Постанова

від 12.04.2023 по справі 520/3336/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 520/3336/19

адміністративне провадження № К/990/33255/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у складі головуючого судді Рубан В.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Мінаєвої О.М., Калиновського В.А., Кононенко З.О. у справі № 520/3336/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2018 № 00005081403 та № 00005091403.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2021 судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди належним чином не дослідили наявні в матеріалах справи докази та не надали оцінку усім доводам контролюючого органу.

Під час нового розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2022 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій із придбання ним послуг у контрагентів: ТОВ «Ренопт», ТОВ «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест» та ТОВ «Рістек Груп».

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

У період з 23.10.2018 по 09.11.2018 ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» з питань дотримання податкового законодавства за період з 13.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 13.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 13.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 16.11.2018 № 4797/20-40-14-03-07/39579852.

Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого були занижені податкові зобов`язання з ПДВ на 2 454 165,00 грн, зокрема: за грудень 2015 року - 121 667,00 грн, за грудень 2016 року - 60 000,00 грн, за січень 2017 року - 326 217,00 грн, за березень 2017 року - 631 596,00 грн, за травень 2017 року - 117 936,00 грн, за вересень 2017 року - 279 110,00 грн, за жовтень 2017 року - 229 176,00 грн, за листопад 2017 року - 233 807,00 грн, за грудень 2017 року - 454 656,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, статті 137 ПК України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку П(С)БО «Витрати» 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункту 2 статті 3, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XІV, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток на 2 416 923,00 грн, зокрема: за 2015 рік - 109 500,00 грн, за 2016 рік - 261 000,00 грн, за 2017 рік - 2 046 423,00 грн.

Підставою для таких висновків в акті перевірки стало встановлення контролюючим органом обставин щодо безтоварного характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп», з урахуванням фінансових показників яких позивач визначив фінансовий результат до оподаткування за 2015-2017 роки, зменшивши його на загальну суму 11 369 019,00 грн, та задекларував податковий кредит з ПДВ на загальну суму 2 454 165,00 грн за грудень 2015 року, за грудень 2016 року, за січень, березень, травень, вересень - грудень 2017 року.

В основу висновку про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій покладено такі доводи:

- контрагенти позивача не мають матеріально-технічних ресурсів та персоналу відповідної кваліфікації, які об`єктивно необхідні для виконання робіт, вказаних у первинних документах, з урахуванням їх специфіки;

- контрагенти позивача відсутні за місцем реєстрації;

- встановлення досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях, порушених за фактами фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), обставин щодо зазначених суб`єктів підприємницької діяльності як фіктивних підприємств, що були задіяні у протиправних схемах ухилення від оподаткування (щодо ТОВ «Ренопт» - у кримінальному провадженні від 28.07.2015 № 32015100010000126; TOB «ВСК Профіт» - у кримінальному провадженні від 13.11.2017 № 42017000000003630; ТОВ «Джерело-Суми 2017» - у кримінальному провадженні від 17.11.2017 №32017100080000070; ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Рістек Груп» та ТОВ «Сантал Інвест» - у кримінальному провадженні від 17.11.2017 № 32017100080000070); допитаний у процедурах кримінального провадження засновник та керівник ТОВ «Прімавера Груп» заперечує свою причетність до господарської діяльності названого підприємства;

- основний вид діяльності контрагентів позивача - неспеціалізована оптова торгівля, зокрема продуктами харчування та товарами широко вжитку - не відповідає змісту господарських операцій з ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС»;

- згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) номенклатура придбаних ними товарів (послуг) не відповідає номенклатурі послуг, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами;

- ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», ТОВ «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив» знаходяться за однією адресою та мають спільного керівника та бухгалтера, яким є Фрейліх Р.В.

Контролюючий орган на підтвердження безтоварності господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, встановив також дефекти в актах здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг), а саме відсутність в актах даних щодо особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та кредиторську заборгованість у бухгалтерському обліку ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» по розрахунках за придбані роботи (послуги).

29 грудня 2018 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 00005091403, згідно з яким позивачу збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 067 706,25 грн, зокрема 2 454 165,00 грн - за основним зобов`язанням та 613 541,25 грн - за штрафними санкціями;

- № 00005081403, згідно з яким позивачу збільшено суму податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 2 993 778,75 грн, зокрема 2 416 923,00 грн - за основним зобов`язанням та 576 855,75 грн - за штрафними санкціями.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14, від 19.06.2018 у справі № 826/7704/16, від 30.01.2018 у справі № 2а/1770/3360/12, від 02.06.2022 у справі № 420/6359/19, від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.

Висновки Верховного Суду у вказаних постановах зводяться до того, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками послуг від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Відповідачем не подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», що не перешкоджає касаційному перегляду справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У статтях 138-140 Податкового кодексу України визначено перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, що б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, які не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, які мають ознаки нереальності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд України у постанові від 20.01.2016 у справі №826/11531/14, Верховний Суд у постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16 неодноразово звертав увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій установили, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій із придбання послуг у контрагентів: ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп».

При цьому, як установлено контролюючим органом в ході проведення аналізу діяльності контрагентів-постачальників ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» та не спростовано позивачем, ці підприємства не мали можливості виконати роботи, зазначені в податкових накладних та актах здачі-приймання виконаних робіт, послуг, з причин, зокрема: відсутності спеціалістів для виконання даних робіт - податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку) (Форма № 1 ДФ) до податкової інспекції за місцем реєстрації не надавався; відсутності основних засобів - додаток AM та додаток РІ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції за місцем реєстрації не надавався.

Щодо доводу скаржника про відсутність вироку суду відносно вказаних контрагентів, то за встановлених у справі обставин це не впливає та не спростовує факт встановлення контролюючим органом відсутності у цих підприємств відповідних матеріально-технічних засобів для надання послуг позивачу.

Посилання ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» на індивідуальну відповідальність платника податків із зазначенням про те, що позивач не повинен та не може нести відповідальність за недобросовісні дії своїх контрагентів, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки висновки контролюючого органу у даному випадку стосуються не обов`язку позивача нести відповідальність за таку поведінку, а доведення наявності і реальності господарських операцій з придбання позивачем послуг у цих контрагентів.

Контролюючим органом, відповідно до інформації бази даних «Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставленні даних додатку №5» АС «Податковий блок» «Архів електронної звітності», встановлено, що послуги, надані контрагентами ТОВ «Ренопт», TOB «ВСК Профіт», ТОВ «Джерело-Суми 2017», ТОВ «Прімавера Груп», TOB «Фортком Трейд», ТОВ «Меркурій М-2017», ТОВ «Інвер Актив», ТОВ «Сантал Інвест», та ТОВ «Рістек Груп» за період, починаючи з дати реєстрації зазначених товариств, на адресу ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС», - не придбавалися.

Також однією з обставин безтоварності вищевказаних операцій, податковим органом зазначена невідповідність, згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних, номенклатури придбаних товарів (послуг) номенклатурі послуг, що були предметом постачання на адресу позивача згідно з первинними документами.

Доказів на спростування такої інформації податкового органу матеріали справи також не містять.

При цьому, колегія суддів зазначає, що податкова інформація, яка є в державних реєстрах (є офіційною) не потребує додаткового підтвердження. Податковий орган посилається на ту податкову інформацію, яка є в офіційних джерелах (щодо наявності у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів, видів їх господарської діяльності, джерела походження товару (прослідковування операцій з постачання за ланцюгом до виробника (імпортера) за даними з Єдиного реєстру податкових накладних). Ця податкова інформація є доказом у цій справі, оскільки стосується обставин, які входять до предмета доказування відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.10.2022 у справі № 400/1693/19.

Жодних доводів та доказів на спростування факту встановлення податковим органом невідповідності основного виду діяльності контрагентів змісту господарських операцій з позивачем, касаційна скарга також не містить.

Також, суди правомірно врахували посилання контролюючого органу на обставину придбання позивачем аналогічних за змістом послуг у різних юридичних осіб, які знаходилися за однією адресою, а їхнім керівником та бухгалтером була одна й та сама особа. Будь-яких доводів щодо ділової мети в таких господарських зв`язках позивачем також не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС».

На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на обставини неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у ряді постанов.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається позивач, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, - є безпідставним.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ТОВ «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ ВІС ГРУП ПЛЮС» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М. М. Яковенко