Рішення

від 18.03.2021 по справі 757/57770/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57770/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Підпалого В.В.,

при секретарі судового засідання - Маленівської К.М., Талдонової М.Є., Луцюк А.В., Кирилюк Н.С.,

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - Вінковського О.Р. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (надалі по тексту - Позивач, ОСОБА_4 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих (надалі по тексту - Відповідач, Київське учбово-виробниче підприємство № 2 УТОС), в якому просила скасувати наказ № 148-к від 12.11.2018 року, виданий Київським учбово-виробничим підприємством № 2 УТОС про звільнення ОСОБА_4 за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити її на посаді інструктора з організаційно-масової роботи Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС; стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2018 року; зобов`язати Київське учбово-виробниче підприємство № 2 УТОС відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.; а також витребувати від відповідача довідку про розмір заробітної плати ОСОБА_4 за останні шість місяців та протокол засідання профкому підприємства № 12 від 12.11.2018 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом № 148-к від 12.11.2018 року, виданим Київським учбово-виробничим підприємством № 2 УТОС було звільнено ОСОБА_4 з посади інструктора з організаційно-масової роботи, зі згоди профкому підприємства, за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Однак, позивач вважає даний наказ незаконним, посилаючись зокрема на те, що вона як інвалід І групи по зору, лауреат різноманітних конкурсів та фестивалів з творчості для осіб з інвалідністю, разом із колективом бере участь у багатьох фестивалях та конкурсах для людей з інвалідністю та завжди займає призові місця. Одним із таких фестивалів був фестиваль творчості осіб з інвалідністю, який відбувався з 15.10.2018 року по 17.10.2018 року, куди, як зазначає позивач, було запрошено офіційно Всеукраїнською громадською організацією «Національна асамблея людей з інвалідністю» через керівництво Будинку культури ім. Батюка. Позивач зазначає, що під час репетицій, керівництво в особі ОСОБА_5 запевнило учасників колективу, що всі питання на місцях праці учасників будуть вирішені і обов`язково буде направлений лист на ім`я директорів всіх підприємств, на яких працюють учасниці колективу. Крім того, позивачем, заздалегідь в усному порядку було повідомлено керівництво УВП-2 УТОС про її участь у фестивалі. Проте, керівництво УВП-2 УТОС в особі директора Вінковського О.Р. і заступника директора з соціальних питань знаючи про відсутність позивача у цей час, звільнили позивача з роботи,в той час як позивач наголошувала на тому, що причини відсутності її на робочому місці є поважними та були відомі керівництву, а тому не погоджується із своїм звільненням та просила суд поновити її на роботі.

На підставі вищенаведеного, позивач звернулася до суду за захистом та відновленням своїх порушених прав.

Так, згідно з положеннями процесуального закону, та врахувавши пункти 1-8 частини 3 статті 274 ЦПК України, при вирішенні питання визначення порядку розгляду позовного провадження, вбачається можливість розгляду справи у спрощеному порядку з повідомленням (викликом) сторін.

23.11.2018 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання (а.с. 40-41).

17.01.2019 року надійшов відзив від представника відповідача, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне. Зокрема, представник відповідача зазначив, що 16-17 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , не оформивши належним чином свою відсутність на роботі, здійснила прогул без поважних причин, про що на службове подання інспектора з кадрів був складений акт про відсутність ОСОБА_4 на роботі, аналогічні дії були складені і 17.10.2018 року. 22.10.2018 року ОСОБА_4 відмовилась надати на вимогу адміністрації письмові пояснення щодо своєї відсутності на роботі, про що було складено відповідний акт. 30.10.2018 року до профкому підприємства було направлено подання про надання згоди профкому на звільнення ОСОБА_4 за здійснення прогулу без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України) і лише після цього, надала письмове пояснення про свою відсутність на роботі 16-17 жовтня, зазначивши в ньому, що в ці дні вона приймала участь у Всеукраїнському фестивалі творчості осіб з інвалідністю «На крилах творчості» в м. Дніпрі як учасник жіночого вокального ансамблю «Зорянка» Будинку культури ім.Я.Батюка, який є структурним підрозділом іншої юридичної особи, а саме ПОГ «Київське УВП-1 УТОС», в той час, коли ОСОБА_4 перебуває в трудових відносинах з Київським УВП-2 УТОС. 12.11.2018 року на засіданні профкому підприємства подання директора підприємства було підтримано і одноголосно надано згоду на звільнення ОСОБА_4 з ініціативи адміністрації за вчинення прогулу без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 148-к від 12.11.2018 року ОСОБА_4 було звільнено з посади інструктора з організаційно-масової роботи з 15.11.2018 року за прогул без поважних причин. Крім того, ОСОБА_4 відмовилась отримувати трудову книгу та остаточний розрахунок. Разом з цим представник відповідача зазначив, що Київське УВП-2 УТОС запрошення на участь у вищезазначеному фестивалі не одержували, а посилання позивача на те, що вона зверталася до директора в Будинку культури ОСОБА_5 про оформлення їй поїздки на Фестиваль, є безпідставними, оскільки він є лише керівником структурного підрозділу іншої юридичної особи і не має відповідних повноважень. Жодних звернень щодо участі ОСОБА_4 в будь-яких культурно-просвітницьких заходах 16-17жовтня 2018 року до адміністрації УВП-2 УТОС не надходило (а.с.44-48).

В засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити.

Представник відповідача Вінковський О.Р. заперечував проти задоволення позовної заяви, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Суд, вислухавши думки учасників провадження, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.10.2001 року ОСОБА_4 було прийнято на роботу до Київського УВП-2 УТОС на посаду масажиста, а 12.06.2012 року була переведена на посаду інструктора зі спорту (а.с.20).

Наказом від 03.01.2017 року позивача переведено на посаду інструктора з організаційно-масової роботи підрозділу «Клуб» (а.с. 49).

Актом № 1 про відсутність на роботі від 16.10.2018 року, комісія в складі головного інженера ОСОБА_6 , начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , секретаря ОСОБА_8 , зафіксовано, що 16.10.2018 року інструктор з організаційно-масової роботи ОСОБА_4 була відсутня на роботі з невідомих причин, на протязі цілого дня, в чому і розписались (а.с. 60).

Актом № 2 про відсутність на роботі від 17.10.2018 року, комісія в складі головного інженера ОСОБА_6 , начальника відділу кадрів ОСОБА_7 , секретаря ОСОБА_8, зафіксовано, що 17.10.2018 року інструктор з організаційно-масової роботи ОСОБА_4 була відсутня на роботі з невідомих причин, на протязі цілого дня, в чому і розписались (а.с. 61).

Актом від 22.10.2018 року, підписаним заступником директора Романюк Р.В., головою профкому та правління первинної організації Сурковою Т.Ф., секретарем-друкаркою ОСОБА_8 , зафіксовано той факт, що ОСОБА_4 у їх присутності відмовилась надати письмове пояснення про відсутність її на роботі 16-17 жовтня 2018 року (а.с. 56).

08.11.2018 року ОСОБА_4 надала пояснення директору Київського УВП-2 УТОС Вінковському О.Р., в яких пояснила причини відсутності на роботі з 15 по 17 жовтня 2018 року, тим, що брала участь в фестивалі «На крилах творчості» в м. Дніпро, та тим, що директор БК ім. Батюка Ковальчук В.П. завірив її, що відправить на електронну адресу УВП-2 УТОС лист з проханням відпустити ОСОБА_4 для участі у вищезгаданому фестивалі. Крім того, вона зазначила, що брала участь у даному фестивалі як працівник УВП-2 УТОС (а.с. 222).

Листом, підписаним головою профкому підприємства Сурковою Т.Ф., №43 від 12.11.2018 року, повідомлено директора Київського УВП -2 УТОС Вінковського О.Р. про те, що рішенням членів профкому підприємства була надана згода на звільнення ОСОБА_4 , інструктора з організаційно-масової роботи, за ініціативою адміністрації, за здійснення прогулу без поважних причин 16-17 жовтня 2018 року, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 57).

Наказом № 148-к від 12.11.2018 року, звільнено з 15.11.2018 року ОСОБА_4 , інструктора з організаційно-масової роботи, зі згоди профкому підприємства за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України (а.с. 26).

15.11.2018 року заявою ОСОБА_4 повідомила директору УВП-2 УТОС Вінковському О.Р., що відмовляється підписувати наказ про своє звільнення і забрати трудову книжку, оскільки вважає своє звільнення незаконним (а.с. 62).

