Постанова

від 09.11.2022 по справі 445/589/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 445/589/21

провадження № 61-5999св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 травня 2003 року Відділом освіти Золочівської райдержадміністрації у Львівській області він був прийнятий на посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім», який знаходиться в с. Сасів Золочівського району Львівської області.

20 квітня 2016 року він був звільнений із займаної посади на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з обранням на посаду голови Золочівської районної ради Львівської області.

У зв`язку із припиненням повноважень депутата районної ради 02 грудня 2020 року його було звільнено з посади голови Золочівської районної ради на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Після звільнення з посади голови районної ради він 15 січня 2021 року звернувся до Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради, у підпорядкуванні якого після реорганізації адміністративних органів в Україні знаходиться дитячий будинок «Рідний дім» у с. Сасів Золочівського району, відносно надання йому попередньої посади з 01 лютого 2021 року згідно чинного законодавства.

Відповідач 04 лютого 2021 повідомив його, що наказом відділу освіти Золочівської райдержадміністрації № 292-к від 30 грудня 2020 ОСОБА_2 , яка раніше тимчасово виконувала обов`язки директора дитячого будинку «Рідний дім», було переведено на посаду директора цього дитячого будинку з 30 грудня 2020 року на постійній основі.

Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать вимогам статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», оскільки з ОСОБА_2 можливо було укладати тільки строковий трудовий договір.

З врахуванням зазначених обставин ОСОБА_1 на підставі пункту 6 статті 40, статей 118, 233, 235 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» просив суд:

- скасувати наказ відділу освіти Золочівської райдержадміністрації Львівської області № 292-к від 20 вересня 2021 року про переведення ОСОБА_2 на посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім» в с. Сасів Золочівського району Львівської області, який в даний час належить відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, та розірвати з нею трудовий договір;

- поновити його на посаді директора районного дитячого будинку «Рідний дім» в с. Сасів Золочівського району Львівської області після закінчення роботи на виборній посаді з 01 лютого 2021 року;

- зобов`язати Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області виплатити йому заробітну плату за вимушений прогул з 01 лютого 2021 року.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , в частині позовної вимоги до ОСОБА_2 про скасування наказу відділу освіти Золочівської райдержадміністрації Львівської області № 292-к від 30 грудня 2020 про переведення ОСОБА_2 на посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім» та розірвання з нею трудового договору закрито, у зв`язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Дитячого будинку «Рідний дім» Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області після закінчення роботи на виборній посаді з 01 лютого 2021 року.

Зобов`язано Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул з 01 лютого 2021 року по 01 серпня 2021 включно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що та обставина, що на момент закінчення повноважень ОСОБА_1 як голови Золочівської районної ради посада, яку він обіймав до обрання на виборну посаду, - в дитячому будинку «Рідний дім», не є вакантною, не може бути перешкодою для надання йому попередньої посади (роботи).

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що зміна органу управління дитячого будинку «Рідний дім» не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні на посаду директора вказаного закладу, оскільки посада, яку обіймав ОСОБА_1 до обрання його на виборну посаду, зберіглася саме у цьому закладі (дитячому будинку «Рідний дім»), який має статус юридичної особи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської областіоскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року апеляційну скаргу Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської області задоволено.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 02 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на попередній роботі (посаді), оскільки на даний час посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім» Злочівської міської ради займає ОСОБА_2 , з якою 30 січня 2020 року укладено безстроковий трудовий договір.

Також апеляційний суд зазначив про те, що орган управління дитячого будинку змінений, тому відсутні правові підстави як для звільнення ОСОБА_2 , так і для поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Крім того, суд апеляційної інстанції послався на те, що позивач з 02 серпня 2021 року згідно наказу Золочівської районної державної адміністрації № 139/к від 30 липня 2021 року працює на рівноцінній роботі в органах державної адміністрації.

Узагальнені доводи касаційної скарги

30 червня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подавдо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року.

З урахуванням уточненої касаційної скарги від 04 серпня 2022 року заявник просив суд оскаржувану постанову скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 05 вересня 2022 року Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради Львівської області просив суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

23 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 06 травня 2003 року ОСОБА_1 був призначений на посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім» Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації.

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора районного дитячого будинку «Рідний дім» Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України у зв`язку з обранням його депутатом Золочівської районної ради.

21 квітня 2016 року позивача обрано головою Золочівської районної ради.

У зв`язку з припиненням повноважень депутата районної ради, 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади голови Золочівської районної ради на підставі частини другої статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування».

27 листопада 2020 року відбулась сесія новообраної Золочівської міської ради, на якій було прийнято рішення про створення Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради.

24 грудня 2020 року створено нову юридичну особу - Відділ з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради та затверджено Положення про Відділ (надалі -Відділ освіти). Усі заклади освіти, які були у підпорядкуванні Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації з правами та обов`язками з 04 січня 2021 року були передані у підпорядкування Відділу з питань освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради. Відповідно до Положення про Відділ освіти, рішенням Золочівської міської ради були делеговані повноваження Відділу освіти роботодавця для керівників підпорядкованих закладів освіти.

Згідно наказу Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації № 292-к від 30 грудня 2020 року ОСОБА_2 , директора районного дитячого будинку «Рідного дому» на час перебування на виборній посаді голови Золочівської районної ради ОСОБА_1., у зв`язку з відсутністю звернення ОСОБА_1 про вихід на роботу після припинення повноважень голови та оформлення ним пенсії за вислугою років, переведено з 30 грудня 2020 року на посаду директора районного дитячого будинку «Рідного дому» на постійній основі. Підстава: заява ОСОБА_2 від 30 грудня 2020 року.

15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся у Відділ освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради, в якій просив поновити його на посаді директора районного дитячого будинку «Рідний дім» з 01 лютого 2021 року.

Листом № 01-29/53 від 04 лютого 2021 року відповідач повідомив ОСОБА_1 , що наказом Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації № 292-к від 30 грудня 2021 року ОСОБА_2 було переведено на посаду директора районного дитячого будинку «Рідний дім» з 30 грудня 2020 року на постійній основі.

Наказом Золочівської районної державної адміністрації № 139/к від 30 липня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту райдержадміністрації з 02 серпня 2021 року, на якій він працює по даний час.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною першою статті 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Статтею 118 КЗпП України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Ці положення законодавства передбачають право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади на одержання попередньої роботи (посади) за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада

є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.

При укладенні з працівником, прийнятим для заміщення вакантної посади, яка утворилася у зв`язку з обранням на виборну посаду, трудового договору на невизначений строк або на строк, що не закінчився до часу закінчення повноважень виборного працівника, поворотне прийняття на роботу

у зв`язку із закінченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансії законодавством не передбачено.

До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 березня 2018 року у справі

№ 417/2027/16 (провадження № 61-8231св18), від 05 вересня 2018 року

у справі № 537/3876/16 (провадження № 61-20554св18), від 19 серпня

2020 року у справі № 545/1684/19 (провадження № 61-7143св20),

від 09 липня 2021 року у справі № 183/2102/20 (провадження

№ 61-2253св21), від 20 жовтня 2021 року у справі № 599/220/21 (провадження № 61-14456св21).

Матеріалами справи встановлено, що на час звернення ОСОБА_1 у Відділ освіти, молоді і спорту Золочівської міської ради із заявою від 15 січня 2021 року про поновлення його на посаді директора районного дитячого будинку «Рідний дім» ОСОБА_2 згідно наказу Відділу освіти Золочівської райдержадміністрації № 292-к від 30 грудня 2020 року була призначена на посаду директора вказаного закладу згідно трудового договору, укладеного на невизначений строк (на постійній основі).

З огляду на викладене апеляційний суд, встановивши фактичні обставини

у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про те, що посада, яку обіймав позивач до обрання його на виборну посаду, після припинення його виборних повноважень та звернення з відповідною заявою до відповідача не була вакантною, оскільки її обіймає за трудовим договором, укладеним на невизначений строк, інший працівник, а тому вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді директора районного дитячого будинку «Рідний дім»є безпідставними.

При цьому, апеляційним судом було правильно враховано, що позивач з 02 серпня 2021 року по теперішній час працює на посаді заступника начальника відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту райдержадміністрації, яка є рівноцінною попередній роботі (посаді). Відтак, передбачені абз. 1 частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та статтею 118 КЗпП України права ОСОБА_1 як працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання його на виборні посади, не порушені.

Правильним також є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, є похідною від основної вимоги, а тому задоволенню не підлягає.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у наведених судових рішеннях та оскаржуваному рішенні апеляційного суду у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту першого частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 05 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов