Постанова

від 06.06.2023 по справі 320/14430/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14430/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Київській області) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» (далі - відповідач, ТОВ «Інтерпроект GMBH»), в якій просило:

підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "Інтерпроект GMBH", накладеного рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 20.09.2021;

застосувати адміністративний арешт коштів у вигляді зупинення видаткових операцій на всіх рахунках ТОВ "Інтерпроект GMBH" у всіх банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач відмовив у допуску до проведення фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому позивач правомірно прийняв рішення про застосування арешту майна платника податків відповідно до статті 94 Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року даний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна. Відповідач, здійснюючи господарську діяльність, не допустив до документальної виїзної перевірки представників контролюючого органу. Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що рішення позивача про застосування адміністративного арешту майна платника відповідача винесено у відповідності до норм ПК України, а відповідачем не надано доказів протилежного, суд вважав за необхідне підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Інтерпроект GMBH» подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Зазначено, що адміністративний арешт майна та банківських рахунків платника не може бути підтверджений, оскільки такий арешт вже був припинений через сплив 96-годинного строку після його накладення. Так, в даній справі рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків було прийнято 20 вересня 2021 року. Тобто, відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України такий арешт мав би бути підтверджений протягом 96- годинного строку, тобто до 24 вересня 2021 року включно. Після спливу цього строку арешт вважається припиненим, а обґрунтованість арешту, який було припинено, вже підтвердити неможливо, беручи до уваги положення вищенаведених норм. Рішення ж у цій справі про задоволення вимог було прийнято 16 листопада 2022 року, що є очевидним порушенням строку, відведеного для підтвердження адміністративного арешту за пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України.

Крім того, наявність спору про право є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Ознакою наявності спору про права є, в тому числі, незгода платника податків із рішенням контролюючого органу про проведення перевірки, що стало підставою подання. Так, ТОВ «Інтерпроект GMBH» подало позов до ГУ ДПС у Київській області про визнання протиправними дій (справа № 320/11236/21). Цим позовом ТОВ «Інтерпроект GMBH» оскаржує наказ про податкову перевірку контролюючого органу, що став передумовою прийняття рішення про накладення адміністративного арешту. Також в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа 320/9308/21 про визнання протиправними дій, а саме дії контролюючого органу щодо включення платника, ТОВ «Інтерпроект GMBH» до Плану-графіку проведення документальних податкових перевірок на 2021 рік.

ГУ ДПС у Київській області подало відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначило, що податковий орган має право/обов`язок звернутись до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. При розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема, наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

При цьому, у разі звернення до суду у загальному порядку з позовом про обґрунтованість рішення про арешт майна, наявність спору про право не має жодного значення.

Також позивачем заявлено клопотання про закриття провадження у зв`язку з тим, що ордер ДН № 130421, долучений відповідачем до апеляційної скарги, не є належним доказом для підтвердження повноважень представника ТОВ «Інтерпроект GMBH» - Тимура Михайлова, оскільки він не містить відомостей про номер посвідчення адвоката, ким та коли воно видане, що є обов`язковими реквізитами ордеру.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH" є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, що підтверджується наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 35402590 відомостями, адреса місця знаходження Україна, 07541, Київська обл., смт. Ставище, вул. Червоноармійська, буд. 8.

Наказом позивач від 30 серпня 2021 року № 1830-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерпроект GMBH» призначено перевірку відповідача з 20 вересня 2021 року тривалістю 20 робочих днів.

Зазначений наказ та повідомлення про проведення планової перевірки від 30 серпня 2021 року № 918/10-36-07-15 направлено рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та вручено представнику ТОВ «Інтерпроект GMBH» 06 вересня 2021 року.

Посадовими особами позивача здійснено виїзд за податковою адресою відповідача для пред`явлення направлення на проведення перевірки, проте відповідач відмовив у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, про що ними було складено відповідний акт від 20 вересня 2021 року № 1017/10-36-07-15.

За результатами розгляду звернення та доданих до нього документів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Київській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків до відповідача, заступником начальника ГУ ДПС у Київській області на підставі положень ст. 94 ПК України прийнято рішення б/н від 20 вересня 2021 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH", що перебуває у власності відповідача.

На виконання вимог ст. 94 ПК України позивач звернувся до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпроект GMBH", застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Частиною 7 статті 283 КАС України передбачено, що у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду. Розгляд заяви відбувається за участю органу доходів і зборів, що її вніс, та платника податків, стосовно якого її внесено.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до приписів пп. 75.1.2 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно вимог п. 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (об`єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 цього пункту, не дозволяється.

За приписами п. 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Згідно п. 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 статті 94 ПК України).

Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

За пунктом 94.6 статті 94 Кодексу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:

платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;

іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).

Отже, зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Тобто, якщо заява про підтвердження адміністративного арешту майна платника податків, подана відповідно до статті 283 КАС України, розглянута та задоволена по суті протягом 96 годин, то накладений адміністративний арешт не припиняється. У протилежному разі - він припиняється (перестають діяти передбачені розділом V Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 632 заходи, здійснені на виконання рішення про арешт майна платника податків).

Приписи статті 94 ПК України наслідком непідтвердження судом протягом 96 годин обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого контролюючим органом, встановлюють припинення такого арешту.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями розділів VIII «Продовження та припинення арешту майна» та IX «Прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна» Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, зі змісту яких не вбачається можливості прийняття рішення про звільнення з-під арешту майна за відсутності протягом 96 годин рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже у цьому випадку відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

За змістом ч.5 статті 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Втім, правило про можливість звернення до суду у загальному порядку не може бути застосовано до вимог щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, адже закон містить імперативну норму про необхідність перевірки обґрунтованості арешту протягом 96 годин (пункт 94.10 статті 94 ПК України). Відсутність відповідного рішення суду має наслідком автоматичне припинення арешту, що робить неможливим подальше звернення до суду за підтвердженням його обґрунтованості.

Більш того, п. 94.21 статті 94 ПК України прямо забороняє і повторне накладення арешту з підстав накладення першого арешту у випадку, коли обґрунтованість арешту не була вчасно підтверджена рішенням суду. Спеціальне регулювання відносин, пов`язаних з адміністративним арештом, виключає можливість вирішення судом питання про обґрунтованість арешту за спливом встановленого законом строку.

Таким чином, приписи ПК України та статті 283 КАС України в системному зв`язку свідчать про неможливість розгляду по суті вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у разі звернення з такою поза межами 96 годин.

На переконання колегії суддів, зазначене правове регулювання виключає наявність у контролюючого органу альтернативних форм звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, ніж та, яка передбачена статтею 283 КАС України.

Передбачене у ч.5 статті 283 КАС України право заявника звернутися після відмови у відкритті провадження за заявою з тими самими вимогами до суду в загальному порядку може стосуватися випадків розгляду судом інших заяв податкового органу, наведених у згаданій статті, законність звернення з якими не втрачається з закінченням 96-годинного строку розгляду заяви судом. Звернення до суду з заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків після його припинення позбавлене правового змісту.

Закінчення 96-годинного строку з моменту накладення арешту згідно п. 94.10 статті 94 ПК України припиняє адміністративний арешт, а відтак звернення до суду з відповідною вимогою в будь-якому порядку, як передбаченому статтею 283 КАС України, так і загальному, позбавлене правового сенсу.

Відтак, суд вважає, що звернення Головного управління Державної податкової служби у Київській області до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОЕКТ GMBH», накладеного рішенням контролюючого органу від 20 вересня 2021 року, лише 08 листопада 2021 року, тобто після спливу строку у 96 годин після прийняття рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків, протягом якого судом має бути перевірена обґрунтованість цього рішення, та припинення застосованого ним адміністративного арешту в силу вимог пункту 94.19.1 статті 94 ПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2020 року по справі № 820/5045/18 та від 14 січня 2021 року по справі №815/3986/16.

Крім того, колегія суддів зазначає, що розгляд справи про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі заяви органів доходів і зборів за умови, якщо до закінчення розгляду справи за таким поданням, суд не встановить наявності спору про право.

Спір про право у розумінні ч. 4 статті 283 КАС України наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, яке було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Апеляційним судом встановлено, що до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОЕКТ GMBH» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київської області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати виданий 30 вересня 2021 року Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області Наказ №1830-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕРПРОЕКТ GMBH», з 20 вересня 2021 року, датований 30 серпня 2021 року; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «ІНТЕРПРОЕКТ GMBH», видане Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області. Даній справі присвоєний номер 320/11236/21. Тобто, вказаним позовом відповідач оскаржує наказ про податкову перевірку контролюючого органу, що став передумовою прийняття рішення про накладення адміністративного арешту. Рішення по вказаній справі Київським окружним адміністративним судом наразі не прийнято, спір не вирішено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді вимоги щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків до предмета доказування входить, зокрема, наявність підстав та дотримання порядку призначення контролюючим органом перевірки та прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна.

Разом з тим, колегія суддів вважає неможливим розгляд подання контролюючого органу у даній справі в порядку окремого виду адміністративного провадження за наявності спору про право між сторонами у цій справі. Водночас, такий спір про право розглядається в межах іншого провадження (справа №320/11236/21), що було відкрито раніше, ніж провадження у справі №320/14430/21.

З огляду на пропуск строку подачі заяви та неможливості поновлення такого строку, колегія суддів вважає неможливим прийняття рішення по суті щодо підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків.

Щодо клопотання ГУ ДПС у Київській області про закриття апеляційного провадження через дефектність ордеру про надання правової допомоги, то колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Так, в доданому до апеляційної скарги адвокатському ордері серії ДН № 130421 від 21 травня 2020 року дійсно не було зазначено номер посвідчення адвоката, ким та коли було видано, проте там було вказані реквізити свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, номер, дата та орган видачі якого повністю збігаються із посвідченням адвоката, наявним в матеріалах справи. Що стосується реквізитів договору про надання правової допомоги, то в ордері було дійсно зроблено орфографічну помилку при заповненні його дати. Правильною датою підписання договору є 21 травня 2020 року, що підтверджується наявною у справі копією договору.

У постанові від 30 липня 2020 року по справі № 299/1523/16-ц Верховний Суд зазначив, що неправильне зазначення адвокатом в ордері дати договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження, оскільки такий факт не впливає на дійсність ордера і не позбавляє адвоката права підписувати касаційну скаргу.

Відповідно до п. 1 ч.1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність документом, що посвідчує повноваження адвоката є договір про надання правової допомоги.

Отже, доданим до матеріалів справи договором про надання правової допомоги повноваження представника скаржника підтверджуються належним чином.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи було з`ясовані неповно, та як наслідок було прийняте необґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування апеляційним судом та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроект GMBH» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І.Мєзєнцев

Я.М. Собків