Постанова

від 01.11.2022 по справі 530/1518/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1518/21 Номер провадження 22-ц/814/1963/22Головуючий у 1-й інстанції Должко С. Р. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кулик Віталія Олександровича

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 травня 2022 року у складі судді Должко С.Р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» про припинення правовідношень шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення орендної плати за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" про припинення правовідношень шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення орендної плати за договором.

Позов обгрунтований тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 3,4101 га. з кадастровим номером 5321381500:00:004:0043 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Високівської сільської ради (нині Зіньківської міської ради) Зіньківського (Полтавського) району Полтавської області.

26 вересня 2013 року між ним та ПСП «Високе» укладено договір оренди стосовно належної йому земельної ділянки строком на 10 років, який 05 квітня 2014 року зареєстровано у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області за № 5243525 та передано її в оренду ПСП «Висове». 01.04.2015 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 14 квітня 2015 року за № 5243525.

Вказав, що впродовж 2019-2020 років відповідач взятих на себе зобов`язань згідно умов договору ( п.п. 10-11) та додаткової угоди до нього (п. 3) щодо сплати орендної плати та додаткового обробітку землі орендодавця не виконував, що має всі ознаки систематичного порушення істотних умов договору, відтак відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, є вичерпною підставою для розірвання такого договору.

Орендарем не здійснено виплати орендодавцю орендної плати за користування земельною ділянкою упродовж 2019-2020 років, яка в загальній сумі склала 13358,98 грн. Окрім того, в цей період орендар не проводив індексацію орендної плати та відповідно не здійснював її виплати. Інфляційне збільшення (згідно доданого до позовної заяви обгрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню додаток № 13) становить 1235,50 грн. Отже, загальна сума заборгованості з орендної плати за договором оренди від 26.09.2013 року становить 14594,48 грн.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 травня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Високе" про припинення правовідношень шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення орендної плати за договоромвідмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що суду не надано об`єктивних доказів, що відповідачем істотно та систематично порушуються умови договору, не доведено факт несплати відповідачем орендної плати у 2019 році та 2020 році, оскільки спірним договором не визначено строку внесення орендної плати, як однієї з істотних умов договору. Вказано, що в договорі оренди землі, сторони встановили строк і спосіб його виконання, а саме, не пізніше 31 грудня 2023 року, тобто всі порушення можуть настати, виключно, після 31.12.2023 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Кулик В.О., просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з?ясуваня обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідно до умов договору оренди землі орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня. Системний аналіз умов договору оренди землі, укладеного 26.09.2013 року та додаткової угоди до цього договору від 01.04.2015 року, свідчать про те, що орендодавцю має вноситись орендна плата щорічно. Однак, у порушеня пунктів 10, 11 вищевказаного договору оренди, орендарем не здійснено виплати орендодавцю орендної плати за користування земельною ділянкою упродовж 2019-2020 років, яка в загальній сумі склала 13358,98 грн. Окрім того, в цей період орендар не проводив індексацію орендної плати та, відповідно, не здійснював її виплати, що становить 1235,50 грн. Таким чином, систематична несплата відповідачем орендної плати не у повному обсязі є підставою для розірвання договору, стягнення невиплаченої орендної плати та повернення земельної ділянки власнику.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р3 № 661759 виданого на підставі розпорядження голови Зіньківської РДА від 27.12.2002 року № 726 є власником земельної ділянки переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, площею 3,410 га. з кадастровим номером 5321381500:00:004:0043 (а.с. 17).

26.09.2013 року між ОСОБА_1 та ПСП «Високе» укладено договір оренди стосовно належної йому земельної ділянки строком на 10 років, який 05.04.2014 року зареєстровано у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області за № 5243525.

Відповідно до пункту 9 договору про оренду землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5,5 % (коефіцієнт 3.2, коефіцієнт 1,756) від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору оренди складає 4902,22 грн. в рік, за згодою сторін у будь-якій формі (грошовій, натуральній, відробітковій), частка та строки виплати якої визначається в окремій угоді, яка щорічно до початку чергового року оренди укладається між орендодавцем та орендарем і є додатком до цього договору.

Пунктом 11 згаданого договору визначено, що орендна плата вноситься на протязі року, але не пізніше 31 грудня.

А в п. 10 договору вказується, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється у урахуванням індексів інфляції.

Згідно п. 38 договору його дія припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 19-20).

01.04.2015 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав 14 квітня 2015 року за № 5243525.

Відповідно до п.п. 1 додаткової угоди сторони домовились змінити та викласти п. 9 договору оренди землі в наступній редакції: «орендна плата вноситься Орендарем у грошовій та натуральній формі у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 6679, 49 гривень в рік, за згодою сторін у будь якій формі. Пунктом 3 додаткової угоди передбачено, що орендар до закінчення терміну дії договору оренди від 26.09.2013 року зобов`язується щорічно за власний кошт забезпечити обробіток земельних ділянок сільськогосподарського призначення орендодавця в межах 0,30 га.

Пунктами 5, 7, 8 додаткової угоди передбачено строк дії договору до 31.12.2023 року. Інші умови договору оренди залишилися без змін. Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною (а.с. 25-26).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд прийшов до висновку, що наявними у матеріалах справи доказами не доведено факт систематичного порушення ПСП «Високе» умов договору, не доведено факт несплати відповідачем орендної плати у 2019 році та 2020 році, тому позовні вимоги є необгрунтованими.

Колегія суддів, не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.

Згідностатті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положеньстатті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За змістомстатті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В порядкустатті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно достатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтями627,629 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до тлумачень ст.651ЦК України однією із підстав зміни або розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, при цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Згідно із вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановленихдоговором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вонарозраховувала при укладенні договору.

Статтею 93ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст.13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об?єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Устатті 21 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першоюстатті 32 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельного кодексу Українита іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями13,15,21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договоруоренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематичне невнесення орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематичне внесення орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно із статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі№ 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13 Велика Палата Верховного Суду не вбачає.Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Україниналежать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) суд дійшов висновку, що у пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 175/642/19.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач у 2019-2020 роках належним чином не виконував умови договору оренди земельної ділянки.

Згідно п. 9, 10, 11 договору оренди землі та п. 1 додаткової угоди, які укладені сторонами, за 2019-2020 роки ПСП «Високе» мало виплатити ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 6679,49 грн. з урахуванням індексу інфляції не пізніше 31 грудня.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 31 липня 2019 року, ОСОБА_1 отримав орендну плату за 2019 рік згідно договору оренди землі у сумі 119 грн., в касовомуордері зазначенопаспортні даніта підписодержувача (а.с. 74).

20 серпня 2019 року позивач отримав орендну плату за 2019 рік у позмірі 546 грн. 50 коп., в касовомуордері зазначенопаспортні даніта підписодержувача (а.с. 75).

Таким чином, за 2019 рік у строк до 31 грудня ОСОБА_1 отримав орендну плату у неповному обсязі, а саме 665,50 грн.

Доказів того, що у 2020 році ПСП «Високе», у строк до 31 грудня, виконало своє зобов?язання щодо виплати орендної оплати ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відмова позивача 23.12.2020 року від отримання орендної плати, що підтверджується відповідниим актом, не свідчить про виконання ПСП «Високе» обов?язку щодо виплати орендної плати у визначений сторонами договору строк.

Статтею 537 ЦК України передбачено право боржника виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.

Ця норма надає за певних умов право орендодавцю виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 532 ЦК України якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Отже, відмова позивача від отримання орендної плати, не свідчить про належне виконання орендарем ПСП «Високе» своїх обов`язків щодо сплати орендної плати у спірний період. Крім того, за змістом договору оренди землі саме на орендаря покладено обов`язок своєчасної сплати орендної плати орендодавцю. ПСП «Високе» не було позбавлене можливості направити орендну плату ОСОБА_1 поштовим переказом за адресою його проживання в межах строку, визначеного договором.

Окрім того, в акті від 23.12.2020 року не зазначена сума коштів, які пропонувалися позивачу отримати, в якості орендної плати. Видатковий касовий ордер, який би міг підтверрдити суму орендної плати суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ПСП «Високе» у 2019-2020 роках не виконувало умови договору оренди щодо сплати орендної плати та систематично не сплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати у визначені строки, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендної плати підлягають до задоволення.

Факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 531/562/20 (провадження № 61-1478св21).

Таким чином, враховуючи факт неналежного виконання ПСП «Високе» свого обов`язку щодо виплати орендної плати, право ОСОБА_1 на отримання грошових коштів, які він розраховував отримати при укладенні договору є порушеним та підлягає відновленню.

Враховуючи часткове отримання позивачем орендної плати за 2019 рік у розмірі 665,50 грн., сума основного боргу, яка підлягає стягненню становить 12693,48 грн. (13358,98 грн. 665,50 грн.). З урахуванням інфляційного збільшення у сумі 1235,50 грн. загальна сума заборгованості становить 13928,98 грн.

Згідно статті 34 Закону Украни «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленного вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Після розірвання договору і припинення права оренди даним рішенням, ОСОБА_1 не доведено факт відмови відповідача від повернення належної йому земельної ділянки, таким чином, вимога ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки є передчасною.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази наявні в матеріалах справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно підпункту 6 п. 1 ч. 2 ст.4ЗУ «Просудовий збір» закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням (а.с. 173), а тому відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Отже, судовий збір, за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 2724 грн. та 4086 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з ПСП «Високе» на користь держави.

Як вбачається з матеріалів справи, правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Кулик В.О., що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 27/12 (а.с. 43-48).

Згідно квитанції № 27 від 22 червня 2021 року ОСОБА_1 за надання правничої допомоги адвокату Кулику В.О. було сплаченол гонорар у сумі 5000 грн.

Відповідно достатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

За вимогамистатті 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленомузаконом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті1, частин третьої та п`ятої статті27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечитиКонституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи наданий адвокатом обсяг правової допомоги та критерії реальності та співмірності, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з ПСП «Високе» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу у сумі 5000 грн.

Керуючись ст.367, ст.374ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ч. 4, ст.382, 383 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Кулик Віталія Олександровича задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 25 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» про припинення правовідношень шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки, припинення права оренди, витребування земельної ділянки та стягнення орендної плати за договором задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 26.09.2013 № б/н, який зареєстрований у реєстраційній службі Зіньківського районного управління юстиції Полтавської області за № 5243525 від 05.04.2014, стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 5321381500:00:004:0043 площею 3,4101 га., розташованої на території колишньої Високівської сільської ради (нині Зіньківської міської ради) Зіньківського (Полтавського) району Полтавської області, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Приватним сільськогосподарським підприємством «Високе».

Припинити право оренди між Приватним сільськогосподарським підприємством «Високе» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 3,4101 га. з кадастровим номером 5321381500:00:004:0043, яка знаходиться на території колишньої Високівської сільської ради ( нині Зіньківської міської ради) Зіньківського (Полтавського) району Полтавської області, яке 14.04.2015 року зареєстроване реєстраційною службою Зіньківського районного управління юстиції Полтавської обасті за № 5243525.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на користь ОСОБА_1 заборгованість за 2019-2020 роки за договором оренди землі від 26.09.2013 № б/н у розмірі 13928,98 грн. з яких 12693,48 грн. основного боргу та 1235,50 грн. інфляційного збільшення з відрахуванням з цієї суми обов`язкових податків та платежів.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на користь держави судовий збір у сумі 6810 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Високе» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль