Постанова

від 14.11.2022 по справі 300/4342/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4342/21 пров. № А/857/12768/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівНоса С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Струпківського ліцею Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

суддя у І інстанціїШумей М.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 25 липня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі ГУ ДСНС) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) Струпківського ліцею Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області (далі Ліцей) за адресою вул. Т. Шевченка, 30 у с. Струпків Коломийського району Івано-Франківської області шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі № 300/4342/21 у задоволенні позову ГУ ДСНС було відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що виявлені ГУ ДСНС порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей лише у процесі самої пожежі. Судом не встановлено виключних обставин, що зумовлюють необхідність застосування заходів реагування саме у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель (споруд, приміщень) і обраний позивачем захід реагування не відповідає критеріям законності і пропорційності у зв`язку із надлишковим характером способу захисту публічного інтересу.

ГУ ДСНС у поданій апеляційній скарзі просило скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що чинне законодавство пов`язує наявність чи відсутність загрози для життя і здоров`я людей від тих чи інших порушень законодавства у сфері пожежної безпеки не тільки із їхньою можливістю спричинити саму пожежу, але й сприяти її швидкому розвитку. Невідповідність конструктивних елементів горища протипожежним вимогам, відсутність їх вогнезахисної обробки створює перешкоди під час гасіння пожежі, а також сприяє інтенсивному розповсюдженню полум`я.

Необладнання приміщення системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» залишається неусуненим та є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятуванню людей.

Застосування заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Висновок суду першої інстанції про порушення принципу пропорційності між публічними інтересами та інтересами відповідача є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача Ліцей підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДСНС (Коломийське районне управління ГУ ДСНС) у період з 21 червня 2021 року по 25 червня 2021 року було проведено позапланову перевірку виконання Ліцеєм вимог припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 14 лютого 2020 року №67, результати якої оформлено актом №135 від 24 червня 2021 року. У вказаному акті зазначено про виявлення низки порушень у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, що створюють загрозу життю і здоров`ю людей, а саме:

1. не оброблено засобами вогнезахисну дерев`яні конструкції горищ (пункт 2.5 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року №1417, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі ППБ);

2. приміщення не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 розділу V ППБ);

3. батареї на сходовій клітці основного корпусу не встановлено на висоті 2,2 м від площини сходових майданчиків та сходів (пункт 2.30 розділу ІІІ ППБ);

4. наявні пожежні щити недоукомплектовані комплектом засобів пожежогасіння (пункт 3.11 розділу V ППБ);

5. непоновлений вказівник біля місця розташування пожежної водойми (підпункт 9.1 пункту 2.1 розділу V ППБ);

6. допущено горюче оздоблення коридору (пункт 2.23 розділу ІІІ ППБ);

7. Допущено підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи (пункт 1.18 розділу ІV ППБ).\

Акт перевірки підписаний директором Ліцею Синицею Г.В. без зауважень.

З урахуванням наявності у діяльності Ліцею порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зафіксованих у в акті перевірки №135 від 24 червня 2021 року, ГУ ДСНС звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається, про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як свідчать матеріали справи, Ліцей не оспорює правомірності проведення ГУ ДСНС позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, результати якого оформлено актом №135 від 24 червня 2021 року, і суть зазначеного публічно-правового спору на стадії апеляційного перегляду зводиться до перевірки обґрунтованості висновків позивача про наявність у діях відповідача таких порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а отже вимагають вжиття заходів реагування у виді зупинення експлуатації будівель, що використовуються Ліцеєм, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ небезпечний чинник складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:

1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні із наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.

На переконання апеляційного суду, наведені приписи КЦЗ пов`язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов`язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров`ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Окрім того, апеляційний суд враховує те, що на час виникнення спірних правовідносин у суб`єкта господарювання, щодо якого застосовано заходи реагування, відсутня можливість подати заяву про їх скасування у випадку усунення, а прийняття судом рішення про зупинення без всебічного та повного вивчення матеріалів справи призведе до повного зупинення роботи Гімназії, як закладу освіти дітей.

Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше).

Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.

Додатково апеляційний суд враховує висновок, зроблений Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, відповідно до якого законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На переконання суду апеляційної інстанції, за позовами про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) позивач має обґрунтувати наявність підстав для цього, вказавши не тільки виявлені у діях (бездіяльності) відповідача порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а й необхідність застосування певного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

При цьому захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі. якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на час розгляду справи було частково усунуто виявлені позивачем порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки і відповідно до акту від 27 вересня 2021 року №269 залишилися неусунутими лише два порушення непроведено вогнезахисне обробляння дерев`яних конструкцій горищ та необладнано приміщення Ліцею системами протипожежного захисту.

Водночас існування (неусунення відповідачем) на час вирішення спору хоча б одного з порушень, виявлених органом державного нагляду (контролю) під час перевірки, яке створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, є самостійною і достатньою правовою підставою для застосування до підконтрольного суб`єкта господарювання заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель та приміщень.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з доводами ГУ ДСНС про те, що виявлені під час проведеного заходу державного нагляду (контролю) порушення у діяльності Ліцею, а саме необроблення засобами вогнезахисну дерев`яних конструкцій горища та необладнання приміщення системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» створюють фактичні та правові підстави для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) приміщення та споруд Ліцею до повного усунення порушень, зазначених у акті від 24 червня 2021 року № 135, оскільки наведені порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу установи, учнів та осіб, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкової відмови у задоволенні позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов ГУ ДСНС задовольнити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року у справі № 300/4342/21 та позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) приміщення та споруд Струпківського ліцею Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області за адресою вул. Т. Шевченка,30 у с. Струпків Коломийського району Івано-Франківської області шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, зазначених у акті від 24 червня 2021 року № 135.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді С. П. Нос С. М. Шевчук