Постанова

від 08.02.2023 по справі 500/3543/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3543/22 пров. № А/857/17279/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Дарморіс Оксани Маркіянівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл., Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській обл. про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Баб`юк П.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14.11.2022р. м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 14.11.2022р.),-

В С Т А Н О В И В:

06.10.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Дарморіс О.М., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Донецькій обл. № 192050002982 від 23.09.2022р. щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. призначити та виплатити з 11.09.2022р. позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIIІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»; судові витрати стягнути з відповідачів (а.с.1-4).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) (а.с.29 і на звороті).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 192050002982 від 23.09.2022р. щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язано ГУ ПФ України в Тернопільській обл. призначити та виплатити з 11.09.2022р. позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIIІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»; стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у вигляді сплаченого судового збору по 496 грн. 20 коп. з кожного окремо (а.с.54-57).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Донецькій обл., який покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.60-61).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, здійснюється відповідно до ст.114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV).

Частина 2 ст.114 цього Закону надає право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затв. Кабінетом Міністрів /КМ/ України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За результатами розгляду наданих позивачем документів пенсійним органом не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 26.06.1991р. по 11.08.1994р. згідно довідки № 1, виданої ВАТ «Бережанський склозавод», з 12.08.1994р. по 21.07.2008р. згідно довідки № 12/04/14 від 12.05.2022р., виданої ВАТ «Бережанський склозавод», оскільки такі довідки складені ліквідатором. При цьому, рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, є відсутнім.

Отже, згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховано особу страховий стаж позивача на дату звернення становить 27 років 03 місяці 03 дні, пільговий стаж за Списком № 2 є відсутнім.

У зв`язку із недосягненням пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством, та відсутністю пільгового стажу роботи за Списком № 2, відповідачем прийнято рішення № 192050002982 від 23.09.2022р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону № 1058-IV.

Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, дотримався вимог процесуального закону, через що ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.84-86).

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Також по причині неусунення відповідачем ГУ ПФ України в Тернопільській обл. недоліків поданої апеляційної скарги ухвалою апеляційного суду від 06.02.2023р. останню повернуто зазначеному пенсійному органу (а.с.91).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернулася 19.09.2022р. (вхідний № 1706) до відповідача ГУ ПФ України в Тернопільській обл. із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно листа ГУ ПФ України в Тернопільській обл. № 1900-0204-8/27507 від 26.09.2022р. у призначенні вказаної пенсії відмовлено (а.с.24).

До вказаного листа долучено копію рішення відповідача ГУ ПФ України в Донецькій обл. № 192050002982 від 23.09.2022р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону № 1058-IV (а.с.25 і на звороті).

Спірне рішення обґрунтовано недосягненням позивачем пенсійного віку, передбаченого чинним законодавством, а також відсутністю пільгового стажу роботи за Списком № 2.

При цьому, страховий стаж позивача становить 27 років 03 місяці 03 дні; пільговий стаж по Списку № 2 відсутній, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 26.06.1991р. по 11.08.1994р., з 12.08.1994р. по 21.07.2008р.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020р., виходив з того, що необхідною умовою для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення 50 років, стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років за Списком № 2.

За висновком суду до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення № 1-р/2020 і які відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020р. (набрання чинності Рішенням № 1-р/2020), належать особи, які працювали до 01.04.2015р., були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений ст.13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.04.2015р., та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до ПФ України за призначенням пенсії.

Відповідно до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затв. постановою правління ПФ України № 18-1 від 10.11.2006р., цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Згідно з п.3 цього Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ВАТ «Бережанський склозавод» (код ЄДРПОУ 00293479) з 03.10.2011р. перебуває в стані припинення, однак не є ліквідованим; ліквідатором призначений ОСОБА_2 .

Водночас, ОСОБА_1 при призначенні пенсії поряд з іншими документами, що підтверджують її стаж роботи, подано довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані ВАТ «Бережанський склозавод», № 1 від 19.09.2022р., № 12/04/14 від 12.05.2022р., згідно яких позивач працювала обпалювальником на карусельній машині з 26.06.1991р. по 11.08.1994р., відпальником скловиробів з 12.08.1994р. по 21.07.2008р. Вказані посади передбачені Списком № 2 та підтверджені записами трудової книжки позивача.

Також позивач представила висновки щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці № 138/05 від 02.10.2002р. (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1993 році, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «обпалювальник на карусельній машині»); № 172/05 від 19.12.2002р., № 042/05 від 06.03.2001р., № 05-02/037 від 31.01.2006р. (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1998, 2001 та 2005 роках, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «відпальник скловиробів»).

На момент звернення (19.09.2022р.) із заявою щодо призначення пенсії позивач ОСОБА_1 досягнула 50-річного віку; мала стаж роботи за Списком № 2 тривалістю 17 років 24 дні, з нього 17 років 24 дні до 01.04.2015р.; загальний страховий стаж склав 27 років 03 місяці 03 дні.

Таким чином, на момент звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у неї був наявний необхідний вік, стаж роботи більше 20 років, з них більше 10 років на пільгових умовах за Списком № 2.

За таких обставин позивачу належить призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення за пільговою пенсією.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (Закон № 1788-ХІІ).

03.10.2017р. Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VIII від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності з 11.10.2017р.), який доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст.12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» ст.13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015р., збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п/2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМ України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, через що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

За таких умов відмова пенсійного органу в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 27 років 03 місяці 03 дні, у тому числі на роботах за Списком № 2 - 17 років 24 дні, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Ураховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про те, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону № 1788-ХІІ.

Розглядувана справа № 500/3543/22 за позовом ОСОБА_1 є типовою справою по відношенню до зразкової справи № 360/3611/20 (провадження № Пз/9901/32/20) щодо визнання протиправним рішення відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання пенсійного органу шляхом розгляду заяви позивача про призначення спірної пенсії вирішити питання про призначення спірної пенсії.

Позивачами у вказаних справах є особи, які після ухвалення 23.01.2020р. Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) звернулись за призначенням пенсії згідно зі ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними.

Відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи ПФ України, уповноважені на вирішення питання про призначення пенсії.

Спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права. Зокрема, спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного ст.13 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», у редакції чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», після набрання чинності Законом України № 2148-VІІІ від 03.10.2017р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Позивачами у цих справах заявлено аналогічні позовні вимоги: визнати протиправними рішення, дії (бездіяльність) відповідача щодо призначення (відмови у призначенні) пенсії за ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній до внесення змін Законом України № 213-VІІІ від 02.03.2015р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (по-різному висловлені, але однакові по суті та за змістом).

За правилами ст.291 КАС України правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 03.11.2021р. у згаданій зразковій справі № 360/3611/20, є обов`язковим для судів при ухваленні рішень у типових справах.

Щодо підтвердження пільгового стажу позивача колегія суддів керується наступним.

Згідно із приписами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою правління ПФ України № 18-1 від 10.11.2006р., цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Згідно із відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ «Бережанський склозавод», код ЄДРПОУ 00293479, з 03.10.2011р. перебуває в стані припинення, однак не є ліквідованим. Ліквідатором призначений ОСОБА_2 .

Позивачем представлені пенсійному органу довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані ВАТ «Бережанський склозавод», а саме:

№ 1 від 19.09.2022р., згідно якої позивач з 26.06.1991р. по 11.08.1994р. (03 роки 01 місяць 16 днів) працювала обпалювальником на карусельній машині (а.с.14);

№ 12/04/14 від 12.05.2022р., відповідно до якої позивач з 12.08.1994р. по 21.07.2008р. працювала на посаді відпальника скловиробів (13 років 11 місяців 08 днів) (а.с.15).

Вказані посади передбачені Списком № 2 та підтверджені записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 (а.с.11-13).

Також позивач подала висновки щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці № 138/05 від 02.10.2002р. (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1993 році, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «обпалювальник на карусельній машині»); № 172/05 від 19.12.2002р., № 042/05 від 06.03.2001р., № 05-02/037 від 31.01.2006р. (підтверджено за результатами атестації, проведеної у 1998, 2001 та 2005 роках, право на пенсію по Списку № 2 за посадою «відпальник скловиробів») (а.с.16-20).

Таким чином, на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (19.09.2022р.) позивач досягнула необхідного віку - 50 років; мала стаж роботи за Списком № 2 тривалістю 17 років 24 дні, з нього -17 років 24 дні до 01.04.2015р.; загальний страховий стаж склав 27 років 03 місяці 03 дні.

З наведеного вбачається, що відмова ГУ ПФ України в Донецькій обл. у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 є протиправною.

В частині часу, з якого у позивача виникло право на призначення спірної пенсії, колегія суддів наголошує на наступному.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою від 19.09.2022р. про призначення спірної пенсії було подано всі необхідні документи для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не може бути позбавлена гарантованого пенсійного забезпечення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала 19.09.2022р. (вхідна реєстрація № 1706).

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 19.09.2022р. (тобто, в межах тримісячного строку), тому є наявними підстави для призначення такої пенсії, починаючи з 11.09.2022р.

За наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, за встановлених судом обставин, слід визнати непропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, що гарантоване ст.1 Протоколу 1 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ПФ України в Донецькій обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.11.2022р. в адміністративній справі № 500/3543/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 09.02.2023р.