Рішення

від 02.11.2022 по справі 380/3510/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 року

справа №380/3510/22

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняШийович Р.Я.,

від позивача Янків І.М.,

від відповідачаШаркаєва Х.С.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ АГРО» до Головного управління ДПС у Львівській області, про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАМ АГРО» (далі позивач, ТОВ «Вам Агро») з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якій, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.05.2022 /Т.2, арк.спр.174-177/, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №23022/13-01-07-06 від 22.10.2021 про зменшення ТОВ «ВАМ АГРО» від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 29496,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021 про збільшення зобов`язань ТОВ «ВАМ АГРО» з податку на додану вартість на загальну суму 1279253,00 грн., з яких 1023400,00 грн. податкове зобов`язання з податку на додану вартість, 255850,00 грн. за штрафами (фінансовими санкціями);

- визнати протиправними дії ГУ ДПС у Львівській області щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАМ АГРО», унаслідок якої складено акт №18644/13-01-07-06/38551663 від 01.10.2021 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАМ АГРО» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Грінленд Україна» за період листопад, грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях на додану вартість за період листопад, грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за наслідками проведення відповідачем позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Грінленд України» за період листопад-грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2020 рік, призначення якої з позиції позивача є протиправним, винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Висновки контролюючого органу про ніби то допущення порушень податкового законодавства позивачем не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються належним чином оформленою первинною документацією, яку долучено в ході перевірки, так і надано при проведенні перевірки.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 22.10.2021 є протиправними та слід скасувати.

Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.

Ухвалою від 16.02.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому відзиві /Т.2, арк.спр.141-154/. Вказав, що представлені до перевірки товарно-транспортні накладні (далі ТТН) є неналежними документами для підтвердження факту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), оскільки останні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в частині зазначення прізвища, ім`я та по батькові відповідальних посадових осіб та місця складання таких накладних. Позивачем не представлено до перевірки договорів, укладених з перевізниками на транспортування товару від ТОВ «Грінленд Україна», актів наданих послуг, платіжних документів, які б підтверджували факт отримання транспортних послуг.

Крім викладеного, при перевірці встановлено відсутність нарахування та виплати позивачем доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за 4 квартал 2020 року, які зазначені в ТТН як перевізники.

Крім того, проаналізувавши частину ТТН також повідомив, що незрозумілим є те, яким чином один і той самий водій на одному і тому ж автомобілі протягом одного дня зміг доставити добриво з м. Харків до с. Добросин два рази, при тому, що відстань між населеними пунктами становить приблизно 1045 км. 13 год. легковим автомобілем. Також, у таких відрізняються підписи водіїв, з чого можна зробити висновки, що вони підписані різними невстановленими особами. У жодній з ТТН не зазначено посади, прізвище та ініціали осіб, які їх підписувати, не заповнено розділ вантажно-розвантажувальні операції.

Крім того, у контрагента позивача ТОВ «Грінленд Україна» відсутні основні засоби та трудові ресурси. Також встановлено відсутність операцій із придбання послуг навантаження/розвантаження.

Крім викладеного, при перевірці встановлено відсутність нарахування та виплати доходів ТОВ «Грінленд Україна» ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за 4 квартал 2020 року.

Згідно з рішенням від 14.01.2021 №1848ТОВ «Грінленд Україна» відповідає критеріям ризиковості платника податку; із червня 2021 року не звітується; із 13.01.2021 не здійснює реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Перевіркою встановлено факт нереальності здійснення господарської операції з отримання робіт від ТОВ «Грінленд Україна» та ТОВ «Вам Агро», її спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту на підставі первинних документів, як містять юридичну дефектність.

Такі обставини, що свідчать про нездійснення операції з придбання робіт та товару у ТОВ «Грінленд Україна» не дають права позивачу, на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних від контрагента.

Враховуючи викладене, перевіркою позивача встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1052896,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на суму 933332,00 грн.

Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

24.05.2022 за вх. №36106 від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог /Т.2, арк.спр.195-197/.

Відповідач висловив позицію, що ГУ ДПС у Львівській області дотримано усіх встановлених законодавством вимог при призначенні та проведенні перевірки позивача. Просив у задоволенні вимоги відмовити.

15.06.2022 за вх. №41101 від представника позивача надійшла відповідь на відзив /Т.2, арк.спр.203-205/, у якій просив позов задовольнити повністю, з викладенням відповідних аргументів своєї позиції.

Ухвалою суду від 06.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав вступне слово представників сторін, з`ясував підстави позову, відзиву, відповіді на відзив, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, допитав свідка, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Вам Агро» зареєстроване як юридична особа 15.02.2013, ЄДРПОУ 38551663, основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі п.п.16.1.5 пп.16.1.7 п. 16.1 ст. 16 пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, пп. 73.3 ст.73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, абз. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» та розглянувши Доповідну записку управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Львівській області прийнято Наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вам Агро» №3135-пп від 16.09.2021 /Т.2, арк.спр.171, 172/.

На виконання вказаного наказу виписано направлення на перевірку №9842 від 20.09.2021 /Т.2, арк.спр.173/.

У період з 20.09.2021 по 24.09.2021 ГУ ДПС у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Грінленд України» за період листопад, грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період листопад, грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 року, про що складено акт №18644/13-01-07-06/38551663 від 01.10.2021 /Т.1, арк.спр.14-20/.

Згідно з висновками акта перевірки від 01.10.2021 наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації і проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків та результати її опрацювання є, відповідно до п.п. 19№.1.46 п. 19№.1 ст. 19№.1, п. 74.3 ст. 74 і п.п. 83.1.2 п. 83.1 ст.83 Податкового кодексу України, підставою для зазначених нижче висновків.

Перевіркою дотримання податкового законодавства встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до:

-заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 1023400,00 грн. в т.ч. за листопад 2020 року на 175012,00 грн., грудень 2020 року на 848388,00 грн.;

-завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2020 року на 29496,00 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства на підставі акта перевірки від 01.10.2021 ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

-№23022/13-01-07-06 від 22.10.2021 за платежем: податок на додану вартість, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 29496,00 грн.;

- №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021 за платежем податок на додану вартість, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1279250,00 грн., в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 255850,00 грн. /Т.1, арк.спр.10, 13/

Позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку, однак відповідно до Рішення про результати розгляду скарги від 20.12.2021 /Т.1, арк.спр.91-93/ ДПС України оскаржені податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи такі протиправними та такими, що порушують права позивача, ТОВ «Вам Агро» звернулося до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з підп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положенням п. 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

Отже, здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.03.2018 (справа №1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа №808/1746/15) від 20.09.2019 (справа №0340/1931/18) та від 04.11.2021 (справа №640/11902/19).

Тобто, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення. У такому випадку висновки Акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

При цьому суд також враховує, що за правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У постанові від 22.09.2020 (справа №520/8836/18) Верховний Суд зазначив, що «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Так, згідно з підп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Підстави для призначення документальних позапланових перевірок зазначені у підпунктах 78.1.1 - 78.1.19 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так, згідно з підп. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Тобто, задля проведення позапланової перевірки за цією нормою необхідна сукупність наступних умов: 1) отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; або виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, 2) направлення контролюючим органом такому платнику письмового запиту із зазначенням виявлених порушень податкового законодавства; 3) не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження.

Отже, вказаними нормами ПК України передбачено, що перевірка може бути призначена у разі ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

В даному випадку контролюючим органом у направлених запитах від 04.02.2021 та 01.03.2021 зазначено про підстави такого запиту. ГУ ДПС у Львівській області за результатами отриманої (наявної) податкової інформації (сукупності відомостей і даних) виявлено факти, які свідчать про порушення ТОВ «Вам Агро» норм податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Грінленд Україна» за період листопад та грудень 2020 року.

Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих платником податків за відповідні періоди та податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст. 72, 73 і 74 ПК України, що відповідно до п. 74.1 ст. 74 ПК України використовується для виконання покладених на контролюючі органи завдань, а саме даних єдиного реєстру податкових накладних та даних показників поданих до податкового органу декларацій та звітів, зокрема:

-відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованих (придбаних) товарів, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, до платника податків ТОВ «Грінленд України» та наступного за ним платника ТОВ «Вам Агро».

Контролюючий орган вимагав протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запитів, надати інформацію щодо взаємовідносин з зазначеним контрагентом /Т.2, арк.спр.187-190/.

05.03.2021 за вих. №11 позивач скерував лист на запит позивача №1945/6/13-01-06-15 від 04.02.2021 та надав копії документів /Т.2, арк.спр.185/.

Суд звертає увагу, що саме посадовими особами контролюючого органу, на яких покладено обов`язок щодо контролю за дотриманням платників податків приписів податкового законодавства, приймається рішення щодо повноти наданих платником податків копій документів щодо підтвердження реальності господарських операцій.

Як зазначає податковий орган, надані на запит документальні підтвердження реальності господарських операцій не надали достатніх підстав встановити реальність господарської операції.

Можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадках, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. (Постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №808/3151/16 від 02.10.2018 у справі №820/4703/17).

Вказані запити мали всі необхідні реквізити зазначені у п. 73.3 ст. 73 ПК України, зокрема, підстави для надіслання запиту, перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, печатку контролюючого органу.

Суд критично оцінює покликання представника позивача на те, що позивач не надав відповіді на запит від 01.03.2021, оскільки такий від запиту від 04.02.2021 відрізняється лише номером та датою, оскільки ці два запити різняться між собою періодами, у яких відбувалися у позивача відносини із контрагентом ТОВ «Грінленд Україна». Запит від 04.02.2021 стосувався відносин за листопад 2020 року, а запит від 01.03.2020 за грудень 2020 року.

Таким чином ненадання відповіді на запит від 01.03.2021, неаналогічний запиту від 04.02.2021, як встановлено судом вище, є достатньою, з позиції суду, підставою для призначення документальної позапланової перевірки в порядку підп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Таким чином, у зв`язку із вищевикладеним у Головного управління ДПС у Львівській області були достатні підстави для прийняття наказу від 16.09.2021 №3135-пп «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вам Агро»

Отже, дії посадових осіб Головного управління ДПС у Львівській області щодо призначення позапланової ТОВ «Вам Агро» з винесенням відповідного наказу вчинені і прийняті відповідно вимог чинного податкового законодавства.

Окрім того, суд звертає увагу, що п. 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

-службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Форма наказу на проведення перевірки затверджена наказом ДФС від 31.07.2014 №22 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків».

З дослідженого в судовому засіданні наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки не встановлено недодержання контролюючим органом вимог щодо форми та змісту. Зазначено підставу призначення перевірки: підпункти 78.1.1, п. 78.1 ст.78 ПК України, назва юридичної особи та її реквізити, яка підлягає перевірці. Також зазначено дату, з якої має бути проведена перевірка та її тривалість. Зазначено конкретний період діяльності, який підлягає перевірці та контрагентів, відносини з якими підлягають перевірці. Зазначено мету здійснення такої перевірки, яка полягає у здійсненні контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість. Наказ підписаний в.о. начальника контролюючого органу та скріплений печаткою.

Абзацом 2 п. 78.4 ст. 78 ПК України передбачено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Стороною позивача не висловлено зауважень щодо несвоєчасного пред`явлення відповідного наказу та допущено посадових осіб відповідача до проведення такої /Т.2, арк.спр.173/.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАМ АГРО», внаслідок якої складено акт №18644/13-01-07-06/38551663 від 01.10.2021 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВАМ АГРО» з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Грінленд Україна» за період листопад, грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях на додану вартість за період листопад, грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств, були правомірними.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлюються ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.п. 200.8, 200.9 ст. 200 ПК України).

Податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК України. Згідно з п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Доцільно зауважити, що якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов залучення підрядної установи, змісту робіт, що замовляються, доцільність залучення контрагента та можливість ним виконати замовлені послуги.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній постановах від 31.03.2020 у справі №820/7521/15, від 18.09.2020 у справі №816/2211/18, від 28.04.2021 у справі №160/1283/19.

Згідно з договором поставки товару №0211/20 від 02.11.2020 між ТОВ «Грінленд Україна» (постачальник) та ТОВ «Вам Агро» (покупець), постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар визначений специфікацією, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар /Т.1, арк.спр.31-32/.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, а також його асортимент, номенклатура, визначаються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору складається з сум вартості товару, зазначених у додатках і затвердженій сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Товар повинен бути поставлений покупцю з моменту затвердження сторонами специфікації. Місцем поставки є місцезнаходження покупця.

Згідно з специфікаціями від 02.11.2020, від 04.12.2020 від 16.11.2020 /Т.1, арк.спр.32 зворот-34/ сторони погодили поставку: добрива органічного (біогумус) у кількості 56,973т вартістю 14900,58 грн./т (без ПДВ) загальною ціною 1018716,89 грн. (у т.ч. ПДВ); добрива органічного зоогумус 80.7% у кількості 100962,642 кг вартістю 18,92 грн./кг (без ПДВ) загальною ціною 2292255,83 грн. (у т.ч. ПДВ); добрива органічного (біогумус) у кількості 133,24т вартістю 10624,10 грн./т (без ПДВ) загальною ціною 1698666,10 грн. (у т.ч. ПДВ).

На підтвердження реальності операцій за договором до матеріалів справи долучено копії: видаткових накладних, ТТН, платіжних доручень, акта звіряння взаєморозрахунків між контрагентами за договором №0211/20 від 02.11.2020 /Т.1, арк.спр.21-30, 35-54, 70-71, 72/.

Факт використання вказаних добрив у власній господарській діяльності позивач підтвердив копіями таких документів: актів про використання мінеральних, органічних в бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин; акта щодо проведення фіто санітарного моніторингу агроценозів; звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020, у 2021 роках, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо наявності земельних ділянок для ведення господарської діяльності; завдань трактористу щодо розкидання добрив /Т.1, арк.спр.55-56, 57, 58-72, 95-250, Т.2, арк.спр.1-114, 125-131/.

Контролюючим органом у акті перевірки від 01.10.2021 зафіксовано порушення, що мали значення для формування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту:

-у наданих до перевірки податкових накладних на отримання товару не ідентифіковано осіб із сторони постачальника та покупця, які підписували накладні, а також не зазначено місце складення накладної;

- у представлених ТТН транспортування товару здійснювалося за рахунок позивача, однак ним до перевірки не надано договорів, укладених із відповідними перевізниками, актів наданих послу, платіжних документів; відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2020 року, встановлено відсутність нарахування та виплати доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Такий податок не сплачено і контрагентом (на постачальника покладається обов`язок здійснення розвантаження); транспортування здійснювалося із м. Харків, Слобідський район, вул. Плеханівська, що є юридичною адресою ТОВ «Грінленд Україна», однак у вказаного товариства встановлено відсутність власних основних засобів, послуг щодо оренди відповідних приміщень;

- згідно з наявною податковою інформацією щодо ТОВ «Грінленд Україна» стосовно вказаного контрагента позивача прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку від 11.12.2019 №1165; із червня 2021 року товариство не подає звітність; з 13.01.2021 не здійснює реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; у товариства відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості здійснення перевезення, зберігання відповідних обсягів товару в обмежені проміжки часу, відсутні трудові ресурси. В ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчать про «дефектність» документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій позивача з відповідним контрагентом у листопаді, грудні 2020 року.

Таким чином, відповідні операції між ними не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) реалізації ТМЦ.

Підсумовуючи, контролюючий орган вважав, що враховуючи реальний час здійснення операцій з ТОВ «Грінленд Україна», місцезнаходження відповідного майна контрагентів постачальників та наявність (відсутність) у даних контрагентів трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської операції, перевіркою не підтверджено факту придбання позивачем у відповідного контрагента ТМЦ за листопад, грудень 2020 року на загальну суму 6317376,00 грн., в т.ч. ПДВ 1052896,00 грн.

Тому позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з ТОВ «Грінленд Україна» за період листопад 2020 року 452897,00грн. та за період грудень 2020 року 599999,00 грн.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що відповідач жодним чином не стверджує про невірність здійснених розрахунків податкового кредиту у Деклараціях, а у наслідку, розрахунку від`ємного значення з податку на додану вартість, помилки (описки) у Деклараціях, а лише не погоджується з сформованим позивачем податковим кредитом внаслідок, на його думку, нереальних та сумнівних господарських операцій позивача з його контрагентом.

Спростовуючи доводи відповідача, представник позивача зауважив, що усі господарські операції вчинені позивачем з метою вирощення та продажу зернових культур. Тобто, у ТОВ «Вам Агро» була конкретна ділова мета - отримати конкретний економічний ефект від його діяльності - прибуток.

В ході судового розгляду також допитано директора ТОВ «Вам Агро» ОСОБА_3 , який повідомив, що з представниками вказаного контрагента познайомився на одній із виставок. Умов підписання договору від 02.11.2020 не пам`ятає, однак запевнив, що умови договору виконані чітко. Оплату поставлених добрив здійснював після поставки. Наголосив, що перевезення не замовляв, тому помилки в ТТН допущені не з його вини.

Стосовно наявності недоліків у видаткових накладних, представлених до перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.08.2020 у справі №520/4829/19 та від 05.01.2021 у справі №820/1124/17.

Суд зважає на відповідні аргументи представника відповідача в частині дефектності видаткових накладних через відсутність зазначення прізвищ, імені та по батькові відповідальних осіб та місця складання таких накладних, однак такі, з позиції суду, не перешкоджають визнанню господарської операції, яка відбулася між позивачем та ТОВ «Грінленд Україна».

Стосовно аргументів щодо недоліків ТТН, суд звертає особливу увагу на те, що постачання товару згідно з договором від 02.11.2020 покладено на продавця ТОВ «Грінленд Україна», а тому ставити у вину позивача невірне їх складення чи заповнення у даному випадку є недоречним.

Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ, що підтверджується висновками Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 у справі №820/5223/16; від 23.04.2019 у справі №820/10480/15 від 26 06.2019 у справі №81-1/4633/13-а.

Окрім того, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №803/1684/17, від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, передбачають, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, а є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, тому відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Стосовно аргументів про нереальність зазначених господарських операцій позивача з його контрагентами через інформацію у податкових системах, суд вважає за доцільне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зі змісту долучених до матеріалів справи первинних документів з`ясовано, що такі містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та зумовили зміну майнового стану позивача.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС. Проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.

Також, критично оцінює суд покликання відповідача щодо не встановлення придбання контрагентами будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди складських, виробничих приміщень, послуг зберігання, транспортування тощо.

Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Суд зауважує, що Єдиний державний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які оформлялися шляхом складення податкових накладних. Однак платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар, послугу, у постачальників, які не є платниками ПДВ і у цьому випадку такі відомості у Єдиному реєстрі не можуть бути відображені.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо внесення ТОВ «Грінленд Україна» до переліку ризикових платників податку, суд зазначає, що рішення про відповідність/невідповідність платника критеріям ризиковості приймається комісією регіонального рівня при відповідності хоча б одному з 8-ми критеріїв (абз. 2 і 3 п. 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165).

Рішення ж про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі комісія регіонального рівня приймає в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (п. 11 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 №520).

Отже, включення платника податків до переліку ризикових платників податку не свідчить про нереальність здійснених ним господарських операцій та само по собі не спростовує наданої таким платником податків інформації щодо такої діяльності, як і не має прямим наслідком відмову в реєстрації чи скасування реєстрації податкових накладних складених зазначеним суб`єктом.

Наслідки подібного роду створює лише рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

В даному ж конкретному випадку доказів того, що за спірними операціями прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних відповідачем не надано.

Суд при вирішенні цієї справи також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також, у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст. 77 КАС України.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

За таких обставин, судом не встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 1052896,00 грн., в т.ч. за період листопад 2020 року 452897,00 грн. та за період грудень 2020 року 599999,00 грн. за взаєморозрахунками з ТОВ «Грінленд Україна».

Крім того, викладене спростовує висновки про завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в сумі 29496,00 грн.

Таким чином, винесені податкові повідомлення-рішення від 22.10.2021 є безпідставними та необґрунтованими, не відповідаю критеріям правомірності (ч. 2 ст. 2 КАС України), а тому підлягають скасуванню.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВАМ АГРО» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення перевірки задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у виді судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 19631,19 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 258, 262 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23022/13-01-07-06 від 22.10.2021.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021.

4.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМ АГРО» (80337, Львівська область, Жовківський район, с. Добросин, вул. Залізнична, 11а; ЄДРПОУ 38551663) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ ВП 43968090) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 19631 (дев`ятнадцять тисяч шістсот тридцять одна) грн. 19 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2022.

Суддя Кравців О.Р.