Рішення

від 03.11.2022 по справі 446/1822/21

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/1822/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 м. Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області у складі

головуючого-судді Котормус Т.І.;

за участі секретаря судового засідання Карпа Г.М.;

Справа № 446/1822/21

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 ;

представник відповідача ОСОБА_4 ;

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

25.08.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просила суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1014984 грн., з яких 399600 грн. сума завдатку, 399600 грн. додаткова сума у розмірі завдатку та 215784 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 05.04.2018 між нею та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу, відповідно до якого сторони домовилися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу, а саме відповідач зобов`язувався продати, а позивачка купити житловий будинок, який буде збудований на земельній ділянці площею 0,0314 га. за адресою АДРЕСА_1 . Сторони домовились, що продаж будинку буде вчинено за 21000 доларів США. Також вказує, що у попередньому договорі сторони домовилися сплатити завдаток у сумі 15000 доларів США та укласти основний договір до 30.08.2018.

Позивачка стверджує, що при підписанні попереднього договору відповідач отримав завдаток у сумі 15000 доларів США, що доводиться підписами до цьому договорі. Однак, взяті на себе зобов`язання не виконав, ухиляється від укладення основного договору, хоча на вказаній земельній ділянці збудував житловий будинок, а через декілька місяців після укладення договору продав земельну ділянку.

Позивачка вважає, що оскільки сплачена за договором сума є завдатком, то в силу вимог ст. 571 ЦК України такий повинен бути повернутий, а також відповідач повинен сплатити додатково суму у розмірі завдатку. Крім того, згідно положень ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити 3% річних у сумі 215784 грн., які нараховані на суму боргу за час прострочення.

30.12.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повністю заперечив позовні вимоги та просив суд відмовити у їх задоволенні. Зокрема посилався на те, що твердження позивачки про передачу відповідачу коштів не відповідає дійсності. Підтвердив, що дійсно між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу, однак відповідач був просто будівельником у будівництві котеджів у с. Вислобоки, якому належала земельна ділянка, а усі питання щодо будівництва вирішував директор ОСОБА_5 .

У відзиві представник відповідача зазначає, що вжите у п. 3 попереднього договору слово «передає» не свідчить про факт отримання відповідачем таких коштів.

Ухвалою судді від 16.12.2021 частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову та заборонено відчуження нерухомого майна відповідачу.

Ухвалою суду від 13.01.2022 заяву про відвід головуючого судді задоволено.

У зв`язку із задоволенням заяви про відвід попереднього складу суду та на підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.01.2022, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи муж суддями від 13.01.2022, справа передана даному складу суду.

Ухвалою від 18.01.2022 прийнято дану цивільну справу до розгляду та призначено її слухання за правилами загального позовного провадження.

20.01.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про заміну вжитих у справі заходів забезпечення позову, а 21.01.2022 від представника відповідача надійшло заперечення на таку заяву.

Ухвалою суду від 21.01.2022 у задоволенні заяви про заміну вжитих у справі заходів забезпечення позову відмовлено.

08.06.2022 до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення до справи доказів, а саме висновку експерта за результатами проведення семантико-текстуальної експертизи мовлення від 10.05.2022 та висновку експерта за результатами проведення судової психологічної експертизи від 14.05.2022.

Також, 08.06.2022 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача у яких він заперечує проти задоволення позовних вимог повністю та звертає увагу суду на те, що в результаті проведення семантико-текстуальної експертизи мовлення встановлено відсутність об`єктивного змісту у тексті договору про те, що завдаток за попереднім договором фактично був отриманий. Крім того вказує, що відповідачем пройденого на поліграфі дослідження і в результаті якого встановлено, що відповідач не отримував жодних коштів від позивачки на виконання умов попереднього договору.

Ухвалою суду від 14.06.2022 закрито підготовче засідання у справі, а справу призначено до судового розгляду.

29.07.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про призначення у справі семантико-текстуальної експертизи.

Ухвалою суду від 03.10.2022 у задоволенні клопотання представника позивача про призначення у справі експертизи відмовлено.

У судове засідання позивачка не прибула, однак прибув її представник ОСОБА_2 який позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Зокрема пояснив, що позивачка передавала відповідачу кошти за попереднім договором, а пункт договору який це засвідчує є двозначний. Однак, у договорі наявні і інші пункти, які у своїй сукупності свідчать, що кошти були передані. Представник позивача критично оцінив надані стороною відповідача висновки експертиз, оскільки експерт, яка проводила семантико-текстуальну експертизу має недостатній стаж роботи, а висновок поліграфа не спростовує факту отримання коштів за договором.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні будучи допитаним у якості свідка за його на те згодою та клопотанням вказав, що він був власником земельної ділянки у с. Вислобоки і до нього звернувся директор ТзОВ «Семільйон» ОСОБА_5 та запропонував збудувати котедж для ОСОБА_1 на що він погодився та вони підписали попередній договір купівлі-продажу, однак завдатку не отримував від ОСОБА_1 . Згодом, ОСОБА_1 виїхала за межі України, а коли повернулася то прийшла з ОСОБА_5 і сказала, що завдатку платити не буде, оскільки вже домовилася з ОСОБА_5 про купівлю іншого котеджу. Тому, він вирішив що виконувати умови договору не потрібно, а на належній йому земельній ділянці згодом був збудований інший будинок.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що укладений між сторонами попередній договір визначає суму завдатку, однак не містить підтвердження того, що такий було передано. Посилаючись на здобуті висновки експертиз вважав цю обставину доведеною. Представник відповідача припустив, що такі гроші були сплачені покійному ОСОБА_5 , однак сам відповідач таких грошей за договором не отримував.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

