Рішення

від 16.11.2022 по справі 320/14430/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року м. Київ№ 320/14430/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" та просить суд:

підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Інтерпроект GMBH", накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.09.2021;

застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТОВ "Інтерпроект GMBH" у всіх банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач правомірно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до ст. 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Товариств0 з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 35402590 відомостями, адреса місця знаходження Україна, 07541, Київська обл., смт. Ставище, вул. Червоноармійська, буд. 8.

Наказом позивач від 30.08.2021 № 1830-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерпроект GMBH» призначено перевірку з 20.09.2021 тривалістю20 робочих днів.

Зазначений наказ та повідомлення про проведення планової перевірки від 30.08.2021 № 918/10-36-07-15 направлено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та вручено 06.09.2021.

Посадовими особами позивача здійснено виїзд за податковою адресою відповідача для пред`явлення направлення на проведення перевірки, проте відповідач відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 20.09.2021 № 1017/10-36-07-15.

За результатами розгляду звернення та доданих до нього документами управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків до відповідача, заступником начальника ГУ ДПС у Київській області на підставі положень ст. 94 ПК України прийнято рішення б/н від 20.09.2021 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH", що перебуває у власності відповідача.

На виконання вимог ст. 94 ПК України, заявник звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH", застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до приписів пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з вимогами п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (об`єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється.

За приписами п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Пунктом 94.1 ст. 94 ПК України визначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту передбачено п. 94.10 ст. 94 ПК України. У відповідності до зазначеної норми, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (пункт 94.19.1. ст. 94 ПК України).

Арешт майна може бути повним або умовним.

При цьому, перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Враховуючи положення п. 94.10 ст. 94 ПК України така перевірка повинна завершуватися відповідним висновком суду, на підставі якого суд приймає рішення по суті порушеного питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС від 26.06.2020 по справі № 280/2993/19.

Крім того, КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ та порядок розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Статтею 283 КАС України врегульовано особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів на підставі заяви про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Цей порядок є альтернативним загальному порядку розгляду справ.

Відповідно до приписів ч.2 ст.283 КАС України податковим органом заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Із наявних у матеріалах справи копій документів та пояснень позивача викладених в позові, вбачається наявність обставин, передбачених пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, що надає право контролюючому органу застосувати адміністративний арешт майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Наказом Міністерства фінансів України № 632 від 14.07.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за № 948/30816, затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі - Порядок № 632).

Розділ VII Порядку № 632 визначає особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

Згідно з п. 3 цього розділу для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, Порядку № 632, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

При цьому, законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач здійснюючи господарську діяльність, не допустив до документальної виїзної перевірки представників контролюючого органу.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, зважаючи на те, що рішення позивача про застосування адміністративного арешту майна платника відповідача винесено у відповідності до норм ПК України, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд вважає за необхідне підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (код ЄДРПОУ 35402590), накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.09.2021.

Застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" (код ЄДРПОУ 35402590) у всіх банківських установах.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.