Постанова

від 16.03.2023 по справі 380/3510/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/3510/22 пров. № А/857/17725/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів : Шинкар Т.І., Шевчук С.М.,

з участю секретаря судового засідання :Хабазні Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року (ухвалене головуючим-суддею Кравцівимим О.Р., час ухвалення рішення 12 год 22 хв у м. Львові, повний текст судового рішення складено 11 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вам Агро» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У лютому 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вам Агро» (далі - ТзОВ «Вам Агро», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 17.05.2022 просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР)) ГУ ДПС №23022/13-01-07-06 від 22.10.2021 про зменшення Товариству від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 29496,00 грн, №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021 про збільшення зобов`язань Товариства з ПДВ на загальну суму 1279253,00 грн, з яких 1023400,00 грн податкове зобов`язання з ПДВ, 255850,00 грн за штрафами (фінансовими санкціями), визнати протиправними дії ГУ ДПС щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вам Агро», за результатами якої було складено акт №18644/13-01-07-06/38551663 від 01.10.2021 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вам Агро» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Грінленд Україна» за період листопад, грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях на додану вартість за період листопад, грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємств (далі - Акт перевірки).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 позовні вимоги були задоволені частково. Визнані протиправними та скасовані ППР ГУ ДПС №23022/13-01-07-06, №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ «Вам Агро» у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що представлені до перевірки видаткові накладні (далі - ВН) є неналежними документами для підтвердження факту приймання-передачі Товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), оскільки такі не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996). У поданих до перевірки товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) замовником вказано ТзОВ «Вам Агро», однак позивачем не було представлено до перевірки укладених з перевізниками договорів, актів наданих послуг, платіжних документів, які б підтверджували факт отримання транспортних послуг. Відповідно до поданого Товариством податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум отриманого з них податку за 4-й квартал 2020 року, встановлено відсутність нарахування та виплати доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , які зазначені в ТТН як перевізники. Також в процесі аналізу ТТН було встановлено, що відповідно до ТТН №Р288, №Р171102 від 17.11.2020, доставку ТМЦ було здійснено одним і тим самим перевізником, що ставить під сумнів здійснення такої операції з урахуванням відстані та часу, необхідного для завантаження та розвантаження (з міста Харкова до села Добросин Жовківського району Львівської області). Серед інших ТТН виявлені недоліки, які полягали у тому, що водієм вказано одну і ту саму особу, однак підписи є відмінними. У деяких ТТН не заповнено розділ вантажно-розвантажувальні операції. При цьому, враховуючи вищевказані доводи представника ГУ ДПС, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про допит в якості свідків вищевказаних перевізників з метою усунення наведених суперечностей. Стосовно висновків суду першої інстанції про те, що саме на постачальника умовами договору було покладено обов`язок забезпечити вивантаження товару, зазначає, що згідно наявної у контролюючого органу інформації, сумнівним вважає можливість виконання зазначених умов ТзОВ «Грінленд Україна» враховуючи кількість працівників та відсутність у на праві власності чи оренди основних засобів, машин та механізмів для здійснення такої діяльності. Також зазначає, що з червня 2021 року ТзОВ «Грінленд Україна» не звітується, а з 13.01.2021 не здійснює реєстрацію податкових накладних (далі - ПН) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Крім того, у ході проведення перевірки було досліджено ланцюг постачання добрив, реалізованих позивачу його контрагентом та встановлено, що у схемі постачання добрив були залучені суб`єкти господарювання, у яких встановлено відсутність операцій з придбання послуг оренди приміщень, послуг зберігання, оренди обладнання, транспортних послуг, послуг навантаження/розвантаження, а також вони не є імпортером та виробником реалізованих товарів. За результатами проведеного аналізу наявної податкової інформації встановлено, що у ТзОВ «Грінленд Україна» відсутні умови щодо введення в обіг даних товарів, зокрема, відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості здійснення перевезення (навантаження/розвантаження), зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху) в обмежені проміжки часу, відсутність трудових ресурсів, які фізично необхідні при здійсненні задекларованих операцій. Додатково зазначає, що ТзОВ «Вам Агро» перебуває в переліку платників, які опрацьовуються в межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України. Спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірних даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, вказує на те, що платник податків повинен бути розумним і обачливим при виборі контрагента.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Шаркаєвої Х.С., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача Янківа І.М., який заперечував проти її задоволення, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вам Агро» зареєстроване як юридична особа 15.02.2013, ЄДРПОУ 38551663, основний вид діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі п.п.16.1.5п.п.16.1.7 п.16.1 ст.16, п.п.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.п.73.3 ст.73, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, абз.5постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - Постанова №89) та розглянувши Доповідну записку управління податкового аудиту ГУ ДПС, було прийнято наказ №3135-пп від 16.09.2021 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Вам Агро», на виконання якого видано направлення на перевірку №9842 від 20.09.2021.

У період з 20.09.2021 по 24.09.2021 ГУ ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Грінленд України» за період листопад, грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ за період листопад, грудень 2020 року та податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2020 року, про що складено Акт перевірки.

За змістом акта перевірки, наведена у ньому податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації та проведення даної перевірки, у тому числі представлена платником податків та результати її опрацювання відповідно до п.п.19-1.1.46 п.19-1.1 ст.19-1 п.74.3 ст. 74 і п.п.83.1.2 п. 83.1 ст.83 ПК України, слугувала підставою для зазначених нижче висновків.

Перевіркою дотримання податкового законодавства встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198,п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті в бюджет в сумі 1023400,00 грн, в тому числі за листопад 2020 року в сумі 175012,00 грн, грудень 2020 року в сумі 848388,00 грн, а також завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2020 року на суму 29496,00 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями податкового законодавства на підставі акта перевірки, контролюючим органом були сформовані ППР №23022/13-01-07-06 від 22.10.2021 за платежем : ПДВ, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 29496,00 грн, №23021/13-01-07-06 від 22.10.2021 за платежем ПДВ, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання на суму 1279250,00 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 255850,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, оспорювані ППР були залишені без змін, а скаргу позивачабез задоволення.

Вважаючи протиправними оспорювані ППР, ТзОВ «Вам Агро» звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування та визнання протиправними дій контролюючого органу щодо призначення та проведення стосовно Товариства документальної позапланової виїзної перевірки.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом є належними доказами, а деякі помилки чи неточності при їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Відхиляючи аргументи представника відповідача щодо недоліків ТТН, суд першої інстанції звернув увагу на те, що за умовами Договору від 02.11.2020 постачання товару покладено на продавця ТзОВ «Грінленд України», а тому вважав недоречним ставити у вину позивача невірне їх складання чи заповнення. Крім того, документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема ТТН, не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд також не погодився з доводами представника відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом через інформацію у податкових системах, вказавши, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірних даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Крім того, зі змісту долучених до матеріалів справи первинних документів з`ясовано, що такі містять відомості, які повністю відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та зумовили зміну майнового стану позивача. Суд також вказав, що податкова інформація, яка слугувала підставою для висновку про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і неподання такими контрагентами звітності, носить виключно інформаційний характер. Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про отримання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а орендовані засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначаєПК України.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно достатті 1 Закону №996, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно частин першої, другої статті 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити : назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 198 ПК України визначено підстави, за яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит; визначено умови, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом «а» пункту198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкта оподаткування ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених ПН з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин : неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Отже, наявність виданих продавцем ПН, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум ПДВ.

З матеріалів справи видно, що за умовами укладеного між ТзОВ «Грінленд Україна» (постачальником) та ТзОВ «Вам Агро» (покупцем) Договору поставки товару №0211/20 від 02.11.2020 (далі - Договір поставки), постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар визначений специфікацією, а покупець прийняти та оплатити цей товар.

Найменування товару, його ціна, одиниці виміру товару, що підлягає поставці, а також його асортимент, номенклатура, визначаються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору. Ціна договору складається з сум вартості товару, зазначених у додатках і затвердженій сторонами специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору. Товар повинен бути поставлений покупцю з моменту затвердження сторонами специфікації. Місцем поставки є місцезнаходження покупця.

Згідно з специфікаціями від 02.11.2020, від 04.12.2020, від 16.11.2020 сторони погодили поставку товару, а саме : добрива органічного (біогумус) у кількості 56,973 т, вартістю 14900,58 грн /т (без ПДВ), загальною ціною 1018716,89 грн (у т.ч. ПДВ); добрива органічного зоогумус 80,7% у кількості 100962,642 кг вартістю 18,92 грн/кг (без ПДВ), загальною ціною 2292255,83 грн (у т.ч. ПДВ); добрива органічного (біогумус) у кількості 133,24 т вартістю 10624,10 грн/т (без ПДВ), загальною ціною 1698666,10 грн (у т.ч. ПДВ).

На підтвердження реальності операцій за договором поставки, позивачем було долучено копії наступних документів, а саме : ВН, ТТН, платіжних доручень, акта звіряння взаєморозрахунків між контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що факт використання вказаних добрив у власній господарській діяльності позивач підтвердив копіями актів про використання мінеральних, органічних в бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, акта щодо проведення фіто санітарного моніторингу агроценозів, звітів про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2020, у 2021 роках, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо наявності земельних ділянок для ведення господарської діяльності та завданнями трактористу щодо розкидання добрив.

На думку колегії суддів, усі представлені позивачем документи відповідають встановленим Законом №996 вимогам до первинних документів, які не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, контролюючим органом у акті перевірки від 01.10.2021 зафіксовано порушення, які мали значення для формування висновків про порушення Товариством вимог податкового законодавства, в частині формування податкового кредиту з ПДВ, а також від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, зокрема, у наданих до перевірки ПН на отримання товару не ідентифіковано осіб зі сторони постачальника та покупця, які їх підписували, а також не зазначено місце їх складання, у представлених ТТН транспортування товару здійснювалося за рахунок позивача, однак ним до перевірки не надано договорів, укладених з відповідними перевізниками, актів наданих послуг, платіжних документів, відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2020 року, встановлено відсутність нарахування та виплати доходів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . Такий податок не сплачено і контрагентом (на постачальника покладається обов`язок здійснення розвантаження), транспортування здійснювалося з м. Харкова, Слобідський район, вул. Плеханівська, що є юридичною адресою ТзОВ «Грінленд Україна», однак у вказаного товариства встановлено відсутність власних основних засобів, послуг щодо оренди відповідних приміщень, згідно з наявною податковою інформацією щодо ТзОВ «Грінленд Україна» прийнято рішення про відповідність його критеріям ризиковості платника податку №1165 від 11.12.2019, з червня 2021 року вказане товариство не подає звітність, з 13.01.2021 не здійснює реєстрацію ПН в ЄРПН, у відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості здійснення перевезення, зберігання відповідних обсягів товару в обмежені проміжки часу, відсутні трудові ресурси. У ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що свідчать про «дефектність» документів та відсутність факту проведення задекларованих операцій позивача з відповідним контрагентом у листопаді, грудні 2020 року.

Таким чином, відповідні операції між ними не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) реалізації ТМЦ.

Контролюючий орган наголошує на тому, що враховуючи реальний час здійснення операцій з ТзОВ «Грінленд Україна», місцезнаходження відповідного майна контрагентів постачальників та наявність (відсутність) у даних контрагентів трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарської операції, перевіркою не підтверджено факту придбання позивачем у відповідного контрагента ТМЦ за листопад, грудень 2020 року на загальну суму 6317376,00 грн (у т.ч. ПДВ на суму 1052896,00 грн).

Вважаючи безпідставними та необґрунтованими доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, колегія суддів враховує, що усі господарські операції вчинені позивачем з метою вирощування та продажу зернових культур. Тобто, у позивача була конкретна ділова мета, отримати конкретний економічний ефект від його діяльності, прибуток.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що деякі помилки в документах чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.08.2020 по справі №520/4829/19, від 05.01.2021 по справі №820/1124/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Таким чином, суд першої інстанції вірно не взяв до уваги доводи відповідача в частині дефектності ВН через відсутність зазначення прізвищ, імені та по батькові відповідальних осіб та місця їх складання, оскільки такі не перешкоджають визнанню господарської операції, яка відбулася між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Грінленд Україна».

Стосовно недоліків у документах про транспортування товару, колегія суддів звертає увагу на те, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають правила заповнення ТТН, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, на думку колегії суддів, обумовлені вказаними правилами документи, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.

Колегія суддів враховує пояснення директора ТзОВ «Вам Агро», згідно яких, оплату поставлених добрив Товариство здійснювало після поставки. Також наголосив, що перевезення не замовляв, а тому помилки в ТТН допущені не з його вини.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Водночас, колегія суддів вважає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки є лише відображенням якості роботи окремих працівників контролюючого органу.

На думку колегії суддів, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента чи контрагентів його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Доказів про існування таких фактів відповідач не надав.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що первинні документи, надані позивачем на підтвердження дійсності господарських операцій із зазначеним вище контрагентом, враховуючи співвідношення вчинених господарських операцій з основним видом діяльності позивача, та у сукупності зі встановленими обставинами господарських операцій, підтверджують формування показників податкової звітності та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку.

На думку колегії суддів, укладена між позивачем та його контрагентом угода, спрямована на реальне настання обумовлених нею наслідків, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, колегія суддів, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.02.2020 по справі №813/3577/13-а, звертає увагу, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Суд першої інстанції, вірно не взяв до уваги доводи відповідача щодо не встановлення придбання контрагентом будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди складських, виробничих приміщень, послуг зберігання, транспортування тощо. Відсутність (недостатність) у нього матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Більше того, основні засоби контрагента можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що жодних вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, ані щодо позивача, ні щодо його контрагентів відповідачем до суду надано не було.

Крім того, якщо податковий орган в акті зазначає про обставини, які на його переконання свідчать про те, що постачальники позивача є недобросовісними, а його діяльність не спрямована досягнення реальної цілі господарської діяльність, то такі обставини мали бути виявленні саме на стадії реєстрації ПН в ЄРПН, за наслідком чого мало бути прийняте рішення про зупинення реєстрації ПН або відмови в її реєстрації.

В даному випадку доказів того, що за спірними операціями прийнято рішення про відмову в реєстрації ПН відповідачем не надано.

Більше того, представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтвердила факт реєстрації ПН по спірних господарських операціях та сплату усіх податків.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок контролюючого органу про допущення позивачем за наслідками господарських операцій з ТОВ «Грінленд Україна» порушень вимог викладеного в акті перевірки законодавства не знайшли свого документального підтвердження та повністю спростовано в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи зміст вищевказаних рішень ЄСПЛ та положення ст.ст.9, ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що судом були надані відповіді на усі питання, які були викладені позивачем у своїй позовній заяві та які стосувалися обставин, які на його думку, стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2022 року по справі №380/3510/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. І. Шинкар С. М. Шевчук У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.М. з 24.03.2023 по 05.04.2023 на лікарняному повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 06.04.2023.