Постанова

від 26.10.2022 по справі 760/14288/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2022 року місто Київ

справа № 760/14288/15-ц

провадження №22-ц/824/9534/2022

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ПАТ КБ «Надра»

відповідач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною,

на заочне рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 17 листопада 2015 року ухвалене у складі судді Лазаренко В.В.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, яка виникла внаслідок невиконання позивальником ОСОБА_1 та поручителями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язань за укладеними в 2008 році договорами.

Позов обґрунтовано тим, що згідно договором «Автопакет» № 15/П/19/2008-840-1 від 21 січня 2008 року ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 23709 доларів США, строком до 21 січня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 11,4% річних.

Відповідно до п.3.1 кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, ОСОБА_1 передає в заставу рухоме майно, а саме автомобіль марки Сенг Йонг, модель Кірон, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

В якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених кредитним договором, ОСОБА_2 виступила поручителем відповідно до п.3.2 кредитного договору № 1, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник.

Крім того, 21 січня 2008 року укладено договір «Автопакет» № 15/П/19/2008-840-2, згідно умов якого, в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених кредитним договором, ОСОБА_3 виступив поручителем відповідно до п.3.2 кредитного договору 2, згідно умов яких поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник.

6 липня 2010 року між позивачем, позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1, згідно якої сторони домовились внести зміни в існуючі кредитні зобов`язання та викласти текст кредитного договору в новій редакції.

Того ж дня, між позивачем, позичальником ОСОБА_1 та поручителем ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 2, згідно якої сторони домовились внести зміни в існуючі кредитні зобов`язання та викласти текст кредитного договору в новій редакції.

Відповідно до умов кредитного договору № 1 та кредитного договору № 2 позичальник ОСОБА_1 повинен був щомісячно вносити мінімальний необхідний платіж у розмірі 708 доларів США. Натомість умови кредитних договорів позичальником не виконуються належним чином.

Таким чином, станом на 8 червня 2015 року за кредитним договором № 15/П/19/2008-840 від 21 січня 2008 року виникла заборгованість перед банком зі сплати зобов`язань, яка становить 30705,59 доларів США за курсом НБУ еквівалентно 645609,80 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, у тому числі прострочена: 14476,50 доларів США, що еквівалентно 304380,08 грн.; заборгованості по сплаті відсотків, у тому числі прострочена 7316,86 доларів США, що еквівалентно 153842,88 грн.; пені за прострочення сплати кредиту 157714,78 грн., еквівалентно за курсом НБУ 7501,01 доларів США; штраф за порушення умов кредитного договору 29672,06 грн., еквівалентно за курсом НБУ 1411,22 доларів США, що нарахований відповідно до п.5.2 а 5.3 додаткової угоди.

Посилаючись на зазначені обставини та на підставі ст.ст.543, 544, 54, 553, 554, 555, 556, 1054 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 17 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Комерційний банк «Надра» заборгованість у розмірі 30705,59 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату платежу. Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн. по 1218 грн. з кожного.

З таким рішенням не погодився ОСОБА_3 , його представник адвокат Дубчак Л.С. подала апеляційну скаргу, в який просить скасувати заочне рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 як до солідарного боржника і відмовити ПАТ «Комерційний банк «Надра» у задоволенні вимог до ОСОБА_3 як до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з припиненням поруки відповідно до ч.4ст.559 ЦК України. Апелянт зазначає, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Банк відповідно до положень п.3.2.5 договору «Автопакет» від 21 січня 2018 року не набув право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає із цього договору, оскільки позивачем не направлялось ОСОБА_3 жодних вимог про виконання зобов`язання позичальника, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на солідарне стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Порука припинилася, враховуючи те, що між кредитором та позичальником було погоджено день настання строку виконання основного зобов`язання - 19 липня 2013 року, з 18 липня 2013 року почався перебіг шестимісячного строку для пред`явлення позову до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. Тобто позовна заява до поручителя повинна бути пред`явлена не пізніше 18 січня 2014 року. Натомість, позовна заява була направлена до суду лише 28 липня 2015 року.

ОСОБА_3 не знав і не міг знати про розгляд цієї справи та про винесене заочне рішення, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, належним чином не був повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Всі судові повідомлення та судові повістки були повернуті до суду «за закінченням строку зберігання», що не може вважатися належним повідомленням в контексті Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, апелянт зазначає про те, що заочне рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та не ґрунтується на засадах верховенства права.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «КБ «Надра», повноваження під час ліквідації якого здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_3 .

В судове засідання представник ПАТ КБ «Надра» , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.118-121 т.2), причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Представник ОСОБА_3 адвокат Дубчак Л.С. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в межах доводів апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 21 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був укладений договір автопакет №15/П/19/2008-840-1 із змінами внесеними додатковою угодою від 6 липня 2010 року № 1.

21 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1., ОСОБА_3 був укладений договір авто пакет № 15/П/19/2008-840-2 із змінами внесеними додатковою угодою від 6 липня 2010 року № 1.

За умовами вказаних договорів банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит на придбання автомобіля марки Ssang Yong модель Kyron 2007 року випуску, чорного кольору, заводський номер кузова НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Кредитування здійснювалось банком на наступних умовах: сума кредиту 23709 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 11,4% річних строком до 21 січня 2013 року.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися за виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором в повному обсязі.

Погашення заборгованості повинно було здійснюватися відповідачем ОСОБА_1 шляхом внесення а користь банку чергових мінімальних платежів, щомісячно до 18 числа поточного місяця, а за умовами додаткової угоди - відповідно до графіку погодженого в додатку до неї.

Відповідно до п.п. 5.1 -.5.3 додаткової угоди передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов`язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період прострочення. У випадку порушення позичальником вимог п.п.4.3.2-4.3.5, 4.3.8- 4.3.17 договору (крім п.п.4.3.6, 4.3.7 договору), позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5% від суми залишку по кредиту, розрахованої на день виконання зобов`язання, визначеного абз.1 п.2.4 договору на строк більше 30 календарних днів, позичальник, починаючи з 30-го дня прострочення, зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10% від суми несплаченого щомісячного платежу (несплаченої частини щомісячного платежу) за кожен випадок.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неналежним чином виконують свої обов`язки по кредитному договору та договору поруки, в результаті чого утворилася заборгованість, загальний розмір якої станом на 8 червня 2015 року складає 30705,59 доларів США, ща за курсом НБУ еквівалентно 645609,80 грн., з яких: заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена: 14476,50 доларів США, що еквівалентно 304380,08 грн.; заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена: 7316,86 доларів США, що еквівалентно 153842,88 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 157714,78 грн., еквівалентно за курсом НБУ 7501,01 доларів США; штраф за порушення умов кредитного договору 29672,06 грн., еквівалентно за курсом НБУ 1411,22 доларів США, що нарахований відповідно до п.5.2 а 5.3 додаткової угоди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зобов`язання за кредитним договором, виконання якого забезпечене порукою, позичальником ОСОБА_1 виконуються неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість, тому з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість в сумі 30705,59 доларів США в гривневому еквіваленті станом на дату платежу.

Проте, з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_3 я з поручителя заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання)розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення заочного рішення, судова повістка разом з розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч.4 ст.76 ЦПК України). У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою ( ч.8 ст.76 ЦПК України).

Отже, приписи ЦПК України на момент ухвалення заочного рішення не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (п.31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_3 не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, направлені судові повістки-повідомлення в судові засідання, призначені на 29 вересня 2015 року та на 17 листопада 2015 року були повернуті до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, наявні підстави вважати, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із ч.4 ст.559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений її строк договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування зобов`язання поруки. Право кредитора й обов`язок поручителя після спливу строку поруки припиняються. А тому кредитор не може вчиняти жодних дій щодо реалізації його права, зокрема і застосування примусових заходів захисту в судовому порядку. Навіть якщо в межах строку поруки була пред`явлена претензія, і поручитель не виконав вказані у ній вимоги, кредитор не має правана задоволення позову, заявленого поза межами строку поруки, оскільки із його закінченням відповідне право припинилося.

Установлено, що 21 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 як позичальником, ОСОБА_5 як поручителем був укладений договір «Автопакет» №15/П/19/2008-840-2, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 2379 доларів США , з терміном погашення до 21 січня 2013 року. Пунктом 3.2.5, 3.2.6 договору передбачено, що банк набуває право вимагати від поручителя виконання зобов`язання, що витікає із цього договору, при умові, що в установлений договором строк виконання позичальником зобов`язання в цілому чи в будь-якій його частині, вони не будуть виконані, а також при умові обов`язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов`язання позичальника в цілому (або в тій чи іншій його частині). Поручитель зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання по цьому договору не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення від банку. Сторони, керуючись ст.259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років ( п.7.3 договору).

6 липня 2010 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 як позичальником, ОСОБА_5 як поручителем була укладена додаткова угода № 1 до договору «Автопакет» № 15/П/19/2008-840-2 від 21 січня 2008 року, в якому було змінено кінцевий термін повернення кредиту - 19 липня 2013 року, а також виключена умова щодо збільшення строку позовної давності.

Ні у договорі «Автопакет» № 15/П/19/2008-840-2 від 21 січня 2008 року, ні у додатковій угоді № 1 до договору «Автопакет» № 15/П/19/2008-840-2 від 21 січня 2008 року в частині що стосується поруки не вказано строк його дії.

За таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Зважаючи, що кінцевий строк зобов`язання за кредитним договором, з урахуванням додаткової угоди 19 липня 2013 року, саме з цієї дати почався перебіг шестимісячного строку для пред`явлення позову до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором. 19 січня 2014 року закінчився шестимісячний строк звернення до суду із позовом до ОСОБА_3 .

Таким чином, звертаючись до суду 25 липня 2015 року, баком пропущено передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред`явлення вимог до поручителя, а тому зобов`язання ОСОБА_3 за договором поруки є припиненими.

Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_3 .

За таких обставин рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_3 . Крім того, підлягає скасуванню рішення суду в частині стягнення судового збору, оскільки підстави для стягнення з ОСОБА_3 судового збору відсутні. Зважаючи на те, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у справах, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, звільнена від сплати судового збору, витрати ОСОБА_3 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги мають бути компенсовані за рахунок держави.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Дубчак Лесею Сергіївною, задовольнити.

Заочне рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 17 листопада 2015 року в частині позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та в частині стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судового збору скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 1827 грн. з кожного.

Компенсувати ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 5481 грн. в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус