Постанова

від 09.11.2022 по справі 907/566/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2022 р. Справа №907/566/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.

Кордюк Г. Т.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р. Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 12.07.2022 (вх..№01-05/1741/22 від 19.07.2022)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2022 (повний текст складено та підписано 30.06.2022, суддя Андрейчук Л.В.)

у справі №907/566/21

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТОВ Торгово-промисловий центр, м. Ужгород

про звернення стягнення на предмети іпотеки.

за участю представників сторін:

від позивача: Мікрюков Сергій Володимирович;

від відповідача: Резуненко О. А.;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство Комерційний інвестиційний банк звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмети іпотеки.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2022 позов задоволено. Звернено стягнення на належний ОСОБА_1 предмет Іпотеки згідно договору іпотеки від 19 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. за p.№805, а саме: будівлі майстерні та прохідної та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 54133; Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 3688221232 та земельні ділянки, загальною площею 0,4259 га, цільове призначення земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, для підприємств іншої промисловості, кадастровий номер земельної ділянки № 1 - 2123283601:01:002:0015, площею 0,4153 га, ділянка №2 - 2123283601:01:002:0021, площею 0,0106 га на користь АТ КОМІНВЕСТБАНК (м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код в ЄДРПОУ 19355562), в рахунок часткового погашення заборгованості по договору кредиту за овердрафтом № 02-1/3к-37-16 від 14 квітня 2016 року в сумі 6 239 196,91 грн (Шість мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 91 копійка) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КОМІНВЕСТБАНК (м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код в ЄДРПОУ 19355562) витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 398,00 грн (сім тисяч триста дев`яносто вісім гривень 00 копійок).

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 (відповідач) оскаржила таке в апеляційному порядку.

Апелянт зазначає, що відповідача не було проінформовано про Додаткову угоду № б/н від 12.04.2018, якою внесено зміни до істотних умов Договору кредиту за овердрафтом №02-1/3к-37-16 від 14 квітня 2016 року, якою в п.1.4 змінено кінцевий строк погашення заборгованості до 12 квітня 2019 року, тобто відбулася чергова новація основного зобов`язання. Крім того, відповідача не було проінформовано про решту додаткових угод, які були укладені після 12.04.2018, а саме Додаткової угоди № б/н від 26.06.2018 до договору кредиту за овердрафтом №02-1/3к-37-16 від 14.04.2016 та додаткової угоди № б/н від 27.06.2018 до договору кредиту за овердрафтом № 02-1/3к-37-16 від 14.04.2016. Також апелянт вказує, що суд помилково не застосував наслідки спливу строку позовної давності у справі, оскільки відповідно до Додаткової угоди № 20 від 19.04.2017 до договору за овердрафтом останнім днем виконання зобов`язання є 12.04.2018, з огляду на це представник апелянта вказує на те, що позивач 11.04.2021 втратив право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач зазначив, що суд першої інстанції не врахував наведені в апеляційній скарзі обставини, внаслідок чого виніс невірне рішення, просив суд апеляційної інстанції скасувати його та прийняти нове, яким в позові відмовити.

У відзиві позивач заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Позивач у судовому засіданні заперечив проти скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 квітня 2016 р. між AT КОМІНВЕСТБАНК (далі - Банк) та ТОВ Торгово-промисловий центр (далі - Позичальник) було укладено Договір кредиту за овердрафтом № 02-1/3К-37-16 (далі - Договір кредиту), згідно якого кредитор надає позичальнику овердрафт для здійснення операцій з поточного рахунку понад залишок на поточному рахунку Позичальника № НОМЕР_1 відкритому в AT КОМНВЕСТБАНК зі сплатою відсотків, комісій і інших платежів відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору кредиту ліміт кредитування, у межах якого Позичальник має здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 4 000 000,00 (Чотири мільйони) гривень, якщо інші ліміти не встановлено Кредитором, згідно умов п. 1.3. цього Договору.

Згідно з п. 1.4. Договору кредиту кінцевий термін до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за Овердрафтом за цим Договором - 13 квітня 2017 року.

Згідно з п. 2.3. Договору кредиту за користування овердрафтом Позичальник сплачує кредитору винагороду за його використання у розмірі 25% (Двадцять п`ять) відсотків річних від фактичної заборгованості за рахунком.

В період з 2016 року до 2018 року між Кредитором та Позичальником було укладено низку додаткових угод до Договору кредиту за овердрафтом № 02-1/3К-37-16, зокрема:

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 10.05.2016 змінено розмір щомісячної плати за обслуговування овердрафту та плату за зміну умов договору.

Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 20.05.2016 збільшено ліміт кредиту до 7 500 000,00 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 3 500 000,00 до 30 травня 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 01.06.2016 зменшено ліміт кредиту до 6 500 000,00 (Шість мільйонів п`ятсот тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 2 500 000,00 до 07 червня 2016 року та змінено розмір плати за збільшення ліміту кредитування.

Відповідно до Додаткової угоди № 4 від 07.06.2016 встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 2 500 000,00 до 30 червня 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 5 від 03.08.2016 зменшено ліміт кредиту до 5 000 000,00 (П`ять мільйонів п`ятсот тисяч) гривень.

Відповідно до Додаткової угоди № 6 від 05.08.2016 збільшено ліміт кредиту до 6 500 000,00 (Шість мільйонів п`ятсот тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 1 000 000,00 до 15 серпня 2016 та змінено розмір плати за збільшення ліміту кредитування.

Відповідно до Додаткової угоди № 7 від 17.08.2016 року встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 1 000 000,00 до 31 серпня 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 8 від 01.09.2016 року збільшено ліміт кредиту до 6 500 000,00 (Шість мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч) гривен та змінено розмір плати за збільшення ліміту кредитування.

Відповідно до Додаткової угоди № 9 від 21.09.2016 збільшено ліміт кредиту до у 150 000,00 (Сім мільйонів п`ятдесят тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 400 000,00 до 22 вересня 2016 року та змінено розмір плати за збільшення ліміту кредитування.

Відповідно до Додаткової угоди № 10 від 18.11.2016 встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 400 000,00 до 21 листопада 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 11 від 21.11.2016 встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 400 000,00 до 22 листопада 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 12 від 27.12.2016 збільшено ліміт кредиту до 7 150 000,00 (Сім мільйонів сто п`ятдесят тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 500 000,00 до 30 грудня 2016 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 13 від 01.02.2017 збільшено ліміт кредиту до 7 650 000,00 (Сім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Відповідно до Додаткової угоди № 14 від 22.02.2017 збільшено ліміт кредиту до 7 950 000,00 (Сім мільйонів дев`ятсот п`ятдесят тисяч) гривень та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 300 000,00 до 23 лютого 2017 року.

Відповідно до Додаткової угоди № 15 від 27.03.2017 зменшено ліміт кредиту до 7 650 000,00 (Сім мільйонів шістсот п`ятдесят тисяч) гривень.

Відповідно до Додаткової угоди № 16 від 07.04.2017 зменшено ліміт кредиту до 6 708 287,20 (Шість мільйонів сімсот вісім тисяч двісті вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Відповідно до Додаткової угоди № 17 від 10.04.2017 зменшено ліміт кредиту до 3 660 378,84 (Три мільйони шістсот шістдесят тисяч триста сімдесят вісім) гривень 84 копійки.

Відповідно до Додаткової угоди № 18 від 13.04.2017 змінено кінцевий строк повернення заборгованості до 14 квітня 2017 року та зменшено відсоткову ставку за користування кредитними коштами 23,5% (Двадцять три цілих п`ять десятих) відсотка річних від фактичної заборгованості за рахунком та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до Додаткової угоди № 19 від 14.04.2017 зменшено ліміт кредиту до 2 660 378,84 (Два мільйони шістсот шістдесят тисяч триста сімдесят вісім) гривень 84 копійки та змінено кінцевий строк повернення заборгованості до 12 квітня 2018 року, а також змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до Додаткової угоди № 20 від 19.04.2017 збільшено ліміт кредиту до 3 660 378,84 (Три мільйони шістсот шістдесят тисяч триста сімдесят вісім) гривень 84 копійки та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 700 000,00 до 28 квітня 2017 року, та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 12.04.2018 змінено кінцевий строк звернення заборгованості до 12 квітня 2019 року та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 26.06.2018 збільшено ліміт кредиту до 3 880 378,84 (Три мільйони вісімсот десять тисяч триста сімдесят вісім) гривень 84 копійки та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 150 000,00 до 27 червня 2018 року, та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 26.06.2018 збільшено ліміт кредиту до 850 378,84 (Три мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч триста сімдесят вісім) гривень 84 копійки та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 190 000,00 до 02 липня 2018 року, та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до п.2.3.1 Договору кредиту, відсотки нараховуються щомісячно методом факт\365(366), тобто з розрахунку фактичної кількості днів у місяці. При цьому відсотки зараховуються на суму зобов`язань Позичальники (Під сумою зобов`язань розуміється сума залишку на рахунку заборгованості по овердрафту наприкінці кожного дня) пропорційно кількості днів, протягом яких це зобов`язання враховувалося Кредитором на рахунку;

Згідно з п.5.2.2. Договору кредиту, в повному обсязі сплатити Кредитової відсотки за користування овердрафтом, комісію за встановлення ліміту кредитування, плату за обслуговування овердрафту, плату за збільшення ліміту кредитування, пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань, у розмірі і порядку, зазначеному в розділі 2 Договору;

Згідно з п. 6.2. У випадку порушення Позичальником термінів погашення кредиту, а також, якщо сплата відсотків і комісій прострочена більш ніж на 2 (Два) календарних дні, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 6.3. У випадку порушення Позичальником умов, визначених п.1.4. цього Поговору, Позичальник повинен сплатити Кредиторові штраф у розмірі 25 (Двадцять п`ять) відсотків від розміру максимального ліміту заборгованості по кредиту за овердрафтом, що зазначені в п.1.2 цього Договору.

В забезпечення по цьому договору кредиту між AT КОМІНВЕСТБАНК та ОСОБА_1 (надалі - Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 19 квітня 20196 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. за реєстраційним №805 (надалі - Договір іпотеки) та в подальшому додаткові угоди до нього №1 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.T. 23 лютого 2017 року за р.№272, №1 посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. 28 квітня 2017 року за р.№б98, який забезпечує Виконання зобов`язань, що випливають з Договору кредиту та в якості предмета іпотеки передано будівлі майстерні та прохідної та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: Закарпатська обл., Перечинський район, село Сімер, вул. Будівельників, 10 (десять).

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває права вернути стягнення на Предмет іпотеки у наступних випадках (далі - Заставний випадок): якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Договором кредиту вони не будуть виконані Позичальником повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до Договору кредиту у строки суми Кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум відсотків; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум штрафних санкцій; причому моментом настання Заставного випадку вважається наступний день за останнім днем строку, в межах якого Позичальник повинен виконати зазначені зобов`язання; у випадку ліквідації/реорганізації/смерті/оголошення безвісно відсутнім Позичальника/Іпотекодавця, а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання Його банкрутом, при чому моментом настання Заставного випадку вважається день, коли Іпотекодержателю стало відомо про хоча б один з названих) фактів; при розірванні (припиненні дії) Договору кредиту у випадках, передбачених Договором кредиту, якщо на цей f момент зобов`язання за Договором кредиту не будуть виконані Позичальником повністю; причому моментом настання: Заставного випадку вважається наступний день після дня, який було розірвано (припинено) дію Договору кредиту; невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем умов цього Договору, якщо це становить загрозу для виконання основного зобов`язання; причому моментом -настання Заставного випадку вважається день, коли Іпотекодержателю стало відомо про хоча б один з фактів, які вказують на це; у разі невиконання Позичальником/Іпотекодавцем зобов`язань, передбачених Договором кредиту та пунктами 1.6.2., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4., 2.1.6. та 2.1.9. цього Договору; при розірванні (припиненні дії) цього Договору з будь-яких причин; причому моментом настання Заставного і випадку вважається наступний день після дня, а який було розірвано (припинено дію) цього Договору.

У п. 4.3. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки відбувається за вибором Іпотекодержателя будь-яким способом, який не суперечить чинному законодавству України, в т.ч. згідно з порядком задоволення вимог іпотекодержателя передбаченим п.4.4. цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання за Договором кредиту Банк виконав повністю, що підтверджується виписками з рахунку ТОВ Торгово-Промисловий центр. Однак, станом на 14 липня 2021 року, за Боржником обліковується заборгованість за Договором кредиту за овердрафтом № 02-1/3К-37-16 від 14 квітня 2016 року в розмірі 239 196,91 (Шість мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 91 копійок), з яких: 3 660 378,84 гривень - заборгованість за кредитом; 2 578 818,07 гривень заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Позиція суду апеляційної інстанції:

Частинами першою і другою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частинами першою і другою статті 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1 Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Наступна іпотека - це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором.

Згідно з частинами першою і другою статті 7 Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Частинами першою, другою, четвертою і п`ятою статті 13 Закону передбачено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об`єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.

У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед наступним іпотекодержателем не настав.

При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами першою і другою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частинами першою і другою статті 39 Закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронного аукціону ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку та встановив факт порушення зобов`язання позичальником шляхом ухилення від здійснення сплати грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитом, відсотками за користування ним та пені за порушення строків оплати, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та не спростований ні відповідачем, ані третьою особою.

Матеріалами справи підтверджено, що у ТОВ "Торгово-промисловий центр" внаслідок неналежного виконання останнім зобов`язань за Договором утворилася заборгованість за кредитом у сумі 3 660 378,84 грн, прострочена заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 2 578 818,07 грн, які на день розгляду даної справи не погашені, а зобов`язання за Договором не припинені.

З огляду на вищенаведене, а також зважаючи на положення іпотечного договору, при укладенні договору відповідач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов`язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов`язання боржника, якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору. Укладаючи іпотечний договір, відповідач шляхом вільного волевиявлення приймав на себе саме ризик невиконання позичальником умов Кредитного договору та настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов`язання боржником. (Правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у постанові від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судами встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором кредиту за овердрафтом № 02-1/3К-37-16 від 14.04.2016 та додатковими угодами до нього, надавши ТОВ Торгово-просисловий центр кредитні кошти у розмірі погодженому договором. В свою чергу, позичальник взяті на себе зобов`язання за договором кредиту за овердрафтом щодо повернення кредитних коштів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Представник апелянта стверджує, що згідно п.1. Додаткової угоди № 20 від 19.04.2017 до договору кредиту встановлено кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю погашена заборгованість за Овердрафтом за цим Договором - 12 квітня 2018 року.

Проте із додаткових угод вбачається, що цей строк був змінений за згодою АТ КОМІНВЕСТБАНК та ТОВ Торгово-промисловий центр шляхом укладення наступних додаткових угод до договору кредиту:

Відповідно до додаткової угоди № б/н від 12.04.2018 змінено кінцевий строк повернення заборгованості до 12 квітня 2019 року та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до додаткової угоди № б/н від 26.06.2018 збільшено ліміт кредиту до 3 810 378,84 (Три мільйони вісімсот десять тисяч триста сімдесят вісім гривень 84 копійки) та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 150 000,00 грн до 27 червня 2018 року, та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта.

Відповідно до додаткової угоди № б/н від 26.06.2018 збільшено ліміт кредиту до 3 850 378,84 (Три мільйони вісімсот п`ятдесят тисяч триста сімдесят вісім гривень 84 копійки) та встановлено кінцевий строк повернення ліміту заборгованості в 190 000,00 до 02 липня 2018 року, та змінено розмір плати за зміну умов договору на прохання клієнта. А відтак змінено кінцевий строк повернення заборгованості до 12 квітня 2019 року. Відтак цей строк повернення заборгованості є дійсним і для ОСОБА_1 відповідно до договору іпотеки від 19 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. за p.№805 (далі Договір іпотеки) у п. 1.1. якого зазначено, що цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що вбачається з: договору кредиту за овердрафтом №о2-1/30-37-16 від 14.04.2016, додаткової угоди №18 від 13.04.2017 до договору кредиту за овердрафтом №02-1/30-37-16 від 14.04.2016 та додаткової угоди №20 від 19.04.2017 договору кредиту за овердрафтом №02-1/30-37-16 від 14.04.2016 (а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору кредиту за овердрафтом), далі Договір кредиту, укладені між Іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-промисловий центр, надалі - Позичальник, за умовами якого останній зобов`язаний повернути Іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 3 660 378,84, відповідно до умов договору кредиту, з кінцевим терміном погашення не пізніше 12 квітня 2018 року, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 23,5% (двадцять три цілих п`ять десятих відсотка) річних, і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту і цим Договором, а також інші витрати, пов`язані із виконанням умов цього договору у відповідності до чинного законодавства.

Тобто, сторони договору іпотеки погодили на майбутнє можливість укладення додаткових угод до договору кредиту, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору кредиту за овердрафтом, що, відповідно, і відбулося в подальшому шляхом укладення додаткової угоди №б/н від 12.04.2018, додаткової угоди №б/н від 26.06.2018 та додаткової угоди №б/н від 26.06.2018, які, відповідно, були укладені до закінчення договору кредиту, згідно яких було змінено кінцевий строк повернення заборгованості до 12 квітня 2019 року.

Крім того, апелянт стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення по даному спору до суду. Проте, згідно договору кредиту кінцевий строк повернення заборгованості становить 12 квітня 2019 року.

Ст. 259 Цивільного Кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.6.8. кредиту за овердрафтом зазначено строк позовної давності встановлюється: загальна позовна давність 10 років щодо звернення до суду для захисту прав кредитора та позовна давність про стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені становить 3 роки. Тобто сторони погодили збільшений строк позовної давності для договору кредиту за овердрафтом.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено карантин з 12.03.2020 до 31.12.2022 на всій території України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.".

Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Позивач Звернувся до суду 14.07.2021

З огляду на наведене, суд доходить до висновку, що при зверненні АТ КОМІНВЕСТБАНК до суду не було пропущено строку позовної давності.

У зв`язку з непогашенням ТОВ "Торгово-промисловий центр" заборгованості за Договором у Банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

Враховуючи наведене вище у сукупності, зокрема, те, що апелянт не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав для відмови у позові, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 12.07.2022 (вх..№01-05/1741/22 від 19.07.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2022 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.11.2022

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н. М.

СуддяКордюк Г. Т.