Постанова

від 14.11.2022 по справі 910/22074/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2022 р. Справа№ 910/22074/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2022

у справі № 910/22074/21 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тербуд контроль"

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про стягнення 63 302, 16 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тербуд контроль" (далі за текстом - позивач; ТОВ "Тербуд контроль") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі за текстом - ДП АТ "ДПЗКУ") про стягнення 63 302, 16 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду на виконання робіт від 03.09.2021 №03/09/21 в частині оплати виконаних робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/22074/21 позов задоволено повністю та стягнуто з АТ "ДПЗКУ" на користь ТОВ "Тербуд контроль" заборгованість у розмірі 63 302, 16 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270, 00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.

Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень на неї.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування рішення відповідач вказує порушення норм матеріального (ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України, п. 12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668), та процесуального права (ст.ст. 86, 236 ГПК України).

Апеляційна скарга обґрунтована посилання на те, що договір, на який посилається позивач, як на підставу своїх вимог, є неукладеним, а тому не може бути підставою для виникнення господарських правовідносин між ним та позивачем, в тому числі і щодо здійснення передбачених ним виплат.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2022 справу № 910/22074/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/22074/21 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "ДПЗКУ" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/22074/21 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2022 вказану апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення її недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги та виходу судової колегії з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2022 за клопотанням відповідача поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі № 910/22074/21, відкрито апеляційне провадження; постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ст. 270 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору підряду на виконання робіт №03/09/21 від 03.09.2021, укладеного між Філією АТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Тербуд контроль" останнє взяло на себе зобов`язання виконати роботи, а саме: ремонт покрівлі робочої башти та зерноскладів №1, 2 на Вербській дільниці.

Договірна ціна договору становить 63 302,16 грн (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору підрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам: будівельним нормам і правилам.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що замовник перераховує аванс на поточний рахунок підрядника в розмірі 30% від договірної ціни, на підставі виставленого рахунку. Решта оплати здійснюється на протязі 2 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

За положеннями пункту 5.1 договору строк виконання робіт відповідно до пункту 1.1. цього договору складає 10 (десять) календарних днів з дати отримання підрядником попередньої оплати, визначеної пунктом 4.1. цього договору.

Строк дії договору - з моменту підписання його замовником та підрядником і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині зобов`язань до повного виконання сторонами (пункт 5.2 договору).

На виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 63 302 грн 16 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками замовника та виконавця актом приймання виконаних будівельних робіт № 11 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 63 302, 16 грн.

Будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання робіт за вказаним актом відсутні, зокрема, з боку замовник претензії по об`єму, якості та строкам виконання робіт відсутні.

Проте, замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед підрядником за виконані будівельні роботи у розмірі 63 302, 16 грн, що і стало підставою для звернення ТОВ "Тербуд контроль" з позовом у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 - 3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 статті 181 зазначеного Кодексу передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами частини 1 статті 850 та статті 851 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Робота, виконана підрядником, згідно ст. 857 ЦК України, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Статтею 858 ЦК України встановлена відповідальність підрядника за неналежну якість роботи. Так, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Мотивованої відмови або заперечень позивача у встановлений договором строк на зазначений акт матеріали справи не містять, а відтак, в силу приписів ст. 853 ЦК України він втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі, а роботи вважаються виконаними.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено, що укладений між сторонами договір містить предмет, ціну та строк його дії, як визначено статтею 180 ГК України.

При цьому на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем - прийняті по обсягу та якості роботи на суму 63 302 грн 16 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками замовника та виконавця актом приймання виконаних будівельних робіт № 11 від 30.09.2021 за вересень 2021 року на суму 63 302 грн 16 коп.

Зазначений акт підписано з боку відповідача без будь-яких претензій щодо об`єму, якості та строків виконання робіт.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В той же час, відповідно до п.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції.

З огляду на наведені норми місцевим господарським судом обґрунтовано визначено, що підписання без зауважень відповідачем як замовником актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.

За таких обставин обґрунтованим є висновок суду про стягнення з відповідача 63 302, 16 грн вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт.

Колегія суддів зазначає, що підстави апеляційного оскарження, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, що є підставою для відмови у її задоволенні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/22074/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/22074/21.

Матеріали справи № 910/22074/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано - 14.11.2022 (у зв`язку із участю суддів Демидової А.М. та Владимиренко С.В. у період з 07.11.2022 по 11.11.2022 у підготовці для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова