Постанова

від 10.11.2022 по справі 128/519/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 128/519/22

Провадження № 22-ц/801/1875/2022

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Васильєва Т. Ю.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 рокуСправа № 128/519/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Оніщука В.В.,

суддів: Голоти Л.О., Копаничук С.Г.,

з участю секретаря судового засідання: Литвина С.С.,

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітосвіт ЛТД»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітосвіт ЛТД» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року, ухвалене у складі судді Васильєвої Т.Ю., в залі суду,

встановив:

У березні 2022року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фітосвіт ЛТД» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.02.2009 між ТОВ «Фітосвіт ЛТД» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 2,5470 га, кадастровий номер 0520683300:01:004:0054, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області терміном на 10 (десять) років. Термін дії вказаного договору розпочався 16.02.2009 та закінчився 16.02.2019.

На час укладення договору оренди землі діяла редакція ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка передбачала, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору. Тому саме вказана редакція Закону підлягає застосуванню.

Також позивач стверджує, що вищевказаний договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, оскільки після закінчення терміну дії договору оренди, а саме з 16.02.2019 і по даний час товариство продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, а відповідач продовжує приймати виконання товариством умов договору, одержуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, що підтверджується, зокрема, відомостями з виплати орендної плати за 2019-2021 роки, враховуючи також те, що протягом місяця після закінчення строку договору від орендодавця листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору на адресу товариства не надходило.

Позивач вказує, що товариство бажає скористатись «автоматичним» поновленням договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі «мовчазної згоди» орендодавця, оскільки позивач, як орендар, продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець не заперечив щодо такого користування впродовж одного місяця після закінчення строку договору оренди (не направив заперечень щодо поновлення договору), при цьому згідно позиції Верховного Суду, а також ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» звернення орендаря до орендодавця не передбачено, а переговори сторін щодо зміни істотних умов не проводяться.

На підставі викладеного, позивач звернувшись в суд з даним позовом, просив визнати поновленим договір оренди землі №49, укладений 16.02.2009 між ТОВ «Фітосвіт ЛТД» та ОСОБА_1 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітосвіт ЛТД» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів дотримання ним вимог частини другої статті 33Закону №161-XIV іпункту 7 договору оренди землі, не повідомив відповідача за 30 днів до спливу строку договору про намір його поновити, а тому відсутні підстави для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 вказаного Закону.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що позовна вимога про визнання договору оренди землі поновленим не є ефективним способом захисту, оскільки її задоволення не призведе до відновлення оспорюваного права і наявність фактичного змісту орендних відносин після закінчення строку дії договору, а саме користування земельною ділянкою, належне виконання обов`язків, пов`язаних, в тому числі, зі сплатою орендної плати, та відсутність письмового заперечення орендодавця, не є підставою для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки в даному випадку необхідною є додаткова угода з визначенням, в тому числі таких істотних умов, як орендна плата та новий строк дії договору, яка підлягає подальшій державній реєстрації.

ТОВ «Фітосвіт ЛТД» не погодившись із вказаним рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми чинної на даний час ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції Закону №340-ІХ, хоча мав би керуватися тією редакцією статті, яка була чинною на час укладення договору, тобто станом на 16.02.2009.

В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції помилково ототожнює дві самостійні підстави для поновлення дії договору оренди, а саме визнання переважного права орендаря на поновлення дії договору, механізм реалізації якого якраз і передбачає необхідність подання заяви, та автоматичне продовження дії договору на тих самих умовах і на той самий строк згідно з ч. 3 ст.33Закону України«Про орендуземлі» в редакції, чинній на час укладення договору, механізм реалізації якого подання заяви не передбачає.

У відзивіна апеляційнускаргу представниквідповідача вказав,що вважає апеляційну скаргу безпідставною, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак 10.11.2022 надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із його зайнятістю в розгляді іншої справи.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні вказаного клопотання відмовити та визнати за неповажну причину неявки представника позивача в судове засідання, оскільки будь яких доказів на підтвердження наведених у заяві обставин, останнім до його заяви не додано.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ВН №186605 від 04.10.2004, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,5470 га, яка розташована на території Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області (а.с. 18).

Згідно з копією договору оренди землі №49 від 16.02.2009, орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Фітосвіт ЛТД» 16.02.2009 підписали договір, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, площею 2,5470 га, кадастровий номер 0520683300:01:004:0054, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Майданської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідно до п. 7 вказаного договору строк дії договору складає 10 років з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 37 договору встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Вінницькому районі 12.07.2011 за №05206000400151 (а.с. 15 17).

Згідно з копією акту прийому-передачі до договору оренди землі №49 від 16.02.2009 орендодавець ОСОБА_1 передала у володіння та користування, а представник орендаря ТОВ «Фітосвіт ЛТД» прийняв у володіння та користування земельну ділянку розміром 2,5470 га, яка знаходиться на території Майданської сільської ради Вінницького району, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ВН №186605 (а.с. 19).

Відповідно до копій видаткових касових ордерів ОСОБА_1 одержувала від ТОВ «Фітосвіт ЛТД» орендну плату за договором оренди землі протягом 2019 2021 років (а.с. 27 33).

Згідно з частиною першою статті4, частиною першою статті 5ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Статтею 792ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договору оренди частиною четвертою статті 124ЗК України передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, устатті 125ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятоюстатті 126ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У даному випадку, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини є Закон Українивід 06жовтня 1998року №161-XIV«Про орендуземлі» (далі ЗУ «Про оренду землі» в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 18Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі між сторонами було підписано 16.02.2009 та вчинено його державну реєстрацію 12.07.2011.

Згідно з положеннями, викладеними у абзаці першому частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 32-2 Закону України «Про оренду землі», згідно якої, поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції, чинній станом на 12.07.2011) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист - повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

В свою чергу, змістом ст.126-1Земельного кодексу України передбачено, що зокрема договорами оренди землі може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів.

Частиною другою вищевказаної норми передбачено, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до Перехідних положень ЗУ «Про оренду землі», правила, визначенні статтею 126-1Земельного кодексуУкраїни щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як вбачається з п. 7 Договору оренди землі, термін дії договору 10 років з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію, проте вказані дії орендарем виконанні не були.

Відтак, ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», чинною саме на час виникнення спірних правовідносин передбачалось, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою вказаної норми, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору, однак жодних з вказаних дій сторонами не вчинялось.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що позивач не довів дотримання ним вимог частини другої статті 33 Закону N 161-XIVіпункту 7 договору оренди землі, не повідомив відповідача за 30 днів до спливу строку договору про намір його поновити, тому відсутні підстави для поновлення договору оренди землі за частиною шостою статті 33 вказаного Закону.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.09.2019 у справі №916/3156/17.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18, вирішуючи питання про належний спосіб захисту при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди землі, дійшла висновку про те, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

Отже за умови того, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, належним чином виконує обов`язки, зокрема щодо орендної плати, а орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то колегія суддів зауважує, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною саме додаткової угоди із викладенням її змісту.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі №908/299/18, зроблено висновок про те, що частиною шостою статті 33Закону України«Про орендуземлі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З цього випливає обов`язок орендодавця передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на новий строк. Відповідно до частини восьмої статті 33названого Закону таке передання здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі. Зазначена додаткова угода відповідно до пункту 1 частини першої статті 27Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З наведеного вбачається, що якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Щодо належного способу захисту в спірних правовідносинах правовий висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 в справі № 378/596/16-ц, в якій зазначено, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту. Та Верховний Суд зауважив, що визнання договорів оренди поновленими фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору в судовому порядку в розумінні статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував норми чинної на даний час ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» в редакції Закону №340-ІХ, хоча мав би керуватися тією редакцією даної статті, яка була чинною на час укладення договору, тобто станом на 16.02.2009, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку підлягають застосуванню норми права, що були чинні на момент набрання чинності договором оренди землі, що пов`язано з моментом його державної реєстрації, тобто 12.07.2011.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При вирішенні цієї справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Отже, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, тому судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід залишити за особою, яка звернулась із апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фітосвіт ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 29 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий: В. В. Оніщук

Судді: Л. О. Голота

С. Г. Копаничук