Постанова

від 10.11.2022 по справі 520/3336/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 р. Справа № 520/3336/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 13.12.21 року у справі № 520/3336/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00005081403 від 29 грудня 2018 року про сплату 2416923,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств і штрафних (фінансових) санкцій 576855,75 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №00005091403 від 29 грудня 2018 року про сплату 2454165,00 грн. податку на додану вартість і штрафних (фінансових) санкцій 613541,25 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 05 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 00005081403 від 29 грудня 2018 року, та №00005091403 від 29 грудня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області.

Постановою Верховного суду від 24 травня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року у справі № 520/3336/19 скасувати, та ухвалити нове судове рішення яким повністю задовольнити позовну заяву.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про непідтвердження реальності господарських операцій з придбання послуг між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп», оскільки реальність цих правовідносин підтверджена у повному обсязі наявними у справі первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку.

Зазначено, що замовлені у вищевказаних контрагентів послуги, прямо пов`язані із здійсненням позивачем його господарської діяльності, власних засобів для проведення таких робіт позивач не мав, а з представлених виконавцями звітів про виконану роботу вбачається обсяг та вартість наданих послуг, а також господарські операції, по яких вони були надані.

Також зазначено, що сама лише наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача не є належним доказом фіктивності зазначених товариств та нереальності проведених з ними господарських операцій. Крім того, позивач, як платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії своїх контрагентів.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання, чи розгляд справи без його участі, до суду апеляційної інстанції не надходило.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», ЄДРПОУ 39579852 (далі ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС») податкового законодавства за період з 13.01.2015 року по 31.12.2017 року, валютного за період з 13.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами вищевказаної перевірки складено Акт №4797/20-40-14-03-07/39579852 від 16.11.2018 року, за висновками якого встановлено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого були занижені податкові зобов`язання з ПДВ на 2454165,00 грн., в тому числі: за грудень 2015 року - 121667,00 грн., за грудень 2016 року - 60000,00 грн., за січень 2017 року - 326217,00 грн., за березень 2017 року - 631596,00 грн., за травень 2017 року - 117936,00 грн., за вересень 2017 року - 279110,00 грн., за жовтень 2017 року - 229176,00 грн., за листопад 2017 року - 233807,00 грн., за грудень 2017 року - 454656,00 грн.;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 ПК, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО "Витрати" 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), пункту 2 статті 3, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XІV, наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704), в результаті чого були занижені податкові зобов`язання з податку на прибуток на 2416923,00 грн., в тому числі: за 2015 рік - 109500,00 грн., за 2016 рік - 261000,00 грн., за 2017 рік - 2046423,00 грн.

Підставою для таких висновків в акті перевірки стали обставини щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп», з урахуванням фінансових показників яких позивач визначив фінансовий результат до оподаткування за 2015-2017 роки, зменшивши його на загальну суму 11369019,00 грн., та задекларував податковий кредит з ПДВ в загальній сумі 2454 165,00 грн. за грудень 2015 року, за грудень 2016 року, за січень, березень, травень, вересень - грудень 2017 року.

Безтоварність поставок послуг, постачальниками яких в наданих позивачем під час перевірки первинних документах вказані вищевказані контрагенти, в акті перевірки обґрунтована сукупністю таких обставин, як: ці контрагенти не мають матеріально-технічних ресурсів та персоналу відповідної кваліфікації, які об`єктивно необхідні для виконання робіт, які вказані в первинних документах, з урахуванням їх специфіки; за місцем реєстрації відсутні; встановлення досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, порушених за фактами фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), обставин щодо зазначених суб`єктів підприємницької діяльності як фіктивних підприємств, що були задіяні у протиправних схемах ухилення від оподаткування (щодо ТОВ «Ренопт» - у кримінальному провадженні від 28.07.2015 №32015100010000126; TOB «ВСК Профіт» - у кримінальному провадженні від 13.11.2017 №42017000000003630; ТОВ «Джерело-Суми 2017» - у кримінальному провадженні від 17.11.2017 №32017100080000070; ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Рістек Груп» та ТОВ «Сантал Інвест» - у кримінальному провадженні від 17.11.2017 №32017100080000070); допитаний у процедурах кримінального провадження засновник та керівник ТОВ «Прімавера Груп» ОСОБА_1 заперечує свою причетність до господарської діяльності названого товариства; основний вид їхньої діяльності (неспеціалізована оптова торгівля, зокрема продуктами харчування та товарами широко вжитку) не відповідає змісту господарських операцій з позивачем; згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) номенклатура придбаних ними товарів (послуг) не відповідає номенклатурі послуг, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами; ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», ТОВ «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив» знаходяться за однією адресою та мають спільного керівника та бухгалтера, яким є Фрейліх Р.В.

Контролюючий орган, як підтвердження безтоварності операцій позивача з придбання послуг у вищевказаних контрагентів, визнав також дефекти в актах здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), а саме: відсутність в актах даних щодо особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та кредиторську заборгованість в бухгалтерському обліку Товариства по розрахунках за придбані роботи (послуги).

На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки, Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 00005091403 від 29.12.2018 року яким ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3067706,25 грн., в тому числі за податковим зобов`язання в розмірі 2454165,00 грн., та за штрафними санкціями в розмірі 613541,25 грн.;

- №00005081403 від 29.12.2018 року яким ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2993778,75 грн., в тому числі за податковим зобов`язання в розмірі 2416923,00 грн., та за штрафними санкціями в розмірі 576855,75 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи до матеріалів справи, не підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп», тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про правильність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, та, як наслідок, правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 29.12.2018 року № 00005081403, №00005091403.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За змістом цієї норми обов`язковими для первинного документу є такі ознаки: він має містити відомості про господарську операцію; він підтверджує (фіксує) факт операції.

У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не є спірною обставиною у цій справі, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень №00005081403 від 29 грудня 2018 року та №00005091403 від 29 грудня 2018 року стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій щодо придбання позивачем послуг у контрагентів ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп», з урахуванням фінансових показників яких позивач визначив фінансовий результат до оподаткування за 2015-2017 роки.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за змістом представлених позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з названими контрагентами документами, між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як Замовником, та ТОВ «Ренопт» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лабораторна, 33/37), як виконавцем, укладено договір про надання послуг № 0211 від 02.11.2015 року, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов`язання по здійсненню передпродажної підготовки та пакування ковдр та матраців, а також організації комплектації та пакування герметика з джгутом. До вказаного договору складено специфікацію №1 від 02.11.2015 року.

Відповідно до договору № 28/09-15 від 28.09.2015 р. герметик та джут придбані позивачем у ТОВ «Пенетрон-Одеса» (м. Одеса), а матраци та ковдри - у ТОВ «Березанська суконна фабрика» (м. Березань) згідно рахунку-фактури №СФ0000144 від 26.10.2015 року.

На підтвердження реалізації позивачем герметика та джгуту, а також ковдр та матраців Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» позивачем надано видаткові накладні, та товарно-транспортні накладні № Р1 від 02.11.2015 року, № Р2 від 09.11.2015 року, № РЗ від 12.11.2015 року, № Р4 від 12.11.2015 року, № Р11 від 30.11.2015 року, № Р7 від 27.11.2015 року, № Р10 від 27.11.2015 року, № Р6 від 27.11.2015 року, № Р8 від 27.11.2015 року, № Р9 від 27.11.2015 року, акти прийому-передачі товару від 02.11.2015 року, від 09.11.2015 року, від 12.11.2015 року, від 12.11.2015 року, від 30.11.2015 року, від 27.11.2015 року.

Також, на підтвердження поставки товару до ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ФІЛІЯ «ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЦТВА» ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» позивачем надано видаткову накладну № 12 від 10.12.2015 року, та товарно-транспортну накладну № Р12 від 10.12.2015 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 0211 від 02.11.2015 року сторонами складено акти надання послуг № ОУ-1215/02 від 15.12.2015 року та № ОУ-1215/03 від 15.12.2015 року. ТОВ «Ренопт» також надано звіт про виконану роботу та бухгалтерську довідку. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: ковдри зимові, матраци в кількості 12812 шт., та герметик з джутом у кількості 672 комплектів потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Ренопт» з місцезнаходженням у м. Київ, для проведення передпродажної підготовки, пакування та комплектації, та після її проведення до кінцевого споживача, коли саме проводилась вказана підготовка, та яку кількість часу тривала.

Водночас, згідно наданих ТТН, матраци та ковдри придбані позивачем у ТОВ «Березанська суконна фабрика» транспортувались безпосередньо з м. Березань до ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» до м. Київ, м. Харків, м. Фастів, м. Львов. При цьому перша поставка до вказаного контрагента на адресу м. Київ (вул. Уманська, 8) матраців одинарних у кількості 1500 шт., згідно видаткової накладної № 1 та акту прийому-передання, ТТН відбулася 02.11.2021 року, тобто в день укладення позивачем та ТОВ «Ренопт» договору про надання послуг.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та TOB «ВСК Профіт» (місцезнаходження: м. Харків, проспект Науки, буд. 58, офіс 112-А), як виконавцем, договору про надання послуг № 01/10-1 від 02.10.2017 року, виконавець зобов`язався за завданням замовника протягом визначеного строку надати послуги вихрострумового методу контролю та ферозондового аналізу упору автозчепу. До вказаного договору складено специфікацію №1.

Згідно видаткової накладної № Н-00000032 від 03.10.2017 року упори були придбані позивачем у ТОВ «НІКОПОЛЬСЬКИЙ КРАНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Карла Лібкнехта, буд. 169) та у ПАТ «СТАЛЬ» (Луганська область, м. Сєверодонецьк, вул. Енергетиків, б. 54) згідно видаткових накладних № 61017001 від 06.10.2017 року, №111017001 від 11.10.2017 року, №231017001 від 23.10.2017 року, та №311017001 від 31.10.2017 року.

Упори реалізовані ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» (м. Суми), на підтвердження чого надано видаткові накладні № 148 від 03.10.2017 року, №149 від 06.10.2017 року, №150 від 11.10.2017 року, №151 від 23.10.2017 року, №155 від 01.11.2017 року, та товарно-транспортні накладні № Р148 від 03.10.2017 року, № Р149 від 06.10.2017 року, № Р150 від 11.10.2017 року, № Р151 від 23.10.2017 року, № Р155 від 01.11.2017 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 01/10-1 від 02.10.2017 року сторонами складено акт надання послуг № 3 від 31.10.2017 року. TOB «ВСК Профіт» також надано звіт про надання послуги та бухгалтерську довідку. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: упор передній та задній в кількості 1200 шт. потрапляв на адресу контрагента TOB «ВСК Профіт» з місцезнаходженням у м. Харків, для проведення означеного вихрострумового методу контролю та ферозондового аналізу, коли саме проводився такий контроль та аналіз, яку кількість часу тривав, та його результат.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та TOB «Фортком Трейд» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, оф.2), як виконавцем, договору про надання послуг № 1703/17 від 17.03.2017 року, його предметом є надання виконавцем послуг по ферозондовому аналізу автозчепа, вихрострумовому методу контролю автозчепа, ультрозвуковому аналізу автозчепа та магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії автозчепу. До вказаного договору складено специфікацію №1.

Автозчеп СА-3 1835.01.000 придбаний у Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» ДП ПАТ «Дніпровагонмаш» (Дніпропетровська область, м. Кам`янське, в. Українська, б. 4), відповідно до наказів-накладних № РТУ-165 від 17.03.2017 року, № РТУ-185 від 24.03.2017 року та № РТУ-202 від 30.03.2017 року.

Автозчеп СА-3 1835.01.000 реалізований Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця», відповідно до видаткових накладних № 29 від 17.03.2017 року, № 40 від 24.03.2017 року, №45 від 30.03.2017 року, та товарно-транспортних накладних № Р45 від 30.03.2017 року, № Р29 від 17.03.2017 року, № Р40 від 24.03.2017 року.

Згідно договору про надання послуг № 1703/17 від 17.03.2017 року сторонами складено акти надання послуг № 0317/17 від 17.03.2017 року, № ОУ-0324/17 від 24.03.2017 року, № ОУ-0330/17 від 30.03.2017 року. TOB «Фортком Трейд» також надано звіт про виконану роботу та бухгалтерські довідки. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: упор передній та задній в кількості 250 шт. потрапляв на адресу контрагента TOB «Фортком Трейд» з місцезнаходженням у м. Київ, для ферозондового аналізу автозчепа, вихрострумового метода контролю автозчепа, ультразвукового аналізу автозчепа та магнітно-порошкової/люмінесцентної дефектоскопії автозчепу, коли саме проводився такий аналіз/контроль/дефектоскопія, яку кількість часу тривав, та його результат.

Водночас, згідно наданих документів, переміщення автозчепів відбувалось безпосередньо в день їх придбання у Металургійного підприємства «Дніпродзержинський сталеливарний завод» ДП ПАТ «Дніпровагонмаш» з м. Кам`янське на адресу Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця» у м. Київ (вул. Алма-Атинська, 74).

Згідно договору про надання послуг № 28/1 від 04.12.2017 року укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Сантал Інвест» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, оф.5), як виконавцем, його предметом є надання послуг по ферозондовому аналізу автозчепа, вихрострумовому методу контролю автозчепа, ультрозвуковому аналізу автозчепа.

Згідно договору про надання послуг № 29/1 від 04.12.2017 року укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Сантал Інвест» (місцезнаходження: м. Київ, в. Ямська, б. 41, оф.5), як виконавцем, його предметом є надання послуг по дослідженню ризиків на ринку постачальників та покупців.

Автозчеп СА-3, упори автозчепа, хомут тяговий та пружини придбані позивачем у ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» згідно видаткової накладної №600 від 28.12.2017 року, у ТОВ «ТЕХНОРЕЙЛГРУП» згідно видаткової накладної № 424 від 29.12.2017 року, у ПАТ «СТАЛЬ» згідно видаткових накладних № 201217001 від 20.12.2017 року, № 261217001 від 26.12.2017 року, та № 291217001 від 29.12.2017 року, у АТ «ПО «Бежицкая сталь» згідно митних декларацій № 5265 від 19.12.2017 року, № 5273 від 27.12.2017 року, № 5277 від 30.12.2017 року.

Автозчеп СА-3, упори автозчепа, хомут тяговий та пружини реалізовано Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця», згідно видаткових накладних №172 від 21.12.2017 року, №174 від 21.12.2017 року, № 175 від 21.12.2017 року, №176 від 21.12.2017 року, №177 від 21.12.2017 року, № 182 від 26.12.2017 року, №183 від 26.12.2017 року, №184 від 26.12.2017 року, № 185 від 27.12.2017 року, №186 від 27.12.2017 року, № 199 від 29.12.2017 року, №200 від 29.12.2017 року, №201 від 29.12.2017 року, № 188 від 28.12.2017 року, №189 від 28.12.2017 року, №190 від 28.12.2017 року, № 194 від 29.12.2017 року, №195 від 29.12.2017 року, №196 від 29.12.2017 року, №197 від 29.12.2017 року, №198 від 29.12.2017 року, № 192 від 30.12.2017 року, №193 від 30.12.2017 року та товарно-транспортних накладних № Р172 від 21.12.2017 року, № Р177 від 21.12.2017 року, № Р182 від 26.12.2017 року, №Р183 від 26.12.2017 року, №Р184 від 26.12.2017 року, № Р185 від 27.12.2017 року, №Р186 від 27.12.2017 року, № Р201 від 29.12.2017 року, №Р200 від 29.12.2017 року, №Р199 від 29.12.2017 року, № Р188 від 28.12.2017 року, №Р189 від 28.12.2017 року, №Р190 від 28.12.2017 року, № Р198 від 29.12.2017 року, №Р197 від 29.12.2017 року, №Р196 від 29.12.2017 року, №Р195 від 29.12.2017 року, №Р194 від 29.12.2017 року. Та ТОВ «Українська машинобудівельна техніка» згідно видаткової накладної № 191 від 30.12.2017 року.

ТОВ «Сантал Інвест» та позивачем складно акти надання послуг № МР000000018 від 31.12.2017 року, № МР000000019 від 31.12.2017 року, № 20 від 31.12.2017 року, та № МР000000016 від 31.12.2017 року. ТОВ «Сантал Інвест» також надано звіти про виконану роботу та бухгалтерські довідки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: хомути тягові у кількості 180 шт., пружина внутрішня та зовнішня у кількості 1800 шт., упори автозчепу заднього в кількості 350 шт., та переднього в кількості 280 шт. автозчепів СА -3-280-і в кількості 280 шт. потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Сантал Інвест» з місцезнаходженням у м. Київ, для надання послуг по ферозондовому аналізу автозчепа, вихрострумовому методу контролю автозчепа, ультрозвуковому аналізу автозчепа, та від вказаного контрагента кінцевому споживачу позивача, коли саме проводилось надання/виконання зазначених послуг, яку кількість часу тривав, та його результат, у тому числі щодо дослідження ризиків на ринку постачальників та покупців.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Рістек Груп» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, оф. 8), як виконавцем, договору про надання послуг № 01/12 від 01.12.2017 року, його предметом є надання послуг по вихрострумовому методу контролю, ферозондовому аналізу та магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії. До вказаного договору складено специфікацію №1.

Петлі, упори автозчепу та пружини придбані позивачем у ПАТ «Роменський завод «Тракторзапчастина» (м. Суми) згідно видаткових накладних № ТЗ-0003018 від 19.12.2017 року, № ТЗ-0003019 від 19.12.2017 року, № ТЗ-0002977 від 12.12.2017 року, та у ТОВ «СПЕЦБІЛДІНГ», ТОВ «ДЕФЕНД КОМПАНІ», ПАТ «СТАЛЬ» згідно видаткових накладних № РН-0000012 від 08.12.2017 року, № 31 від 21.12.2017 року, № 30 від 21.12.2017 року, №41217001 від 04.12.2017 року.

Вказані петлі, упор автозчепу та пружини реалізовано ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», згідно видаткових накладних № 170 від 21.12.2017 року, № 171 від 21.12.2017 року, № 175 від 21.12.2017 року, № 176 від 21.12.2017 року, №177 від 21.12.2017 року, № 178 від 21.12.2017 року, №179 від 21.12.2017 року, № 180 від 21.12.2017 року, № 181 від 21.12.2017 року та товарно-транспортних накладних № Р170 від 21.12.2017 року, № Р171 від 21.12.2017 року, №Р177 від 21.12.2017 року, № Р178 від 21.12.2017 року, № Р178 від 21.12.2017 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 01/12 від 01.12.2017 року сторонами складено акти надання послуг № МР000000010 від 21.12.2017 року, № МР00000009 від 21.12.2017 року, та № МР00000008 від 21.12.2017 року. ТОВ «Рістек Груп» також надано звіт про виконану роботу та бухгалтерські довідки. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: петлі у кількості 18000 шт., упори автозчепу заднього та переднього в кількості 480 шт. пружини внутрішні та зовнішні в кількості 3800 шт. потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Рістек Груп» з місцезнаходженням у м. Київ, для вихрострумового методу контролю, ферозондового аналізу та магнітно-порошкової/люмінесцентної дефектоскопії, коли саме проводився такий аналіз/контроль/дефектоскопія, яку кількість часу тривав, та його результат.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Інвер Актив» (місцезнаходження: Київська область, м. Вишневе, в. Святоюріївська, буд. 22), як виконавцем, договору про надання послуг № 01/01-1 від 20.01.2017 року, його предметом є надання послуг по доопрацюванню хомутів тягових, вихрострумовому методу контролю, ферозондовому аналізу, магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії. До вказаного договору складено специфікацію №1 та №2 від 30.11.2017 року.

Петлі, упори автозчепу та хомути тягові придбані позивачем у ПАТ «Роменський завод «Тракторзапчастина» згідно видаткових накладних № ТЗ-0002824 від 08.11.2017 року, № ТЗ-0002786 від 01.11.2017 року, № ТЗ-0002785 від 01.11.2017 року, № ТЗ-0002788 від 01.11.2017 року, та у ТОВ «СПЕЦБІЛДІНГ» згідно видаткових накладних № РН-0000011 від 27.11.2017 року. ДП ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ» надано накази-накладні № РТУ-73 від 02.02.2017 року, № РТУ-823 від 30.11.2017 року, № РТУ-822 від 30.11.2017 року, № РТУ-814 від 28.11.2017 року, № РТУ-128 від 24.02.2017 року, № РТУ-136 від 28.02.2017 року, № РТУ-190 від 27.03.2017 року, № РТУ-165 від 17.03.2017 року, № РТУ-285 від 30.05.2017 року, № РТУ-284 від 30.05.2017 року, № РТУ-503 від 31.08.2017 року, № ВП-56 від 04.09.2017 року, № РТУ-813 від 28.11.2017 року. ПАТ «СТАЛЬ» надано видаткову накладну №311017004 від 31.10.2017 року.

Вказані петлі, упори автозчепу та хомути тягові реалізовані позивачем:

- ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», згідно видаткових накладних № 9 від 02.02.2017 року, № 8 від 02.02.2017 року, № 12 від 24.02.2017 року, № 16 від 24.02.2017 року, № 18 від 28.02.2017 року, № 20 від 28.02.2017 року, № 41 від 27.03.2017 року, №42 від 27.03.2017 року, №43 від 27.03.2017 року, №44 від 27.03.2017 року, № 26 від 17.03.2017 року, № 67 від 30.05.2017 року, № 66 від 30.05.2017 року, № 119 від 04.09.2017 року, №120 від 04.09.2017 року, та товарно-транспортних накладних № Р9 від 02.02.2017 року, № Р8 від 02.02.2017 року, № Р128 від 24.02.2017 року, № Р16 від 24.02.2017 року, № Р18 від 28.02.2017 року, №Р19 від 28.02.2017 року, №Р20 від 28.02.2017 року, № Р41 від 27.03.2017 року, №42 від 27.03.2017 року, №Р43 від 27.03.2017 року, №Р44 від 27.03.2017 року, №Р26 від 17.03.2017 року, №Р27 від 17.03.2017 року, №Р28 від 17.03.2017 року, № Р67 від 30.05.2017 року, № Р66 від 30.05.2017 року, № Р119 від 04.09.2017 року, №Р120 від 04.09.2017 року;

- ТОВ «УКРАЇНСЬКА МАШИНОБУДІВЕЛЬНА ТЕХНІКА» згідно видаткових накладних № 161 від 28.11.2017 року, № 115 від 28.08.2017 року, № 162 від 28.11.2017 року, № 163 від 01.12.2017 року, № 155 від 01.11.2017 року, № 160 від 27.11.2017 року, № 158 від 03.11.2017 року та товарно-транспортних накладних № Р161 від 28.11.2017 року, № Р115 від 28.08.2017 року, № Р162 від 28.11.2017 року, № Р163 від 01.12.2017 року, № Р155 від 01.11.2017 року, № Р160 від 27.11.2017 року, № Р158 від 03.11.2017 року;

- ТОВ «РОКАДАТРЕЙД» згідно видаткових накладних № 156 від 01.11.2017 року, № 159 від 08.11.2017 року, та товарно-транспортних накладних № Р159 від 08.11.2017 року, № Р156 від 01.11.2017 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 01/01-1 від 20.01.2017 року сторонами складено акти надання послуг № ІА000000005 від 30.11.2017 року, №ІA00000006 від 30.11.2017 року. ТОВ «Інвер Актив» також надано звіт про виконану роботу та бухгалтерські довідки. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: петлі, упори автозчепу заднього та переднього потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Інвер Актив» з місцезнаходженням у м. Вишневе Київської області, для надання послуг по доопрацюванню хомутів тягових, вихрострумовому методу контролю, ферозондовому аналізу, магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії, коли саме проводилось надання/виконання зазначених послуг, яку кількість часу тривало, та їх результат.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Прімавера Груп» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Суздальські ряди буд. 3, оф. 5), як виконавцем, договору про надання послуг № 0112/16 від 01.12.2016 року, його предметом є надання послуг технічного характеру по організації доопрацювання металевих виробів та виробів із чавуну, дефектоскопія, випробування на міцність, хімічні аналізи. До вказаного договору складено специфікації №1, №2, №3 та №4.

Петлі, пружини, упор автозчепу та хомут тяговий придбані позивачем у ТОВ «Роменський завод «Тракторозапчастина» згідно видаткової накладної № ТЗ-0001486 від 12.01.2017 року, у ТОВ «Укрцентр», згідно видаткової накладної № 3012-02 від 30.12.2016 року, у ПАТ «СТАЛЬ», згідно видаткових накладних № 130317001 від 13.03.2017 року, № 10317001 від 01.03.2017 року, № 242 від 23.12.2016 року, № 253 від 27.12.2016 року, № 254 від 27.12.2016 року, та № 256 від 28.12.2016 року, у ДП ПАТ «ДНІПРОВАГОНМАШ», згідно наказів-накладних № РТУ-137 від 23.02.2017 року № РТУ-72 від 02.02.2017 року.

Вказані петлі, пружини, упор автозчепу та хомут тяговий реалізовані позивачем Філії «Дарницький вагоноремонтний завод» ПАТ «Українська залізниця», згідно видаткових накладних № 25 від 30.12.2016 року, №26 від 30.12.2016 року, № 24 від 30.12.2016 року, № 22 від 30.12.2016 року, № 31 від 30.12.2016 року, №32 від 30.12.2016 року, № 3 від 12.01.2017 року, № 5 від 16.01.2017 року, № 4 від 16.01.2017 року, № 11 від 23.02.2017 року, № 7 від 02.02.2017 року, № 21 від 01.03.2017 року, №22 від 01.03.2017 року, №23 від 01.03.2017 року, № 24 від 13.03.2017 року, №25 від 13.03.2017 року та товарно-транспортних накладних №Р26 від 30.12.2016 року, №Р25 від 30.12.2016 року, № Р23 від 30.12.2016 року, №Р24 від 30.12.2016 року, № Р22 від 30.12.2016 року, № Р32 від 30.12.2016 року, №Р31 від 30.12.2016 року, № Р3 від 12.01.2017 року, №Р5 від 16.01.2017 року, № P11 від 23.02.2017 року, № Р7 від 02.02.2017 року, № Р21 від 01.03.2017 року, №Р22 від 01.03.2017 року, №Р23 від 01.03.2017 року, № Р24 від 13.03.2017 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 0112/16 від 01.12.2016 року сторонами складено акти надання послуг № ОУ-0112/1 від 12.01.2017 року, № ОУ-0116/1 від 16.01.2017 року, № ОУ-170223/1 від 23.02.2017 року, № ОУ-1303-1 від 13.03.2017 року. ТОВ «Прімавера Груп» також надано звіти про виконану роботу та бухгалтерські довідки. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: петлі, пружини, упор автозчепу та хомут тяговий потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Прімавера Груп» з місцезнаходженням у м. Київ, для надання послуг по організації доопрацювання металевих виробів та виробів із чавуну, дефектоскопії, випробування на міцність, хімічних аналізів, коли саме проводилось надання/виконання зазначених послуг, яку кількість часу тривало, та їх результат.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Джерело-Суми 2017» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Антонова, буд. 11/1), як виконавцем, договору про надання послуг № 01/09-1 від 01.09.2017 року, його предметом є надання послуг по ультразвуковому аналізу та магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії пружин. До вказаного договору складено специфікації №1 та №2.

Пружин придбані позивачем у ТОВ «ДЕФЕНД КОМПАНІ» (м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7, оф. 417) згідно видаткових накладних № 16 від 08.09.2017 року, № 17 від 15.09.2017 року, № 18 від 18.09.2017 року, № 19 від 22.09.2017 року, № 20 від 25.09.2017 року, та № 21 від 02.10.2017 року.

Пружини реалізовані позивачем ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», згідно видаткових накладних №145 від 25.09.2017 року, № 142 від 22.09.2017 року, №143 від 22.09.2017 року, № 138 від 18.09.2017 року, № 136 від 15.09.2017 року, № 130 від 08.09.2017 року, №131 від 08.09.2017 року, № 147 від 02.10.2017 року, та товарно-транспортних накладних № Р145 від 25.09.2017 року, № Р142, 143 від 22.09.2017 року, № Р138 від 18.09.2017 року, № P1365,136 від 15.09.2017 року, № Р130, 131 від 08.09.2017 року, та № Р147 від 02.10.2017 року.

Згідно вищевказаного договору про надання послуг № 01/09-1 від 01.09.2017 року сторонами складено акти надання послуг № 1 від 29.09.2017 року, № 2 від 02.10.2017 року. ТОВ «Джерело-Суми 2017» також надано звіти про виконану роботу та бухгалтерську довідку. Оплата здійснювалась шляхом безготівкового розрахунку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, яким чином вищевказаний товар: пружини потрапляв на адресу контрагента ТОВ «Джерело-Суми 2017» з місцезнаходженням у м. Суми, для надання послуг по ультразвуковому аналізу та магнітно-порошковій/люмінесцентній дефектоскопії пружин, коли саме проводилось надання/виконання зазначених послуг, яку кількість часу тривало, та їх результат.

Згідно укладеного між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», як замовником, та ТОВ «Меркурій М-2017» (місцезнаходження: м. Суми, вул. Вєтрова, буд. 20), як виконавцем, договору про надання послуг № 04/09-1 від 04.09.2017 року, його предметом є надання послуг по дослідженню ризиків та визначення збитків при закупівлі для реалізації на внутрішньому ринку України. До вказаного договору складено специфікації №1, №2.

Згідно вищевказаного договору сторонами складено акти надання послуг № 1 від 29.09.2017 року та № МР000000017 від 31.12.2017 року. ТОВ «Меркурій М-2017» також надано звіти про виконану роботу у вересні 2017 р. та у грудні 2017 р.

При цьому, колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, коли саме проводилось надання/виконання зазначених послуг, яку кількість часу тривало, та їх результат.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що текст звітів про виконану роботу ТОВ «Меркурій М-2017» є ідентичним звіту, наданому позивачу ТОВ «Сантал Інвест» про надання послуг у грудні 2017 р. на виконання договору № 29/1 від 04.12.2017 р.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність перелічених вище господарських операцій з придбання послуг між позивачем та ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп».

При цьому, колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом зокрема у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

Згідно висновків, наведених Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 400/1693/19, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, відповідно до принципу змагальності (частина перша статті 77 КАС України) позивач у справі має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Усупереч наведеному, документів, які б свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій з названими контрагентами, позивачем не надано, та доводи податкового органу стосовно того, що документи, на підставі яких позивач задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, та щодо правомірності ухвалення спірних податкових повідомлень-рішень, належними та допустимими доказами, не спростовано.

Контролюючим органом в ході проведення аналізу діяльності контрагентів-постачальників ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» встановлено, що підприємства не мали можливості виконати роботи, зазначені в податкових накладних та актах здачі - приймання виконаних робіт, послуг, з причин, зокрема: відсутності спеціалістів для виконання даних робіт - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) (Форма № 1 ДФ) до податкової інспекції за місцем реєстрації не надавався; відсутності основних засобів - додаток AM та додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції за місцем реєстрації не надавався.

Між тим, ані до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду, доказів існування у перелічених вище контрагентів позивача відповідних матеріально-технічних ресурсів та персоналу відповідної кваліфікації, які об`єктивно необхідні для надання вказаних в первинних документах послуг з урахуванням їх специфіки, не надано, як не надано доказів придбання подібних послуг у інших осіб.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вироку суду відносно вказаних товариств, не впливає на/та не спростовує факт встановлення контролюючим органом відсутності у них відповідних матеріально-технічних засобів для надання вищевказаних послуг позивачу.

Доводи апеляційної скарги про індивідуальну відповідальність платника податків із зазначенням про те, що позивач не повинен та не може нести відповідальність за недобросовісні дії своїх контрагентів, колегія суддів також не приймає, оскільки висновки контролюючого органу у даному випадку стосуються не обов`язку позивача нести відповідальність за таку поведінку, а доведеності наявності і реальності господарських операцій з придбання позивачем послуг у цих контрагентів.

Контролюючим органом у відповідності до інформації бази даних «Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку №5» АС «Податковий блок» «Архів електронної звітності» встановлено, що реалізовані контрагентами ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп» за період, починаючи з дати реєстрації зазначених товариств, на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» послуги - не придбавались.

Також однією з обставин безтоварності вищевказаних операцій, податковим органом зазначена невідповідність, згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних, номенклатури придбаних товарів (послуг) номенклатурі послуг, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами.

Доказів на спростування такої інформації податкового органу матеріали справи також не містять.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, яка є в державних реєстрах (є офіційною) не потребує додаткового підтвердження. Податковий орган посилається на ту податкову інформацію, яка є в офіційних джерелах (щодо наявності у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, видів їх господарської діяльності, джерела походження товару (прослідковування операцій з постачання за ланцюгом до виробника (імпортера) за даними з Єдиного реєстру податкових накладних). Ця податкова інформація є доказом у цій справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмета доказування відповідно до частини другої статті 73 КАС України. Аналогічна позиція була наведена Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 400/1693/19.

Жодних доводів та доказів на спростування факту встановлення податковим органом невідповідності основного виду діяльності контрагентів змісту господарських операцій з позивачем, апеляційна скарга також не містить. В апеляційній скарзі позивачем зазначено лише про те, що замовлені ним послуги були прямо пов`язані з його господарською діяльністю.

Також, не може не звернути на себе увагу й обставина придбання позивачем аналогічних за змістом послуг у різних юридичних осіб, які, як стверджує відповідач, знаходилися за однією адресою, а їхнім керівником та бухгалтером була одна й та сама особа. Будь-яких доводів щодо ділової мети в таких господарських зв`язках позивачем також не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС».

Доводи апеляційної скарги правильності судового рішенні не спростовують, тому правові підстави для її задоволення відсутні.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у справі № 520/3336/19 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року у справі № 520/3336/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 10.11.22 р.