Рішення

від 07.11.2022 по справі 213/1297/21

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1297/21

Номер провадження 2/213/37/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Мазуренко В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №213/1297/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подлєпи 40» про визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, зобов`язання демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу, визнання незаконними дій щодо нарахування обсягу та плати за спожитий газ за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу, зобов`язання здійснити перерахунок плати за газ, визнання права щодо забезпечення встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок відповідача,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулись до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що зареєстровані та мешкають в будинку АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, що надає відповідач. У квартирах за місцем проживання позивачів індивідуальні лічильники не встановлені та вони забезпечені газопостачанням з режимом використання газу для приготування їжі.

04 квітня 2017 року представниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» за власного ініціативою, без погодження зі співвласниками багатоквартирного будинку, порушуючи права споживачів природного газу на встановлення безкоштовного індивідуального засобу обліку газу, у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку, внаслідок чого, відповідачем самовільно було змінено режим нарахування природного газу та щомісячна норма нарахувань почала становити 11 і більше кубометрів газу.

Вважають, що дії відповідача щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу та зміни режиму нарахування природного газу, невиконання відповідачем, як оператором газорозподільної системи зобов`язання щодо забезпечення споживачів індивідуальними засобами обліку газу є прямим порушенням прав споживачів та не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач встановив цей лічильник без присутності співвласників, у тому числі для фіксування показників. Договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку врегульовані не були.

25 березня 2017 року співвласниками будинку у відповідності до вимог положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»

було проведено Загальні збори співвласників, за результатами яких прийнято рішення про заборону ТОВ «Сітісервіс - KP» без узгодження зі співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати дії щодо узгодження з ПАТ «Криворіжгаз» договірних відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу.

Відповідач надав відповідь на звернення позивачів за №50101.3-АВ-30181-1219 від 05 грудня 2019 року, як споживачів, щодо забезпечення квартирними засобами обліку газу, було надано відмову, аргументуючи свою позицію тим, що 04 квітня 2017 року на будинок позивачів встановлено вузол обліку газу ВК G16T №34554233 та з 01 квітня 2017 року введений в експлуатацію. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються згідно Постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620. У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти.»

Вказують, що саме на відповідача, як на суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, у відповідності до змісту статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» покладено безумовний обов`язок щодо забезпечення встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі до 01 січня 2018 року, саме у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем у багатоквартирному будинку. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати дими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Також зазначають, що відмова відповідача щодо встановлення індивідуальних лічильників є необґрунтованою та такою, що призводить до нарахування власникам (користувачам) квартир, необладнаних квартирними лічильниками, сум за споживання газу, який не використовувався споживачем.

З квітня 2017 року відповідач почав здійснювати облік спожитого газу. Позивачам, як споживачам, в квартирах яких відсутні індивідуальні лічильники, показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого самим постачальником газу з власної ініціативи на весь багатоквартирний будинок. Про це стало відомо при оплаті комунальних платежів за квітень 2017 року.

Позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, якими були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, оскільки загальнобудинковий вузол обліку було встановлено в квітні 2017 року.

Просять визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача його демонтувати; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування та плати за спожитий газ позивачам за показниками загальнобудинкового вузла обліку газу для позивачів як побутових споживачів природного газу з квітня 2017 року; зобов`язати відповідача перерахувати позивачам плату за газ за період з квітня 2017 року відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників; визнати право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок відповідача за позивачами як побутовими споживачами природного газу.

Відповідач надав відзив на позов, де зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими. Вказав, що 04 квітня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» було встановлено та введено в експлуатацію загальнобудинковий вузол обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл газу зобов`язані були зробити це в термін до 01 січня 2018 року, що мало забезпечити 100% обліку спожитого природного газу населенням. ПАТ «Криворіжгаз» було розроблено та подано на затвердження НКРЕКП План розвитку газорозподільної системи ПАТ «Криворіжгаз» на 2016-2025 роки, у розділі І якого було передбачено з урахуванням технічних та економічних чинників загальнобудинковий лічильник за адресою: АДРЕСА_1 . ПАТ «Криворіжгаз» не можу відступити від цих положень. 19 січня 2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкового лічильника набрали чинності зміни до ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо встановлення індивідуальних лічильників. Зазначає, що у АТ «Криворіжгаз» виникає право, а не обов`язок виконувати роботи з оснащення лічильниками, у споживача - обов`язок щодо забезпечення комерційного обліку природного газу, споживачем якого він є, за рахунок різних джерел фінансування. Вказує, що відповідачем правомірно встановлено загально будинковий ВОГ згідно з законодавством, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин. Щодо вимоги позивачів про визнання права на індивідуальні лічильники газу, вказує, що відповідно до ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу тільки для приготування їжі до 01 січня 2023 року, тому відсутній факт порушення прав позивачів відповідачем на момент подання позову. Зазначає, що демонтаж лічильника буде стосуватись прав та законних інтересів інших споживачів за адресою: АДРЕСА_1 . Просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачам у позові.

Також надала додаткові пояснення, де вказує, що 26 жовтня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу №212/5836/17, проте обставини останньої кардинально відрізняються від обставин цієї справи. До 20 січня 2018 року питання встановлення загально будинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалось підзаконними нормативно-правовими актами. АТ «Криворіжгаз» було замовлено робочий проект на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на житловий будинок (60 квартир) за адресою:

АДРЕСА_1 . На адресу ОСББ «Подлєпи 40» АТ «Криворіжгаз» направлялись акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, проте відповіді балансоутримувача не отримали. АТ «Криворіжгаз» виконало всі вимоги чинного законодавства при встановленні загальнобудинкового лічильника в будинку позивачів.

Треті особи пояснень щодо позову не надали.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Ухвалою суду від 20 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2021 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Князєвою Н.В.

Ухвалою суду від 25 січня 2022 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 14 липня 2022 року справу прийнято до свого провадження суддею Мазуренком В.В.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі є споживачами послуг відповідача з надання природного газу за адресою: будинок АДРЕСА_1 , регулярно оплачували послуги за договором (а.с.35-250 т.1; 1-135 т.2).

Відповідно до розділу І Плану розвитку газорозподільної системи на 2016-2025 роки Інвестиційної програми газорозподільного підприємства ПАТ «Криворіжгаз» передбачено встановлення загально будинкового лічильника за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с.212-216 т.2).

ПАТ «Криворіжгаз» складено робочий проект на встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу на житловий будинок (60 квартир) за адресою: АДРЕСА_1 та 10 січня 2022 року акт розмежування експлуатаційної відповідальності сторін між оператором ГРМ та споживачем (а.с.84-101 т.3).

Як видно із Акту №11081 від 04 квітня 2017 року в будинку АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий лічильник газу (а.с.217 т.2).

Відповідно до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 вирішено заборонити

ТОВ «Сітісервіс - KP» без узгодження зі співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 здійснювати дії щодо узгодження з ПАТ «Криворіжгаз» договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку газу (а.с.30-31 т.1).

Як видно із листа АТ «Криворіжгаз» від 05 грудня 2019 року, 04 квітня 2017 року на будинок АДРЕСА_1 встановлено вузол обліку газу ВК G16T №34554233 та з 01 квітня 2017 року введений в експлуатацію. Обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначаються згідно Постанови КМУ від 16 травня 2002 року № 620. У разі незгоди власника квартири (будинку) розрахуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити лічильник газу за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі за власні кошти (а.с.32 т.1).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормамиЦК України,Закону України «Про захист прав споживачів»,Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Згідно з ч. 1ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів»держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. Як передбаченост. 21 цього ж Закону, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Так, відповідно до пункту 33 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон № 329-VIII) ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед споживачів окреме місце займають побутові споживачі - фізичні особи, які придбавають природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Як встановлено у судовому засіданні позивачі є споживачами природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831).

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За частиною четвертою статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 01 жовтня 2015 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46) передбачено, що: 1) ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи; 2) встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку; 3) власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

З наведених положень видно, що до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Отже, для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Також відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

У свою чергу, таке майно є спільною сумісною власністю власників квартир та нежитлових приміщень будинку (частина друга статті 382 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом із тим, відповідно до однозначних приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто, з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України, такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі

№212/5836/17 (провадження № 14-11цс21) в аналогічних правовідносинах зроблено правовий висновок такого змісту: «До та після 20 січня 2018 року першочергово слід враховувати, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв із порушенням вимог законодавства.

Наведене вище спростовує доводи відповідача про те, що зобов`язання встановлення саме індивідуального лічильника газу були внесені лише 19 січня 2018 року, тобто після встановлення загальнобудинкового приладу обліку за адресою позивачів, а, відповідно дост.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, що свідчить про правомірність дій оператора ГРМ при встановленні спірного загальнобудинкового приладу обліку у 2017 році.

Тому позовні вимоги в частині визнання незаконними дій щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, зобов`язання демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу обгрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також правова позиція щодо вимог зобов`язати демонтувати загальнобудинковий вузол обліку газу міститься в Постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі №334/3450/18.

Крім того, законодавчими актами передбачено лише два механізми обчислення обсягу спожитого газу: за даними лічильників газу та за встановленими Кабінетом Міністрів України нормами споживання.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 глави 4 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище норм матеріального права та правового висновку Великої Палати Верховного Суду, у питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу слід враховувати, що такі дії, вчинені до 20 січня 2018 року (як у контексті цієї справи), будуть правомірними, якщо вони проведені за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань із будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо.

Отже норми Кодексу ГРС вимагають укладення акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності саме з власником газової мережі чи окремими її елементами.

Відповідачем булоскладено актрозмежування балансовоїналежності таексплуатаційної відповідальностісторін лише10січня 2022року таокрім цьогоостанній небув погодженийз споживачами,що свідчитьпро незаконністьвикористання загальнобудинковоголічильника,встановленого убудинку АДРЕСА_1 ,та тягнеза собоюнезаконність дійщодо нарахуванняоплати заприродний газдля позивачів на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.

Так, у разі невстановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2021 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України. У спірний період вказані норми встановлювались, з 01 травня 2017 року і до 07 лютого 2019 рокувідповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року №203 «Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників»; 08 лютого 2019 року і до 06 березня 2019 рокувідповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року №63 «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами»; з 07 березня 2019 року (і до затвердження нових норм)відповідно до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2019 року №143 «Питання споживання природного газу».

Зазначена правова позиція також сформована Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21.

Оскільки з наданих письмових доказів встановлено, що загальнобудинковий вузол обліку газу, встановлений у будинку АДРЕСА_1 було введено в експлуатацію з 04 квітня 2017 року, внаслідок чого розпочалось нарахування позивачам об`ємів спожитого природного газу згідно з показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу, суд вважає вимоги позивачів в частині перерахування плати за газ відповідно до встановлених Кабінетом Міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників з квітня 2017 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, відповідно дост.2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннямист.5 ЦПК Українипередбачено, що суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Тобто, суддя, здійснюючи правосуддя, має керуватись принципом верховенства права.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (п.39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії».

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (п.п.31, 32 рішення у справі «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року; п.65 рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року).

Згідно зі ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині ст.1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж, по суті, захищається ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

У п.33 рішення у справі «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що п.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції.

Ведучи мову про «закон», ст.1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (п.54 рішення від 09 листопада 1999 року у справі «Шпачекs.r.o. проти Чеської Республіки»). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (п.109 рішення у справі «Беєлер проти Італії»).

Відповідно до ч.1 ст.3Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно зі ст.6Закону України«Про забезпеченнякомерційного облікуприродного газу» щодо встановлення споживачам індивідуальних лічильників природного газу, зокрема, передбачено встановлення індивідуального лічильника споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, до 01 січня 2023 року.

Відповідно до вимогстатті 5 Закону України «Про захист прав споживачів»,статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильника газу не може бути порушеним.

Судом встановлено, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, тому відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт.

Вказаний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що спосіб захисту, обраний позивачами, відповідає вимогам ст.16 ЦК України.

Заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки загальнобудинковий лічильник газу був введений в експлуатацію 04 квітня 2017 року, строк позовної давності закінчився 04 квітня 2020 року, тоді як з позовом до суду позивачі звернулись лише в квітні 2021 року, тобто після закінчення загального строку позовної давності, суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки порушення прав позивачів, як споживачів, є триваючими, а тому вони вправі звернутись до суду за захистом своїх прав у будь-який момент.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених згідно із статтею 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» за подання позову немайнового характеру.

Позивачі, відповідно до вимогЗакону України «Про захист прав споживачів», звільнені від сплати судового збору при зверненні зданим позовом, однак, при поданні позову кожен з позивачів, мав сплатити по 1816,00 грн судового збору, а разом 56 296,00 грн.

Таким чином, відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 56296,00 грн в рахунок відшкодування судового збору.

На підставі викладеного, керуючись 15, 16ЦК України, ст. ст. 5,21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3,6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», ст.ст.2,5,10,11,141,209,263-268, 274,279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснити демонтаж загальнобудинкового вузла обліку газу в будинку АДРЕСА_1 .

