Постанова

від 07.11.2022 по справі 909/104/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа №909/104/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий - суддя О.В. Зварич

судді С.М. Бойко

Т.Б. Бонк,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 20.07.2022 року (вх. №01-05/1804/22 від 25.07.2022 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року (суддя П.А. Шкіндер; повний текст рішення складено 18.07.2022 року)

у справі № 909/104/22

за позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (надалі АТ "ТАСКОМБАНК")

до відповідача-1: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 )

до відповідача-2: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2 )

за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО СИРОВИНА" (надалі ТзОВ "АГРО СИРОВИНА")

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 400505,41 грн.,

за участю:

від позивача (в режимі відеоконференції): Баняс В.В. - адвокат (довіреність №64 від 27.04.2022 року);

від відповідача-1: Микитчин П.С. - адвокат (ордер серії АТ № 1031425 від 25.05.2022 року);

від відповідача-2 (в режимі відеоконференції): Борисенков В.С. - адвокат (ордер серії АР №1100002 від 30.09.2022 року);

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та відзивів на позовну заяву

14.02.2022 року АТ "Таскомбанк" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за участю третьої особи ТзОВ "АГРО СИРОВИНА", про солідарне стягнення заборгованості в сумі 400505,41 грн. (277768,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,24 грн. - заборгованість по відстокам (в т.ч. прострочені); 95479,84 грн. - заборгованість по комісії(в т.ч. простроченій); 8221,68 грн. 3% річні; 19035,65 грн. інфляційні збитки) за договорами поруки №№ Т05.10.2018І6899, Т05.10.2018І6898 від 17.04.2019 року у рахунок погашення заборгованості ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" за заявою-договором №ID6266370 від 17.04.2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк".

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договорів поруки №№ Т05.10.2018І6899, Т05.10.2018І6898 відповідачі є поручителями за зобов`язаннями ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" перед АТ "Таскомбанк" за заявою-договором №ID6266370 від 17.04.2019 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", за яким Товариству надано кредит в сумі 400000,00 грн. Проте, ні позичальник, ні поручителі не виконали умови кредитного договору, кредит не повернули. Також третя особа (позичальник) не виконала рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі № 909/888/21, яким стягнуто з ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" на користь АТ "Таскомбанк" 277768,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії.

Відповідачі у відзиві на позов (вх. № 4779/22 від 28.04.2022 року) та в письмовому поясненні щодо позовної заяви АТ "Таскомбанк" (вх. № 7037/22 від 01.06.2022 року) не визнають позовних вимог. Просять закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, враховуючи наявність рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі № 909/888/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі №909/104/22 (суддя П.А. Шкіндер) частково задоволено позов АТ "ТАСКОМБАНК" до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення коштів. У рахунок погашення заборгованості ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" за заявою-договором № ID 6266370 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") від 17.04.2019 року стягнуто солідарно за договором поруки № Т05.10.2018І6899 з ОСОБА_1 та за договором поруки № Т05.10.2018І6898 з ОСОБА_2 на користь АТ "ТАСКОМБАНК" заборгованість що становить 277768,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 0,24 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені); 95479,84 грн. - заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій). Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь АТ "Таскомбанк" по 2799,36 грн. судового збору. Відмовлено в іншій частині позову.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі № 909/888/21 стягнуто з позичальника на користь Банку 277768,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії. Вказаним рішенням суду встановлено факт порушення ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" свого зобов`язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії. Суд першої інстанції у даній справі визнав зазначені вимоги позивача до поручителів обґрунтованими, посилаючись на частину другу статті 554 ЦК України, відповідно до якої поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. З огляду на те, що вимоги до ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" про стягнення інфляційних збитків та 3% річних не заявлялись, суд відмовив у позові в цій частині.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач-1 подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі №909/104/22, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та закрити провадження у справі. Вважає, що оскаржене рішення суду прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу на те, що позивач звертався з таким же позовом до господарського суду Івано-Франківської області до тих самих відповідачів. Рішенням господарського суду від 23.12.2021 року у справі № 909/888/21 задоволено ті ж позовні вимоги, що і в даному провадженні. Підстава позовів - невиконання позичальником заяви-договору від 17.04.2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість. Зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні його клопотання та не закрив провадження у даній справі. Також суд не врахував, що даний позов заявлено до фізичних осіб, тому, на думку скаржника, дана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі №909/104/22 законним, а твердження апелянта - необґрунтованим та безпідставними. Зазначає, що сторони та підстави позову у даній справі та у справі № 909/888/21 не є тотожними. Звертає увагу на те, що суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Просить залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 та третя особа не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представник позивача просив залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі №909/104/22, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Третя особа не делегувала свого представника в судове засідання. Про причини неявки не повідомила.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення третьої особи з датою, часом та місцем розгляду справи, суд встановив таке.

Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 року про призначення розгляду даної справи на 07.11.2022 року надіслано третій особі на її електронну адресу (sirovinazp@ukr.net).

Також ухвала Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступною.

Учасники справи зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання сторін у справі.

Отже, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності третьої особи.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 17.04.2019 року ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" (позичальник) підписало з використанням електронного цифрового підпису заяву-договір №ID6266370 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»). Згідно з цією заявою-договором (надалі договір) Банк, за умови наявності вільних коштів, зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1.2 договору кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Таскомбанк» з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

Положеннями п.п. 2.1-2.6 договору встановлено: розмір кредиту: 400000,00 грн., валюта кредиту: гривня; вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних, розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки: фіксована; терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 17.04.2022 року.

Відповідно до п. 3.2 договору остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п.2.6 цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

У відповідності до п. 4.1 цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором.

В пункті 4.2 зазначено, що цей договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим умови цього договору визначаються Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті Банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (п.п. 4.2.1 п. 4.2 договору).

Згідно з пунктом 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" Банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань Клієнтом за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту, сплати процентів та винагород, право Банку на отримання яких передбачено цим Договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього Договору, або порушення Клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

17.04.2019 року на виконання умов договору позивач надав позичальнику кредит в сумі 400000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по особовому рахунку ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" (а.с. 24).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі №909/888/21, яке набрало законної сили, стягнуто з ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" на користь АТ «Таскомбанк» 277768,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії (а.с.50-52).

При розгляді справи № 909/888/21 господарський суд встановив, що позичальник ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 12.04.2021 року виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 277768,00 грн., 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії.

В судовому засіданні представник Банку повідомив, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі №909/888/21 не виконане. Інші учасники судового процесу не заперечили цього факту.

Також судом встановлено, що між АТ «Таскомбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (поручителі) укладено договори поруки №№ Т05.10.2018І6899, Т05.10.2018І6898 від 17.04.2019 року, відповідно до яких поручителі зобов`язуються відповідати перед кредитором, на засадах солідарних боржників, за виконання в повному обсязі ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" (боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору №ID6266370 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») від 17 квітня 2019 року, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (а.с. 15-23).

Згідно з п. 1.2 договорів поруки поручителі відповідають перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 400000,00 грн., у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше « 17» квітня 2022 року; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,99% від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору; інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

Виконанням зобов`язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником свої зобов`язань, зазначених в п. 1.2 цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору (п. 1.3 договорів поруки).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договорів поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники в тому ж обсязі, що й боржник. Передбачена п. 2.1 цих договорів відповідальність поручителів наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у п.п. 1.2, 1.3 цих договорів.

За змістом п.п. 3.1, 3.3 договорів поруки у випадку невиконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителів, зазначену в розділі 7 цих договорів, та копію надсилає боржнику. Поручителі не пізніше 5 робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора (п.3.1 даних договорів) зобов`язані погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання поручителями вимоги кредитора з будь-яких причин не звільняє поручителів від обов`язку виконати умови цього договору.

06.01.2022 року позивач надіслав відповідачам повідомлення-вимоги №№ 220/70.2.2, 226/70.2.2, в яких вказав, що у зв`язку з тривалим невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором, вимагає достроково повністю повернути заборгованість за кредитом. Повідомив, що станом на 06.01.2022 року заборгованість по кредиту становить 400566,77 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 277768,00 грн.; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 0,24 грн.; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) 95479,84 грн.; інфляційні збитки за період з 12.04.2021 по 04.01.2022 - 19035,65 грн.; відсотки за користування грошовими коштами за період з 12.04.2021 по 04.01.2022 - 8283,04 грн. (а.с.43-46).

Відповідачі залишили названі вимоги Банку без відповіді та задоволення, що слугувало підставою звернення АТ "Таскомбанк" до місцевого господарського суду з даним позовом.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд встановив, що 17.04.2019 року ТзОВ "АГРО СИРОВИНА", як позичальник, підписало заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу»), чим уклало із Банком кредитний договір №ID6266370 від 17.04.2019 року.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з положеннями ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України одним із обов`язків позичальника за кредитним договором є сплата процентів за користування кредитом, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України).

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору позивач надав третій особі кредит в сумі 400000,00 грн.

Господарський суд Івано-Франківської області при розгляді справи № 909/888/21 встановив, що позичальник ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, у зв`язку з чим станом на 12.04.2021 року виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 277768,00 грн., 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі №909/888/21, яке набрало законної сили, стягнуто з ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" на користь АТ «Таскомбанк» 277768,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставина про невиконання ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" вказаного рішення суду не заперечується учасниками даної справи.

В забезпечення виконання ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" зобов`язань, що виникають на підставі кредитного договору №ID6266370 від 17.04.2019 року, між Банком та відповідачами укладено договори поруки №№ Т05.10.2018І6899, Т05.10.2018І6898 від 17.04.2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В пунктах 1.2 договорів поруки передбачено, що поручителі відповідають перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 400000,00 грн., у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше « 17» квітня 2022 року; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом в розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та в строки, що встановлені кредитним договором; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом в розмірі 1,99% від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи, та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору; інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, зважаючи на те, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.12.2021 року у справі №909/888/21, яке набрало законної сили, встановлено неналежне виконання ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" умов договору №ID6266370 від 17.04.2019 року та наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 277768,00 грн., 0,24 грн. - по відсотках, 95479,84 грн. - по комісії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаної заборгованості солідарно з відповідачів, як поручителів, на користь позивача.

Також колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача 8221,68 грн. 3% річних та 19035,65 грн. інфляційних збитків за період з 12.04.2021 року по 04.01..2022 року, врахувавши, що Банк не заявляв таких вимог до ТзОВ "АГРО СИРОВИНА". Відтак, відсутні правові підстави для стягнення інфляційних збитків та відсотків за користування грошовими коштами солідарно з відповідачів, як поручителів, які відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводів скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при відмові в задоволенні його клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, враховуючи таке.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини першої статті 175 ГПК України).

Пунктом 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу.

Одна з цілей застосування цих норм процесуального права - це уникнення можливості формування різних висновків і тлумачень щодо наявних між сторонами обставин, уникнення можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами позову.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Провівши порівняльний аналіз справ № 909/104/22 та № 909/888/21, колегія судів дійшла висновку, що дані справи не є тотожними, оскільки предмети та підстави позовів, суб`єктний склад і процесуальний статус учасників цих справ різняться між собою.

Зокрема, у справі № 909/888/21 предметом позову не було стягнення з відповідачів на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків, а у справі № 909/104/22 такі вимоги заявлено. У даній справі ТзОВ "АГРО СИРОВИНА" не має процесуального статусу сторони, як у попередній справі, а є третьою особою. Крім того, підстави позову та обставини обидвох справ також не є абсолютно тотожними.

Таким чином, колегія суддів констатує, що, відмовляючи в задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, суд першої інстанції діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, з урахуванням положень пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження скаржника про те, що дана справа не відноситься до юрисдикції господарського суду з тих підстав, що позов заявлений до фізичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тобто, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Отже, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі № 909/104/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 20.07.2022 року (вх. № 01-05/1804/22 від 25.07.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2022 року у справі № 909/104/22 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя С.М. Бойко

Суддя Т.Б. Бонк