Постанова

від 15.11.2022 по справі 296/3337/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/3337/21 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 44 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/3337/21 за позовом ОСОБА_1 доГоловного управлінняДержгеокадастру уЖитомирській областіпро стягненняморальної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районногосуду м.Житомира від03грудня 2021року, ухвалене під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1500 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Житомирського окружногоадміністративного судувід 30.07.2018у справі№ 806/3150/18визнано протиправноювідмову Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобласті внаданні дозволуна виготовленняпроекту землеустроюдля передачів орендуземельної ділянкикадастровий №1820983500:05:000:1002,що розташованав Брусилівськомурайоні Житомирськоїобласті длясінокосіння.Зазначав, що вказаним судовим рішенням доведена протиправність і винність відповідача, тому ця обставина не підлягає доказуванню. Такі дії спричинили йому моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, адже відповідач зобов`язаний був діяти у суворій відповідності з вимогами законодавства. Розгляд його заяви з недотриманням положень законодавства похитнув його віру в державні органи та саму державу. Він змушений був виділяти тривалий час для звернення до юристів та судових органів з метою усунення незаконних перешкод, які чинились працівниками Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. У зв`язку з цим був позбавлений можливості своєчасно та у повній мірі вирішувати свої побутові проблеми й задовольняти свої людські потреби. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання спору призвели до погіршення стосунків з односельчанами, негативно вплинули на його психологічний стан та стосунках у сім`ї.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скаргамотивована тим,що суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що протиправність і винність діяння Управління доведені судовим рішенням і ця обставина доказуванню не підлягає. Тому, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача, вини останнього в її заподіянні, суд першої інстанції дійшов незаконного висновку про відсутність всіх складових для відшкодування моральної шкоди. Така позиція суду протирічить ст.ст.23 та 1167 ЦК України та не відповідає судовій практиці у спірних правовідносинах.

У поданому відзиві Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області посилаючись на законність та обґрунтованість рішення районного суду, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому зазначено, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача. Також з матеріалів справи незрозуміло у чому саме полягають неправомірні дії відповідача, які викликали душевні страждання, оскільки позивач не був позбавлений можливості реалізувати своє право на відведення у користування земельної ділянки, бо отримання дозволу не є рішенням без якого неможливо реалізувати вищевказане право позивача. Крім того, позивач ніяким чином не обґрунтував розмір моральної шкоди.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга на може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України, передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Змістомстатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставістатті 1173 ЦК Українидоказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружногоадміністративного судувід 30.07.2018у справі№ 806/3150/18визнано протиправноювідмову Головногоуправління Держгеокадаструу Житомирськійобласті внаданні дозволуна виготовленняпроекту землеустроюдля передачів орендуземельної ділянкикадастровий №1820983500:05:000:1002,що розташованав Брусилівськомурайоні Житомирськоїобласті длясінокосіння (а.с.5-6).

Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 000 грн, позивач посилався на встановлення адміністративним судом протиправності дій відповідача та завдання йому такими діями моральних страждань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не довів факт заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку.

Доводи ОСОБА_1 про обґрунтованість його вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на наявність судового рішення про встановлену протиправність діяння та вину відповідача у порушенні його прав, є безпідставними, оскільки рішенням у адміністративній справі не встановлювалась безумовна доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди, а саме: факт заподіяння відповідачем позивачу моральних чи фізичних страждань, втрат у зв`язку з цим, немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним рішенням заподіювача, а також обґрунтованості розміру заподіяної шкоди.

У даній справі позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача, які виразилися у відмові у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, що розташована в Брусилівському районі Житомирської області для сінокосіння, для нього настали такі негативні наслідки, внаслідок яких він морально страждав і на відновлення свого психологічного та фізичного стану він вимушений був спрямовувати додаткові зусилля та нести додаткові витрати майнового характеру.

Тому, одна лише наявність судового рішення про визнання дій (бездіяльності) Управління протиправними не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди позивачеві, оскільки позивачем не доведено всіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме настання негативних наслідків у вигляді такої шкоди.

Подібні висновки містяться зокрема, в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі №243/5118/19 (провадження №61-213св20), від 12 квітня 2019 року в справі №686/10651/18 (провадження №61-305св19), від 25 листопада 2019 року в справі №686/22462/18 (провадження №17648св19), від 31 липня 2019 року в справі №686/22133/18 (провадження №10591св19), від 06 вересня 2021 року в справі №296/3139/20 (провадження №61-1086св21).

При цьому, звернення ОСОБА_1 до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом свідчить про реалізацію ним передбаченогоКАС Україниправа на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, і не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди у даній цивільній справі.

Отже, цим судовим рішенням були відновлені порушені права позивача на розгляд його клопотання у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких інших обставин, зокрема, щодо заподіяння шкоди позивачу, причинного зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача не встановлено.

Також, відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України» визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районногосуду м.Житомира від03грудня 2021року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді