Постанова

від 02.11.2022 по справі 460/10687/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 460/10687/21 пров. № А/857/5738/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гудима Л. Я.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,

представника позивача Красовського В. Б.,

представника відповідача Кузьмич Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (прийняте у м. Рівне суддею Щербаковим В. В.; складене у повному обсязі 14 лютого 2022 року) в адміністративній справі № 460/10687/21 за позовом Приватного підприємство Красносільське мале приватне підприємство «МВА» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство «МВА» (далі - ПП «МВА», Підприємство, позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправним і скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) податкове повідомлення-рішення № 622717000702 від 17.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Підприємство є належним чином зареєстрованим суб`єктом підприємницької діяльності реального сектору економіки, а придбаний у жовтні та грудні 2020 року бітум нафтовий дорожній був придбаний для виготовлення на заводі асфальтобетону на виконання робіт з будівництва та поточного ремонту доріг і автострад. Відтак, висновки ГУ ДПС у Рівненській області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» та ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» є безпідставними, позаяк за господарськими операціями товар був поставлений, господарські операції відображені в первинних документах, бухгалтерському та податковому обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, а придбаний позивачем товар використано в межах його подальшої господарської діяльності, що підтверджено відповідними первинними документами.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року позов задоволено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Рівненській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за невідповідності обставинам справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до перевірки Підприємством не були надані акти приймання-передачі пально-мастильних матеріалів (далі - ПММ), які передбачені Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженою наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки та Держпродспоживполітики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155). У ході перевірки встановлено певні ознаки нереальності операцій позивача з ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» та ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки»; вказані операції не підтверджуються стосовно врахування часу придбання, терміну (специфіка) зберігання бітуму дорожнього, які необхідні для постачання товарів або здійснення діяльності, що вказує на неможливість постачати бітум дорожній. Також, суд першої інстанції помилково застосував норми податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних, придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників або належності оформлення взаємовідносин перевізника з власниками транспортних засобів. Крім того, платник податків при виборі контрагентів та укладенні з ними договорів не керувався належною обачністю. Зазначає, що контролюючим органом вжито вичерпних заходів щодо проведення зустрічних перевірок, однак у зв`язку з фактичним нездійсненням господарської діяльності контрагентами позивача, воно було позбавлене можливості реалізувати право на проведення зустрічної звірки.

ПП «МВА» подало відзив на вказану апеляційну скаргу, у якому вказало, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції. Також апеляційна скарга є абсолютною копією акта перевірки в частині викладення аргументів та обставин, яким судом першої інстанції надано правову оцінку з відповідним мотивуванням відхилення кожного з них. В апеляційній скарзі відповідач не навів жодного доводу, який би не проаналізував та якому би не надав відповідну оцінку суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, в т. ч. з огляду на процитовані в скарзі правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 10 липня 2020 року у справі № 813/6510/15 та від 17 липня 2020 року в справі № 813/6240/15. На виконання вимог статті 242 КАС України судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано всі обставини цієї адміністративної справи, зокрема, проаналізовано письмові докази, які підтверджують наявність обставин придбання товару, його транспортування від продавця до покупця та використання його позивачем у власній господарській діяльності, тобто засвідчують зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю, у тому числі докази та доводи сторін.

Підприємство при укладенні договорів на постачання бітуму нафтового дорожнього керувалося належною обачністю, а контрагенти були перевірені, ним були надані сертифікати відповідності на товар. Вважає необґрунтованими доводи апеляції про ненадання актів приймання-передачі ПММ за кількістю і якістю, які передбачені Інструкцією №281/171/578/155, позаяк такі не є обов`язковими у спірних правовідносинах і ця Інструкція на вказані правовідносини не поширюється. Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі відповідає рішенням Європейського суду з прав людини та ряду інших правових висновків Верховного Суду, а твердження апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, при тому, що жодних доказів про обізнаність позивача з обставинами, які б могли свідчити про недобросовісність його контрагентів немає, як і доказів, які б вказували на протиправну злагодженість дій позивача з його контрагентами.

Тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ПП «МВА» зареєстроване 22.05.2001 Гощанською районною адміністрацією за № 317/221; перебуває на податковому обліку (станом на час виникнення спірних правовідносин) в ГУ ДПС у Рівненській області.

Основний вид діяльності Підприємства - будівництво доріг і автострад.

Позивач має у своїй власності асфальтобетонний завод, котки дорожні, укладач асфальтобетону, автогрейдер, автомобілі, причіпи тощо.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Рівненській області від 19.05.2021 № 966-п та направлень від 21.05.2021 за №№ 1367/17-00-07-02 1368/17-00-07-02 посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП Красносільське МПП «МВА» з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» (код ЄДРПОУ 43732138) за жовтень 2020 року, ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» (код ЄДРПОУ 43249853) за грудень 2020 року, за результатами якої складено акт від 04.06.2021 № 3540/17-00-07-02/31358915 (далі - Акт перевірки) (т. 1, а. с. 23 - 37).

За висновками Акта перевірки платником податків порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок чого неправомірно визначило податковий кредит за жовтень 2020 року в сумі 528 990,00 грн, за грудень 2020 року в сумі 198 742,5 грн, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 727 732,50 грн за жовтень в сумі 528 990,0 грн, за грудень 2020 року в сумі 198 742,5 грн.

Таких висновків контролюючий орган дійшов у зв`язку з тим, що в ході перевірки не виявилося можливим підтвердити факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» та ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки», за результатами яких Підприємством було сформовано спірний податковий кредит.

Позивач надавав письмові заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких податковий орган надав відповідь про залишення без змін висновків Акта перевірки.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень ГУ ДПС у Рівненській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 622717000702 від 17.07.2021, яким Підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ в розмірі 727 733 грн за основним платежем та 181 933,25 грн штрафних санкцій, всього 909 666,00 грн (т. 1 а. с. 79 - 80).

Вважаючи, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом неправомірно, Підприємство оскаржило його до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та розсудливості, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, при тому, що відповідач не довів безтоварності спірних господарських операцій та не підтвердив належними і допустимими доказами порушення Підприємством вимог підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Своє рішення суд першої інстанції також обґрунтовував правовою позицією Верховного Суду, викладеною в рішеннях від 12.02.2019 у справі № 813/7368/13-а, від 05.02.2019 у справі № 816/652/15-а та від 22.01.2019 у справі № 820/313/17.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.14 статті 200 ПК України, якою встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Тобто, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, що документально підтверджено у податковій звітності.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, встановлено статтею 44 ПК України, відповідно до пункту 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до частини першої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

За вимогами частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону № 996-XIV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 глави 1 та пунктами 2.2, 2.4, 2.16 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88; зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, (далі - Положення № 88) відповідно до яких господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

За змістом вказаних норм, наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

При цьому, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Разом з тим, для підтвердження цих даних можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені з дотриманням вимог законодавства і за результатами фактичного здійснення господарської операції,

Тобто, правові наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Згідно правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 11.09.2018 (справи № 826/15653, 805/2316/16-а) від 19.09.2018 (справа № 2а-2104/12/1370) на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.10.2015 № 21-1555а15 та від 22.09.2015 № 21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 814/328/15.

Перевіряючи правомірність формування позивачем спірного податкового кредиту, судом встановлено, що 15.10.2020 між ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» (Продавець) та ПП Красносільське МПП «МВА» (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 3135/1510 (далі - Договір № 3135/1510), відповідно до пунктів 1.1, 3.7 - 3.8, 4.2 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця нафтові продукти, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а продавець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар згідно порядку і на умовах цього договору. Предметом Договору №3135/1510 від 15.10.2020 за видатковими накладними є бітум нафтовий дорожній марки БНД 70/100.

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками продавця і покупця. Товар вважається прийнятим за кількістю згідно видаткової накладної, за якістю згідно п. 3.1. дійсного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару та оформлення відповідної видаткової накладної (т. 1 а. с. 61 - 63).

На виконання умов цього договору щодо поставки товару позивачем надано:

- видаткові накладні №№ 205, 206 від 16.10.2020, № 207, 208 від 19.10.2020, №№209, 210 від 20.10.2020 та №№ 211, 212 від 21.10.2020;

- товарно-транспортні накладні №№ 205, 206 від 16.10.2020, №№ 207, 208 від 19.10.2020, №№ 209, 210 від 20.10.2020, №№ 211, 212 від 21.10.2020 (т. 1 а. с. 72 - 79).

Вказані документи оформлені з дотриманням вимог щодо форми та змісту, містять усі необхідні реквізити.

Відповідно до товарно-транспортних накладних поставка бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 здійснена за адресою: с. Чудниця Гощанського району Рівненської області, де (згідно форми 20-ОПП) знаходиться виробнича база позивача на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5621283200:02:010:1178), зокрема, експлуатується асфальтобетонний завод ДС-1583 та автотранспортні засоби (вантажні автомобілі, котки дорожні, автогрейдер, екскаватор навантажувач, укладач асфальтобетону, трактор, фреза дорожня навісна горизонтальна тощо). Наявність у позивача вказаних виробничих потужностей, в т.ч. основних фондів, ємностей та металевих бочок також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 10 та 11 за жовтень та грудень 2020 року (т. 1 а. с. 103 - 106).

Доставка бітуму на виробничу базу позивача також підтверджується записами в журналі обліку вантажів, що надійшли за 2020 рік (т. 1 а. с. 106 - 110).

На кожну поставку бітуму постачальник надав:

- паспорти продукції за №№ 01/10-20 від 16.10.2020, 19.10.2020, 20.10.2020, 21.10.2020,

- сертифікат відповідності UA1.СІС.0000075-20,

згідно яких ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, 1, офіс 14, виробнича база за адресою: Кіровоградська область, Долинський район, с. Широка Балка, вул. Садова, 1) є виробником бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 «Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови" (т. 1 а. с. 80 - 95).

Оплата за поставлений бітум здійснена позивачем платіжними дорученнями: № 1038 від 18.11.2020 у сумі 1 100 000,00 грн, № 1039 від 18.12.2020 у сумі 100 000,00 грн, №2797 від 02.12.2020 у сумі 300 000,00 грн (т. 1 а. с. 113 - 114).

На підтвердження відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження за жовтень 2020 року бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 від ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» на загальну суму з ПДВ - 3 173 940 грн 00 коп. підтверджується також оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунків 631 та 281 (т.1 а.с. 96-102).

Придбаний бітум був використаний Підприємством у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним були надані до перевірки й до суду:

- договори підряду № 11 від 13.04.2020, №№ 45/2011, 46/2011 від 13.10.2020, №49/2011 від 19.10.2020, №№ 50/2011, 51/2011 від 21.10.2020, 52/2011 від 21.10.2020, б/н від 27.10.2020, №№53/2011, 54/2011 від 10.11.2020, №№ 55/2011, 56/2011, 57/2011 від 23.11.2020, № 384 від 25.11.2020;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в: № 1 від 19.10.2020 (за договором № 49/2011 від 19.10.2020), №16 від 19.10.2020 (договір № 11 від 13.04.2020), № 1 від 21.10.2020 (договір № 50/2011 від 21.10.2020), № 1 від 21.10.2020 (за договором № 51/2011 від 21.10.2020), № 1 від 21.10.2020 (за договором № 52/2011 від 21.10.2020), № 1/46 від 21.10.2020 (за договором № 46/2011 від 13.10.2020), № 1/45 від 21.10.2020 (за договором № 45/2011 від 13.10.2020), № 17 від 16.11.2020 (договір № 11 від 13.04.2020), № 54/1 від 17.11.2020 (за договором № 54/2011 від 10.11.2020), № 53/1 від 17.11.2020 (за договором № 53/2011 від 10.11.2020), № 55 від 25.11.2020 (договір № 384 від 25.11.2020), № 55/1 від 25.11.2020 (за договором № 55/2011 від 23.11.2020), № 56/1 від 25.11.2020 (за договором № 56/2011 від 23.11.2020), № 57/1 від 25.11.2020 (за договором № 57/2011 від 23.11.2020), б/н від 16.11.2020 (за договором б/н від 27.10.2020);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3: від 19.10.2020 (за договором № 49/2011 від 19.10.2020), від 19.10.2020 (за договором № 11 від 13.04.2020), від 21.10.2020 (за договором № 50/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором № 51/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором № 52/2011 від 21.10.2020), від 21.10.2020 (за договором № 46/2011 від 13.10.2020), від 21.10.2020 (за договором № 45/2011 від 13.10.2020), від 16.11.2020 (за договором № 11 від 13.04.2020), від 17.11.2020 (за договором № 54/2011 від 10.11.2020), від 17.11.2020 (договір №53/2011 від 10.11.2020), від 25.11.2020 (за договором № 384 від 25.11.2020), від 25.11.2020 (за договором № 55/2011 від 23.11.2020), від 25.11.2020 (за договором № 56/2011 від 23.11.2020), від 25.11.2020 (за договором № 57/2011 від 23.11.2020), від 16.11.2020 (за договором б/н від 27.10.2020);

- накладні-вимоги № 0000-000056 від 19.10.2020, №0000-000057 від 20.10.2020, №0000-000058 від 21.10.2020, №0000-000059 від 27.10.2020, №0000-000060 від 29.10.2020, №0000-000061 від 02.11.2020, №0000-000062 від 04.11.2020, №0000-000063 від 09.11.2020, №0000-000064 від 12.11.2020, №0000-000065 від 16.11.2020, №0000-000066 від 17.11.2020, №0000-000067 від 23.11.2020, №0000-000068 від 24.11.2020, №0000-000069 від 25.11.2020;

- накладні на передачу готової продукції №56 від 19.10.2020, №57 від 20.10.2020, № 58 від 21.10.2020, №59 від 27.10.2020, №60 від 29.10.2020, №61 від 02.11.2020, № 62 від 04.11.2020, №63 від 09.11.2020, №61 від 02.11.2020, №64 від 12.11.2020, №65 від 16.11.2020, №66 від 17.11.2020, №67 від 23.11.2020, №68 від 24.11.2020, №69 від 25.11.2020;

- акти списання товарів від 30.10.2020 за №№ 134, 137 - 140, 142, 143, 154 - 160, 163.

Також 01.12.2020 між ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» (Продавець) та ПП Красносільське МПП «МВА» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу за № 15/02 (далі - Договір № 15/02), відповідно до пунктів 1.1, 3.7, 3.8, 4.2 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця бітум, згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а продавець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар згідно порядку і на умовах цього договору. Предметом Договору за видатковими накладними є бітум нафтовий дорожній в`язкий марки БНД 70/100.

Приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками продавця і покупця. Товар вважається прийнятим за кількістю згідно видаткової накладної, за якістю згідно п. 3.1. дійсного договору. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийняття товару та оформлення відповідної видаткової накладної (т. 1 а. с. 118 - 120).

На виконання умов цього договору щодо поставки товару позивачем надано:

- видаткові накладні № 1179 від 16.12.2020, № 1180 від 19.12.2020, № 1181 від 23.12.2020;

- товарно-транспортні накладні №1179 від 16.12.2020, №1180 від 19.12.2020, №1181 від 23.12.2020 (т. 1 а. с. 125 - 127).

Вказані документи оформлені з дотриманням вимог щодо форми та змісту, містять усі необхідні реквізити.

Відповідно до товарно-транспортних накладних поставка бітуму здійснювалася за адресою: с. Чудниця Гощанського району Рівненської області, де згідно форми 20-ОПП та фактично знаходиться виробнича база позивача на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 5621283200:02:010:1178), експлуатується асфальтобетонний завод ДС-1583 та автотранспортні засоби (вантажні автомобілі, котки дорожні, автогрейдер, екскаватор навантажувач, укладач асфальтобетону, трактор, фреза дорожня навісна горизонтальна тощо). Наявність у позивача виробничих потужностей: асфальтобетонного заводу ДС-158, транспортних засобів, основних фондів, ємностей та металевих бочок також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунках 10 та 11 за жовтень та грудень 2020 р.

Прибуття бітуму від ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» на виробничу базу позивача підтверджується записами в журналі обліку вантажів, що надійшли за 2020 р. (т. 1 а. с. 145 - 147).

На кожну поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 постачальник надав:

- паспорти продукції №01/12-20 від 16.12.2020, № 01/12-20 від 19.12.2020, № 01/12-20 від 23.12.2020:

- сертифікат відповідності UA1.СІС.0000113-20, відповідно до якого ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» (місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Добровольського, 5а, офіс 19, виробнича база за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт Орілька, вул. Степова, 12) є виробником бітуму нафтового дорожнього в`язкого, марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 «Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови» (т. 1 а. с. 128 - 133).

Оплату за поставлений бітум позивач здійснив платіжними дорученнями: № 2823 від 25.01.2021 у сумі 100 000,00 грн, № 2835 від 15.02.2021 у сумі 70 000,00 грн (т. 1 а. с. 149 - 150).

Відображення в бухгалтерському обліку Підприємства надходження за грудень 2020 р. бітуму нафтового дорожнього марки БНД 70/100 від ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» на загальну суму з ПДВ 1 192 455 грн 00 коп. підтверджено оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунків 631 та 281 (т. 1 а. с. 134 - 144).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» бітуму у власній господарській діяльності Підприємство надало:

- договори підряду за №№ 61/2011, № 62/2011, № 63/2011, № 64/2011, № 65/2011, №66/2011 від 18.12.2020;

- акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в: № 1/61 від 18.12.2020 (за договором № 61/2011 від 18.12.2020), № 1/62 від 18.12.2020 (за договором № 62/2011 від 18.12.2020), № 1/63 від 18.12.2020 (за договором № 63/2011 від 18.12.2020), № 1/64 від 18.12.2020 (за договором № 64/2011 від 18.12.2020), № 1/65 від 18.12.2020 (за договором № 65/2011 від 18.12.2020), № 1/66 від 18.12.2020 (за договором № 66/2011 від 18.12.2020), № 1/69 від 22.12.2020 (за договором № 69/2011 від 21.12.2020), № 1/70 від 22.12.2020 (за договором № 70/2011 від 21.12.2020), № 1/71 від 28.12.2020 (за договором № 71/2011 від 24.12.2020), № 1/72 від 28.12.2020 (за договором № 72/2011 від 24.12.2020), № 1/73 від 28.12.2020 (за договором № 73/2011 від 28.12.2020);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3: від 18.12.2020 (за договором №61/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №62/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №63/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №64/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №65/2011 від 18.12.2020), від 18.12.2020 (за договором №66/2011 від 18.12.2020), від 22.12.2020 (за договором №69/2011 від 21.12.2020), від 22.12.2020 (за договором №70/2011 від 21.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №71/2011 від 24.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №72/2011 від 24.12.2020), від 28.12.2020 (за договором №73/2011 від 28.12.2020);

- накладні-вимоги №0000-000073 від 17.12.2020, №0000-000074 від 18.12.2020, №0000-000075 від 21.12.2020, №0000-000076 від 22.12.2020, №0000-000077 від 24.12.2020, №0000-000078 від 28.12.2020;

- накладні на передачу готової продукції № 73 від 17.12.2020, № 74 від 21.12.2020, №76 від 22.12.2020, № 77 від 24.12.2020, № 78 від 28.12.2020;

- акти списання товарів №№ 172 - 179, № 183 - 185 від 31.12.2020.

За результатами здійснених операцій були складені податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а визначене цими накладними ПДВ було включене позивачем до податкового кредиту.

Контролюючий орган не заперечив факту використання придбаного у цих товариств бітуму у власній господарській діяльності Підприємства та не надав доказів на спростування цього.

Допитані як свідки ОСОБА_1 , виконавчий директор ПП «МВА», та ОСОБА_2 , головний інженер ПП «МВА» обґрунтували необхідність придбання бітуму в значній кількості, відповідної якої та в короткі строки укладенням понад двадцяти договорів підряду на виконання ремонтних робіт автомобільних доріг; а контрагенти були єдиними постачальниками, які в спірний період могли поставити Підприємству бітум нафтовий дорожній в`язкий марки БНД 70/100 у короткі строки, у необхідній для позивача кількості та з відстрочкою платежів, при тому, що в м. Рівному та Рівненській області постачальники такого товару були відсутні. Також вони підтвердили надходження товару і використання його в господарській діяльності.

Зазначаючи про неможливість реального здійснення ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» та ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» зазначених операцій з урахуванням неможливості здійснювати поставку товару за договорами контролюючий орган зазначив, що:

- дані звітів 20-ОПП про наявність у контрагентів основних засобів (резервуарів, мотопомп, цистерн, колон ректифікаційних, теплообмінників, насосів, приміщень, тощо) не підтверджуються даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- у контрагентів відсутні дозвільні документи на роботи підвищеної небезпеки;

- не прослідковується за даними реєстру податкових накладних придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників;

- не прослідковуються взаємовідносини контрагентів з власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення;

- не встановлені джерела походження від суб`єктів реального сектору економіки бітуму дорожнього та не підтверджений легальний рух товарів в «ланцюгу» постачання від виробників до Підприємства;

- не надані під час перевірки акти приймання-передачі ПММ за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики № 281/171/578/155 від 20.05.2008.

Проте, в ході розгляду справи було встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Одеський нафтопереробний трест» на час укладення договору купівлі-продажу № 3135/1510 від 15.10.2020 зареєстроване як юридична особа (дата реєстрації - 28.07.2020, номер запису: 15561020000074805); засновник та керівник ОСОБА_3 ; розмір внеску до статутного фонду 3 000 000,00 грн; види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля хімічними продуктами; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у., перебувало на обліку як платник податків у Онуфріївській ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області (дата взяття на облік 29.07.2020, номер взяття на облік: 155320168795); з 01.09.2020 зареєстроване платником податку на додану вартість, ІПН 437321315532.

Також було встановлено, що відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Кропівницький завод нафтопереробки» на час укладення договору купівлі-продажу № 15/02 від 01.12.2020 зареєстроване як юридична особа (дата реєстрації - 26.09.2019, номер запису: 14441020000013795); засновник та керівник ОСОБА_4 ; розмір внеску до статутного фонду 5 000 000,00 грн; види діяльності: виробництво продуктів нафтоперероблення (основний); виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля, перебувало на обліку як платник податків у Кропивницькій ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області (дата взяття на облік 26.09.2019, номер взяття на облік: 112319264440); з 01.11.2019 зареєстроване платником податку на додану вартість, ІПН 432498511233.

Вказане, на переконання колегії суддів, належним чином спростовує доводи контролюючого органу про наявність обставин, які свідчать про відсутність у вказаних контрагентів позивача легального джерела походження товару.

Також встановлено, що вказані контрагенти відповідно до сертифікатів відповідності UA1.СІС.0000075-20 та UA1.СІС.0000113-20 є виробниками бітуму нафтового дорожнього в`язкого марки БНД 70/100, який відповідає ДСТУ 4044-2001 «Бітуми нафтові дорожні в`язкі. Технічні умови». При цьому, відповідачем не доведено придбання позивачем такого товару в жовтні та грудні 2020 року у інших суб`єктів господарювання.

З приводу покликань контролюючого органу на нереальність вчинення спірних господарських операцій, позаяк наведена контрагентами позивача у формі 20-ОПП інформація не збігається з інформацією, яка є в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вказує на відсутність у таких юридичних осіб заявлених ними у формі 20-ОПП об`єктів, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що у формі 20-ОПП зазначаються не об`єкти, які на праві власності належать суб`єкту господарювання, а об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, при цьому правовий титул, на якому такими об`єктами користується платник податків можуть бути відмінними від права власності (оренда, позика, безоплатне користування тощо). Водночас, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначаються лише окремі права, як право власності або право оренди, при тому, що резервуари, мотопомпи, цистерни, колони ректифікаційні, теплообмінники не є об`єктами нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації в цьому реєстрі.

Тобто, вказані покликання є лише припущеннями контролюючого органу щодо можливої невідповідності відомостей, поданих у формі 20-ОПП з відомостями, які є в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які жодним чином не можуть впливати на позивача і який не може нести відповідальність за можливі порушення його контрагента, при тому, що доказів вчинення таких порушень контрагентами позивача відповідач не надав. При цьому жодних актів, зустрічних звірок щодо вказаних обставин контролюючим органом проведено не було і в ході судового розгляду документів про їх проведення надано не було.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в тому, що той відхилив безпідставні покликання відповідача на нереальність господарських операцій Підприємства з його контрагентами, у зв`язку з відсутністю у останніх дозвільних документів на роботи з підвищеною небезпекою, позаяк роботи з продажу бітуму не віднесено до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Мін`юсті 15.02.2005 за № 232/10512.

А з приводу покликань відповідача на ненадання позивачем під час перевірки актів приймання-передачі ПММ за формою, яка передбачена Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпалива, Мінтрансу, Мінекономіки, Держспоживполітики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155), суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до пункту 1 Інструкції №281/171/578/155 її вимоги є обов`язковими лише для суб`єктів господарювання, що займаються, зокрема, закупівлею, транспортуванням, зберіганням і реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Проте, відповідно до інформації, що є в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство не займається такими видами діяльності, а відтак складання актів приймання-передачі ПММ за кількістю та якістю за формою, затвердженою Інструкцією № 281/171/578/155, для нього не є обов`язковим (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 820/10211/15).

