Постанова

від 30.10.2022 по справі 925/415/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2022 р. Справа№ 925/415/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 26.07.2021

у справі № 925/415/21 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут»

про стягнення 19 264, 51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» про стягнення суми боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 19264,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №396 від 01.08.2012 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію вчасно, якісно та повному обсязі, проте в порушення умов договору відповідач не повністю оплатив спожиту теплову енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі №925/415/21 позов задоволено повністю.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 19264,51 грн та 2270 грн відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що з 28.10.2018 сторони за договором №396 від 01.08 2012 мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ, тому позивач на законних підставах здійснив перерахунок та донарахував відповідачу за рахунком-фактурою №856 від 29.02.2020 19264,51 грн плати за теплову енергію, поставлену у період з листопада по грудень 2018 року, виходячи із тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного встановлення обставин внаслідок неподання позивачем документів, які мають значення для справи; неправильного визначення судом обставин правовідносин, виходячи з яких позивач вважає свої права порушеними та обрав спосіб захисту; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи.

Так, апелянт зазначає, що договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №396 від 01.08.2012 станом на дату складення рахунку-фактури від 29.02.2020 №856 було розірвано за ініціативою позивача з 01.01.2020. Таким чином на момент здійснення донарахування теплової енергії договір був виконаний, а зобов`язання відповідача по сплаті використаної теплоенергії у листопаді та грудні 2018 року припиненими. При цьому, на думку скаржника, вимоги НКРЕКП про перерахунок тарифу не можуть бути застосовані до припиненого, у тому числі належним чином виконанним, договору.

Скаржником також заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказів лист ТОВ «Добробут» від 25.02.2019 №8, акт від 28.02.2019, підписаний представниками ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» та ТОВ «Добробут», лист ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» від 09.07.2019 №25/4662, лист ТОВ «Добробут» від 09.09.2019 №22.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» подало відзив, у якому зазначає, що здійснене позивачем у лютому 2020 року перерахунок-донарахування за поставлену відповідачу теплову енергію у період листопад-грудень 2018 року відбулось виключно у порядку, встановленому договором та чинним законодавством України, та за тими тарифами на теплову енергію, які встановлені обов`язковими до виконання постановами НКРЕКП. Крім того, позивач вказує, що договорів про постачання теплової енергії в гарячій воді №396 від 01.08.2012 є пролонгованим щороку (п. 10.4.) та є дійсним у спірному періоді. За вказаних обставин ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут» строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі № 925/415/21; повідомлено, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватись за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); зупинено дію рішення Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі № 925/415/21 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку; встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 263 Господарського процесуального кодексу України правами протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 01.08.2020 між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі директора Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добробут» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №396 від 01.08.2012 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу орієнтовано в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року. Фактичне споживання теплової енергії за звітний період визначається на підставі показників приладів обліку (пункт 2.1 договору).

Споживач зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (пункт 3.2.2 договору).

Облік споживання теплової енергії проводиться: розрахунковим способом (до встановлення приладів обліку); по приладах обліку (пункт 5.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (пункт 6.1 договору).

Розрахунки здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок енергопостачальної організації коштів згідно додатку №1 (показань приладу обліку) не пізніше 10 числа наступного за розрахунковим місяця (пункт 6.2 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2012 року (пункт 10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.4 договору).

Суду не надано доказів припинення дії договору № 396 між сторонами у спірний період листопад-грудень 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач у період з листопада по грудень 2018 року включно позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії в обсязі 29,59 Гкал, що підтверджується рахунками-фактурами №4065 від 30.11.2018 та №4683 від 31.12.2018 за договором №396 від 01.08.2012 за тарифом в розмірі 1048,34 грн. за 1 Гкал на загальну суму 37224,45 грн.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у результаті розгляду 17 грудня 2019 року на засіданні, яке проводилось у формі відкритого слухання, Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року №427, №428 та №429 проведеної на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг на 2019 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 листопада 2018 року №1584, постанови НКРЕКП від 30 серпня 2019 року № 1779 Про проведення планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у IV кварталі 2019 року, посвідчень на проведення планової перевірки від 08 жовтня 2019 року №391, №392 та №393 установлено, що ПРАТ «Черкаське хімволокно» порушено Умови та правила, (ліцензійні умови) провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, а саме: підпункт 9 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов з постачання №308 щодо здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються НКРЕКП у межах наданих повноважень за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року.

Позивач зазначає, що повинен був застосовувати тариф на теплову енергію для споживачів категорії бюджетні установи та інші споживачі встановлені постановою НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП 27 лютого 2018 року №239), а застосовувало постанову НКРЕКП від 14 червня 2018 року №404.

Згідно підпункту 2 пункту 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2884 від 17.12.2019 Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» зобов`язано у термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.

На підставі вищевказаного пункту постанови НКРЕКП, у лютому 2020 року позивачем було зроблено перерахунок-донарахування за спожиту теплову енергію, поставлену відповідачу у період листопад-грудень 2018 року.

З урахуванням даного перерахунку та оплат здійснених відповідачем, заборгованість відповідача на час подачі даного позову до суду становить 19264,51 грн, що підтверджується рахунком-фактурою №856 від 29.02.2020.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та заперечень на відзив, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу у лютому 2020 року вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП з більшим тарифом, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018 року.

Так, тариф розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29 грудня 2015 року (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року № 239).

Тариф у розмірі 1048,34 грн. за 1 Гкал встановлений на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14 червня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частинами 1 та 2 статті 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.

Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання, зокрема, фіксованих цін.

Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij.

Відповідно до частин 2, 3 статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (в редакції чинній у 2018 році) було встановлено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, а також рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур`єр, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня офіційного опублікування рішення. Рішення підлягає опублікуванню у 15-денний строк з дня його прийняття.

27 лютого 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою був встановлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1590,88 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Постанова НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була опублікована газеті Урядовий кур`єр за 27 жовтня 2018 року №202 і набрала чинності з 28 жовтня 2018 року (з дня, наступного за днем її опублікування).

Як зазначено вище, 14 червня 2018 року НКРЕКП прийняла постанову №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою був встановлений тариф на теплову енергію для інших споживачів, до яких відноситься і відповідач, в розмірі 1048,34 грн за 1 Гкал без ПДВ.

Натомість прийнята 14.06.2018 Постанова № 404 набрала чинності 16.08.2018 (з дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті Урядовий кур`єр від 15.08.2018 № 152.

Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» і від 14 червня 2018 року №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», яким були встановлені різні тарифи на теплову енергію для інших споживачів.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України №4-зп від 03.10.1997, вказано, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У даному випадку на час прийняття НКРЕКП постанови від 14 червня 2018 року №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.

Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, а саме з 28 жовтня 2018 року, постанова НКРЕКП від 14 червня 2018 року №404 Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП була автоматично скасована.

Слід зазначити, що спору між сторонами з приводу кількості спожитої відповідачем теплової енергії (29,59 Гкал) за листопад-грудень 2018 року немає.

При цьому між сторонами немає спору, що попередньо відповідач повністю розрахувався із позивачем за отримані послуги з теплопостачання в період листопада-грудня 2018 року за тарифом 1048,34 грн/1Гкал.

Згідно з п. 3.2.2 договору споживач зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно з п. 1.1. договору відповідач зобов`язаний оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Умовами договору між сторонами № 296 від 01.08.2012 передбачено, що ціна договору не регулюється, сторонами узгоджено, що вона визначається за встановленими тарифами (п.1.1).

Згідно затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.

Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Доказів скасування постанов НКРЕКП України щодо встановлення тарифів, які застосовує позивач у відносинах із відповідачем в межах виконання умов Договору № 396 від 01.08.2012 у справу не подано.

В запереченнях проти позову, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про відсутність підстав для донарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за період листопад - грудень 2018 року, оскільки на момент здійснення такого донарахування договір № 396 від 01.08.2012 про постачання теплової енергії в гарячій воді за спірний період був виконаний, а зобов`язання відповідно припинено.

Відповідач доводить, що оскільки всі рахунки-фактури за період листопада-грудня 2018 року ним було своєчасно та повністю оплачено на користь позивача за тарифом 1048,34 за 1Гкал, то додаткові платежі через неправильне застосування позивачем тарифів за теплоносії відповідач сплачувати не повинен.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача, що виключно на позивача покладаються наслідки (відповідальність) за неправильне застосування тарифів.

Скаржник також вказує, що договір є припиненим з 01.01.2020 за ініціативою позивача, на підтвердження чого подав лист ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» від 09.07.2019 №25/4662, копію якого додано до апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє викладені заперечення відповідача проти позову, враховуючи наступне.

Обставини припинення договору з 01.01.2020 не можуть вплинути на зобов`язання відповідача, яке виникло у листопаді-грудні 2018 року, оскільки як вказувалось вище, у спірний період договір був чинним. До того ж відповідно до пункту 10.3 договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Крім того, відповідно до положень статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Відповідно до статті 14 цього ж Закону державний нагляд (контроль) у сфері теплопостачання здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі теплопостачання, під час здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) має право, зокрема, вимагати від суб`єктів відносин у сфері теплопостачання усунення виявлених порушень вимог законодавства; видавати суб`єктам відносин у сфері теплопостачання обов`язкові для виконання розпорядження щодо усунення порушень вимог нормативно-правових актів...

Затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» та споживачів його послуг. Тому зі свого боку відповідач, як споживач, повинен оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором між сторонами № 396 від 01.08.2012.

При цьому помилка теплопостачальника у застосуванні тарифів не звільняє відповідача від оплати спожитої послуги за дійсним тарифом.

Як вказувалось вище, за результатами планової перевірки ПрАТ "Черкаське хімволокно" припис НКРЕКП на його адресу в термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» не донарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року за тарифом 1590,88 грн. за 1 Гкал також є обов`язковим до виконання.

Логічно, що позивач повинен вчинити всі дії, спрямовані на стягнення такої заборгованості, якщо після донарахування вона не сплачується споживачами добровільно.

Тарифи на теплопостачання для всіх категорій споживачів оприлюднюються на офіційному сайті НКРЕКП (абзац перший частини сьомої статті 14 Закону України від 22 вересня 2016 року N 1540-VIII) та теплопостачальною організацією згідно статті 25 Закону України "Про теплопостачання".

Чинне законодавство не містить положень про те, що у випадку неповідомлення споживача персонально про зміну тарифів на теплопостачання він має право не оплачувати спожиту ним послугу за діючим тарифом.

В даному випадку норми Цивільного кодексу України про недопустимість односторонньої зміни зобов`язання (статті 525), до відносин сторін застосовані бути не можуть, оскільки спірне питання лежить в площині застосування тарифу НКРЕКП на теплопостачання, який не регулюється договором між сторонами № 396 від 01.08.2012. Відповідно позивач не змінює самостійно умови договору.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції з 28.10.2018 сторони за договором №396 від 01.08 2012 мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» в розмірі 1590,88 грн. за 1 Гкал без ПДВ, тому позивач на законних підставах здійснив перерахунок та донарахував відповідачу за рахунком-фактурою №856 від 29.02.2020 19264,51 грн плати за теплову енергію, поставлену у період з листопада по грудень 2018 року, виходячи із тарифу 1590,88 грн за 1 Гкал.

Отже, наявність і розмір заборгованості в сумі 19264,51 грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку саме в такому розмірі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» та стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» за поставлену теплову енергію за договором №396 від 01.08.2012 у розмірі 19264,51 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі №925/415/21 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 270, 273, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі №925/415/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.07.2021 у справі №925/415/21 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/415/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 10.11.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка