Постанова

від 07.11.2022 по справі 923/1187/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 923/1187/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" - Тесля Іван Валерійови;

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року

по справі №923/1187/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шумєр плюс"

до відповідача-1: Новокаховської міської ради Херсонської області,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн"

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсіті Юкрейн",

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі,

(суддя місцевого господарського суду: Закурін М.К., Господарський суд Херсонської області, м. Херсон, вул.Театральна, 18)

01.09.2021, з урахуванням заяви від 30.09.2021 (т. 1, а.с. 195-196), Товариство з обмеженою відповідальністю «Шумєр Плюс» (далі ТОВ «Шумєр плюс») звернулося з позовом до Новокаховської міської ради Херсонської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Морренттес Юкрейн» (далі ТОВ «Морренттес Юкрейн») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Юкрейн» (далі ТОВ «Будсіті Юкрейн») про:

- визнання незаконним та скасування рішення Новокаховської міської ради від 04.03.2021 №267 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн»;

- визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2021 №09-21-юо, укладеного між Новокаховською міською радою, ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн».

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:

- йому на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 974,5 кв. м, яка розташована за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, буд. 7К; та земельна ділянка з кадастровим номером 6510700000:12:054:0026, на якій розміщена ця будівля,

- земельна ділянка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899, яка перебуває у комунальній власності Новокаховської міської територіальної громади,

- 04.03.2021 Новокаховська міська рада прийняла рішення № 267 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн», за яким передала відповідачам в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899 площею 0,0209 га строком на 5 років,

- 10.03.2021 Новокаховська міська рада на виконання названого рішення уклала з відповідачами договір оренди землі № 09-21-юо, в пункті 3 якого зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови,

- проте, ця обставина не відповідає дійсності, оскільки на ній знаходиться частина будівлі (другий поверх), яка належить позивачу, що підтверджується висновком експерта від 28.07.2021 № 20/2021, а саме над північною частиною земельної ділянки по всій ширині на довжину 12 м розміщені конструкції частини другого поверху будівлі,

- на підставі положень статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкт нерухомості належить власнику майна, а тому спірне рішення порушує його право як належного користувача земельної ділянки,

- за статтею 116 Земельного кодексу України земельна ділянка передається у користування лише після припинення права власності або користування на неї у іншої особи, а тому законом встановлена неможливість передачі земельної ділянки без припинення права попереднього землекористування,

- спірний договір є недійсним на підставі статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, оскільки Новокаховська міська рада незаконно розпорядилася земельною ділянкою за відсутності підстав для переходу права землекористування від власника об`єкту до відповідачів, а безпосередньо сам договір спрямований не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а для заволодіння Відповідачами одноосібним доступом до проїзду через спірну земельну ділянку та створення перешкод для здійснення ним господарської діяльності.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі від 10.03.2021 № 09-21-юо, укладений між Новокаховською міською радою, ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн», в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з Новокаховської міської ради на користь ТОВ «Шумєр Плюс» - 756,67 грн компенсації по сплаті судового збору, стягнуто з ТОВ «Морренттес Юкрейн» на користь ТОВ «Шумєр Плюс» - 756,67 грн компенсації по сплаті судового збору, стягнуто з ТОВ «Будсіті Юкрейн» на користь ТОВ «Шумєр Плюс» - 756,66 грн компенсації по сплаті судового збору.

В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що передача земельної ділянки, на якій частково збудована будівля, належна позивачу, у користування відповідачам суперечить положенням статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а тому дійшов висновку, що зміст договору (правочину) в частині надання у користування відповідачам земельної ділянки, на якій розміщена належна позивачу будівля, котра належить позивачу, не відповідає наведеним правовим приписам, що вказує на його недійсність. Суд звернув увагу, що, хоча із всієї земельної ділянки з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899 лише її частина є спірною, договір є недійсним в цілому, оскільки його предметом є вся земельна ділянка без можливості виокремлення спірної частини.

Також в оскаржуваному рішенні, при визнанні недійсним спірного договору, суд також враховував, що таке визнання не обмежене фактом його укладення на виконання рішення Новокаховської міської ради від 04.03.2021 № 267, яке судом не визнане недійсним, оскільки воно вичерпало свою дію самим укладенням правочину та виникненням цивільних прав та обов`язків на його основі.

Суд зазначив, що позовні вимоги стосовно «визнання незаконним та скасування рішення» є неправомірними, однак ця обставина не впливає на можливість дослідження законності при укладенні спірного договору оренди.

Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Морренттес Юкрейн» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 по даній справі в частині визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2021 №09-21-юо скасувати та відмовити в позові в повному обсязі.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору оренди землі таким, що не відповідає чинному законодавству України, оскільки воно прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що цілісний майновий комплекс колишнього заводу «Сокіл» ТОВ «Південенерго» було розділено на окремі об`єкти, відповідно, незалежно від поділу, власник тієї чи іншої будівлі, які входили до цілісного майнового комплексу колишнього заводу «Сокіл», має право користуватися проїздами та/або дорогами, оскільки останні були збудовані для забезпечення життєдіяльності заводу та протижежної безпеки (є об`єктами загального користування).

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи та не надано оцінки стосовно того, що рішення Новокаховської міської ради щодо надання дозволу на розробку проекту та про його затвердження, приймалися до набуття ТОВ «Шумєр Плюс» права власності на будівлю та земельну ділянку, а Проект землеустрою погоджував існуючий на той час власник земельної ділянки по пр.Перемоги, 7к ТОВ «Південенерго», і оскаржуваний договір укладався до набуття позивачем права власності на будівлю та земельну ділянку, а тому не могли порушувати право, яке на той час не виникло.

Крім того, заявник вказує, що спірна земельна ділянка власником віднесена відповідно до Генерального плану, до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і не може бути надана позивачу для розміщення та обслуговування громадської будівлі, оскільки має інше цільове призначення. На думку апелянта, оскаржуваним рішенням суд першої інстанції фактично визнав, що тільки позивач має право на спірну земельну ділянку, що повністю унеможливлює користування відповідачами 2-3 власними будівлями та земельними ділянками, у зв`язку з відсутністю фактичного доступу до них, так як вони знаходяться в середині колишнього заводу «Сокіл».

На переконання ТОВ «Морренттес Юкрейн» при ухваленні рішення суд першої інстанції повинен був виходити з того, що невід`ємною складовою суб`єктивного права власності на нерухоме майно є забезпечення вільного і безперешкодного доступу кожного власника до свого майна, а створення перешкод у доступі свідчитиме про порушення самого права власності в цілому.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21; витребувано у Господарського суду Херсонської області матеріали справи №923/1187/21.

21.02.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №923/1187/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2022 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21 призначено на: 13.09.2022 року о 14-30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 відкладено розгляд справи №923/1187/21 на: 07.11.2022 року об 11-00 год.

В судове засідання з`явився представник ТОВ "Морренттес Юкрейн", який підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2020 Новокаховська міська рада прийняла рішення №3036 «Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою Товариствам з обмеженою відповідальністю «Морренттес Юкрейн» та «Будсіті Юкрейн», за яким вирішила надати відповідний дозвіл щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0208 га за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, між будівлями № 7К та № 11; для розміщення проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 6510700000:12:054:0029.

04.03.2021 Новокаховська міська рада прийняла рішення №267 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн», за яким затвердила проект щодо відведення відповідачам земельної ділянки площею 0,0209 га з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899 за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, між будівлями №7К та № 11; для розміщення проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 6510700000:12:054:0029, а також вирішила передати цю земельну ділянку у користування на умовах оренди строком на 5 років.

10.03.2021 Новокаховська міська рада уклала з ТОВ «Морренттес Юкрейн» та ТОВ «Будсіті Юкрейн» договір оренди землі № 09-21-юо, за умовами якого передала в користування вказану земельну ділянку. Безпосередньо передача земельної ділянки оформлена складеним між його сторонами актом прийому-передачі від 10.03.2021.

Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 250915260 від 01.04.2021 відповідне речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899 зареєстроване у Реєстрі 26.03.2021.

В свою чергу, згідно Акту приймання-передачі майна (частки) до Статутного капіталу ТОВ «Шумєр Плюс» від 19.03.2021 громадянин України ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Шумєр Плюс» прийняло до Статутного капіталу будівлю, об`єкт нежитлової нерухомості загальною площею 974,5 кв.м., що розташована за адресою: проспект Перемоги, 7К, м.Нова Каховка, Херсонська область. Право власності на будівлю зареєстровано 22.03.2021 року.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 249753512 від 25.03.2021 Позивачу на праві власності належить нежитлова будівля загальною площею 974,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, буд. 7К.

Позивач надав також висновок експерта а результатами проведення будівельно-технічного дослідження № 19 від 12.08.2021, відповідно до якого:

- нежитлова будівля, яка знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, буд. 7К; є каркасною, конструктивними елементами якої (серед іншого) являються колони, котрі, у свою чергу, є несучими конструктивними елементами,

- будівля має арочний простір з надбудовою другого поверху, який межує з багатоповерховою будівлею іншого власника,

- арочний проїзд знаходиться в єдиному комплексі фасадної забудови,

- колони та зовнішні огороджувальні конструкції будівлі (керамзитобетонні панелі) утворюють серед іншого арковий простір під частиною другого поверху будівлі.

Крім того, позивач надав висновок експерта №20/2021, складеним за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 28.07.2021:

- земельна ділянка площею 0,0209 га з кадастровим номером 6510700000:01:001:1899 за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, між будівлями № 7К та № 11; не є вільною від забудови;

- над північною частиною земельної ділянки по всій ширині на довжину 12 метрів розміщено конструкції частини другого поверху будівлі за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, проспект Перемоги, між будівлями № 7К;

- площа частини земельної ділянки, зайнятої вказаними конструкціями складає 77 кв. м, а тому вона є забудованою.

Позивач вважає, що Новокаховська міська рада незаконно розпорядилася земельною ділянкою, за відсутності підстав для переходуправа землекористування від власника об`єкту до відповідачів, а також уклала договір оренди, який спрямований на заволодіння відповідачами одноосібним доступом для проїзду через спірну земельну ділянку.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування (частини 1, 2 статті 83 ЗК).

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За змістом статей 123, 124 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, а також передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України. Так, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з положеннями статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що за правилами ст. 120 Земельного кодексу України не може перейти право оренди земельної ділянки, яке було відсутнє у попереднього землекористувача станом на час відчуження ним споруди, що розташована на земельній ділянці.

Так, попередній власник нежитлової будівлі загальною площею 974,5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не оформлював у встановленому законодавством України порядку право користування земельною ділянкою кадастровий номер: 6510700000:01:001:1899, яка перебуває у комунальній власності.

Договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6510700000:01:001:1899 між ОСОБА_1 та Новокаховською міською радою Херсонської області ніколи не укладався, рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування ОСОБА_1 не приймалось.

З огляду на вищевикладене, помилковими є висновки суду першої інстанції, що в даному випадку при переході права власності на нежитлову будівлю до ТОВ «Шумєр Плюс», до нового власника перейшли права користування земельною ділянкою від попереднього власника.

Належними доказами на підтвердження виникнення у ТОВ «Шумєр Плюс» права користування земельною ділянкою є рішення органу місцевого самоврядування, а також договору оренди земельної ділянки, які в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, встановивши, що на момент вчинення правочину щодо внесення будівлі до Статутного капіталу ТОВ «Шумєр Плюс», у попереднього його власника право на земельну ділянку належним чином оформлено не було, суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку перехід до нового власника права користування спірною земельною ділянкою.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №32/563.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 зазначено, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває права вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які буи встановлені для попереднього землекористувача власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомості, розташованої на ній.

Разом з тим, позивач не надав до суду доказів на підтвердження користування земельною ділянкою у попереднього власника нерухомого майна, а також доказів звернення до органу місцевого самоврядування за оформленням відповідного права.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу приписів ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1980 року у справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 - 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що визнання правочину недійсним не може бути кваліфіковане як міра цивільно-правової відповідальності, адже: 1) визнання правочину недійсним направлене на відновлення порушених (невизнаних, оспорюваних) цивільних прав або інтересів; 2) не покладає на сторону (сторін) додаткових цивільно-правових обов`язків майнового характеру або не позбавляє певних прав, а має наслідком правоперешкоджаючий ефект, оскільки вважається, що той чи інший правочин, який визнаний недійсним, не зумовив набуття або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний або виконується, то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси.

Позивач, як заінтересована особа, повинен довести, що: 1) його права порушені і можуть бути відновлені саме внаслідок визнання спірного договору недійсним; 2) інтереси позивача можуть бути реалізовані, внаслідок чого він здатен бути набути прав.

В даному випадку предметом позовних вимог у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними рішення Новокаховської міської ради та договору оренди землі, необхідної для обслуговування будівлі позивача.

Одного лише висновку позивача про зацікавленість (бажання) оформити право користування земельною ділянкою недостатньо для наявності порушеного права, оскільки сам по собі договір оренди та рішення ради такий намір не порушують.

При цьому, судова колегія враховує, що на момент укладення договору оренди земельної ділянки (10.03.2021) позивач не був власником нерухомості, яка на його думку знаходиться на спірній земельній ділянці.

У конкретних спірних правовідносинах, які склались між сторонами, зважаючи на формулювання позовних вимог у цій справі, а також встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено яким чином його права чи інтереси порушені укладеним між відповідачами договором оренди. З огляду на те, що належна позивачеві частина будівлі знаходиться над земельною ділянкою.

Посилання позивача в позовній заяві на те, що договором оренди спрямований на заволодіння доступом до проїзду через спірну земельну ділянку судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки відповідних доказів позивачем не надано, а матеріали справи не містять таких доказів.

Судова колегія зазначає, що недоведеність позивачем наявності в нього порушеного права виключає задоволення позовних вимог у даній справі.

Крім того, за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Отже, втручання у майнове право на використання земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення повинно бути законним.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Так, враховуючи вищевикладене, а також обставини справи, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що в даному випадку порушені права позивача щодо володіння та розпорядження нерхомим майном та земельною ділянкою під ним, у зв`язку з чим колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковими висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, укладеного між відповідачами.

У зв`язку з вищевикладеним, судова колегія вважає недоцільним надавати оцінку експертним висновкам, долученим позивачем до матеріалів даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21 задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Шумєр плюс" про визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2021 року №09-21-юо.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 18.01.2022 року по справі №923/1187/21 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шумєр плюс" (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, вул.Першотравнева, 4, інд.код: 43132818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морренттес Юкрейн" (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, проспект Перемоги, 7-П, інд.код: 43629956) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6810,00 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.І. Діброва