Листом від 15.11.2018 року № 01-207, направлено звернення від директора УВП-2 УТОС до ОСОБА_4 та запропоновано їй звернутися до відділу кадрів УВП № 2 УТОС за отриманням трудової книжки та до бухгалтерії підприємства для одержання повного розрахунку (а.с. 63).

Так, згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_4 є інвалідом І групи по зору, лауреат різноманітних конкурсів та фестивалів з творчості для осіб з інвалідністю, разом із колективом бере участь у багатьох фестивалях та конкурсах для людей з інвалідністю та завжди займає призові місця.

Щодо обґрунтування своїх вимог, вона зазначає, що одним із таких фестивалів був фестиваль творчості осіб з інвалідністю, який відбувався з 15.10.2018 року по 17.10.2018 року, куди було запрошено офіційно Всеукраїнською громадською організацією «Національна асамблея людей з інвалідністю» через керівництво Будинку культури ім.Я. Батюка. Позивач зазначає, що під час репетицій, керівництво в особі ОСОБА_5 запевнило учасників колективу, що всі питання на місцях праці учасників будуть вирішені і обов`язково буде направлений лист на ім`я директорів всіх підприємств, на яких працюють учасниці колективу. Крім того, позивачем, заздалегідь в усному порядку було повідомлено керівництво УВП-2 УТОС про її участь у фестивалі. Проте, керівництво УВП-2 УТОС в особі директора Вінковського О.Р. і заступника директора з соціальних питань знаючи про відсутність позивача у цей час, звільнили позивача з роботи, в той час як позивач наголошувала на тому, що причини відсутності її на робочому місці є поважними та були відомі керівництву, а тому не погоджується із своїм звільненням та просила суд поновити її на роботі.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач в основному вказував на те, що позивач була відсутня на робочому місці 16-17 жовтня 2018 року, про причини неявки на робоче місце керівництво належним чином не повідомила; те, що ОСОБА_4 в ці дні приймала участь у Всеукраїнському фестивалі творчості осіб з інвалідності «На крилах творчості» в м. Дніпрі як учасник жіночого ансамблю «Зорянка» Будинку культури ім. Я.Батюка, який є структурним підрозділом іншої юридичної особи, а саме ПОГ «Київське УВП-1 УТОС», проте ОСОБА_4 перебуває в трудових правовідносинах з Київським УВП-2 УТОС, а відтак дану обставину як причину відсутності на роботі, не вважає поважною та заперечує той факт, що позивач відбула на фестиваль для представлення підприємства.

Так, у даній справі позивач повинен довести наявність у нього поважних причин такої відсутності на роботі (прогулу/прогулів), при чому доведеною має бути причина відсутності протягом всього часу прогулу, враховуючи, що прогулом вважається відсутність на робочому місці протягом трьох годин як підряд так і сумарно протягом робочого дня.

Зокрема, на підтвердження наявності у позивача поважних причин відсутності на роботі, позивач суду подав такі докази, зокрема копію листа Дніпропетровського обласного об`єднання інвалідів «Творчість» від 10.09.2018 року № 28, яким було повідомлено керівника громадської організації інвалідів про проведення фестивалю «На крилах творчості», в якому запрошували членів організації для участі в ньому (а.с. 84).

Крім того, суду було надано копію списку осіб на відрядження на вищезгаданий фестиваль, підписаного директором КУВП № 1 Філіп С.Ю. від 29.09.2018 року, серед яких під номером 6, є ПІБ ОСОБА_4 .

Стосовно заперечень відповідача щодо того, що ОСОБА_4 перебуває тільки в трудових відносинах з Київським УВП-2 УТОС, а тому її участі в фестивалі 15-17 жовтня 2018 року як учасниці жіночого ансамблю «Зорянка» Будинку культури ім. Я.Батюка, який є структурним підрозділом іншої юридичної особи, а саме ПОГ «Київське УВП-1 УТОС» не мають ніякого відношення до її трудових відносин із відповідачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа ПОГ «Київське учбово-виробниче підприємство №1 УТОС» від 19.12.2018 року № 119/09, адресованого в.о. директору Київського УВП № 2 УТОС Романюку В.В., його повідомлено, про те, що ОСОБА_4 , інвалід 1 групи по зору, є працівником за сумісництвом на посаді слюсар механоскладальних робіт на ПОГ «Київське УВП №1 УТОС» (а.с. 66).

Крім того, згідно листа Київської міської організації УТОС від 21.12.2018 року № 2891/18, адресованого заступнику директора Київського УВП № 2 УТОС Романюку В.В., правління Київської міської організації УТОС повідомила, що ОСОБА_4 працює на посаді керівника гуртка (ансамблю) Київської ТПО № 1 УТОС, яка є структурним підрозділом Київської міської організації УТОС; прийнята на роботу за Наказом від 21.05.2018 року № 276-01К (а.с. 67).

Разом з цим, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, засновником Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих є Громадська організація «Всеукраїнська організація інвалідів» Українське товариство сліпих», на адресу якого направлялося запрошення на фестиваль.

Згідно ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: п. 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі Постанова № 9) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Оскільки законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, у справах про звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України суд вирішує питання про поважність причини відсутності працівника на роботі виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази із числа передбачених ст. 76 ЦПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відсутність позивача як інструктора з організаційно-масової роботи Київського УВП-2 УТОС на робочому місці в період з 15 по 17 жовтня 2018 року, є поважною, оскільки позивач виконувала свої трудові обов`язки керівника гуртка (ансамблю) Київської ТПО № 1 УТОС, яка є структурним підрозділом Київської міської організації УТОС, перебуваючи на Фестивалі творчості осіб з інвалідністю «На крилах творчості». У зв`язку з цим, до працівника не можна застосовувати норми законодавства про працю в частині звільнення за вчинення працівником прогулу, а відтак суд вважає за необхідне скасувати наказ № 148-к від 12.11.2018 року виданий Київським учбово-виробничим підприємством № 2 УТОС про звільнення ОСОБА_4 за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40КЗпП України та поновити ОСОБА_4 на посаді інструктора з організаційно-масової роботи Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15.11.2018 року, суд зазначає.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ власника бо уповноважений ним орган зобов"язані при звільнені працівника провести з ним повний розрахунок в день його звільнення та видати трудову книжку.

Згідно ст.117 цього Кодексу в разі не проведення повного розрахунку в день звільнення та невидачі трудової книжки, суд стягує середньо місячний заробіток за весь час затримки розрахунку та видачі трудової книжки.

Вирішуючи питання про розмір середньомісячної заробітної плати, суд приймає до уваги довідку про заробітну плату від 02.12.2020 року № 01-153 (а.с. 239).

Відповідно до довідки, заборгованість по заробітній платі за один місяць становить 1900, 00 грн.

Затримка розрахунку становить 28 місяців, таким чином сума стягнення заробітної плати за весь час затримки розрахунку становить 53 200 грн. (1900,00 грн. х 28 місяців затримки).

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову в цій частині щодо стягнення моральної шкоди, оскільки з представлених позивачем доказів не вбачається, в чому полягає моральна шкода, до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача.

Крім того, відповідно до п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухваленнярішення суд вирішуєпитання, чи є підставидопуститинегайневиконання судового рішення.

Стаття 367 ЦПК України передбачаєвипадкиобов`язкового і факультативного негайноговиконаннярішення суду.

Так, згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускаєнегайневиконаннярішень у справах про присудженняпрацівниковівиплатизаробітної плати, але не більшеніж за один місяць (п. 2), про поновлення на роботі незаконно звільненогопрацівника (п. 4). Зазначенівипадкизобов`язують суд в обов`язковому порядку допуститирішення до негайноговиконання.

За таких обставин, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС на користь ОСОБА_4 в межах одного місяця.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу; в частині стягнення моральної шкоди, в іншій частині - відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, п.4 ст.40, 235 КЗпП України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до Київського учбово-виробничого підприємства № 2 Українського товариства сліпих про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Скасувати наказ № 148-к від 12.11.2018 року виданий Київським учбово-виробничим підприємством № 2 УТОС про звільнення ОСОБА_4 за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_4 на посаді інструктора з організаційно-масової роботи Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС.

Стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 53200 (п`ятдесят три тисячі двісті) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Київського учбово-виробничого підприємства № 2 УТОС на користь ОСОБА_4 в межах одного місяця.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_4 : РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Київське учбово-виробниче підприємство: код ЄДРПОУ 03967688; адреса: м. Київ, вул. Л. Первомайського, 6.

Суддя В.В. Підпалий