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» щодо нарахування об`ємів спожитого природного газу відповідно до показань загальнобудинкового прибору обліку газу для таких побутових споживачів природного газу: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 ,

АДРЕСА_5 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 , АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_15 , ОСОБА_15 , АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 , АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 , АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 , ОСОБА_20 , АДРЕСА_21 , ОСОБА_21 , АДРЕСА_22 , ОСОБА_22 , АДРЕСА_23 , ОСОБА_23 , АДРЕСА_24 , ОСОБА_24 , АДРЕСА_25 , ОСОБА_25 , АДРЕСА_26 , ОСОБА_26 , АДРЕСА_27 , ОСОБА_27 , АДРЕСА_28 , ОСОБА_28 , АДРЕСА_29 , ОСОБА_29 , АДРЕСА_30 , ОСОБА_30 , АДРЕСА_31 , ОСОБА_31 , АДРЕСА_32 з квітня 2017 року та зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснити їм перерахунок плати за газ з квітня 2017 року відповідно до встановлених Кабінетом міністрів України норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Визнати правоза побутовимиспоживачами природногогазу: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , ОСОБА_32 , АДРЕСА_6 , ОСОБА_6 , АДРЕСА_7 , ОСОБА_7 , АДРЕСА_8 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_9 , ОСОБА_9 , АДРЕСА_10 , ОСОБА_10 , АДРЕСА_11 , ОСОБА_11 , АДРЕСА_12 , ОСОБА_12 , АДРЕСА_13 , ОСОБА_13 , АДРЕСА_14 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_15 , ОСОБА_15 , АДРЕСА_16 , ОСОБА_16 , АДРЕСА_17 , ОСОБА_17 , АДРЕСА_18 , ОСОБА_18 , АДРЕСА_19 , ОСОБА_19 , АДРЕСА_20 , ОСОБА_20 , АДРЕСА_21 , ОСОБА_21 , АДРЕСА_22 , ОСОБА_22 , АДРЕСА_23 , ОСОБА_23 , АДРЕСА_24 , ОСОБА_24 , АДРЕСА_25 , ОСОБА_25 , АДРЕСА_26 , ОСОБА_26 , АДРЕСА_27 , ОСОБА_27 , АДРЕСА_28 , ОСОБА_28 , АДРЕСА_29 , ОСОБА_29 , АДРЕСА_30 , ОСОБА_30 , АДРЕСА_31 , ОСОБА_31 , АДРЕСА_32 на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз».

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» на користь держави судовий збір у розмірі 56296 (п`ятдесят шість тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі:

1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

АДРЕСА_33 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

АДРЕСА_25 ) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

АДРЕСА_34 ) ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

АДРЕСА_35 ) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

АДРЕСА_36 ) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

АДРЕСА_37 ) ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

АДРЕСА_38 ) ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

АДРЕСА_39 ) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_9 ,

АДРЕСА_40 ) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_10 ,

АДРЕСА_41 ) ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_11 ,

АДРЕСА_42 ) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП НОМЕР_12 ,

АДРЕСА_43 ) ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_13 ,

АДРЕСА_44 ) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_14 ,

АДРЕСА_45 ) ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_15 ,

АДРЕСА_46 ) ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_16 ,

АДРЕСА_47 ) ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_17 ,

АДРЕСА_48 ) ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_18 ,

АДРЕСА_49 ) ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_19 ,

АДРЕСА_50 ) ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП НОМЕР_20 ,

АДРЕСА_51 ) ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , РНОКПП НОМЕР_21 ,

АДРЕСА_52 ) ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_22 ,

АДРЕСА_53 ) ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , РНОКПП НОМЕР_23 ,

АДРЕСА_54 ) ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП НОМЕР_24 ,

АДРЕСА_55 ) ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , РНОКПП НОМЕР_25 ,

АДРЕСА_56 ) ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ,

АДРЕСА_57 ) ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , РНОКПП НОМЕР_26 ,

АДРЕСА_58 ) ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , РНОКПП НОМЕР_27 ,

АДРЕСА_59 ) ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , РНОКПП НОМЕР_28 ,

АДРЕСА_60 ) ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_29 , АДРЕСА_32 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», ідентифікаційний код 03341397, адреса: пр. Металургів, буд.1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», ідентифікаційний код 39572642, адреса: буд.2, вул. Шевченко, м. Дніпро.

Третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подлєпи 40», ідентифікаційний код юридичної особи 43424687, юридична адреса: вул. Подлєпи, буд.40,

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Дата складення повного тексту судового рішення 07 листопада 2022 року.

Суддя В.В. Мазуренко