Постанова

від 14.11.2022 по справі 916/4023/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/4023/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022

у справі №916/4023/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Елемент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій"

про стягнення 72 603,50 грн.,

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 06.07.2022, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29)

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Елемент" (далі ТОВ «Компанія «Елемент») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" (далі ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій") про стягнення 72603,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору поставки № 2206/01 від 22.06.2020. Позивач зазначив, що на виконання умов Договору здійснив поставку продукції відповідачу на загальну суму 1 402 270,08 грн, за яку останній розрахувався лише частково на суму 1 329 666,58 грн, внаслідок невиконання умов розрахунку, визначеного сторонами в Додатку №1 до Договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 позов ТОВ "Компанія "Елемент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" про стягнення 72 603,50 грн задоволено, стягнуто з ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" на користь ТОВ "Компанія "Елемент" 72 603,50 грн заборгованості, 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Суд першої інстанції вказав, що ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" здійснило лише часткову оплату у розмірі 1 329 666,58 грн., у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість у сумі 72 603,50 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Громадський завод алюмінієвих конструкцій» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 по даній справі скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що судом не надано належну оцінку фактичним обставинам справи, а також порушено положення чинного процесуального законодавства.

Заявник апеляційної скарги вказує, що постачальник порушив умови графіку поставки та здійснив поставку на четвертий тиждень 217 кв.м. металоконструкцій відповідно до видаткової накладної №29 від 27.07.2020. Залишок вже було допоставлено 06.08.2020 та 13.08.2020, тобто з порушенням умови договору щодо строків відвантаження товару згідно встановленого графіку. Відповідач не розраховував на несумлінне виконання позивачем умов договору, що призвело до здорожчення конструкцій виключно з вини позивача.

Крім того, відповідач вказує, що пунктом 1 Додатку №1 до Договору встановлено, що розрахунки здійснюються між сторонами згідно графіка, що визначений в додатку, розрахунки проводяться на підставі встановлених рахунків. Акт прийому-передачі змонтованих конструкцій із позивачем не підписувався, рахунок позивачем відповідачу не направлявся, а отже у нього не виник обов`язок щодо сплати додаткових коштів, так як взагалі відсутня підстава для їх сплати. Строк для здійснення платежів відповідно до умов договору не настав, а звернення до суду є безпідставним.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 по справі №916/4023/21, вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 по справі №916/4023/21 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

13.09.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Компанія «Елемент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2020 між ТОВ «Компанія «Елемент» та ТОВ «Громадський завод алюмінієвих конструкцій» було укладено договір поставки №2206/01, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити її вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.1.2. Договору позивачем була виготовлена та поставлена відповідачу наступна продукція металопластикові вікна та двері (виготовлені із профілів ПВХ).

Згідно із положеннями п.2.2. Договору поставка продукції за Договором здійснена партіями відповідно до Графіка фінансування і поставки Додаток №1 до Договору на підставі видаткових накладних, складених згідно замовлень.

Пунктом 2.7. Договору сторони узгодили, що датою поставки продукції вважається: 1) дата підписання сторонами видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної при поставці автомобільним транспортом постачальника; 2) дата підписання сторонами видаткової накладної постачальника або товарно-транспортної накладної перевізника чи покупця при самостійному вивозі продукції покупцем зі складу постачальника власним транспортом.

У п. п. 5.1., 5.2. Договору передбачено, що ціни на кожну окрему партію Продукції, постачання якої є предметом цього Договору, встановлюються в національній валюті України та вказуються у рахунках, які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна ціна (вартість) цього Договору визначається загальною кількістю та ціною партій Продукції, які постачаються за цим Договором, у відповідності до видаткових накладних.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. Договору оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у даному Договорі або в рахунках-фактурах Постачальника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості Продукції в строки, які вказані у рахунках-фактурах Постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок 100% оплати за Продукцію, ціна не підлягає зміні.

В Додатку №1 до Договору сторони погодили графік фінансування і поставки конструкцій. Цим же додатком передбачено, що покупець виконує оплату поставки конструкцій у строки, визначені у графіку фінансування і поставки конструкцій, а також у строки та порядку, що визначені у цьому додатку (п. 1 Додатку №1).

У п. 2 Додатку №1 до Договору сторони домовились, що вартість конструкцій, які поставляються за договором поставки № 2206/01 від « 22» червня 2020 року визначається у гривнях із застосуванням грошового еквіваленту у іноземній валюті - євро. Розрахунок вартості конструкцій здійснюється за внутрішнім курсом Постачальника євро до гривні, який визначається за наступною формулою:

К 1 = К 2 + 1% від К 2, де

К 1 внутрішній курс Постачальника євро до гривні 29,94 грн. на 22 червня 2020 року;

К 2 курс продажу євро (визначається на початок торгів в день виконання поставки виробів) в Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України (надалі Система підтвердження угод на МВРУ), оприлюдненому на Інтернет - сайті (за адресою: http://minfin.com.ua/, в розділі «Валюта» - «Міжбанк» (курс продажу євро) або за офіційною інформацією Національного банку України.

Згідно з п. 3 Додатку №1 до Договору в поряду, встановленому у цьому додатку, сторонами визначено, що вартість 1 кв.м конструкцій (на день укладення цього договору поставки - 22.06.2020 року) становить - 2897,55 грн., що відповідно до внутрішнього курсу Постачальника становить 96,77 євро за 1 кв.м конструкцій. Вартість окремої конструкції, окремої партії конструкцій та загальна вартість конструкцій за договором поставки визначається в порядку, встановленому у цьому додатку та зазначається у додатках до договору накладних, рахунках тощо.

Поставка та оплата конструкцій здійснюється за вартістю, що розраховується на день виконання поставки за внутрішнім курсом Постачальника у випадку зміни (у бік підвищення) курсу продажу євро до гривні в Системі підтвердження угод на МВРУ (п. 4 Додатку №1 до Договору).

Також п. 4.1. Додатку №1 до Договору сторони встановили, що в порядку, визначеному цим додатком, за внутрішнім курсом Постачальника, на день виконання поставки, розраховується 80% від вартості конструкцій. Зазначений розрахунок (80% від вартості конструкцій) здійснюється за внутрішнім курсом Постачальника євро до гривні в наступному порядку:

К 1 = К 2 + 1% від К 2, де

К 2 курс продажу євро (визначається на початок торгів в день виконання поставки виробів) в Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України (надалі - Система підтвердження угод на МВРУ), оприлюдненому на Інтернет - сайті (за адресою: http://minfin.com.ua/, в розділі «Валюта» - «Міжбанк» (курс продажу євро) або за офіційною інформацією Національного банку України.

К 1 внутрішній курс Постачальника євро до гривні на дату поставки конструкцій.

20 % від вартості конструкцій, на день виконання поставки, розраховується за внутрішнім курсом Постачальника, визначеним на день укладення договору поставки від 22 червня 2020 року (п. 4.2. Додатку №1 до Договору).

Згідно з п. п. 5, 6 Додатку №1 до Договору на підставі окремого рахунку Постачальника, додатково до сум визначених у графіку фінансування та поставки продукції, Покупець оплачує різницю у вартості конструкцій, розраховану в порядку визначеному цим додатком, між вартістю виробів розраховану на день укладення договору поставки (22 червня 2020 року) та вартістю виробів розраховану на день виконання поставки. Зазначені рахунки підлягають оплаті Покупцем протягом 2-х банківських днів з моменту виконання поставки відповідної партії виробів.

Постачальник здійснює розрахунок вартості партії виробів на день її поставки за внутрішнім курсом Постачальника, та зазначає таку вартість у відповідній видатковій накладній та рахунку. Вартість виробів розраховану за внутрішнім курсом Постачальника Покупець оплачує додатково до визначеного сторонами графіку фінансування в строк 2 банківських дня, з моменту виконання поставки відповідної партії виробів.

На викання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції відповідачу (металопластикові конструкції) на загальну суму 1 402 270,08 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 29 від 27.07.2020 на суму 679 470,53 грн з ПДВ (вартість конструкцій поставлених за вказаною накладною була уточнена на підставі коригуючої накладної № 29/1 від 26.08.2020. Так, вартість конструкцій за вказаною поставкою з урахуванням уточнення склала 645 371,94 грн з ПДВ);

- видаткова накладна № 32 від 06.08.2020 на суму 727 822,02 грн з ПДВ;

- видаткова накладна № 33 від 13.08.2020 на суму 29 076,12 грн з ПДВ.

26.11.2020 на адресу відповідача було направлено претензію (вимогу про сплату боргу в сумі 72603,50 грн.), яку отримано відповідачем 15.12.2020, доказів розрахунків за претензією матеріали справи не містять.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем стала підставою для звернення ТОВ «Компанія «Елемент» до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося раніше, 22.06.2020 між ТОВ «Компанія «Елемент» та ТОВ «Громадський завод алюмінієвих конструкцій» було укладено договір поставки №2206/01, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити її вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

На виконання умов договору позивачем було здійснено поставку продукції відповідачу (металопластикові конструкції) на загальну суму 1 402 270,08 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними:

- видаткова накладна №29 від 27.07.2020 на суму 679 470,53 грн. з ПДВ (вартість конструкцій поставлених за вказаною накладною була уточнена на підставі коригуючої накладної № 29/1 від 26.08.2020. Так, вартість конструкцій за вказаною поставкою з урахуванням уточнення склала 645 371,94 грн. з ПДВ);

- видаткова накладна №32 від 06.08.2020 на суму 727 822,02 грн. з ПДВ;

- видаткова накладна №33 від 13.08.2020 на суму 29 076,12 грн. з ПДВ.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Так, в даному випадку видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і які згідно названого Закону (ст. 1, ч.ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні матеріали справи, а саме підписані сторонами видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару за договором, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта в частині неналежного виконання позивачем свого обов`язку щодо поставки. Крім того, судом не приймаються до уваги посилання апелянта на порушення строків поставки конструкцій, оскільки це жодним чином не виключає обов`язку відповідача оплатити прийняті конструкції, а також при наявності порушень з боку позивача звернутись до останнього із відповідними вимогами про стягнення неустойки тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" здійснило лише часткову оплату поставленого товару у розмірі 1 329 666,58 грн, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість у сумі 72 603,50 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з проведеним судом розрахунком на підставі Додатку №1 до Договору та вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 72603,50 грн., які не виходять за межі розрахованої судом першої інстанції суми.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 у справі №916/4023/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 у справі №916/4023/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Громадський завод алюмінієвих конструкцій" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 у справі №916/4023/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2022 у справі №916/4023/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький