Ухвала

від 08.11.2022 по справі 161/1520/18

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/1520/18 Провадження №11-кп/802/432/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.2 ст367 КК України Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2 ,

суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з учасю секретаря- ОСОБА_5 ,

прокурора- ОСОБА_6 ,

виправданої- ОСОБА_7 ,

захисників- ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

представника потерпілого- ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42017000000002131 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В

Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку смт. Любешів, Любешівського району, Волинської області, жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, з вищою освітою, заміжню, раніше не судиму,

визнано невинуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК Українита виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діях складу зазначеного кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується.

Цивільний позов ТзОВ «Кріс Віт Україна» до ОСОБА_7 про відшкодування збитків завданих злочином залишено без розгляду.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, за таких обставин.

ОСОБА_7 згідно наказу №824/3 від 22.09.2014 перебувала на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», діючи необережно, допустила неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, в наслідок чого у період часу з грудня 2015 по лютий 2016, здійснила реєстрацію договорів оренди паїв, що розташовані на території Одерадівської сільської ради, укладених між орендодавцями та ТОВ «Україна-Баїв», незважаючи на те, що на той час вже були укладені договори оренди землі із тими ж фізичними особами орендодавцями та ТОВ «Кріс-Віт Україна», які зареєстровані в Державному земельному кадастрі.

Так, ОСОБА_7 в період часу з 03.03.2015 по 04.02.2016, знаходячись на своєму робочому місці по вулиці Ковельській, 53 в місті Луцьку Волинської області, перебуваючи на вказаній посаді, тобто являючись представником влади та службовою особою, здійснювала повноваження державного реєстратора, зокрема згідно п.1, п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції закону, який діяв на час вчинення кримінального правопорушення) та п. 2.1.1. посадової інструкції, з якою остання ознайомлена 22.09.2014, на неї були покладені завдання та обов`язки, а саме:

під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно;

встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Всупереч вищевказаних обов`язків ОСОБА_7 не запитувала від органів Державного земельного кадастру інформацію необхідну для вирішення питання про реєстрацію прав та їх обтяжень, не встановила відповідність заявлених ТОВ «Україна-Баїв» прав і поданих документів даним Державного земельного кадастру, внаслідок чого не здобула інформації про раніше укладені договори оренди паїв між ТОВ «Кріс-Віт Україна» та наступними орендодавцями:

1. ОСОБА_11 , кадастровий номер земельної ділянкою №0722884300:04:000:1331, площею 2,5601 га, зареєструвала 21.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

2. ОСОБА_12 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1336, площею 3,7932 га, зареєструвала 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

3. ОСОБА_13 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1484, площею 2,7852 га, зареєструвала 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 26.10.2010);

4. ОСОБА_14 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1355, площею 3,6498 га, зареєструвала 21.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

5. ОСОБА_15 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1340, площею 2,5819 га, зареєструвала 22.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

6. ОСОБА_16 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1344, площею 2,6544 га, зареєструвала 10.12.2015(перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 20.07.2011);

7. ОСОБА_16 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1474, площею 2,7388 га, зареєструвала 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

8. ОСОБА_17 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1419, площею 1,5356 га, зареєструвала 22.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 19.08.2010);

9. ОСОБА_18 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1383, площею 0,5701 га, зареєструвала 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

10. ОСОБА_19 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1382, площею 0,58 га, зареєструвала 22.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

11. ОСОБА_20 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1400, площею 2,3954 га, зареєструвала 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

12. ОСОБА_21 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1352, площею 3,138 га, зареєструвала 22.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

13. ОСОБА_22 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1387, площею 2,9704 га, зареєструвала 21.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 20.04.2010);

14. ОСОБА_23 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1421,

площею 4,1 га, зареєструвала 04.02.2016 (перший договір укладений із ТзОВ

«Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

15. ОСОБА_23 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1426, площею 3,6962 га, зареєструвала 04.02.2016 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

16. ОСОБА_24 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1508, площею 2,4793 га, зареєструвала 03.03.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 11.03.2011);

17. ОСОБА_25 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1559, площею 2,1525 га, зареєструвала 11.03.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010);

18. ОСОБА_26 , кадастровий номер №0722884300:04:000:1363, площею 3,562 га, зареєстрований 10.12.2015 (перший договір укладений із ТзОВ «Кріс-Віт Україна» 30.04.2010),

провела подвійну реєстрацію договорів оренди між ТОВ «Україна-Баїв» та тими ж самими орендодавцями земель (паїв), що розташовані на території Одерадівської сільської ради Луцького району Волинської області.

Внаслідок перереєстрації договорів оренди з ТОВ «Україна-Баїв» держреєстратором ОСОБА_7 , підприємству ТОВ «Кріс-Віт Україна» завдано збитків у розмірі 460 165,36 грн.

Таким чином, через неналежне виконання своїх службових обов`язків, у зв`язку з несумлінним ставленням до них, ОСОБА_7 , вчинено службову недбалість, внаслідок чого було спричинено тяжкі наслідки інтересам окремої юридичної особи - ТзОВ «Кріс-Віт Україна» у вигляді майнової шкоди, розмір якої у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вказана вище подія та дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало тяжких наслідків інтересам окремої юридичної особи, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Суд першої інстанції в ході судового розгляду, за наслідками дослідження обставин кримінального провадження, прийшов до висновку, що висунуте ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявності в діянні обвинуваченої складу зазначеного кримінального правопорушення.

У поданій апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2022 року про виправдення ОСОБА_7 незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує, що суд не повною мірою дослідив та у зв`язку з цим не врахував та надав не належну оцінку наявним доказам у справі, а лише формально навів у оскаржуваному вироку перелік доказів сторони обвинувачення, яким не надав жодної оцінки на предмет їх належності і допустимості. Судом не зазначено жодних мотивів з яких він відкидає докази обвинувачення, що свідчить про винуватість особи. Крім того не наведено жодних доказів на підстав яких зроблено висновок про необхідність виправдування ОСОБА_7 . Зауважує, що фактично висновки суду ґрунтуються лише на помилковому твердженні про відсутність порушень вимог чинного законодавства обвинуваченою при вчиненні реєстраційних дій, без належної оцінки фактичних обставин і доказів кримінального провадження.

Також на переконання прокурора судом допущено неповноту судового розгляду через відхилення клопотання прокурора про допит ряду свідків у кримінальному провадженні.

З урахуванням вказаних порушень кримінального процесуального законодавства прокурор у відповідності до вимог ч.3 ст.404 КПК України вказує на необхідність повторно дослідити судом апеляційної інстанції ряд докзів, а саме: висн6овок судово-економінчої експертизи № 315 від 16.11.2017; висновок дослідження №315/1 від 06.08.2018 з додатками; допитати власників земельних ділянок відповідно до клопотання прокурора, яке відхилено судом 28.10.2021; допитати свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та інших: дослідити інші письмові матеріали кримінального провадження.

З урахуванням вказаного прокурор просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове, яким ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення , пердбаяеного ч.2 ст.367 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування на державних чи комунальних підприємствах в установах чи організаціях, пов`язаних з використанням організаційних-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 роки та штрафу у розмірі 300 неопадаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн. На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.49 КК України у звязку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, міркування прокурора та представника потерпілого, які підтримали подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу, виправдану та її захисника, які кожен окремо, відносно її задоволення заперечили, просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни, апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно довимог ст.370КПК України якобвинувальний,так івиправдувальний вирокповинен бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 367 КК України, вищезазначених вимог закону дотримався.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши їх у відповідності до положень ст. ст. 85, 86, 87, 94 КПК України, з додержанням вимог ст. 23 КПК, дійшов правильного висновку про наявність підстав для виправдання ОСОБА_7 з огляду на відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, навівши у вироку відповідне обгрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК службова недбалість це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Частиною 2 цієї норми передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Так суб`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст.367КК України є несумлінне ставлення службової особи до службових обов`язків, які на неї покладені, що виражається у їх невиконанні, у неналежному виконанні, у спричинені істотної шкоди або тяжких наслідків (ч.2 ст. 367) і знаходиться в причинному зв`язку із зазначеними наслідками.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується необережністю.

Для наявності об`єктивної сторони недбалості необхідно встановити: нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи; коло службових обов`язків , покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку; які конкретні обов`язки й у якому порядку вона повинна була виконати у даній обстановці; чи мала вона реальну можливість виконати ці обов`язки в даній обстановці; у чому саме виявились допущені нею порушення службових обов`язків ; які наслідки спричинили ці порушення ; чи знаходилися вони у причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Склад злочину, передбаченого ч.2 ст.367КК України встановлює, що безпосереднім об`єктом злочину виступає встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Об`єктивну сторону службової недбалості становить сукупність ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч.1 ст.367 КК) або тяжкі наслідки (ч.2 ст.367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Відповідальність за ст.367КК України настає лише у тому разі, коли службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином.

Крім того, службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Згідно з обвинувальним актом протиправні дії ОСОБА_7 полягали в тому, що вона, всупереч покладених на неї службових обов?язків, не запитувала від органів Державного земельного кадастру інформацію необхідну для вирішення питання про реєстрацію прав та їх обтяжень, не встановила відповідність заявлених ТОВ «Україна-Баїв» прав і поданих документів даним ДЗК, внаслідок чого не здобула інформації про раніше укладені договори оренди паїв між ТзОВ «Кріс-ВІТ Україна», внаслідок чого спричинила тяжкі наслідки інтересам окремої юридичної особи - ТзОВ «Кріс-ВІТ Україна» у вигляді майнової шкоди, розмір якої у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Допитана в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_7 вину у пред`явленому їй обвинуваченні, передбаченому ч.2 ст.367 КК України, не визнала. Показала, що на той час, при державній реєстрації договорів оренди земельних ділянок, вона на належному рівні виконувала свої службові обов`язки та здійснила всі можливі від неї дії. Ствердила, що Закон на той час, не покладав на неї обов`язок дочекатися відповіді з ДЗК. Крім того, вказала, що при державній реєстрації їй не було відомо, що договори оренди земельних ділянок могли бути зареєстровані ще між іншим орендарем, а саме, між ТзОВ «Кріс-Віт Україна».

Судом першої інстанції було допитано ряд свідків.

Так, свідок ОСОБА_29 , яка з 2015 року по 2016 рік займала посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області, суду першої інстанції пояснила, що на той час був такий порядок реєстрації права оренди на земельну ділянку: до них зверталися заявники з проханням про державну реєстрацію речових прав, при цьому мали з собою договори оренди, після чого, вони здійснювали перевірку відомостей в державному реєстрі речових прав чи є там суперечності. Перевірка здійснювалася за реєстром та за кадастровим номером. Додала, що з 2013 року речові права на земельні ділянки реєструвалися в земельному кадастрі та вони направляли у відкритій формі запити до держгеокадастру і через програмне забезпечення державного реєстру прав на нерухоме майно, однак їм надходили листи що кадастрові реєстратори завантажені та не будуть надавати жодної інформації. На той час, громадяни за своїм власним бажанням для реєстрації речового права могли надати Витяг з реєстрації Державного земельного кадастру, за яким можна було побачити всю інформацію. Обов`язку вимагати витяг в кадастрового реєстратора у них на той час не було. В той період у них не було обов`язку, що вчиняти реєстраційні дії вони могли лише після отримання витягу з державного земельного кадастру. Ствердила, що ОСОБА_7 зробила всі необхідні дії для реєстрації, які від неї залежали.

Свідок ОСОБА_30 , яка з 2014 року по 2016 рік займала посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області, надала аналогічні покази.

Аналізуючі покази вказаних свідків судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рівень кваліфікації та досвідченості вказаних свідків ставлять під сумнів висновки обвинувачення щодо неналежного та несумлінного ставлення ОСОБА_7 до виконання своїх професійних обов`язків. Так свідок ОСОБА_30 , ОСОБА_29 ствердили, що обов`язку вимагати витяг в кадастрового реєстратора при реєстрації права оренди на земельну ділянку в державного реєстратора на той час не було. Також при подачі пакету документів для реєстрації речового права заявники могли надати Витяг з реєстрації Державного земельного кадастру, за яким можна було побачити всю необхідну інформацію.

Відповідно до наказу від 22.09.2014 року ОСОБА_7 з 22 вересня 2014 року переведено на посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції Волинської області

З посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луцького районного управління юстиції від 22 вересня 2014 року вбачається, що на ОСОБА_7 покладено обов`язок встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Так, ОСОБА_7 інкримінується порушення п.1, п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно яких Державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Згідно п. 6. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (яка діяла до 25.12.2015)., відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Рекомендаційний характер листа Державної реєстраційної служби України підтверджує висновок про те, що у реєстратора немає обов`язку запитувати інформацію у повноважних органів щодо наявності вже зареєстрованих прав інших осіб на земельні ділянки.

Свідок ОСОБА_27 , який з 2015 року по 2016 рік займав посаду директора ТОВ «Україна Баїв» суду першої інстанції пояснив, що в 2015 році до нього звернулися жителі с. Одеради, Луцького району, з проханням укласти з ними договори оренди земельних ділянок. Переконавшись, у тому, що договори оренди землі з цими земельними ділянками не зареєстровані, оскільки такі були відсутні у публічній карті України, більше того, даним земельним ділянкам, не було присвоєно кадастрових номерів, звернувся в організацію, яка займалася виготовленням технічної документації земельних ділянок і лише після цього між ним та жителями Одерадівської сільської ради були укладені договори оренди землі, які він відніс до державних реєстраторів та зареєстрував їх.

Судом першої інстанції встановлено, що з початку діяльності Державного реєстру прав (01.01.2013), який містить відомості про речові права на земельні ділянки, зареєстровані з вказаного періоду, при здійсненні пошуку за кадастровими номерами земельних ділянок, зареєстрованих прав оренди за ТОВ Кріс-Віт Україна виявлено не було, вказане підтверджується і показаннями свідка ОСОБА_27 .

Також судом встановлено, що у документах, поданих заявником ТОВ «Україна Баїв», не містилося інформації, яка може вважатися перешкодою для державної реєстрації оренди земельних ділянок та реєстратору ОСОБА_7 було подано повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом для вчинення відповідної реєстраційної дії.

Таким чином, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції ретельно перевірено зібрані під час досудового розслідування докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, зокрема показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_30 (головних спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєсраційної служби ЛРУЮ Волинської оласті), відповідно до яких ОСОБА_7 не зобов`язана була подавати будь-які запити до інших органів та перевіряти поданий їй заявником ТОВ «Україна Баїв» оформлений пакет документів для реєстрації, який містив всі необхідні документи та реквізити, оскільки відповідальність за правильність документів, поданих на реєстрацію, несе заявник. Також судом проаналізувано письмові докази, а саме щодо кола службових обов`язків, покладених на ОСОБА_7 при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Так суд встановив, що за достовірність правовстановлюючих документів, поданих на реєстрацію, відповідальність несе заявник, а тому підстав та обов`язку для перевірки тих даних, які містились у пакету документів поданих заявником ТзОВ Україна-Баїв», у обвинуваченої на момент проведення реєстрації не було. Таким чином, оскільки у ОСОБА_7 був відсутній юридичний обов`язок перевіряти дійсність документів, поданих заявником для проведення державної реєстрації, судом першої інстанції вірно зроблний висновок, що вона не може нести юридичну відповідальність за ці дії.

Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що як встановлено судом першої інстанції редакція Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункти якого інкримінується ОСОБА_7 діяла до 01.01.2016, а з вказаної дати згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», почала діяти нова редакція вказаного закону.

Відповідно до нової редакції ст.9 Закону України називається «Повноваження суб`єктів державної реєстрації прав» Відповідно з якою до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Акредитовані суб`єкти можуть здійснювати визначені у частині першій цієї статті повноваження в повному обсязі або здійснювати їх виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі договору з суб`єктом державної реєстрації прав та/або нотаріусом, а повноваження державного реєстратора викладені вже в ст.10.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 в 2016 р. проведено реєстрацію двох договорів укладн

Ених між ТОВ «Україна-Баїв» та ОСОБА_23 (зареєструвано 04.02.2016), проте згідно обвинувачльного акту порушення ст.10 вказаного Закону в редакції,чинній на момент реєстрації цих договорів, обвинуваченій не інкримінується.

Так як службова недбалість належить до злочинів з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, судом першої інстанції досліджено та надано оцінку висновку експерта №15 від 16.11.2017 та висновку дослідження №315/1 щодо додаткового розрахунку до Висновку експертизи №315 від 16.11.2017, складеного експертом ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз».

Так під час розгляду в суді першої інстанції стороною захисту заявлено клопотання щодо недопустимості як доказу вищевказаних висновкув експерта. Клопотання сторони захисту вмотивовано тим, що по-перше, у порушення вимог кримінально-процесуального закону постанова слідчого про проведення експертизи від 07.07.2017 не містила запитання про розмір шкоди спричинений ТзОВ «Кріс-Віт Україна» ОСОБА_7 . По- друге, додатковий розрахунок до Висновку експерта №315 від 16.11.2017 не відповідає вимогам, визначеним в ч.ч.1, 2 ст.102 КПК України, оскільки проводилась не експертиза, а дослідження, експерт не попереджався про відповідальність за завідомо неправдивий висновок чи відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, також експертом не використовувалась методика, яка передбачена при проведенні економічної експертизи. По-третє, стороною захисту зауважується, що експерт при визначенні прямих збитків взяв період з 2010 по 2015 рік, хоча кримінальне правопорушення, яке інкримінуються ОСОБА_7 , остання вчинила з 03.03.2015 по 04.02.2016 року, у зв`язку з чим є незрозумілою сума збитків завданих обвинуваченою ТзОВ «Кріс-Віт Україна»

