Постанова

від 08.11.2022 по справі 916/3508/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/3508/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" - Вішневський О.Л;

Від Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Кулава М.І.;

розглянувши апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022

по справі №916/3508/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів"

до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

про визнання протиправним та скасування рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою,

(суддя місцевого господарського суду: Щавинська Ю.М., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29),

ВСТАНОВИВ:

16.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (далі ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області", а також стягнути судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог, ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» зазначило, що 09.07.2021 відповідачем було прийняте Рішення №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61, у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області", згідно з яким право постійного користування земельною ділянкою позивача було припинено.

На думку позивача, у відповідача не було законних підстав для винесення оспорюваного Рішення №1085-VIII від 09.07.2021, Ізмаїльська міська рада діяла всупереч вимогам закону при його прийнятті та свавільно втрутилася у право позивача на мирне володіння своїм майном.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по даній справі позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII "Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: вулиця Семенюка капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області", стягнуто з Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, враховуючи, що позивачем згоди на вилучення земельної ділянки не надавалось, за відсутності доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою, дійшов висновку про відсутність у Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області повноважень для прийняття оскаржуваного рішення, яким припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою.

Також суд вказав, що приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів", набуте згідно з Державним актом, Ізмаїльська міська Рада Ізмаїльського району Одеської області вийшла за межі визначеної законом компетенції, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Ізмаїльська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Так, відповідач вказує, що у позивача на теперішній час відсутнє право постійного користування, як і будь-яке інше речове право земельною ділянкою по вул. Семенюка капітана, 61 у м.Ізмаїл, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

Вказана земельна ділянка, на переконання апелянта, у відповідності з діючим на момент видачі державного акту законодавства набула ознак об`єкта права власності і є сформованою.

Апелянт зазначає, що при переході до ОСОБА_1 права власності від ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» на нерухоме майно по вул.Семенюка капітана, 61 перейшло й право користування відповідною земельною ділянкою, а тому суд першої інстанції безпідставно зазначив, що ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обсулговування автомобілів» на теперішній час є її землекористувачем.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що оскаржуване рішення Ізмаїльської міської ради стосувалось не влучення земельної ділянки, а приведення її правового статутусу у відповідність до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21. Зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21. Витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3508/21.

20.07.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3508/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на: 10.10.2022 року о 10-30 год.

04.10.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 задоволено клопотання Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/3508/21 поза межами приміщення суду, розгляд апеляційної скарги Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 призначено на 10.10.2022 року о 10-30 год.

10.10.2022 судове засідання по справі №916/1764/22 не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного гсоподарського суду від 11.10.2022 відкладено розгляд справи №916/3508/21 за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 на іншу дату, розгляд справи №916/3508/21 за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 призначено на 08.11.2022 року об 15-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судове засідання з`явились представники сторін, які підтримали доводи та вимоги, викладені ними письмово. Представник відповідача підтримував доводи та вимоги, викладені в апреляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 травня 1998 року відповідно до Рішення Ізмаїльської Ради народних депутатів від 25.02.1998 року №174-ХХІІ (а.с.10) Спільному підприємству "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (нова назва - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів") видано Державний акт на право постійного користування землею серія ІІ-ОД-28 №004121, площею 0,3640 га за адресою Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Капітана Семенюка, 61.

Зазначений акт було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12 травня 1998 за №61, що засвідчено відміткою в акті.

23.11.1999 рішенням Ізмаїльського міського суду у справі №2-2024-1999 визнано за фізичною особою ОСОБА_1 право власності на будівлі та споруди літ А-1, А-2, а-2, а-3, Б, Ж,С, И, О , П, Р, Ф по АДРЕСА_1 .

З доповнення до Статуту Товариства з обмеженою відповідальність "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" (а.с.19) судом встановлено, що засновник товариства ОСОБА_1 вніс у статутний фонд майно з правом користування, належне йому на праві власності, а саме: будинок та споруди по АДРЕСА_1 . Це право користування засновники оцінили у сумі 21 000 грн, про що зазначили в п. 5.4.2. Статуту.

На підставі договору дарування від 17.07.2008 (а.с.20-21) право власності на нежитлові будівлі з господарськими будівлями та з надвірними спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 , було набуто Семішан Віталієм Михайловичем. Право власності на підставі означеного договору за ОСОБА_2 , було зареєстровано 15.08.2008, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг (а.с.22).

Рішенням Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII «Про припинення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» права постійного користування земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 » (а.с.17) припинено позивачу право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,3640 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, що розташована за адресою: вул.Семенюка Капітана, 61 у м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідне рішення прийнято відповідачем на підставі положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.12,79,791,83,92,122,141 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", для дотримання єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинків та споруд в зв`язку з переходом майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів» звернулось до Господарського суду Одеської області з вимогами про його скасування.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів" про визнання протиправним та скасування Рішення Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області від 09.07.2021 №1085-VIII «Про припинення товариству права постійного користування земельною ділянкою».

Колегія суддів Південно-західного апеляційного вважає за необхідне першочергово надати оцінку доводам апеляційної скарги стосовно відсутності у позивача порушеного права та невідповідності обраного позивачем способу захисту цих прав.

Так, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку рішення відповідача про припинення права постійного користування є актом індивідуально-правової дії, що спрямований на зміну прав та обов`язків позивача, а ухвалення відповідного рішення порушує права позивача стосовно наявності/відсутності права постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та обгрунтованим, а доводи апелянта в цій частині спростовуютсья вищевикладеним.

Стосовно суті позовних вимог ТОВ «Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. ст. 15-16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Пунктами "а", "г", "з", "і", "й", "к" частини першої ст. 12 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 22 Земельного кодексу Української РСР (чинного на час видачі державного акта) встановлювала, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у зазначеній статті, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України.

З огляду на приписи наведених норм, за наявності правових підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою та за відсутності на це згоди землекористувача, припинення права постійного користування земельною ділянкою здійснюється в судовому порядку.

Як зазначалося раніше, право користування позивача спірною земельною ділянкою підтверджується наявним в матеріалах справи актом на право постійного користування землею серія ІІ-ОД-28 №004121, доказів скасування якого матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи також і доказів оформлення та видачі акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою іншій особі, а також і доказів звернення позивача до компетентного органу із проханням про припинення права користування земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем згоди на вилучення земельної ділянки не надавалось, за відсутності доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у Ізмаїльської міської Ради Ізмаїльського району Одеської області повноважень для прийняття оскаржуваного рішення, яким припинено право постійного користування позивача земельною ділянкою.

Таким чином, приймаючи рішення про припинення права постійного користування земельною ділянкою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська станція технічного обслуговування автомобілів", набуте згідно з державним актом, Ізмаїльська міська Рада Ізмаїльського району Одеської області вийшла за межі визначеної законом компетенції, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що рішення стосувалось не вилучення земельної ділянки, а приведення її правового статусу у відповідність до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними матеріалами справи. Позбавлення відповідача права постійного користування відповідно до рішення органу місцевого самоврядування жодним чином не вирішує правову долю земельної ділянки та не вирішує проблем належного оформлення земельної ділянки відповідно до норм чинного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідно до норм чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 по справі №916/3508/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2022 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош