Постанова

від 11.11.2022 по справі 400/11156/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/11156/21

Головуючий в І інстанції: Лісовська Н.В.

Дата та місце ухвалення рішення: 09.05.2022 р. м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року по справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Панавіт» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року до суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Панавіт» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови № МК 3348/313/АВ/П/ТД-ФС від 03.11.2021 року про накладення штрафу.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Миколаївській області № МК 3348/313/АВ/П/ТД-ФС від 03.11.2021 року про накладення штрафу на фермерське господарство «Панавіт». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області на користь Фермерського господарства «Панавіт» судові витрати в розмірі 37700 гривень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

В період з 09.08.2021 року по 20.08.2021 року, на підставі наказу від 06.08.2021 року № 326 та направлення № 265, Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками, використання праці фізичних осіб - ФГ «Панавіт», за результатами якого складено акт від 20.08.2021 року № МК 3348/313/АВ.

Згідно вказаного акту, ФГ «Панавіт» здійснює свою господарську діяльність за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с. Миколаївське в межах Миколаївської сільської ради, основний вид діяльності: вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів.

09.08.2021 року розпочато інспекційне відвідування ФГ «Панавіт» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, земельна ділянка в межах Миколаївської сільської ради, кадастровий номер 4823383200:01:000:0287.

На зазначеній земельній ділянці інспекторами праці зафіксовано факт перебування 56 осіб, які виконували роботи зі збирання картоплі.

На підставі п. 11 Порядку № 823, ФГ «Панавіт» 11.08.2021 року вручено вимогу про надання документів, яка виконана позивачем, та до Управління Держпраці у Миколаївській області, зокрема, надано: накази про прийняття на роботу з повідомленням про прийняття працівників на роботу, повідомлення про прийняття працівників на роботу до ДПС, договір про надання послуг в товарному сільськогосподарському виробництві від 01.08.2021 року, який укладений між ФГ «Панавіт» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , щодо надання за плату послуг в товарному сільськогосподарському виробництві та виконання інших сільськогосподарських робіт, специфікацію від 01.08.2021 року до вказаного договору, згідно якої сторони визначили найменування, обсяг та вартість сільськогосподарських послуг по збиранню плодів картоплі в строк з 02.08.2021 року по 25.08.2021 року на площі 9 га на загальну вартість 63000 грн., місце надання послуг земельні ділянки за межами населеного пункту на території Шевченківської сільської ОТГ Миколаївського району Миколаївської області, лист на ім`я ФГ «Панавіт» від ФОП ОСОБА_1 , в якому перелічено 36 фізичних осіб, з якими з 02.08.2021 року фізичною особою - підприємцем укладені цивільно-правові договори про надання послуг в сільськогосподарському виробництві та які 09.08.2021 року були залучені до збирання плодів картоплі.

Враховуючи відібрані пояснення від осіб, які виконували роботи зі збирання картоплі, відповідач дійшов висновку, що в порушенні вимог ст.ст. 21, 24 КЗпП України, 23 працівника, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 фактично були допущені до роботи зі збирання картоплі 09.08.2021 року на земельній ділянці ФГ «Панавіт» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, кадастровий номер 4823383200:01:000:0287, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Акт інспекційного відвідування підписаний з боку ФГ «Панавіт» із запереченнями.

На підставі наведених висновків акту інспекційного відвідування, оскільки 23 працівника, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 фактично були допущені до роботи зі збирання картоплі 09.08.2021 року на земельній ділянці ФГ «Панавіт» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, кадастровий номер 4823383200:01:000:0287, без укладення трудового договору, згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на ФГ «Панавіт» накладено штраф у розмірі 1380000 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що між фізичними особами та ФОП ОСОБА_1 були укладені цивільно-правові угоди, а 09.08.2021 року ФОП ОСОБА_1 виконував договір підряду від 01.08.2021 року, укладений позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку ФГ «Панавіт» по відношенню до осіб, що зазначені в акті перевірки, не виступає роботодавцем, що унеможливлює притягнення його до відповідальності як роботодавця.

При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що питання щодо правомірності оформлення трудових відносин між цими фізичними особами та ФОП ОСОБА_1 відповідачем не дослужувалося та не було предметом інспекційного відвідування 09.08.2021 року.

З оглядом на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню, а постанова № МК 3348/313/АВ/П/ТД-ФС від 03.11.2021 року про накладення штрафу винесена посадовими особами відповідача протиправно та належить скасуванню.

Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на викладене.

Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону № 877-V, відповідно до частин 1, 4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, Глава XVIII «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 року № 823, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 823) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 8 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).

Положеннями п. 10 Порядку № 823 передбачено права інспекторів праці при проведенні інспекційних відвідувань. Так, за наявності службового посвідчення інспектори праці безперешкодно мають право, зокрема, під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

Пунктом 13 Порядку № 823 визначено права об`єкта відвідування, а саме: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) одержувати копію направлення на проведення інспекційного відвідування; 3) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування; 4) вимагати припинення інспекційного відвідування у разі перевищення визначеного пунктом 9 цього Порядку максимального строку здійснення такого заходу; 5) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження до акта інспекційного відвідування; 6) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності) перед поданням акта інспекційного відвідування для підпису об`єктом відвідування або уповноваженою ним посадовою особою; 7) перед підписанням акта інспекційного відвідування бути поінформованим про свої права та обов`язки; 8) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 9) вимагати нерозголошення комерційної таємниці або конфіденційної інформації об`єкта відвідування; 10) оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії інспектора праці; 13) оскаржувати відповідно до пункту 26 цього Порядку припис та/або вимогу інспектора праці та ін.

Згідно п. 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п. 19 Порядку № 823).

Відповідно до п.п. 20, 21 Порядку № 823 припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Згідно п.п. 24-25 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Стверджуючи про порушення ФГ «Панавіт» трудового законодавства відповідач посилається на встановлення факту допущення позивачем 23 працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.

Так, відповідач в акті інспекційного відвідування вказує на те, що 09.08.2021 року 23 працівника, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , фактично були допущені до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, кадастровий номер 4823383200:01:000:0287, без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, висновки відповідача щодо фактичного допуску 09.08.2021 року до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 суперечать встановленим відповідачем обставинам під час проведення інспекційного відвідування, які викладені в акті, який складено за його результатами.

Так, в акті інспекційного відвідування зазначено про те, що ОСОБА_2 відповідно до наказу ФГ «Панавіт» від 30.07.2021 року № 40-к з 02.08.2021 року прийнятий на посаду підсобного робітника, ОСОБА_6 відповідно до наказу ФГ «Панавіт» від 05.07.2021 року № 33-к з 06.07.2021 року прийнята на посаду підсобного робітника.

Таким чином, під час інспекційного відвідування підтверджені обставини щодо оформлення трудових відносин ФГ «Панавіт» з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 станом на 09.08.2021 року, а тому, висновок відповідача про допуск вказаних осіб до роботи без такого оформлення станом на момент проведення інспекційного відвідування - 09.08.2021 року є безпідставним.

Що стосується посилань відповідача в акті інспекційного відвідування та у відзиві на позовну заяву і апеляційній скарзі на те, що згідно пояснень наведених осіб, останні фактично працювали на ФГ «Панавіт» до дати оформлення з ними трудових відносин, а саме з середини липня, з 01.07.2021 року по 06.07.2021 року, колегія суддів зазначає, що в акті інспекційного відвідування та оскаржуваній постанові прямо зазначено, що підставою для висновку про порушення вимог КЗпП в частині оформлення трудових відносин з вказаними особами та як наслідок підставою для накладення штрафу є саме допуск до роботи 09.08.2021 року без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС.

В свою чергу, станом на 09.08.2021 року, як встановлено самим відповідачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 були допущені до роботи на підставі відповідних наказів ФГ «Панавіт».

Також, колегія суддів наголошує, що інспекційне відвідування проводилось саме 09.08.2021 року, за інший період, зокрема, липень 2021 року перевірка не проводилась та з боку відповідача не надано будь-яких доказів, які б підтверджували фактичний допуск наведених осіб до роботи на земельній ділянці ФГ «Панавіт».

З огляду на викладене, оскільки під час інспекційного відвідування підтверджені обставини щодо оформлення трудових відносин ФГ «Панавіт» з ОСОБА_2 , ОСОБА_6 станом на 09.08.2021 року, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу за допуск вказаних осіб до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС.

Що стосується висновків відповідача щодо фактичного допуску 09.08.2021 року до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається відповідачем, на вимогу інспектора праці позивачем був наданий договір про надання послуг в товарному сільськогосподарському виробництві від 01.08.2021 року № 3, який укладений між ФГ «Панавіт» (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець), згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням (заявками) замовника у межах договірних цін, на свій ризик, в установлений строк, надавати за плату послуги в товарному сільськогосподарському виробництві замовника, а також виконувати інші профільні сільськогосподарські роботи, а замовник зобов`язується оплачувати надані послуги.

Також, згідно вказаного договору, порядок виконання, обсяг та строки надання послуг, ціна та сума вартості послуг визначаються та погоджуються сторонами у цьому договорі та специфікаціях до договору.

Крім того, цим договором передбачено, що виконавець має право залучати при потребі для реалізації цього договору послуги третіх осіб за цивільно-правовими угодами, власну або орендовану техніку, механізми та власні пально-мастильні матеріали.

Позивачем інспектору праці надано специфікацію № 1 від 01.08.2021 року до вказаного договору, згідно якої сторони визначили найменування, обсяг та вартість сільськогосподарських послуг в наступному розмірі: збирання плодів картоплі, площа обробітку 9 га, загальна вартість 63000 грн., місце надання послуг: земельні ділянки за межами населеного пункту на території Шевченківської сільської ОТГ Миколаївського району Миколаївської області, строк надання послуг з 02.08.2021 року по 25.08.2021 року.

Окрім цього, до перевірки з боку ФГ «Панавіт» наданий лист ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2021 року, у якому фізичною особою - підприємцем вказано про те, що ним надаються послуги зі збирання плодів картоплі згідно договору № 3 від 01.08.2021 року, укладеного з ФГ «Панавіт», із залученням фізичних осіб з оформленням цивільно-правових договорів про надання послуг в сільськогосподарському виробництві.

Також, в матеріалах справи наявні цивільно-правові договори від 02.08.2021 року, укладені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з ФОП ОСОБА_1 , згідно яких сторони визначили та затвердили наступний перелік послуг в сільськогосподарському товарному виробництві, строк їх виконання та розмір оплати: збирання плодів картоплі, площа по збиранню 0,2 га, строк надання послуг з 02.08.2021 року по 25.08.2021 року, вартість надання послуг - 1000 грн., місце надання послуг - земельні ділянки за межами населеного пункту на території Шевченківської сільської ОТГ Вітовського району Миколаївської області.

Вказаними договорами передбачено, що предметом цих договорів є кінцевий матеріальний результат послуги - зібраний врожай плодів картоплі врожаю 2021 року та сторони договору домовились, що правові відносини, що виникають між замовником та виконавцем, у зв`язку з виконанням цього договору, мають виключно цивільно-правовий характер та регламентуються відповідним законодавством, зокрема, ЦПК України.

За умовами цих договорів на виконавців жодним чином не розповсюджуються правила трудової дисципліни, порядок та норми оплати праці та трудові соціальні гарантії, встановлені КЗпП, виконавець ніяким чином не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку замовника, а самостійно організовує процес надання послуг.

Таким чином, у спірних правовідносинах ФОП ОСОБА_1 виконує роботи для ФГ «Панавіт» на підставі договору від 01.08.2021 року та специфікації до нього по збиранню плодів картоплі із залученням третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 за цивільно-правовими угодами, які укладені з боку останніх з ФОП ОСОБА_1 .

Зазначені обставини були встановлені в ході інспекційного відвідування, про що прямо вказано в спірних актах та постанові.

За встановлених обставин щодо виконання ФОП ОСОБА_1 робіт для ФГ «Панавіт» на підставі договору від 01.08.2021 року та специфікації до нього по збиранню плодів картоплі із залученням третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 за цивільно-правовими угодами, які укладені з боку останніх з ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу за допуск вказаних осіб до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС.

Що стосується посилань відповідача в акті інспекційного відвідування та у відзиві на позовну заяву і апеляційній скарзі на те, що згідно пояснень наведених осіб, останні фактично працювали до дати оформлення з ними цивільно-правових угод, які укладені, як вказано у наданому до перевірки листі ФОП ОСОБА_1 - 02.08.2021 року, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах перевірка з питання оформлення трудових відносинах з вказаними особами та ФОП ОСОБА_1 не проводилась, та це питання не є предметом судового розгляду у даній справі.

У даній справі спірним питанням є саме накладення штрафу на ФГ «Панавіт» за допуск наведених осіб до роботи зі збирання картоплі 09.08.2021 року без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС.

В свою чергу, такі висновки відповідача суперечать, як встановленим в ході інспекційного відвідування обставинам стосовно того, що ці особи виконують роботи за укладеними договорами з ФОП ОСОБА_1 , так і матеріалам справи.

При цьому, колегія суддів наголошує, що питання щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 трудового законодавства не є предметом спору у даній справі.

Що стосується висновків відповідача щодо фактичного допуску 09.08.2021 року до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органу ДПС - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , колегія суддів зазначає наступне.

Так, як в акті інспекційного відвідування, так і у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що обставини щодо фактичного допуску наведених осіб до роботи зі збирання картоплі на земельній ділянці ФГ «Панавіт» без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, підтверджуються відібраними поясненнями від зазначених осіб.

Поряд з цим, досліджуючи пояснення осіб, які відібрані інспектором праці, колегією суддів встановлено, що усі наведені особи вказують на те, що вони є робітниками поля та збірниками картоплі.

В свою чергу, як вже зазначалось колегією суддів, з боку позивача інспектору праці були надані докази, які підтверджують, що роботи для ФГ «Панавіт» по збиранню плодів картоплі здійснює ФОП ОСОБА_1 на підставі договору від 01.08.2021 року та специфікації до нього із залученням третіх осіб.

Зазначені обставини узгоджуються з відібраними відповідачем поясненнями у робітників на полі.

Зокрема, ОСОБА_7 вказує про те, що її бригадиром є ОСОБА_3 , яка за наявним в матеріалах справи цивільно-правовим договором виконує роботи для ФОП ОСОБА_1 ; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 також вказали на те, що працюють у бригаді ОСОБА_25 , яка згідно листа ФОП ОСОБА_1 , який надавався інспектору праці, уклала цивільно-правовий договір на виконання робіт з ФОП ОСОБА_1 ; ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 прямо вказали, що є робітниками ФОП ОСОБА_1 .

Так само у поясненнях ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 вказано про те, що вони виконують роботи по збору картоплі.

Зазначені обставини також відображені в акті перевірки та оскаржуваній постанові.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_17 відмовився від підпису пояснень, а ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 взагалі відмовилась надати пояснення щодо свого місця роботи.

Таким чином, змістом наданих пояснень з боку наведених вище осіб не підтверджуються доводи відповідача щодо наявності між ФГ «Панавіт» та зазначеними вище особами трудових відносин.

В свою чергу, інших доказів, на підтвердження факту наявності між ФГ «Панавіт» та вказаними особами трудових відносин, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відеофіксація інспекційного відвідування не здійснювалась.

За встановлених обставин щодо виконання ФОП ОСОБА_1 робіт для ФГ «Панавіт» на підставі договору від 01.08.2021 року та специфікації до нього по збиранню плодів картоплі із залученням третіх осіб та враховуючи зміст відібраних пояснень від ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин щодо наявності саме між ФГ «Панавіт» та вказаними особами трудових відносин.

В свою чергу, перевірка з питання оформлення трудових відносинах з вказаними особами та ФОП ОСОБА_1 не проводилась та це питання не є предметом судового розгляду у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 73, 75-76 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, згідно ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, за наслідком дослідження поданих сторонами доказів, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено у встановленому процесуальним законом порядку допущення ФГ «Панавіт» порушення вимог трудового законодавства, зокрема, допуск позивачем до роботи осіб без оформлення трудових відносин, а тому, прийнята постанова про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та занятість населення в розмірі 1 380 000 грн. не може вважатись законною та обґрунтованою, та підлягає скасуванню.

Водночас, вирішуючи вірно справу по суті заявленого позову, суд першої інстанції помилково послався на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, оскільки вказана постанова на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.

Також, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на викладене.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною 9 статті 139 КАС України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто, не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката

У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Задовольняючи вимоги позивача в частині відшкодування правової допомоги у повній сумі, яка заявлена позивачем, суд першої інстанції зазначив, що її розмір є обґрунтованим і співмірним наданим послугам, а також суд першої інстанції послався на те, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, що прямо передбачено ч. 9 ст. 139 КАС України.

Однак, у даній справі суд першої інстанціях не надав оцінку відповідності розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, зокрема, чи заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, критеріям їх реальності та розумності, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

В свою чергу, досліджуючи питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який визначений в договорі про надання правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що оцінка дій, що полягали в зустрічі з клієнтом та консультації (2000 грн.), підготовка процесуальних документів (12000 грн.), участь у судовому засіданні (1000 грн.) (загальна вартість 15000 грн.), не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та його ціни, оскільки судових засідань за участю представника позивача не проводилось, справа розглянута в порядку письмового провадження, з боку позивача підготовлено позов та відповідь на відзив.

На підставі наведеного у сукупності, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом (представником позивача складено позовну заяву та відповідь на відзив, представник позивача в судовому засідання участь не приймав та в подальшому позивачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності), пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн. В свою чергу, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу у даній справі.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скаргу підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в мотивувальній частині із виключенням посилань на постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, яка втратила чинність, а також в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області - задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295.

Абзац третій резолютивної частини викласти у наступній редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39787411) на користь Фермерського господарства «Панавіт» (ЄДРПОУ 31609549) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 22700 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн.».

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 11.11.2022 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька