Постанова

від 16.11.2022 по справі 914/289/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. Справа №914/289/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Марко Р.І.,

Скрипчук О.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Під Дубом б/н від 05.08.2022 (вх. № 01-05/1958/22 від 08.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 (повний текст рішення складено та підписано 26.05.2022, суддя Рим Т.Я.)

у справі №914/289/22

позовом: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом", м. Львів

про: стягнення 114'894,40 грн.

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» про стягнення 114'894,40 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договорів оренди землі Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» отримало в користування від Львівської міської ради дві земельні ділянки. Після спливу строку дії цих договорів вони не були пролонговані, а Товариство продовжило користуватися цими земельними ділянками без жодної правової підстави.

Предметом позову є стягнення 114'894,40 грн безпідставно збережених коштів, які не були сплачені за фактичне користування земельними ділянками у період з 01.07.2018 до 31.06.2021.

Підставою позову є користування Товариством земельними ділянками (кадастрові номери 4610136600:03:004:0041 та 4610136600:03:004:0047) без достатньої правової підстави за рахунок власника цих земельних ділянок у період з 01.07.2018 по 31.06.2021. Правовою підставою позову є приписи статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом" (адреса: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, будинок 17; ідентифікаційний код 13838940) на користь Львівської міської ради (адреса: 79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) 114'894 (сто чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 40 коп. безпідставно збережених коштів та 2'481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. витрат на оплату судового збору.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» є власником приміщення кафе загальною площею 144,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, 17, що підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення кафе та використовує земельні ділянки, кадастрові номери 4610136600:03:004:0041 та 4610136600:03:004:0047 для обслуговування приміщення кафе на вулиці Під Дубом, 17 у місті Львові без наявності правовстановлюючих документів.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у Відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України виник обов`язок з повернення Позивачу суми утриманих грошових коштів за фактичне користування земельними ділянками кадастровий номер 4610136600:03:004:0041 та 4610136600:03:004:0047.

Місцевий господарський суд погодився з правильністю розрахунків Позивача та прийшов до висновку, що до стягнення підлягає 114'894,40 гривень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Під Дубом оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що Львівська міська рада в своїй позовній заяві від 02.09.2021 р. Ne2901-вих-7822 та в розрахунках суми збитків по земельних ділянках за кадастровим номером 4610136600:03:004:0047 та за кадастровим номером 4610136600:03:004:0041, не вказала про те, що Відповідачем протягом 01.07.2018 р. - 31.06.2021 р. було сплачено суми орендної плати за землю з юридичних осіб в загальній сумі 48054,78 грн., що не враховано Львівською міською радою при розрахунку орендної плати за період 01.07.2018р. - 31.06.2021р.

Крім того, як стверджує апелянт, Львівська міська рада нарахувала орендну плату з 01.07.2018 року по 31.06.2021 року, проте позов був поданий 02.02.2022 року.

На переконання апелянта, Позивач, в порушення ст. 102 ПК України та ст.257, ЦК України, нарахував розмір орендної плати з порушенням позовної давності, а саме термін позовної давності з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року Позивачем пропущений. А отже, згідно розрахунків Львівської міської ради, останньою неправомірно нараховано орендну плату по земельній ділянці за кадастровим номером 4610136600:03:004:0047 за період 01.07.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 12069,72 грн., та орендну плату по земельній ділянці за кадастровим номером 4610136600:03:004:0041 за період 01.07.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 7079,36 грн.

Отже, враховуючи вищенаведене, апелянт звертає увагу суду на те, що Львівська міська рада при розрахунку суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування по земельним ділянкам за кадастровим номером 4610136600:03:004:0047, загальною площею 0,0208 га, та за кадастровим номером 4610136600:03:004:0041, загальною площею 0,0122 не врахувала, що ТОВ «Під Дубом» протягом 2018-2022 років справно платить орендну плату за землю, а позовна давність щодо даного спору встановлюється від 01.01.2019 року.

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/286/22 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач з вимогами апеляційної скарги не погоджується та зазначає, що в наданих Відповідачем квитанціях містяться дані про перерахунки сум коштів, відмінних від встановленого розміру орендної плати ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 №1995, оскільки зміна нормативно-грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати - проте, ця обставина апелянтом не врахована.

Позивач зазначає, що зі скарги та виписок, наданих Відповідачем, вбачається, що ТОВ «Під Дубом» сплачувало суми, відмінні від встановленого розміру орендної плати (в загальній сумі - 48054,78 грн).

Позивач просить суд розглянути скаргу, належно дослідивши необґрунтованість розміру орендної плати, зазначеної в податкових деклараціях Апелянта.

Щодо заяви апелянта про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмови у стягненні коштів за період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року з огляду на те, що позовна заява подана 02 лютого 2022 року, позивач зазначає наступне.

Позивач стверджує, що ним не пропущено строк позовної давності, зважаючи на те, що Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020, який в подальшому було неодноразова було продовжено, зокрема, до 31.05.2022.

Таким чином, позивач вважає, що вищевказаним законом трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

З огляду на вищенаведене, позивач просить суду залишити рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/289/22 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, апелянтом до апеляційної скарги долучено нові докази на підтвердження доводів апеляційної скарги, серед яких, зокрема, копії виписок наданих АТ КБ «Приватбанк» по рахунку клієнта ТзОВ «Під Дубом» (ЄДРПОУ 13838940) за період 01.07.2018 по 04.08.2022, копії Податкових декларацій з плати за землю за 2018 2022 роки, копію звернення до Львівської міської ради про продовження терміну оренди земельних ділянок від 02.09.2020.

Розглянувши клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 2, 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (пункт 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, приходить до висновку про долучення до матеріалів справи нових доказів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не мав можливості подати вказані докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, так як поштову кореспонденцію не отримував і конверти були повернуті до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 Ухвали № 1512 Львівської міської ради від 24.01.2008 "Про користування ТзОВ "Під Дубом" земельними ділянками на вул. Під Дубом, 17 у м. Львові" (а. с. 8) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» земельні ділянки на вул. Під Дубом, 17 для обслуговування кафе за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання землі комерції:

п.п. 1.1 площею 0,0122 га в оренду терміном на 10 років;

п.п. 1.2 площею 0,0208 га в оренду терміном на 10 років.

На виконання п. 2 Ухвали № 1512 Львівської міської ради від 24.01.2008 між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договори оренди землі:

- від 01.07.2008 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:03:004:0041 (а. с. 9-12) (далі Договір № 1). Строк дії цього договору - до 24.01.2018;

- від 01.07.2008 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:03:004:0047 (а. с. 13-16) (далі Договір № 2). Строк дії цього договору - до 24.01.2013.

Доказів продовження строку дії Договорів до матеріалів справи сторонами не долучено.

Відповідно до Свідоцтва про право власності №Г-02464 від 24.07.2007, виданого Галицькою районною адміністрацією на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 24.07.2007 №760-НЖ-Г, Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» є власником приміщення кафе загальною площею 144,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, 17 (а.с. 17).

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові 10.07.2020 складено акт № 54 про те, що Товариство використовує земельні ділянки, кадастрові номери 4610136600:03:004:0041 та 4610136600:03:004:0047 для обслуговування приміщення кафе на вулиці Під Дубом, 17 у місті Львові без наявності правовстановлюючих документів (а. с. 20).

Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Львові 28.07.2020 складено вимогу № 54 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» про вжиття до 28.08.2020 заходів щодо оформлення права користування спірними земельними ділянками (а. с. 23-24).

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0122 га з кадастровим номером 4610136600:03:004:0041 від 01.06.2021 №1360, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 471 957 грн.

Відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0208 га з кадастровим номером 4610136600:03:004:0047 від 01.06.2021 №1360, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 804 648 грн.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справи є позовні вимоги про стягнення коштів за користування земельною ділянкою. Позов мотивовано фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Близька за змістом правова позиція, викладена у пункті 7.27 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, пункті 6.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Ухвалою від 24.01.2008 № 1512 "Про користування ТзОВ "Під Дубом" земельними ділянками на вул. Під Дубом, 17 у м. Львові" Позивач передав в оренду Відповідачу для обслуговування кафе, строком на 10 років земельну ділянку площею 0,0122 га на вулиці Під Дубом, 17 та строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0208 га на вулиці Під Дубом, 17.

Судом першої інстанції встановлено, що на зазначених земельних ділянках комунальної власності розташоване приміщення кафе загальною площею 144,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, 17, яке належить відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Під Дубом».

Відповідно до наявного в матеріалах справи Свідоцтва про право власності №Г-02464 від 24.07.2007 Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» є власником приміщення кафе загальною площею 144,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, 17. Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Місцевим господарським судом встановлено, 01.07.2008 між Львівською міською радою (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» (орендар/відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки №Г-617 терміном до 24.01.2018 та договір оренди земельної ділянки №Г-618 терміном до 24.01.2013.

За доводами позивача, які не спростовано відповідачем, після закінчення терміну дії договорів рішення про їх поновлення Львівською міською радою не приймалися.

У позовній заяві, позивач просив стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 114 894,40 грн. за період з 01.07.2018 по 31.06.2021 з огляду на те, що у зазначений період часу відповідач використовував спірну земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував орендної плати за її користування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що позивачем правомірно нараховано відповідачу безпідставно збережені кошти орендної плати за користування земельними ділянками.

Однак, слід колегія суддів не погоджується з правильністю розрахунків безпідставно збережених коштів орендної плати, з огляду на наступне.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що Львівська міська рада в своїй позовній заяві та в розрахунках суми збитків по земельних ділянках не вказала про те, що відповідачем протягом 01.07.2018 - 31.06.2021 було сплачено суми орендної плати за землю.

На підтвердження сплати орендних платежів протягом спірного періоду відповідачем до апеляційної скарги долучено копії виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом», які надано АТ КБ «Приват Банк», за період з 01.07.2018 по 04.08.2022.

З наданих виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» вбачається, що відповідачем на рахунок Львівської міської ради протягом 2021 - 2022 років сплачено 37 054 грн за користування земельними ділянками.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з приписами частини 3 статті 23 цього Закону Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 7.5.1 Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 7.6-7.16 цього порядку. Пунктом 7.16 Порядку встановлено, що орендна пата за земельні ділянки, надані для обслуговування нежитлових будівель/споруд, складів тощо встановлюється на підставі ухвали Ради про передачу земельної ділянки в оренду від 3 до 6% від нормативної грошової оцінки землі, якщо коефіцієнт, який характеризує функціональне використання такої земельної ділянки становить 1,2.

Відповідно до долучених до матеріалів справи, витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0122 га з кадастровим номером 4610136600:03:004:0041 становить 471 957 грн та нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0208 га з кадастровим номером 4610136600:03:004:0047 становить 804 648 грн.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції погодився з наданим позивачем розрахунком безпідставно збережених коштів орендної плати, за період з 01.07.2018 по 31.06.2021, в сумі 114'894,40 грн.

Натомість, здійснивши розрахунок заборгованості, колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем, протягом 2021-2022 років, було сплачено Львівській міській раді 37 054 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 37 054 грн безпідставно збережених коштів орендної плати, так як вказані кошти відповідачем було сплачено.

Крім того, з долучених до матеріалів справи копії Податкових декларацій з плати за землю за 2018 2022 роки та копії виписок по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» за період з 01.07.2018 по 29.12.2020 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» сплачувало земельний податок.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

Відповідно до частини 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відтак, судова колегія зазначає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є оренда плата (п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Щодо тверджень апелянта про нарахування розміру орендної плати з порушенням строку позовної давності, слід зазначити таке.

11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 строк карантину продовжено до 24.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №291 строк карантину продовжено до 11.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 строк карантину продовжено до 22.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 строк карантину продовжено з 22.05.2020 до 22.06.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500 строк карантину продовжено до 31.07.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 строк карантину продовжено до 19.12.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату розгляду справи) на території України установлено карантин з 19.12.2020 до 31.05.2022.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Таким чином, вищевказаним законом трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

З матеріалів справи вбачається, що з позовною заявою до суду Львівська міська рада звернулася 02.02.2022, тобто в межах строку позовної давності.

З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Під Дубом» є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/289/22 слід скасувати частково та прийняти нове рішення по часткове задоволення позову.

Згідно розрахунку здійсненого колегією суддів, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають безпідставно збережені кошти орендної плати в розмірі 77 840,40 грн.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (ч.1 ст.275 ГПК України).

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст.236 ГПК України).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).

Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Судові витрати.

У зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, апеляційний господарський суд на підставі ч.14 ст. 129 ГПК України змінює розподіл судових витрат.

Згідно вимог п.2 ч.1 ст. 129 судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 680,88 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2 521,32 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 277, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Під Дубом б/н від 05.08.2022 (вх. № 01-05/1958/22 від 08.08.2022) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 25.05.2022 у справі №914/289/22 скасувати частково.

3 Позовні вимоги задоволити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом" (адреса: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, будинок 17; ідентифікаційний код 13838940) на користь Львівської міської ради (адреса: 79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) 77 840 (сімдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн 40 коп. безпідставно збережених коштів.

5. В задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом" про стягнення 37 054 грн. відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом" (адреса: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, будинок 17; ідентифікаційний код 13838940) на користь Львівської міської ради (адреса: 79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 1 680,88 грн.

8. Стягнути з Львівської міської ради (адреса: 79006, Львівська область, місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Під Дубом" (адреса: 79019, Львівська область, місто Львів, вулиця Під Дубом, будинок 17; ідентифікаційний код 13838940) 2 521,32 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

10. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіМарко Р.І.

Скрипчук О.С.