Рішення

від 14.11.2022 по справі 500/3543/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3543/22

14 листопада 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду 06 жовтня 2022 року звернулась представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) адвокат Дарморіс Оксана Маркіянівна (далі адвокат, представник позивача) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управлінській області в Тернопільській області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Тернопільській області), в якому позивач просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.09.2022 №192050002982 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) призначити та виплатити з 11.09.2022 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIІ .

Стислий виклад позиції позивача та відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки на момент звернення до відповідача 2 (19.09.2022) із питанням про призначенням пенсії, позивач досягнув 50 річного віку, мав стаж роботи за Списком №2 17 років 24 дні, з нього 17 років 24 дні до 01.04.2015, загальний страховий стаж 3 місяці 3 дні, то відмова відповідача 1 в призначені та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIІ, є протиправною.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що за результатом розгляду наданих позивачкою документів ГУ ПФУ в Донецькій області до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 26.06.1991 по 11.08.1994 відповідно до довідки №1 від 19.09.2022, виданої ВАТ Бережанський склозавод; з 12.08.1994 по 21.07.2008 відповідно до довідки №12/04/14 від 12.05.2022, виданої ВАТ Бережанський склозавод, оскільки довідки видані ліквідатором і відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, вік заявниці на дату звернення становить 50 років. Згідно із наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж на дату звернення становить 27 років 3 місяці 3 дні, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. У зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством та відсутністю пільгового стажу роботи за Списком №2 за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення про відмову №192050002982 від 23.09.2022 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що в результаті розгляду документів, позивачу відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 26.06.1991 по 11.08.1994,3 12.08.1994 по 21.07.2008 у ВАТ Бережанський склозавод, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 27 років 3 місяці 3 дні. З огляду на це, позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Процесуальні дії (рішення), клопотання та заяви учасників.

06.10.2022 адвокатом подано позовну заяву до суду. Здійснено автоматизований розподіл справи, визначено головуючого суддю Баб`юка П.М.

Ухвалою суду від 11.10.2022 відкрито провадження у справі. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

28.10.2022 та 02.11.2022 відповідачем 1 надіслано на електронну адресу суду відзиви на позовом, які аналогічні за своїм змістом.

28.10.2022 відповідачем 2 надіслано на електронну адресу суду відзив на позов.

Обставини встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивачка 19.09.2022 ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.09.2022 листом №1900-0204-8/27507 позивач отримала лист від відповідача 2, до якого долучено копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.09.2022 №192050002982 про відмову у призначенні пенсії за віком.

У рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області від 23.09.2022 № 192050002982 зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 3 місяці 3 дні; пільговий стаж по Списку № 2 відсутній, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 26.06.1991 по 11.08.1994, з 12.08.1994 по 21.07.2008.

Враховуючи той факт, що Позивач не досягла віку 55 років та у неї відсутній пільговий стаж, вирішено відмовити у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частина другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач вирішила звернутись із даним позовом до суду.

Норми права, які суд застосував до спірних правовідносин та мотиви їх застосування.

Конституція України, визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-ІV).

Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно із пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції від 02.03.2015 р. № 213- VIII, який набрав чинності з 01.04.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зокрема, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До внесення змін Законом № 213-УІІІ у ст. 13 Закону № 1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-УІІІ, який набрав чинності 11.10.2017 (далі - Закон № 2148-УІІІ), Закон № 1058-ІУ доповнено розділом XIV «ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН».

Так, зокрема, згідно пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ (в редакції Закону від 03.10.2017 № 2148-УІІІ) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по ЗО вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по ЗО вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по ЗО вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років- з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-УШ, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Мотивована оцінка аргументів сторін щодо наявності (відсутності) правових підстав для задоволення позову.

Отож, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2, почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-УІІІ та пунктом 2 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-УІІІ.

Конституційним Судом України прийнято рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-УІІІ (далі - Рішення № 1-р/2020).

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213-УІІІ. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти б-г ст. 54 Закону № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, частину 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-УІІІ.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами), внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- УІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають ст. 13, частина 2 ст. 14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Уіфаїни щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...».

Проаналізувавши вказане рішення Конституційного Суду України, суд доходить висновку, що з 23.01.2020 (моменту прийняття цього рішення Конституційним Судом України) існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Вказані закони містять розбіжності в умовах призначення пенсії жінкам на пільгових умовах за Списком № 2 щодо вікового цензу, який складає 50 років, за пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, та - 55 років за пунктом 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.

Визнаючись з тим законом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Стаття 8 Конституції України, визначає, що в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частини перша та друга статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (заяви № 846/16 та № 1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є «практичними та ефективними». Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі «Броньовський проти Польщі» («Вгопіолузкі V. Роїапсі»), заява № 31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Відтак, оскільки національне законодавство допустило неоднозначне, множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, які звертаються за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, зокрема пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-УІІІ та пункт 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, суд вважає, що застосуванню підлягає найбільш сприятливий для нього підхід.

Тобто, у даній справі, до спірних правовідносин, підлягає застосуванню саме той закон, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме пункт «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ, положення якого визнано неконституційними, який передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, яке залишено в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, вказав, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який би був найбільш сприятливим для особи.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, беручи до уваги правову позицію, закріплену у Рішенні № 1-р/2020, зазначив, що ідентична викладена у Законі № 213-VІІІ правова норма щодо збільшення пенсійного віку, яка міститься у Законі № 2148-УІІІ та якою доповнено Закон № 1058-ГУ, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

За висновком суду, до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23 січня 2020 року (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст. 13 Закону 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФУ за призначенням пенсії.

Суд звертає увагу суду, що відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок), цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Згідно із відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ «Бережанський склозавод», код ЄДРПОУ 00293479, з 03.10.2011 перебуває в стані припинення, однак не є ліквідованим. Ліквідатором призначений ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що позивачем при призначенні пенсії поряд з іншими документами, що підтверджують її стаж роботи, подано відповідачу 2 довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані ВАТ «Бережанський склозавод», від 19.09.2022 № 1 (зазначено, що Позивач з 26.06.1991 по 11.08.1994 (3 роки 1 місяць 16 днів) працювала на посаді обпалювальника на карусельній машині)); від 12.05.2022 № 12/04/14 (зазначено, що позивач з 12.08.1994 по 21.07.2008 працювала на посаді відпальника скловиробів (13 років 11 місяців 8 днів)). Вказані посади передбачені Списком № 2 та підтверджені записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .

Також, позивач подала висновки щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 02.10.2002 № 138/05 (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1993 році, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «обпалювальник на карусельній машині»); від 19.12.2002 № 172/05, від 06.03.2001 № 042/05, від 31.01.2006 № 05-02/037 (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1998, 2001 та 2005 роках, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «відпальник скловиробів»).

Таким чином, на момент звернення до відповідача 2 (19.09.2022) із питанням призначення пенсії, позивач досягнула віку 50 років; мала стаж роботи за Списком №2- 17років 24 дні, з нього -17років 24 дні до 01.04.2015; загальний страховий стаж - 27 років 3 місяці 3 дні.

З наведеного вбачається, що відмова відповідача 1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 є протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

За правилами статей 132, 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в користь позивача підлягають стягнення понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору, з кожного відповідача окремо, в рівних частинах, по 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 копійок.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.09.2022 №192050002982 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місце знаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769) призначити та виплатити з 11.09.2022 ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIІ .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору, по 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 копійок, з кожного окремо.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Донецька область,84121 код ЄДРПОУ 13486010);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ 14035769);

Головуючий суддяБаб`юк П.М.