від 10.02.2022, виданою ТОВ «Шен-Сервіс», в якій вказано, що в період з 08.01.2020 по 12.02.2021 ОСОБА_1 працювала на підприємстві на посаді начальника відділу (форма працевлаштування основна) та за 2020 рік ТОВ «Шен-Сервіс» було нараховано ЄСВ у сумі 40150,11 грн (а.с. 17).

Отже, факт отримання позивачем доходів виключно за основним місцем роботи на ТОВ «Шен-Сервіс» та нездійснення адвокатської діяльності поза основним місцем працевлаштування підтверджено документально.

Відсутність у позивача доходу від здійснення адвокатської діяльності за 2020 рік також не заперечується відповідачем по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за період, за який позивачу нараховано недоїмку за оскаржуваними вимогами (2020 рік) ОСОБА_1 не здійснювала самостійної адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, що свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску у позивача, як самозайнятої особи.

Сама по собі наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 28.03.2019 по справі № 820/6324/17.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесено оскаржувані вимоги (1-4 квартали 2020 року) нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, колегія суддів вважає, що визначена в оскаржуваних вимогах ГУ ДПС у Сумській області від 16.11.2020 № Ф-17027-13 та від 23.02.2021 № Ф-17027-13 сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 7648,35 грн фактично є подвійним оподаткуванням одного й того самого доходу позивача

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.11.2019 по справі № №160/3114/19, від 04.12.2019 по справі № 440/2149/19, від 27.02.2020 по справі № 0440/5632/18, від 05.03.2020 по справі № 824/509/19-а, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що вимоги ГУ ДПС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від від 16.11.2020 № Ф-17027-13 та від 23.02.2021 № Ф-17027-13, винесені відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом № 2464-VI, без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а відтак, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст. 229, ч. 4 ст.241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 по справі № 480/2958/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій