Постанова

від 15.11.2022 по справі 580/3906/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/3906/22 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лисянського районного суду Черкаської області, третя особа - Голова Лисянського районного суду Черкаської області С.Пічкур, суддя Лисянського районного суду Черкаської області Н. Бесараб про визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Лисянського районного суду Черкаської області щодо ненаправлення відсканованих матеріалів цивільної справи №705/4890/21 для дистанційного ознайомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати голову Лисянського районного суду Черкаської області С.Пічкура належним чином організувати роботу суду та доручити сканування матеріалів цивільної справи №705/4890/21 відповідальному працівнику суду згідно посадової інструкції;

- заборонити судді Лисянського районного суду Черкаської області Н.Бесараб здійснювати повноваження секретаря судового засідання щодо ознайомлення з матеріалами судової справи, які належать йому згідно посадової інструкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, звернувшись до Лисянського районного суду Черкаської області із заявою про направлення відсканованих матеріалів цивільної справи №705/4890/21 для дистанційного ознайомлення на її електронну адресу, отримала протиправну відмову.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2022 р. відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо дії судді у цивільній справі №705/3380/20 не підлягає судовому розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, скаржник просить постановити окрему ухвалу суду щодо порушення суддею Черкаського окружного адміністративного суду П. Паламарем правил відводу (самовідводу) судді.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що питання ознайомлення з матеріалами справи не належить до повноважень судді при здійсненні правосуддя та відбувається поза межами судового провадження і входить до обов`язків секретаря судового засідання.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Голова Лисянського районного суду Черкаської області С.Пічкур подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України.

Частиною 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право особи, яка є учасником справи на ознайомлення з матеріалами справи є невід`ємною складовою права на доступ до суду, і в даному випадку спір між сторонами виник з приводу його реалізації.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Порядок надання судової справи для ознайомлення визначений розділом Х Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

За змістом ч. 2 ст. 4 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед учасників справи суб`єкта владних повноважень, але й здійснення ним у відповідних відносинах владних управлінських функцій. Останні необхідно розуміти як напрямки діяльності суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи Законами України завдань і обов`язків.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок працівників апарату відповідного суду надати справу для ознайомлення належить до владних управлінських функцій суду, адже цей обов`язок спрямований на виконання повноважень, закріплених процесуальним законом та Інструкцією з діловодства, чинною на час звернення позивача з позовом до суду.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є визнання протиправними дії Лисянського районного суду Черкаської області щодо відмови направити відскасовані матеріали цивільної справи №705/4890/21 для дистанційного ознайомлення на електронну адресу позивача.

Тобто, в даному випадку позивач оскаржує дії суду, а не процесуальні дії конкретного судді під час здійснення правосуддя, як помилково вважає суд першої інстанції.

З огляду на вказане між позивачем і Лисянським районним судом Черкаської області в частині відмови в направленні відсканованих матеріалів цивільної справи для дистанційного ознайомлення на електронну адресу позивача виникли публічно-правові правовідносини, пов`язані з виконанням судом повноважень, закріплених у КАС України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України №9-зп від 25 грудня 1997 року, будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Тобто, оспорювані позивачем дії або бездіяльність відповідача повинні мати безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Крім того, слід зазначити, що у п. 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 Конституційний Суд України роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Також судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Беллет проти Франції", в якому суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Посилання апелянта на те, що суддя мав обов`язок заявити самовідвід, адже Черкаський окружний адміністративний суд є відповідачем, зокрема, у справі № 580/1753/22, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки передбачені ст. 36 та ст. 37 КАС України підстави для відводу/самовідводу судді не містить вказаної обставини, як підставу для відводу/самовідводу судді.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність постановлення окремої ухвали щодо судді Черкаського окружного адміністративного суду П. Паламаря, колегія суддів зазначає наступне.

Керуючись ч. 8 ст. 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

Колегія суддів звертає увагу, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними, та/або допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року по справі № 1340/4560/18.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих та достатніх аргументів для постановлення судом окремої ухвали, оскільки доводи апеляційної скарги свідчать про незгоду скаржника з оскаржуваною ухвалою, процесуальне право на оскарження якої позивачем було реалізовано шляхом звернення із апеляційною скаргою.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин п.1 ч. 1 ст. 171 КАС України.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від "04" липня 2022 р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Повний текст постанови складено 15.11.2022.

Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко