Постанова

від 07.11.2022 по справі 914/1481/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа №914/1481/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

секретар судового засідання Клебан Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу Стрийського міського комбінату комунальних підприємств №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) та заяву Стрийської міської ради №03-17/535 від 18.07.2022 (вх.№01-04/3924/22 від 25.07.2022) про приєднання до апеляційної скарги

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022, суддя: Галамай О.З., м. Львів, повний текст рішення складено - 03.03.2022,

у справі №914/1481/21

за позовом Стрийського міського комбінату комунальних підприємств, м. Стрий Львівської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», м. Стрий Львівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Стрийської міської ради, м. Стрий Львівської області,

про визнання недійсними договорів

за участю представників від:

позивача: Кулак І.Р. - представник

відповідача: Дармонук Р.М. - адвокат

третьої особи: Кобко Т.В. - представник

ВСТАНОВИВ:

27.05.2021 у Господарський суд Львівської області звернувся Стрийський міський комбінат комунальних підприємств з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (далі ТОВ «Комунальник 1») про визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014 до договору №16 від 30.10.2009 та договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.10.2009 сторони у справі уклали договір підряду на виконання будівельних робіт, предметом якого є реконструкція складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями за адресою: м. Стрий, вул. Нижанківського, 48А, однак 10.09.2014 начальник Стрийського МККП ОСОБА_1 перевищив свої повноваження та без погодження з міською радою, як власником майна, підписав зміни та доповнення до договору №16 від 30.10.2009, та договір від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017 про визнання часток у праві спільної часткової власності між співвласниками по спірному об`єкту, якими фактично визнано комунальне майно спільною власністю сторін, тобто відчужено приватній особі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21 відмовлено у задоволені вищезазначених позовних вимог з огляду на те, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Не погодившись з вказаним рішенням Стрийський міський комбінат комунальних підприємств звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21 та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

1)застосовуючи наслідки спливу строку позовної давності суд першої інстанції не врахував, що в судовому засіданні під час допиту свідка ОСОБА_1 він визнав, що оскаржувані договори знаходяться в нього, а тому про їх існування було відомо лише вичерпному переліку осіб до якого не входить позивач;

2)місцевий господарський суд не дослідив, що оскаржувані договори були зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції позивача лише 25.11.2019, а тому лише з цього моменту позивачу стало відомо про порушення своїх прав.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Стрийського міського комбінату комунальних підприємств №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21 та запропоновано учасникам справи до 25.07.2022 подати відзиви на апеляційну скаргу.

Вказана ухвала 04.07.2022 вручена учасникам справи на їх електронні адреси, які зазначені в апеляційній скарзі.

18.08.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, однак апеляційним господарським судом перевірено, що даний відзив здано на пошту 17.08.2022, без доказів надсилання іншим учасникам справи, з пропуском встановленого судом строку на подання відзиву та без клопотання про поновлення цього строку.

З огляду на це суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем не дотримано строки подачі відзиву, які встановлені ухвалою від 04.07.2022 та вимоги ч. 4 ст. 263 ГПК України щодо надсилання відзиву іншим учасникам справи, тому розглядає апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами (ч. 2 ст. 178 ГПК України).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 прийнято до розгляду заяву Стрийської міської ради №03-17/535 від 18.07.2022 про приєднання до апеляційної скарги Стрийського міського комбінату комунальних підприємств №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21.

18.08.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на заяву Стрийської міської ради про приєднання до апеляційної скарги, однак таке не враховується судом, оскільки відсутні докази направлення відзиву іншим учасникам справи - позивачу та третій особі ( ст.198 - 199 т.2).

Окрім того, 18.08.2022 на адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження по заяві Стрийської міської ради №03-17/535 від 18.07.2022 про приєднання до апеляційної скарги Стрийського міського комбінату комунальних підприємств №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21. Підставою для закриття апеляційного провадження зазначає п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Стрийської міської ради не вирішувалося.

Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання з тих підстав, що закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України можливе щодо особи, яка не брала участі в справі, натомість Стрийська міська рада брала участь у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, а тому наділена процесуальним правом на приєднання до апеляційної скарги. Окрім того відповідач заявляючи вищезазначене клопотання не навів жодних мотивів для закриття апеляційного провадження, а обмежився лише покликанням на норму процесуального права.

В судове засідання 07.11.2022 представники учасників справи з`явились.

Позивач та третя особа підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції про задоволення позову частковому скасуванню, з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 18 червня 2009 року начальником Стрийського міського комбінату комунальних підприємств ОСОБА_1 затверджено акт, в якому зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 245 від 18.05.2009 проведено обстеження складського приміщення. Комісія дійшла висновку про необхідність виконання реконструкції складського приміщення. Матеріали з даного складу не підлягають використанню в реконструкції. Дерев`яні елементи складського приміщення підлягають списанню.

30 жовтня 2009 року Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (Замовник, СМККП) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Комунальник-1» (Генпідрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт № 16, відповідно до пункту 1.1 якого Генпідрядник у порядку та на умовах, визначених цим договором, в межах договірної ціни, бере на себе зобов`язання власними і залученими силами виконати та здати Замовнику в установлений цим договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов`язується прийняти від Генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Найменування та місцезнаходження об`єкта виконання робіт: реконструкція складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями за адресою м. Стрий, вул. Нижанківського, 48А.

11 листопада 2009 року сторони договору підписали акт передачі складського приміщення, в якому зазначено, що Замовник передав, а Генпідрядник прийняв для реконструкції з добудовою згідно з рішенням Стрийської міської ради № 245 та проектної документації складське приміщення в м. Стрий, вул. Нижанківського, 48а, площею 48,36 м. кв., збудоване з дерев`яних конструкцій, частково конструкції згнили і складське приміщення перебуває в аварійному стані.

21.03.2011 Стрийська міська рада надала позивачу лист № 3.14/153, в якому зазначила, що у зв`язку з складним фінансовим становищем в міському бюджеті, зобов`язую Вас (директора ОСОБА_1), зупинити будь-які будівельні роботи на території МККП, згідно укладених угод, до часу вирішення питання фінансування даних робіт.

У довідці Стрийського міського комбінату комунальних підприємств № 575 від 28.08.2012 зазначено, що на підставі листа Виконавчого комітету від 21.03.2011 у зв`язку з складним фінансовим становищем в міському бюджеті, на території Стрийського МККП призупинено будівельні роботи і такі не ведуться.

28 серпня 2013 року позивач надав відповідачу лист № 320/1, в якому просив відновити роботи по договору підряду та виконати зазначені у листі види робіт за гарантовану оплату.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2014 присуджено до стягнення з Стрийського міського комбінату комунальних підприємств на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комунальник-1 252 652, 58 грн вартості виконаних будівельних робіт за липень 2010 року, вересень 2010 року та квітень 2014 року на підставі договору від 30.10.2009.

12 серпня 2014 року позивач надав відповідачу лист № 427/1, в якому зазначив про наявність у нього заборгованості за виконані роботи, відсутність коштів, тому запропонував змінити договір підряду на капітальне будівництво № 16 від 30.10.2009 на договір в новій редакції: про будівництво даного об`єкта сторонами в договорі, як співвласниками на праві спільної часткової власності. При цьому зазначив, що підрядною організацією залишається ТзОВ «Комунальник-1», а розмір часток у праві спільної часткової власності слід встановити умовами договору.

10 вересня 2014 року сторони підписали зміни та доповнення до договору № 16 від 30.10.2009, в яких, посеред іншого, зазначено, що реконструкція і будівництво об`єкта за даним договором здійснюється сторонами в договорі своїми коштами і новостворене майно належиться сторонам в договорі на праві спільної часткової власності і розмір часток сторін в об`єкті визначається даним договором в залежності від вкладу кожної сторони у спорудження «об`єкту».

18.04.2017 виконавчим комітетом Стрийської міської ради та Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств укладено договір № 7 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Стрия.

На виконання умов зазначеного договору позивач 20.04.2017 перерахував третій особі 139 192, 37 грн. пайової участі у розвитку інфраструктури м. Стрия.

Реконструкція завершена у 2017 році, що підтверджується декларацією про готовність до експлуатації, зареєстрованою Департаментом ДАБІ у Львівській області 05.05.2017 за № ЛВ142171250521. У декларації замовником виконання будівельних робіт зазначено Стрийський МККП, генеральним підрядником ТзОВ «Комунальник - 1».

02 серпня 2017 року сторони уклали договір про визначення часток у праві спільної часткової власності між співвласниками по об`єкту складського приміщення з добудовою під гараж спецмашин з офісними приміщеннями по м. Стрий, вул. Нижанківського, 48а.