У зв`язку з заявленим клопотанням судом першої інстанції прийнято рішення щодо виклику судового експерта ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» - ОСОБА_31 з метою підтвердження чи спростування доводів сторони захисту. Обовязок забезпечити явку експерта було покладено на сторону обвинувачення, оскільки відповідно до ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора. Однак явку вказаної осби в судове засідання для дачі пояснень прокурором не забезпечено, що у свою чергу позбавило суд першої інстанції можливості отримати у експерта інформацію, яка необхідна для роз`яснення складеного нею висновку.

Таким чином на підставі вимог ст.ст.86. 87 КПК України судом першої інстанції висновок експерта та додаткових розрахунок до нього визнано недопустимими, з чим погоджується і апеляційний суд.

За таких обставин під час судового розгляду судом не встановлено причинного зв`язоку між заподіяною шкодою та діяннями обвинуваченої, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони службової недбалості.

Окрім цього судом першої інстанції надано оцінку і договорам оренди землі, котрі вказані в обвинувальному акті, та звітам ТзОВ « Кріс-Віт Україна» та ТОВ «Україна-Баїв». Вказані документи стороною обвинувачення були подані у вигляді їх копій, оригінали вищевказаних документів для вивчення у судовому засіданні не надавались. Також стороною обвинувачення, у відповідності з положеннями ч.5 ст.99 КПК України, не надано жодних підтверджень існування оригіналів вказаних документів. На підставі вказаного, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.87 КПК України визнав недопустимими вказані докази, які здобуті із істотними порушеннями Закону, з чим погоджується і колегія суддів.

Також, судом першої інстанції допитано ряд свідків, зокрема власників земельних ділянок, а саме: ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 та ОСОБА_38 . Вказані свідки будь-яких фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_7 неналежного виконання своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, не надали. У зв`язку з вказаним посилання прокурора в апеляційній скарзі на пояснення вказаних свідків як на доказ винуватості ОСОБА_7 є безпідставним.

Твердження сторони обвинувачення про неповноту судового розгляду, зокрема з тієї підстави, що в судовому засіданні не були допитані всі свідки на яких прокурор наполягав, колегія суддів вважає непереконливими з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: 1) судом першої інстанції були відхиленні клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; 2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст. 7, 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, та передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції сприяв сторонам кримінального провадження у забезпечені явки свідків до суду, про що свідчать неодноразові судові повістки та письмові повідомлення адресованні останнім, однак стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідків до суду, хоча відповідно до ч.2 ст.327 КПК України прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Окрім цього, прокурором не наведено які саме свідчення вказані особи можуть надати щодо наявності в діях ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Таким чином, у колегії суддів немає підстав вважати, що судом першої інстанції не були дотримані вимоги ст. 22 КПК України, що могло б вплинути на правильність висновків суду та законність і обґрунтованість постановленого в справі судового рішення.

За клопотанням учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Однак, заявляючи дане клопотання про повторне дослідження, зокрема висновоку експерта №315 від 16.11.2017, додаткового розрахунку до вказаного висновку, допит власників земельних ділянок, інших свідків та інші письмові матеріали кримінального провадження, які були надані стороною обвинувачення, прокурором не вказано як ці вимоги кореспондуються з приписами ч.3 ст.404 КПК України, оскільки не було зазначено обґрунтованих доводів про порушення, допущені судом першої інстанції при їх дослідженні. Наведені прокурором в клопотанні мотиви є нічим іншим як незгодою вказаного учасника судового провадження з оцінкою судом певних конкретних доказів.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові Великої Палати від 16 жовтня 2019 року (провадження №13-43 кс19), під час апеляційного провадження повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Відтак апеляційний суд не бачить обгрунтованих підстав для задоволення клопотання прокурора щодо повторного дослідження доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, які були предметом дослідження та оціненки судом першої інстастанції.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції, відповідно до ст. 94 КПК України, всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до правильного висновку про недоведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

При йьому, суд першої інстанції вказав та обґрунтував у виправдувальному вироку, чому ним взято до уваги одні докази та відхилено інші, в результаті чого дійшов вірного висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінального правопорушення, а тому постановив законне рішення про необхідність її виправдання на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Таким чином, при перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено підстав, передбачених нормами кримінального процесуального кодексу для скасування чи зміни судового рішення, на що покликається прокурор у поданій апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді