Рішення

від 11.11.2022 по справі 460/15915/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2022 року м. Рівне №460/15915/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за її призначенням.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки позивач на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має пільгу щодо зменшення пенсійного віку на 6 років.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.12.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду позову, форма та зміст якого відповідає вимогам ст.160 КАС України, з викладенням обґрунтованості позовних вимог та доводів до кожного з відповідачів або визначення відповідачем одного із зазначених суб`єктів владних повноважень (для суду та відповідача(ів)).

На виконання вимог ухвали суду від 09.12.2021 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду нової редакції позовної заяви, в якій позивач просила суд: визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дня звернення за її призначенням.

29.12.2021, 04.10.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожила 3 роки у зоні гарантованого добровільного відселення, починаючи з дати аварії на ЧАЕС.

12.01.2022 позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.05.2022 продовжено розгляд справи №460/15915/21 в порядку письмового провадження, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) до участі у справі як другого відповідача.

06.10.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким документами підтверджено, що позивач станом на 01.03.1993 проживала в зоні добровільного гарантованого відселення 2 роки 6 місяців 23 дні, що не дає підстав для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Розглянувши позовну заяву, відзиви відповідачів та відповідь на відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася та проживає в с.Орв`яниця Сарненського (колишнього Дубровицького) району Рівненської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.1996 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3).

ОСОБА_1 27.10.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - прийнято рішення від 01.11.2021 №172350002387 про відмову у призначенні пенсії.

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з п.2 ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожила та не відпрацювала 3 роки. Документами підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 6 місяців 23 дні.

У цьому рішенні також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 3 місяці 12 днів.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.11.2021 №172350002387 було надіслано ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 02.11.2021 №1700-0208-8/45754.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За приписами ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N1788-XII (далі Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону N796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Суд зазначає, що спір між позивачем і відповідачем у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_2 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ)

Суд зазначає, що ст.14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).

Відповідно до ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 08.05.2018 у справі №708/1022/17, від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а та в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при вирішенні даної справи.

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а.

Таким чином, факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення лише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Як вже встановлено судом, наявність у позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Відповідно до довідки від 03.08.2021 №51, виданої Національним університетом водного господарства та природокористування у період навчання в інституті з 1985 по 1990 роки позивач виконала навчальний план за спеціальністю 1511 "Гідромеліорація". Згідно з графіком навчального процесу навчального плану 1986 року було встановлено терміни канікул, зокрема, з 27.01.19986 по 09.02.1986, з 04.08.1986 по 31.08.1986.

Довідкою Національного університету водного господарства та природокористування від 03.08.2021 №273 також підтверджується, що у період з 22.08.1985 по 04.07.1990 позивач була студенткою Українського інституту інженерів водного господарства денної форми навчання.

Згідно з довідкою від 06.07.2021 №774, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , з 01.01.1986 (у розділі відмітка про тимчасову відсутність зазначено: "Рівне на навчання"), по АДРЕСА_2 з 09.06.1990 по даний час.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що з 09.06.1990 по 06.07.2021 (дата видачі довідки №774) ОСОБА_1 проживала в с Орв`яниця Рівненської області, що дає їй право на зниження пенсійного віку на 3 роки за 6 повних років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

При цьому, доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27.10.2021) - досягла повних 54 роки.

Оскільки позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3 роки, то зниження пенсійного віку у спірних правовідносинах має відбуватися у загальному порядку - на 1 рік за 2 роки проживання, роботи.

Таким чином, у силу вимог Закону №796-XII та Закону №1058-ІV позивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки в 57 років.

Оскільки, на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень обґрунтували обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач не довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи 21910427).

Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, буд.7, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).

Рішення складено 11 листопада 2022 року.

Суддя О.М. Дудар