З урахуванням внесених 19.10.2017 змін до договору (від 02.08.2017) визначено, що вклад і частка сторін в новоствореному майні по м. Стрий, вул. Нижанківського, 48а становить: сторона 1 (позивач) = 17/100 або 166,5 кв.м. площі забудови; сторона 2 (відповідач) = 83/100 або 812,8 кв.м. площі забудови.

У довідках від 16.08.2017 відображено, що відповідно до умов договору підряду та доповнень до нього Стрийський міський комбінат комунальних підприємств передав і вклав матеріалів, майна та грошових коштів в реконструкцію і будівництво складського приміщення в м. Стрий, вул. Нижанківського, 48а всього на 334 324, 92 грн., а ТзОВ «Комунальник - 1» - 1 638 875, 95 грн.

Листом № 3.14/1777 від 13.10.2017 третя особа повідомила позивача, що програмами економічного та соціального розвитку міста Стрия на 2009-2017 роки не передбачалось та не проводилось фінансування за рахунок коштів міського бюджету на реконструкцію складського приміщення у м. Стрий, вул. Нижанківського, 48а, а згідно з довідкою № 609/1 від 12.10.2017, фінансування даного будівництва здійснювалось за власні кошти Стрийського МККП згідно з пунктом 4.6 Статуту підприємства та залучення коштів підрядника на умовах договору, складеного керівником СМККП, що є в його компетенції згідно з пунктом 5.4. Статуту СМККП.

Впродовж 28.12.2018-14.03.2019 проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Стрийського міського комбінату комунальних підприємств за період з 01.01.2015-30.11.2018.

В акті ревізії від 21.03.2019 відображено введення незавершеного будівництва в експлуатацію; укладені сторонами договори та розподіл часток.

У довідці ТзОВ «Комунальник-1» № 39 від 18.10.2021 зазначено про відсутність дебіторської заборгованості перед Стрийським МККП, в той час, як у довідці Стрийського МККП № 681 від 21.10.2021 зазначено про кредиторську заборгованість на суму 1 638 875, 98 грн.

Позивач, звернувшись до суду ствердив, що відповідно до Статуту Стрийського МККП за 2014 рік майно та кошти Стрийського МККП перебувають у комунальній власності Стрийської міської територіальної громади і закріплені за Стрийським МККП на праві господарського відання (пункт 3.2).

Відповідно до контрактів начальника ОСОБА_1. № 56-К від 18.06.2014 та № 67-К від 16.06.2017:

-пункт 10 «Керівник не має права без згоди власника майна (міської ради) передавати в оренду або відчужувати майно підприємства»;

-пункт 17.2 «Керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до статуту підприємства та чинного законодавства України на суму до 20 тис. грн. Укладення договорів понад визначену суму погоджувати із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП».

Згідно з наказом Стрийської міської ради №20-к від 06.02.2019, у зв`язку з кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_1, начальника Стрийського МККП, такого тимчасово, з 06.02.2019 відсторонено від виконання обов`язків начальника та зупинено дію трудового контракту.

Наказом Стрийської міської ради № 99-к від 12.06.2019 звільнено з 17.06.2019 ОСОБА_1 із займаної посади начальника Стрийського МККП .

Позивач ствердив, що начальник Стрийського МККП неправомірно, з перевищенням його повноважень та без жодного погодження з міською радою підписав зміни до договору, якими визнав право спільної часткової власності на комунальне майно.

Отже, предметом позову у даній справі є вимога замовника за договором підряду №16 від 30.10.2009, спрямована до підрядника, про визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014 до договору підряду №16 від 30.10.2009 та договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017.

Статтею 203 ЦК України визначено, що:

(1)зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

(2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

(3)волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

(4)правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

(5)правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

(6)правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У свою чергу відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.

Недійсність - це така ознака правочину, який його сторони мали намір укласти чи уклали, яка має бути притаманна цьому юридичному факту на момент його вчинення. Якщо недійсність обґрунтовується обставинами, які на момент його вчинення не існували, це не може бути підставою для рішення суду про визнання його недійсним. Так само позивач у справі повинен мати право на позов у матеріальному сенсі на момент його вчинення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 у справі №623/3227/16-ц (провадження № 61-33359св18).

Предмет доказування по кожніи? категоріі? справ є специфічним, и?ого правильне встановлення впливає на законність і обґрунтованість рішення.

Визначаючи предмет доказування в справах про визнання правочинів недіи?сними, слід зазначити, що в даніи? категоріі? справ до предмету доказування слід включити:

1)факт укладання правочину;

2)наявність дефектів елементів правочину:

-дефект змісту правочину. Невідповідність змісту правочину та и?ого правових наслідків вимогам закону;

-дефекти форми правочину. Недотримання форми правочину, яка встановлена для даного виду привочинів;

-дефекти суб?єктного складу. Вчинення правочину особою за межами її цивільної дієздатності;

-дефект волі. Невідповідність волі та волевиявлення;

3)що кожна зі сторін отримала за цим правочином, вартість отриманого за цим правочином, якщо неможливо повернути в натурі набуте за правочином;

4)розмір завданої шкоди та ін.;

Відповідно до вимог статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Водночас питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Аналогічні висновки неодноразово були викладені Верховним Судом, зокрема і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц.

Відповідно до Статуту Стрийського МККП за 2014 рік, такий комбінат засновано на комунальній власності міста; для забезпечення діяльності СМККП за рахунок внеску Засновника створюється статутний фонд у розмірі 25 млн грн; майно та кошти Стрийського МККП перебувають у комунальній власності Стрийської міської територіальної громади і закріплені за Стрийським МККП на праві господарського відання; чистий прибуток, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, оплати відсотків по кредитах банків, внеску передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, залишається у повному його розпорядженні; начальник СМККП призначається міським головою м. Стрия на контрактній основі.

Оскаржувані позивачем доповнення та зміни від 10.09.2014; договір про визначення часток у праві спільної часткової власності між співвласниками від 02.08.2017 (зі змінами від 19.10.2017) від імені Стрийського міського комбінату комунальних підприємств підписано начальником ОСОБА_1

Згідно з пунктом 17.2 контрактів від 18.06.2014 та 16.06.2017 керівник має право укладати господарські та інші договори відповідно до статуту підприємства та чинного законодавства України на суму до 20 тис. грн. Укладення договорів понад визначену суму погоджувати із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП.

Досліджуючи питання обізнаності відповідача про обмеження повноважень позивача, суд бере до уваги, що станом на 30.10.2009 ОСОБА_1 був одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник - 1»; інтереси обох сторін представляв представник Дармонук Р.М.; договір (доповнення та зміни) від 10.09.2014 місять посилання на Статут підприємства, який містить відсилання на призначення начальника на контрактній основі. Тому проявивши розумну обачність, відповідач мав знати про відсутність у директора необхідного обсягу повноважень для укладення договорів на суму понад 20 тис. грн.

Проте доказів погодження із заступником міського голови, котрий координує роботу МККП укладення спірних договорів чи наступного схвалення правочинів юридичною особою, матеріали справи не містять.

Таким чином, укладаючи у 2014 та у 2017 році договори, директор діяв з перевищенням його повноважень.

Окрім того, надаючи оцінку договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017, суд зазначає, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.07.2022 у справі №910/7966/21, від 23.03.2021 у справі №916/2380/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 04.07.2018 у справі №916/935/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18).

Уклавши договір від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017 сторони фактично змінили договір підряду №16 від 30.10.2009 на договір про спільну діяльність, який регулюється главою 77 ЦК України.

Окрім того, апеляційний господарський суд зазначає, що з акту виділення частини земельної ділянки у м. Стрий по вул. Нижанківського, 50, під забудову (а.с.15-16,т.2) вбачає, що на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Стрийський міський комбінат комунальних підприємств виділив генпідряднику ТОВ «Комунальник-1» під виконання робіт по реконструкції складського приміщення з добудовою під гараж для спецмашин з офісними приміщеннями з присвоєнням адреси м. Стрий, вул. Нижанківського, 48 частину земельної ділянки розміром з боку вул. Нижанківського 46 м на 60 м, загальною площею 2760 кв.м. Оскільки за наслідками реконструкції об`єкту фактично було створено новий об`єкт нерухомості, то в силу ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, оскаржувані позивачем договори про визначення часток у праві спільної часткової власності порушуватимуть право постійного користування земельною ділянкою, яка знаходиться під новоствореним об`єктом нерухомості. Крім того, зазначення в договорі від 02.08.2017 р. передання земельної ділянки площею 891, 55 кв.м, як внеску у вигляді коштів в сумі 158 250, 12 грн., порушує права власника земельної ділянки - Стрийської міської ради, яка згоди на передачу у спільні внески не надавала. На цьому наголошує третя особа у заяві про приєднання до апеляційної скарги.

Посилання відповідача на судові рішення адміністративної юрисдикції суд також вважає безпідставними, оскільки під час їх розгляду розглядалось питання правомірності дій державного реєстратора, а не правомірність укладення договорів.

Разом з тим, відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування строку позовної давності наслідки спливу якого є предметом апеляційного оскарження в даній справі.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Впродовж розгляду справи позивач стверджує, що позовна давність не пропущена, оскільки оригінали оскаржуваних договорів такі отримано лише 25.11.2019, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції.

Відповідач під час розгляду справи наголошував, що перебіг позовної давності почався з дати укладення договорів.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Тобто для юридичної особи (суб`єкта підприємницької діяльності), як сторони правочину (договору), днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладення договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15, від 04.04.2019 у справі № 910/15456/17, від 28.05.2019 у справі 5015/118/11, від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18; від 22.10.2019 у справі № 910/15453/17; від 05.03.2020 у справі № 14/325»б".

Як вбачається зі штемпелю на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява до Господарського суду Львівської області позивач звернувся до суду з позовом у даній справі 19.05.2021, водночас позивач просить визнати недійсними доповнення та зміни від 10.09.2014 до договору №16 від 30.10.2009 та договір від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи, що Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, та з огляду на встановлені Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантинні обмеження на підставі постанов КМУ від 11.03.2020 за №211 та від 09.12.2020 за №1236, то вимоги про визнання недійсним договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017 заявлено в межах строку позовної давності, який почав свій перебіг 02.08.2017 та мав завершитись 02.08.2020, коли вже діяли положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину.

З цих підстав обґрунтованими є доводи апелянта про те, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права щодо наслідків пропуску строку позовної давності до частини позовних вимог про визнання недійсним договору від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017.

Натомість позовна давність щодо вимоги про визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014 сплила 10.09.2017.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Тобто суд не вправі з власної ініціативи (без клопотання) досліджувати питання поважності причин пропущення позовної давності.

Проте незважаючи на пропуск позивачем позовної давності, клопотань (заяв) про визнання поважними причин пропуску позивач не заявляв, а навпаки наполягав, що така не пропущена.

Враховуючи відсутність клопотань (заяв) позивача про визнання поважними причин пропуску позовної давності, суд вважає, що дослідження спірних питань (суперечливі заяви свідків) щодо отримання оригіналів документів лише 25.11.2019 в даному випадку не є визначальним, оскільки не впливає на результат розгляду спору.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову в частині визнання недійсними доповнень та змін від 10.09.2014 до договору №16 від 30.10.2009 слід відмовити на підставі частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до неї частково спростовують висновки суду першої інстанції та слугують підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2270,00 грн. за подання позовної заяви та 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що за подання позову з двома немайновими вимогами сплачено 4540,00 грн., а за подання апеляційної скарги 6810,00 грн.

Окрім того пропорційно до задоволених позовних вимог відповідач має відшкодувати Стрийській міській раді 1702,50 грн. судового збору, який сплачений за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги позивача.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Стрийського міського комбінату комунальних підприємств №325 від 20.06.2022 (вх.№01-05/1459/22 від 27.06.2022) та заяву Стрийської міської ради №03-17/535 від 18.07.2022 (вх.№01-04/3924/22 від 25.07.2022) про приєднання до апеляційної скарги - частково задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2022 у справі №914/1481/21 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Визнати недійсними договір від 02.08.2017 зі змінами від 19.10.2017, який укладений між Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1».

Відмовити у задоволенні позову в частині визнання недійними доповнень та змін від 10.09.2014 до договору №16 від 30.10.2009, який укладений між Стрийським міським комбінатом комунальних підприємств та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 50, код ЄДРПОУ - 25240544) на користь Стрийського міського комбінату комунальних підприємств (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 50, код ЄДРПОУ - 05759310) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2270,00 грн. за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Нижанківського, 50, код ЄДРПОУ - 25240544) на користь Стрийської міської ради (82400, Львівська обл., м. Стрий, вул. Шевченка, 71, код ЄДРПОУ - 26256903) 1702,50 грн. судового збору за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Порядок та строк оскарження встановлено ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.

Повний текст постанови виготовлено 15.11.2022.