05 квітня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського МНО Попович О.С.

Відповідно до умов пункту 1 цього попереднього договору сторони дійшли згоди в тому, що в майбутньому продавець ОСОБА_3 зобов`язується продати, а покупець ОСОБА_1 купити належний ОСОБА_3 житловий будинок, який буде збудований на земельній ділянці площею 0,0314 га. за адресою: АДРЕСА_1 і буде складатися з трьох житлових кімнат та кухні загальною площею 90,00 кв.м. та буде знаходитися на земельній ділянці площею 0,0314 га, яка належить продавцю на праві приватної власності.

Сторони домовились, що продаж будинку буде вчинено за 21000,00 доларів США, що на день укладення договору еквівалентно 551460,00 грн. (пункт 2 попереднього договору).

У пункті 3 цього попереднього договору вказано: «У підтвердження свого наміру купити вищезгаданий будинок, покупець передає продавцю завдаток у сумі 15000,00 доларів США, що на день укладення цього договору еквівалентно 393000,00 грн. Завдаток, сплачений покупцем по даному договору, зараховується у загальну вартість відчужуваного будинку, а решта суми 6000,00 доларів США покупець зобов`язується сплатити покупцю до укладення основного договору купівлі-продажу цього житлового будинку».

Сторони домовилися укласти договір купівлі-продажу вищезгаданого житлового будинку до 30.08.2018 (пункт 5 попереднього договору).

В ході судового розгляду, на підставі пояснень сторін у справі встановлено, що основний договір купівлі-продажу житлового будинку, на виконання умов попереднього договору, сторони не уклали.

Спір у даній справі виник оскільки позивачка вважає, що відповідач отримавши завдаток не виконав своїх зобов`язань за попереднім договором, а тому повинен повернути його та таку ж суму додатково. Відповідач стверджує, що завдаток не отримував, а тому саме позивачка не виконала свої зобов`язання за попереднім договором.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступних мотивів та положень закону.

Так, відповідно до чинної на час виникнення спірних правовідносин статті 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Водночас, згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Також, відповідно до положень частини 1 статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

А згідно частини 1 статті 571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.

Оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то вказана у попередньому договорі грошова сума у розмірі 15000,00 доларів США є авансом, а не завдатком як помилково стверджує позивач.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у Постанові від 13 лютого 2013 року по справі № 6-176цс12 та узгоджується із практикою правозастосування Верховним Судом, зокрема у Постановах від 01.04.2019 №440/1947/14-ц, від 10.04.2019 №754/9154/16-ц, від 27.05.2020 №757/76875/17-ц та інших.

Вирішуючи питання про повернення позивачу авансу, який передбачений умовами попереднього договору купівлі-продажу від 05 квітня 2018 року суд дійшов висновку, що такий договір не містить підтвердження факту передачі авансу до моменту його підписання і у справі відсутні будь-які докази того, що такий аванс було сплачено після його підписання.

Так, у пункті 3 попереднього договору вказано, що покупець передає продавцю суму 15000,00 доларів США.

Таке формулювання умов договору, на переконання суду, не підтверджує факту передачі коштів за договором, оскільки не містить категоричного твердження про їх передання до моменту укладення договору.

Суд бере до уваги висновки судового експерта Львівського НДІСЕ від 10.05.2022 №313-Е за наслідками проведення семантико-текстуальної експертизи мовлення, де вказано, що у досліджуваному пункті 3 попереднього договору купівлі-продажу від 05.04.2018 об`єктивний зміст, що свідчить про фактичне отримання продавцем грошових коштів від покупця відсутній, а слово «передає» у першому реченні досліджуваного пункту договору значення, що покупець фактично передав завдаток продавцю під час або в момент підписання договору не містить. Слово «передає» у першому реченні досліджуваного пункту договору може містити значення, що покупець має/зобов`язаний передати завдаток продавцю після підписання договору, в майбутньому.

Допитана у судовому засіданні судовий експерт Ценюх О.З. суду пояснила, що дієслово «передає» це дієслово недоконаного виду, виражає процес, що триває, не вказує ані на його початок, ані на його кінець.

Відтак, суд вважає, що сформульований у тексті попереднього договору купівлі-продажу від 05.04.2018 текст пункту 3 не дає підстав для висновку про передачу коштів від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , а свідчить лише про закріплення домовленості сторін щодо передачі таких коштів у майбутньому. А тому, посилання представника позивачки на те, що саме умовами договору підтверджується факт отримання коштів суд вважає безпідставним.

Безпідставними також є посилання представника позивачки на те, що іншими умовами договору у своїй сукупності доводиться факт передачі коштів відповідачу.

Аналіз вжитих у тексті договору слів та словосполучень, зокрема у пунктах 7 та 8 щодо повернення завдатку, а також у п. 3 про те, що сплачений завдаток зараховується у загальну вартість будинку, дає підстави для висновку, що вони ніяким чином не свідчать про факт передачі коштів, а лише визначають механізм подальших правовідносин у випадку, якщо такі кошти будуть сплачені.

Крім того, висновком експерта Київського НДІСЕ за результатами проведення судової психологічної експертизи від 14.05.2022 №2861/22-61 встановлено, що: 1. За результатами психологічного дослідження з використанням поліграфу у ОСОБА_3 психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 доларів США до підписання попереднього договору купівлі-продажу від 05.04.2018 не виявляються. Психофізіологічні реакції, які виявляються у ОСОБА_3 за результатами психологічного дослідження з використанням поліграфу, свідчать про можливе отримання ним грошей до підписання, або при підписанні попереднього договору купівлі-продажу від 05.04.2018, але встановити коли саме, в якій сумі та ким саме були надані кошти у межах даного дослідження встановити не представляється можливим. 2. За результатами психологічного дослідження з використанням поліграфу у ОСОБА_3 психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 доларів США після підписання попереднього договору купівлі-продажу від 05.04.2018 не виявляються. 3. За результатами психологічного дослідження з використанням поліграфу у ОСОБА_3 психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що ОСОБА_3 отримував від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15000 доларів США передбачені попереднім договором купівлі-продажу від 05.04.2018 у безготівковій формі не виявляються.

Оцінюючи такий доказ, який поданий стороною відповідача суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

А відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас, статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Розглядаючи даний спір, суд оцінює висновок експерта Київського НДІСЕ за результатами проведення судової психологічної експертизи від 14.05.2022 у сукупності з іншими обставинами справи, а саме зі змістом пункту 3 попереднього договору від 05.04.2018 де відсутнє категоричне твердження про передачу коштів, з висновком судового експерта Львівського НДІСЕ від 10.05.2022 за наслідками проведення семантико-текстуальної експертизи мовлення де вказано про відсутність об`єктивного змісту пункту 3 договору щодо фактичного отримання коштів ОСОБА_3 , а також враховує відсутність будь-яких інших доказів фактичного передання коштів від ОСОБА_1 ОСОБА_3 .

А тому суд вважає, що такий висновок судової психологічної експертизи має значення для розгляду даної справи, так як доводить відсутність у ОСОБА_3 психофізіологічних реакцій, які б свідчили про передання йому коштів за договором від ОСОБА_1 і у своїй сукупності з іншими обставинами справи вказує на безпідставність позовних вимог позивачки.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення авансу у розмірі 15000 доларів США є безпідставні. Одночасно безпідставними є позовні вимоги про стягнення 3% річних, які є похідними позовними вимогами.

Вирішуючи питання стягнення судових витрат суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

З матеріалів справи видно, що відповідачем понесені витрати на проведення семантико-текстуальної експертизи у сумі 15101,60 грн. (том 1, а.с. 190), а також витрати на проведення психологічної експертизи у сумі 3624,38 грн. (том 1, а.с. 192).

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Враховуючи те, що проведені експертизи у справі здійснені на замовлення сторони після набуття нею статусу відповідача у справі, а також те, що такі були використані судом як доказ у даній справі, суду надані рахунки на їх проведення, квитанції про оплату та акти здачі-приймання, то такі витрати входять до складу судових витрат та підлягають стягненню з позивача відповідно до правил визначених у ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як видно з детального опису робіт виконаних адвокатом Швадченко Є.О. від 06.06.2022 (том 1, а.с. 195) вартість витрат на правничу допомогу становить 25000,00 грн., що на переконання суду є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом затраченим на їх виконання.

Оскільки сторона позивача не заявляла клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та не доводила перед судом неспівмірність таких витрат відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, то такі витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Одночасно, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті судом на підставі ухвали від 16.12.2021, яка у відповідній частині залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.06.2022.

Згідно положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Так як судом ухвалено рішення про повну відмову у задоволенні позову, то вжиті у справі заходи забезпечення позову належить скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертиз у сумі 18725, 98 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.12.2021 у нескасованій частині відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 28.06.2022 скасувати.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду, який обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована у АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований у АДРЕСА_3 .

Суддя Т.І. Котормус