Рішення

від 08.11.2022 по справі 206/2238/22

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/2238/22

Провадження 2/206/860/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.22 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Ланного В.Д.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів залісуду вмісті Дніпрів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділспільного майнаподружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділспільного майнаподружжя, який мотивує тим, що вони з відповідачем з 04 червня 2004 року по 10 вересня 2019 року перебували в зареєстрованому шлюбі, за період якого, ними було набуте нерухоме майно, право власності на яке, зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: земельну ділянку, площею 0,0310 га, кадастровий номер: 1210100000:09:001:0023 та домоволодіння, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що оскільки в період шлюбу було набуто, шляхом будівництва, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , то виникла спільна сумісна власність, саме тому позивач має право на визнання за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Самарського районного суд м. Дніпропетровська від 08.08.2022 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового засідання.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, 08.11.2022 до суду представником позивача ОСОБА_3 скеровано письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення судом заочного рішення, не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, вважає за можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55,124КонституціїУкраїни та статті 4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 04 червня 2004 року по 10 вересня 2019 року, за період якого було набуте наступне нерухоме майно, право власності на яке, зареєстровано за ОСОБА_2 , а саме:

- земельна ділянка, площею 0,0310 га, кадастровий номер: 1210100000:09:001:0023, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.05.2007, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Єдаменко О.А.; в подальшому кадастровий номер був змінений на 1210100000:09:001:0066, у зв`язку з чим виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії АЖ №131218, виданий 01 липня 2009 року управлінням земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області; в подальшому змінена адреса розташування земельної ділянки на: АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим 21.10.2015 був виданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень Дніпропетровським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області серія та номер: ЕЕХ 996039; в подальшому у зв`язку з перейменуванням назву вулиці було змінено на ОСОБА_4 ;

- домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія та номер: НОМЕР_1 видане Дніпропетровським міським управлінням юстиції 23 березня 2016 року за індексним номером: 55775035.

В силу вимогст.60 СК Україникожна річ, набута подружжям в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою, як це встановлює ст. 65 СК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою.

Згідно абзацу першого пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. N 11, вбачається, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи .

Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 2, 3 статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

В ході судового розгляду встановлено, що шлюбний договір ми сторонами не укладався, будь-яких домовленостей щодо поділу вказаного нерухомого майна між сторонами немає.

Як зазначено у ч.1 ст.321 ЦК України та ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на визнання за нею право власності в порядкурозподілу сумісногомайна подружжяна 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позовні вимоги є законними та обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 3505,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з: житловий будинок літ. А-2, загальною площею 105,1 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., навіс літ. а, ганок літ. аІ; вигрібна яма в.я; замощення І; огорожі №1-3.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,031 га., кадастровий номер: 1210100000:09:001:0066, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3505 (три тисячі п`ятсот п`ять гривень) ,00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяповернення апеляційноїскарги,відмови увідкритті чизакриття апеляційногопровадження абоприйняття постановисуду апеляційноїінстанції занаслідками апеляційногоперегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 ЦПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 11 листопада 2022 року.

Cуддя: Н.І. Черткова