Позаяк відповідно до умов договорів купівлі-продажу бітуму забезпечення поставки товару покладено на постачальників, безпідставними є покликання контролюючого органу на те, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних не прослідковуються придбання транспортних послуг контрагентами у перевізників та взаємовідносини контрагентів з власниками транспортних засобів, які здійснювали перевезення, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, необхідно оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Позивач не може нести відповідальності за дії контрагентів при відсутності його вини, а у випадку порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. А порушення контрагентами - постачальниками податкової дисципліни може маги правові наслідки лише щодо таких платників податків та не позбавляє покупця права на формування податкового кредиту в разі підтвердження належними первинними документами, у відповідності до приписів податкового законодавства, що відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним зокрема в постановах від 12.02.2019 у справі № 813/7368/13-а, від 05.02.2019 у справі № 816/652/15-а, від 22.01.2019 у справі № 820/313/17.

Так само віднесення постачальників контрагентів позивача до ризикових не свідчить про те, що господарські операції з ними не були реальними, позаяк самі контрагенти позивача не визнавалися податковим органом такими, що відповідають критеріям ризиковості, при тому, що позивач не мав об`єктивної можливості та обов`язку відслідковувати та перевіряти весь ланцюг постачання.

Також, на суб`єктів підприємницької діяльності не покладено обов`язок здійснювати контролювати звітність контрагента, своєчасність та повноту сплати ним податків, наявності у нього власних або орендованих основних засобів, тощо, при тому, що недотримання контрагентами позивача та їх контрагентами податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих суб`єктів господарювання, натомість позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами та їх контрагентами своїх зобов`язань.

Загалом всі зазначені вище твердження відповідача ґрунтуються на припущеннях та на інформації з внутрішніх інформаційних систем податкового органу, при тому, що ним не надано будь-якої інформації про те, що в ході перевірки було використано акти податкових перевірок контрагентів позивача, а відтак не є належним та достатнім доказом.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14 та від 19.03.2019 у справі № 813/1814/17.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги копію листа ГУ Національної поліції в Рівненській області від 31.05.2021 №3551/116/01/25-2021, наданого у відповідь на запит ГУ ДПС у Рівненській області від 24.05.2021 № 4875/5/17-00-07, щодо відсутності фіксації запитуваних транспортних засобів у жовтні та грудні 2020 року на території місто Рівне за даними системи відеонагляду «Безпечне місто» і що цей лист не спростовує можливості здійснення перевезення бітуму дорожнього цими транспортними засобами, при тому, що м. Рівне не знаходиться на шляху слідування цих транспортних засобів та з огляду на відсутність відомостей щодо того, чи фіксувалися запитувані транспортні засоби в інших населених пунктах на шляху транспортування бітуму.

З приводу доводів апеляційної скарги про те, що Підприємство при укладенні договорів на постачання бітуму не керувалося належною обачністю у виборі контрагентів колегія суддів бере до уваги викладену у відзиві на апеляційну скаргу інформацію позивача, яка не заперечена і не спростована апелянтом, про те, що перед укладенням договорів на придбання бітуму ним було перевірено контрагентів з використанням усіх можливих в Україні відкритих джерел, в тому числі за загальнодоступними базами даних податкового органу на офіційному сайті ДПС України, про що була отримана відповідна інформація, як і те, що на час укладення спірних договорів поставки бітуму та на час безпосереднього здійснення господарських операцій з поставки бітуму вказані товариства були діючими юридичними особами, відомості про яких є в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, при цьому щодо них була відсутня інформація про те, що вони перебувають в процесі припинення або про те, що такі товариства відсутні за місцезнаходженням; також контрагентами позивача були надані йому сертифікати відповідності на товар.

Решта доводів апеляційної скарги повторюють висновки акта перевірки та викладені в запереченні на позов аргументи, яким суд першої інстанції уже надав належну оцінку; відтак доводи апеляційної скарги зводяться лише до непогодження з рішенням суду першої інстанції без відповідного спростування доводів суду та позивача всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України.

Відтак, такі доводи не потребують додаткового аналізу та спростування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо правомірності формування Підприємством податкового кредиту з ПДВ за жовтень та грудень 2020 року, позаяк податковий кредит сформований на підставі належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних, отриманих від контрагентів, за результатами здійснення господарських операцій, реальність яких належним чином підтверджена первинними документами, а придбаний товар використано в господарській діяльності ПП «МВА».

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За такого нормативного регулювання, позаяк судове рішення в частині розподілу судових витрат апелянтом не оскаржувалося, колегія суддів не переглядає рішення в цій частині, а лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись стос. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року в адміністративній справі № 460/10687/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 14 листопада 2022 року.