Постанова

від 01.06.2023 по справі 460/15915/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/15915/21 пров. № А/857/2660/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі № 460/15915/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областівизнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач-1) про визнання протиправною відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно дост.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно дост.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з дня звернення за її призначенням.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2022 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до участі у справі як другого відповідача.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, зазначив про своє право на отримання пільгової пенсії та правомірність отримання посвідчення особи, що постраждала від Чорнобильської катастрофи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає таку необґрунтованою.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , народилася та проживає в с. Орв`яниця Сарненського (колишнього Дубровицького) району Рівненської області.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 16.06.1996 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно працювала чи працює, або проживає чи проживала у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3).

ОСОБА_1 27.10.2021 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно дост.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказана заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - прийнято рішення від 01.11.2021 №172350002387 про відмову у призначенні пенсії.

Зазначеним рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з п.2 ч.1ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 позивач не прожила та не відпрацювала 3 роки. Документами підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 6 місяців 23 дні.

У цьому рішенні також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 3 місяці 12 днів.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 01.11.2021 №172350002387 було надіслано ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 02.11.2021 №1700-0208-8/45754.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду з позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Частиною 2статті 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост.22 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, закріплені цієюКонституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ізст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі -Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.

Частиною 1статті 9 Закону №1058-IVпередбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановленост.26 Закону №1058-IV.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаєЗакон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 N796-XII(далі - Закон №796-XII).

Згідно зіст.49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За приписамист.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N1788-XII(далі Закон №1788-XII), умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаютьсяЗаконом №796-XIIабо їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Статтею 55 Закону N796-XIIвизначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно абз.1 ч.1ст.55 Закону №796-XIIособам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1статті 55 Закону №796-XIIпередбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, спір між позивачем і відповідачем у даній справі виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленимиЗаконом №796-XII, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженогопостановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005(далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням нормстатті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") (абз.9 пп.5 п.2.1 розділу ІІ)

Суд першої інстанції вірно зазначив, щост.14 Закону №796-XIIвизначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленимиЗаконом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3ст.65 Закону №796-XII).

Згідно ст.15 Закону №796-XII, довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленимиЗаконом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17 та від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а.

Судом першої інстанції, вірно наголошено, що факт видачі ОСОБА_1 уповноваженим органом держави посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

Доказів скасування або анулювання виданого позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи до суду надано не було.

Відтак, матеріалами справи підтверджено факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселеннялише 3 роки, як власника посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 2 повні роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до абз.5 п.2 ч.1ст.55 Закону № 796-ХІІможливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Разом з тим застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993року щонайменше 3 роки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що наявність у позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" підтверджує факт проживання або роботи позивача станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.

З довідки від 03.08.2021 №51, виданої Національним університетом водного господарства та природокористування вбачається, що у період навчання в інституті з 1985 по 1990роки позивач виконала навчальний план за спеціальністю 1511 "Гідромеліорація".Згідно з графіком навчального процесу навчального плану 1986 року було встановлено терміни канікул, зокрема, з 27.01.1986 по 09.02.1986, з 04.08.1986 по 31.08.1986.

Довідкою Національного університету водного господарства та природокористування від 03.08.2021 №273 також підтверджується, що у період з 22.08.1985 по 04.07.1990 позивач була студенткою Українського інституту інженерів водного господарства денної форми навчання.

Відповідно до довідки від 06.07.2021 №774, виданої виконавчим комітетом Дубровицької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в селі Орв`яниця Дубовицького району Рівненської області , з 01.01.1986 (у розділі відмітка про тимчасову відсутність зазначено: "Рівне на навчання"), по АДРЕСА_1 , з 09.06.1990 по даний час.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що з 09.06.1990 по 06.07.2021 (дата видачі довідки №774) ОСОБА_1 проживала в с Орв`яницяРівненської області, що дає їй право на зниження пенсійного віку на 3 роки за 6 повних років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

При цьому, доказів, що підтверджують постійне проживання або постійну роботу з 26.04.1986 по 31.07.1986 в зоні гарантованого добровільного відселення матеріали справи не містять, а тому позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3роки.

Відповідно до ч.1ст.26 Закону №1058-ІVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (27.10.2021)- досягла повних 54роки.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки позивач не має права на початкову величину зниження пенсійного віку на 3роки, то зниження пенсійного віку у спірних правовідносинах має відбуватися у загальному порядку - на 1 рік за 2 роки проживання, роботи.

Відтак, судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що у силу вимогЗакону №796-XIIтаЗакону №1058-ІVпозивач набуде право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки в 57 років.

Оскільки, на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії.

Згідно зст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2022 року у справі №460/15915/21без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. М. Шавель