Постанова

від 08.11.2022 по справі 904/3214/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року м. Харків Справа № 904/3214/18 (922/2714/20)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В., м. Київ, (вх.№912 Х/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" (вх. №934 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022, ухвалене суддею Лавренюк Т.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області 21.07.2022 о 16 год. 30 хв. (повне рішення складено 01.08.2022) у справі № 904/3214/18 (922/2714/20)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", м. Харків,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк", м. Київ,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", с. Старі Кодаки Дніпропетровської області Дніпровського району,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп", м. Дніпро,

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №904/3214/18 про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш".

У серпні 2020 року ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (перший відповідач) та ТОВ "Ві-Славія Груп" (другий відповідач), у якій просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 08.11.2016 нерухомого майна, а саме, майнових комплексів, що знаходяться за адресами: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, 19-б, 19-в та 19-г, укладені між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741; витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння другого відповідача, а також визнати за боржником право власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою від 20.10.2020 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності. Суд зазначив, що вказані договори підлягають визнанню недійсними, оскільки при їх вчиненні порушено вимоги щодо оплати покупцем коштів за придбане майно, тобто у "підозрілий" період, за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" зменшило свої активи, тим самим створивши умови неможливості виконання (повністю або частково) грошових зобов`язань перед кредиторами, що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх та є підставою для визнання правочину недійсним згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 42 КУзПБ (боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим). Судом було також встановлено, що у продавця та покупця учасниками та керівником є одні й ті ж особи, що в розумінні положень статті 1 КУзПБ є заінтересованими особами щодо боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", з огляду на це суд зазначив про наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними в силу приписів абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу (боржник уклав договір із заінтересованою особою).

Водночас, розглянувши заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" (т.14, а.с.77) про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсними договорів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 08.11.2016 сплила 08.11.2019. Щодо інших вимог господарський суд вказав, що жодна з підстав, передбачених положеннями статті 388 ЦК України, не може бути застосована до ТОВ "Ві-Славія Груп", оскільки майно не було загублено власником чи викрадено у нього, так як і не було порушено волевиявлення власника ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" щодо відчуження спірного майна; зважаючи на відмову у задоволенні заяви ліквідатора в частині вимог про визнання оспорюваних правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий суд зазначив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 392 ЦК України.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 08.02.2021 апеляційні скарги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" в особі ліквідатора Демчана О.І. та АТ "Сбербанк" задовольнив частково; ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 скасував в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741; в скасованій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741 задовольнив; визнав недійсними договори відповідно до зазначеного в постанові переліку; в іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №904/3214/18 залишив без змін.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування позовної давності на підставі заяви другого відповідача, який не є учасником оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти в межах спірних правовідносин про застосування позовної давності. Щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на це майно, апеляційний господарський суд зазначив, що апелянтами не наведено доводів на спростовування висновків суду першої інстанції щодо статусу другого відповідача як добросовісного набувача спірного майна за відплатним договором та щодо наявності обставин відчуження майна боржником поза його волею.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційні скарги ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана О.І., Акціонерного товариства "Сбербанк" (нова назва - Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк") задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 904/3214/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - скасовано, в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 не переглядалася судом касаційної інстанції, оскільки ТОВ "Ві-Славія Груп" (яке заявило відповідну вимогу в касаційній скарзі) в ході касаційного провадження подало заяву про відмову від касаційної скарги, і вказану заяву було задоволено ухвалою Верховного Суду від 02.11.2021.

Верховний Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається та судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувані договори укладено 08.11.2016, а з позовом про визнання їх недійсними ліквідатор звернувся у серпні 2020 року, разом з тим суди не досліджували обставин пропуску ліквідатором строку на звернення до суду на підставі статті 388 ЦК України з метою витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Ві-Славія Груп", з урахуванням зазначеного, Верховний Суд визнав частково обґрунтованими доводи скаржників про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції (в оскаржуваній частині) та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, приймаючи рішення про визнання оспорюваних правочинів недійсними, в порушення вимог частини третьої статті 42 КУзПБ суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є можливим повернення до складу ліквідаційної маси майна від кредитора, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі застосування наслідків у вигляді відшкодування першим відповідачем вартості майна грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочинів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.02.2022 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Демчана О.І. в частині вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

07.06.2022 на адресу суду від ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить суд прийняти дану заяву до розгляду, вважати вірними п.4 та п.5 в наступній редакції:

- витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21;

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" право власності на комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21. Дана заява мотивована змінами, що відбулися у складі майна, що є предметом позову у справі. Ухвалою суду від 08.06.2022 прийнято заяву про зміну предмету позову, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням відповідних змін.

08.06.2022 другий відповідач, ТОВ "Ві-Славія Груп", надав пояснення (т.15Д, а.с.87), в яких просив суд відмовити в позові про витребування майна з підстав спливу позовної давності, зазначаючи, що при витребуванні майна з чужого незаконного володіння в порядку ст.388 ЦК України строки позовної давності відліковуються з моменту укладення першого правочину, внаслідок якого майно вибуло з власності позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 відмовлено в позовних вимогах ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" про витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" комплексу будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21, та про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" права власності на відповідне нерухоме майно.

Суд першої інстанції зазначив, що майно, витребування якого є предметом заяви ліквідатора, вибуло на підставі правочинів (договорів купівлі-продажу від 08.11.2016), які визнано недійсними, оскільки боржник здійснив відчуження нерухомого майна (актив) безоплатно, зазначена обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника, а тому господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку статті 388 ЦК України. Разом з тим, розглянувши заяву другого відповідача, ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що початком перебігу позовної давності для юридичної або фізичної особи є днем, коли уповноважена особа на представництво її інтересів дізналась/могла довідатись про оспорюваний правочин, а не в залежності від подальшої зміни відповідної особи (призначення іншого арбітражного керуючого у справі про банкрутство), аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, при цьому, початок перебігу відповідного строку позовної давності для спірних правочинів повинен обраховуватися саме із дня їх укладення, отже, у даній справі початком перебігу строку позовної давності для пред`явлення відповідного позову до суду є 08.11.2016 (день укладення спірних правочинів) і такий строк сплив 08.11.2019. Суд першої інстанції вказав, що розпорядник майна, якого було призначено 02.10.2018, міг дізнатися про порушене право кредиторів з моменту його призначення, крім того, боржник, ТОВ "НВК Дніпроспецмаш", самостійно міг вжити заходів щодо повернення майна внаслідок не перерахування коштів за договорами купівлі-продажу, однак, жоден з арбітражних керуючих, які виконували обов`язки розпорядника майна (як і сам боржник), починаючи з 02.10.2018 не вживав заходів для визнання недійсним правочину, укладеного за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство; ліквідатор Демчан О.І. звернувся до суду з заявою про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння 19.08.2020 - тобто поза межами строку позовної давності; будь-яких доказів, які би свідчили про поважність обставин пропуску строку позовної давності суду подано не було.

Заперечення із посиланням на той факт, що у справі про банкрутство ліквідатор Демчан О.І. не приймав участь із самого початку, а був інший арбітражний керуючий, як і посилання на те, що позивач намагався звернутись із відповідним позовом раніше, однак обрав неправильний спосіб захисту, господарський суд не прийняв як докази, що можуть бути визнані судом як поважні обставини пропуску строку позовної давності та покладені в основу можливості позбавлення добросовісного набувача права власності та порушення принципу правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права.

Окрім того, на думку господарського суду, витребування майна у другого відповідача буде порушувати справедливий баланс інтересів учасників господарського обігу, оскільки другим відповідачем спірне майно було придбано у першого відповідача за кошти, в той час, як останній отримав відповідне майно від позивача безкоштовно, отже, саме перший відповідач повинен нести відповідні негативні наслідки визнання недійсними договорів, за якими було відчужено спірне майно. Щодо вимоги про визнання права власності в порядку ст. 392 ЦК України, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідна вимога є похідною від вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння, то немає правових підстав для її задоволення, оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові в частині витребування майна із чужого незаконного володіння.

Третя особа, АТ "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В., подала до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати вищевказане рішення господарського суду Харківської області від 21.07.2022 та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" задовольнити в повному обсязі, витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Дніпровський р., тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд №21, будинок 21; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" право власності на комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Дніпровський р., тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд №21, будинок 21; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп".

В обґрунтування скарги заявник наводить наступні аргументи: при попередньому розгляді справи визнано договори купівлі-продажу недійсними; під час такого розгляду так само виникало питання щодо строку позовної давності, суд апеляційної інстанції цей строк встановив/поновив та визнав договори купівлі-продажу недійсними. Отже, на думку апелянта, строк позовної давності щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за №2729, №2733, №2737, №2741, є таким, що визнаний своєчасним та/або поновлений на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, в інакшому разі суд би не міг задовольнити позовні вимоги та визнати такі договори недійсними, проте, під час нового розгляду, судом першої інстанції даний факт проігноровано; арбітражного керуючого Демчана О.І. призначено ліквідатором боржника постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі №904/3214/18, таким чином останній не мав можливості раніше звернутись до суду з відповідною заявою, крім того, як встановив суд під час першого розгляду даної справи, розпорядник майна Кошовський С.В. не мав на меті оскаржувати вказані правочини, апелянт зазначає, що вказаний факт бездіяльності, який підтверджується матеріалами справи, так само під час нового розгляду справи судом першої інстанції проігноровано; закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними, як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача, з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів, однак, суд не обмежений у захисті цивільного права за відсутності такого клопотання, що підтверджується системним аналізом ч. ч. 2-5 ст. 267 ЦК України; відповідна ініціатива про захист порушеного права може виходити і від інших учасників судового процесу, тому, на думку апелянта, суд повинен визнати поважними причини пропущення позовної давності щодо вимог, заявлених в межах даної справи, однак, в оскаржуваному рішенні судом не наведено будь-яких висновків щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків позовної давності, при цьому, відсутність клопотання позивача не позбавляє суд права визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право позивача. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції, проігноровано факт того, що у разі якщо договори купівлі-продажу визнано недійсним на підставі абзацу другого частини першої статті 20 Закону про банкрутство/ ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (боржник здійснив відчуження нерухомого майна (актив) безоплатно), дана обставина є свідченням того, що майно за такими договорами вибуло всупереч волі власника, а отже, у цій справі має бути застосовано статті 216 та 388 ЦК України; заявник скарги вважає, що укладення ТОВ "Ві-Славія Груп" договорів купівлі-продажу та купівля майна в особи (ТОВ "НВО "ДНІПРОСПЕЦМАШ"), яка в порушення умов, укладених з боржником (ТОВ "НВК "ДНІПРОСПЕЦМАШ") договорів не розрахувалась за таке майно перед боржником - не може вважатись добросовісним набуттям майна; про наявність таких обставин відповідач, ТОВ "Ві-Славія Груп", знав та міг знати; відповідно до пунктів 2.3 визнаних недійними договорів купівлі-продажу від 08.11.2016 покупець (ТОВ «НВО ДНІПОСПЕЦМАШ») зобов`язався сплатити обумовлені договорами кошти за нерухоме майно в безготівковій формі протягом одного календарного року з дня укладення договору на поточний рахунок продавця, отже, 08.11.2017 є останнім днем сплати обумовленої договорами вартості нерухомого майна боржнику, тому до 08.11.2017 право боржника не порушено, натомість його порушено лише 09.11.2017 саме з цієї дати у банкрута виникло право вимоги щодо витребування майна, а відтак, ліквідатор банкрута звернувся до суду в межах строку позовної давності, останнім днем якого є 08.11.2020; суд першої інстанції в порушення законодавства про банкрутство застосував позовну давність на підставі заяви ТОВ "Ві-Славія Груп", тобто особи, яка не є учасником оскаржуваного правочину. Апелянт також вважає, що оскільки ТОВ "Ві-Славія Груп" набуло у власність спірне майно лише 23.08.2017, то позовна давність, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, у ТОВ "Ві-Славія Груп" сплинула лише 23.08.2020, тоді як ліквідатором позовну заяву подано 12.08.2020. Заявник скарги вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення користувався більш застарілою судовою позицією та не звернув увагу на останні позиції Верховного Суду, на які посилався банк та ліквідатор.

ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" також подало до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: у випадку, якщо суд апеляційної інстанції прийде до висновку, що в даній справі мало місце пропущення строку позовної давності, визнати причини пропуску позовної давності поважними; рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 у справі №904/3214/18 скасувати; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині позовних вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю ВІ-СЛАВІЯ ГРУП (код ЄДРПОУ 41313645, м. Дніпро, пров. Універсальний, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А; код 32433631) комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Дніпровський р., тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд №21, будинок 21; визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш (61045, Харківська обл., м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А; код 32433631) право власності на комплекс будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою Дніпропетровська обл., Дніпровський р., тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд №21, будинок 21; судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" (52072, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-А, код 40828602) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" (код 41313645, 49000, м. Дніпро, пров. Універсальний, буд. 6).

У скарзі заявник наводить наступні доводи: спірне майно вибуло з володіння боржника поза його волею, тому ТОВ "Ві-Славія Груп" зобов`язане повернути його на користь ТОВ Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш; суд першої інстанції в ході нового розгляду справи не виконав вказівок Верховного Суду, а саме, не дослідив питання щодо можливості повернення майна до складу ліквідаційної маси боржника саме в порядку ч.3 ст.42 КУзПБ; суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин позовну давність, оскільки право на подання заяви про визнання недійсними відповідних правочинів виникло в арбітражного керуючого лише з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто з 02.10.2018, тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 02.10.2021, отже, при зверненні з заявою у серпні 2020 року ліквідатор не пропустив позовну давність; окрім того, до часу набуття ТОВ "Ві-Славія Груп" права власності на спірне нерухоме майно (23.06.2017 та 24.06.2017) пред`явлення позову до вказаного товариства було б як законодавчо, так і технічно неможливим, також з 12.03.2020 в Україні запроваджено карантин, на строк дії якого, у відповідності до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, продовжуються строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу. Із посиланням на ч.2, 3 ст.264 ЦК України апелянт стверджує, що внаслідок первісного подання у листопаді 2019 року ТОВ Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш до суду заяви про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" строк позовної давності перервався і розпочався спочатку. Заявник скарги також зазначає, що місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні пред`явленої в порядку ст.392 ЦК України позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно з посиланням на те, що вона є похідною від вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, в задоволенні якої судом відмовлено, разом з тим, судом не враховано, що визначені ст.386 та 392 ЦК України конструкції хоча і пов`язані підставами пред`явлення позову, є самостійними способами захисту, задоволення яких можливо в залежності від контексту та від факту підтвердження незаконності вибуття права власності від позивача, яке в даному випадку відбулось на підставі укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" договорів, що були визнані недійсними в межах розгляду даної справи. Апелянт вважає необґрунтованими посилання місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, оскільки у вказаній справі суб`єктом звернення за захистом порушеного права був банкрут в особі ліквідатора (як керівника), а в даній справі таким суб`єктом звернення за захистом прав як банкрута, так і кредиторів, є арбітражний керуючий, що визначено нормами ст.42 КУзПБ. Також апелянт зазначає, що в даному випадку (якщо суд дійде висновку, що позовну давність пропущено) наявні підстави для визнання причин пропуску позовної давності поважними, а саме: колишні учасники та керівники боржника вчинили дії, спрямовані на виведення активів з метою ухилення від погашення заборгованості перед кредиторами, та не вчиняли дій задля повернення відчуженого майна чи отримання коштів, обумовлених спірними договорами купівлі-продажу, також, у листопаді 2019 року боржником було подано заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп", однак ним було обрано неправильний спосіб захисту, оскільки не заявлено вимоги про визнання спірних правочинів недійсними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №904/3214/18 (922/2714/20) в повному обсязі, встановлено учасникам справи строк до 21.09.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "01" листопада 2022 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В, повідомлено учасників справи, що скаргу призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", на "01" листопада 2022 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132, встановити учасникам справи строк до 27.10.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.

23.09.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли 8 томів справи №904/3214/18 (922/2714/20).

05.10.2022 до суду надійшов відзив на апеляційні скарги від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражного керуючого Демчана О.І., в якому вказаний учасник справи зазначає наступне: пунктами 2.3 договорів купівлі-продажу від 08.11.2016, визначено, що покупець (перший відповідач) зобов`язався сплатити обумовлені договорами кошти за нерухоме майно протягом одного календарного року з дня укладення договору, тобто дату, коли боржник дізнався про порушення своїх прав, слід відраховувати з дати, коли можна констатувати факт безоплатного відчуження спірного майна, а саме, з 08.11.2017, тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 08.11.2020, отже позов подано 19.08.2020 в межах вказаного строку; суд першої інстанції не навів жодних мотивів визнання необґрунтованими доводів ліквідатора для визнання причин пропуску позовної давності поважними, з огляду, зокрема, на ті обставини, що провадження в даній справі про банкрутство відкрито 02.10.2018, тому позовна давність, на думку ліквідатора, не може відраховуватися від дати вчинення правочину 08.11.2016; ліквідатором банкрута протягом одного місяця з дати відкриття ліквідаційної процедури було подано позовну заяву про визнання недійсними правочинів боржника, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нього, а також відкликано раніше подані заяви розпорядника майна та боржника (оскільки, на думку ліквідатора, ними було обрано невірний спосіб захисту), в обґрунтування доводів щодо поважності причин пропуску позовної давності ліквідатор посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №908/6183/15. Також ліквідатор посилається на правову позицію Східного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 28.09.2021 у справі №922/3149/18 і зазначає, що оскільки договори з відчуження спірного майна визнано недійсними постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у даній справі, то кінцевою датою трирічного строку для заявлення віндикації є 08.02.2024; щодо втручання у право власності добросовісного набувача, ТОВ "Ві-Славія Груп", ліквідатор вважає, що задоволення заяви про витребування майна у вказаного товариства не призведе до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.41 Конституції України щодо недопустимості втручання держави у мирне володіння майном, оскільки майно повертається у ліквідаційну масу боржника з метою задоволення вимог кредиторів, в тому числі, для реалізації ст.43 Конституції України. Із посиланням на викладене вище, ліквідатор ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражний керуючий Демчан О.І. зазначає про підтримання вимог апелянтів, просить суд задовольнити апеляційні скарги в повному обсязі.

05.10.2022 до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп", адвоката Дорошенко О.М., про участь у вищевказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 07.10.2022.

06.10.2022 до суду надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у вищевказаному судовому засіданні, а також в усіх інших засіданнях у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 07.10.2022.

12.10.2022, тобто в межах установленого судом строку, ТОВ "Ві-Славія Груп" надало відзив на апеляційні скарги, в якому зазначає, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). А тому до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності; для юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", як сторони недійсних правочинів, днем початку перебігу позовної давності слід вважати день укладання договорів, тобто день, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином; арбітражний керуючий був наділений господарською процесуальною правоздатністю для самостійного звернення з позовом, однак, жоден з арбітражних керуючих - розпорядників майна з 02.10.2018 року, не звернулися з позовом про визнання недійсним правочину, укладеного за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство; до звернення ліквідатора Демчана О.І. розпорядник майна-арбітражний керуючий Кошовський С.В. звертався з позовом про розірвання договорів купівлі-продажу та застосування правових наслідків розірвання договорів в порядку статті 653 Цивільного кодексу України, а не в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, тобто, розпорядник майна ініціював судовий спір з інших підстав та з іншим предметом, що не перервало або не зупинило плин строку позовної давності; відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі 914/3244/16 (провадження 12-128гс19), Верховний Суд відступив від висновків, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковувався з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу (п. 7.25 відповідної постанови); Верховний Суд відзначив, що закон не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб (п. 7.21 Постанови), отже, строк позовної давності за вимогами про витребування майна у добросовісного володільця майна, починає відлік з моменту вибуття майна з володіння власника, тобто з моменту укладення спірних правочинів. ТОВ "Ві-Славія Груп" просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

18.10.2022 до суду надійшла заява представника Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк", адвоката Крячковської І.М., в якій заявник просить забезпечити проведення судового засідання у справі №904/3214/18 (922/2714/20), призначеного на 01 листопада 2022 р. на 11:30 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису із застосуванням програмного забезпечення "EаsyCon". Вказану заяву було задоволено ухвалою суду від 19.10.2022.

27.10.2022 судом отримано клопотання АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (ініціюючого кредитора у справі №904/3214/18 про банкрутство ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", в якій заявник просить здійснювати розгляд апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" на рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 у справі №904/3214/18 (922/2714/20), призначений на 01.11.2022 об 11:30 год. без участі представника АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця".

01.11.2022 до суду надійшла заява представника апелянта, ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", про розгляд справи № 904/3214/18 (922/2714/20) в судовому засіданні без участі ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" та без участі представника ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш".

Присутні в судовому засіданні 01.11.2022 (в режимі відеоконференції) представники АТ "Міжнародний резервний банк", ТОВ "Ві-Славія Груп", а також ліквідатор ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражний керуючий Демчан О.І. підтримали викладену ними письмово правову позицію. Арбітражний керуючий Демчан О.І. також наголосив на тому, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, в судовому засіданні 21.07.2022 (в якому брав участь у режимі відеоконференції), він звертався до суду з усним клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Із посиланням на вказані обставини арбітражний керуючий Демчан О.І. просив суд апеляційної інстанції дослідити відеозапис судового засідання від 21.07.2022.

З огляду на викладене вище, ухвалою від 01.11.2022 в судовому засіданні було оголошено перерву до 08.11.2022 о 13:00 год., також задоволено клопотання представників АТ "Міжнародний резервний банк", ТОВ "Ві-Славія Груп" та ліквідатора ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражного керуючого Демчана О.І. про участь у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів.

04.11.2022 представник апелянта, ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", адвокат Овсій Д.Ю. звернувся із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів, яку було задоволено ухвалою суду від 07.11.2022.

07.11.2022 до суду надійшли пояснення ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражного керуючого Демчана О.І. стосовно позовної давності. Відповідно до вказаних пояснень, у проміжку часу 05 хв. 05 с. 7 хв.20 с. запису судового засідання 21.07.2022 позивач зазначає про поважність причин пропуску строків давності, звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи є заперечення від 12.01.2021, де детально вказано про поважність причин пропуску строків давності поважними, якщо суд дійде висновку, що їх пропущено. Ліквідатор також посилається на практику Верховного Суду, зокрема, на постанову від 14.09.2022 у справі №Б8/180-11 (911/1704/21), в якій суд касаційної інстанції зазначив, що, вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права; з огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

08.11.2022, перед початком судового засідання, представник ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", адвокат Овсій Д.Ю., на відеозв`язок не вийшов, у телефонному режимі повідомив про те, що не встигає взяти участь у судовому засіданні і що правову позицію ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" викладено в наявних у справі документах, зокрема, в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 08.11.2022, в якому в режимі відеоконференції взяли участь представники АТ "Міжнародний резервний банк", ТОВ "Ві-Славія Груп", а також ліквідатор ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражний керуючий Демчан О.І., було відтворено відеозапис судового засідання 21.07.2022, в якому було ухвалено оскаржуване рішення господарського суду. Як встановлено за результатами перегляду вказаного запису, арбітражний керуючий Демчан О.І. просив суд першої інстанції визнати причини пропуску позовної давності поважними, посилаючись на те, що арбітражний керуючий є спеціальним суб`єктом звернення до суду, який подав позовну заяву через місяць після того, як його було призначено ліквідатором боржника, а також вказуючи, що подані раніше від імені боржника іншими особами заяви були відкликані ним з причин обрання заявниками неефективного способу захисту. Окрім того, на запитання суду про правову позицію ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" стосовно позовної давності арбітражний керуючий Демчан О.І. відповів, що не вважає позовну давність пропущеною, однак у випадку якщо суд дійде висновку про її пропуск, просить визнати причини пропуску поважними. Звернення представника позивача з відповідною усною заявою та її зміст відображено місцевим господарським судом в описовій частині оскаржуваного рішення (т.15Д, а.с.205).

Присутні в судовому засіданні 08.11.2022 (в режимі відеоконференції) учасники справи підтримали викладену ними письмово правову позицію. Представник АТ "Міжнародний резервний банк" зазначив про підтримання вимог апеляційної скарги, поданої вказаним товариством, а також про підтримання вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" в тій частині, де вони збігаються з відповідними вимогами та доводами скарги АТ "Міжнародний резервний банк". Арбітражний керуючий Демчан О.І. просив задовольнити апеляційні скарги вищевказаних учасників справи, представник ТОВ "Ві-Славія Груп" проти їх задоволення заперечував, зокрема, вказуючи, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні надав належну правову оцінку обставинам щодо пропуску позовної давності.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також досліджено вищевказаний фрагмент відеозапису судового засідання 21.07.2022, в якому ліквідатор ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до суду першої інстанції з усним клопотанням про визнання причин пропуску позовної давності поважними.

Присутні в судовому засіданні учасники справи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) представників учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

08.11.2016 між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме, майнових комплексів, що знаходяться за адресами: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, 19-б, 19-в та 19-г, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, №2741 (т.13, а.с. 31 46).

В подальшому, як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується учасниками справи, право власності на спірне нерухоме майно набуло ТОВ "Ві-Славія Груп" за відплатними договорами від 23.06.2017 та від 24.06.2017 за реєстраційними номерами 884, 893, 883, 892, 891, 882, 881, 890. Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, станом на момент розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції право власності на вищевказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Ві-Славія Груп".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2018 відкрито провадження у справі №904/3214/18 про банкрутство ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Гришина М.А. Ухвалою від 15.11.2018 звільнено арбітражного керуючого Гришина М.А. від виконання обов`язків розпорядника майна ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", призначено розпорядником майна ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" арбітражного керуючого Кошовського С.В.

В ході розгляду справи про банкрутство господарським судом було визнано кредитором у даній справі АТ "Сбербанк" (нинішня назва - АТ "Міжнародний резервний банк"), яке є третьою особою в даній справі № 904/3214/18 (922/2714/20).

У листопаді 2019 року від розпорядника майна Кошовського С.В. до господарського суду надійшла заява про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, посвідчених приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л. за реєстровими записами № 2729, 2733, 2737, 2741, а також від представника боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" Овсія Д.Ю. надійшла заява, в якій зазначений учасник справи просив суд: 1) витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" (код 41313645) на користь ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (код 32433631) нерухоме майно: комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, буд. 19-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 296977512214), 19-б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297020312214), 19-в (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297055412214), 19-г (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297090112214); 2) визнати за ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" право власності на нерухоме майно.

Постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 ТОВ "Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Кошовського С.В. та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І.

14.08.2020 арбітражний керуючий Демчан О.І. направив до господарського суду заяву про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, яка мотивована тим, що розпорядник майна згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства не наділений повноваженнями на розірвання правочинів боржника, вчинені до порушення провадження у справі про банкрутство. Ухвалою господарського суду від 18.08.2020 вказану заяву арбітражного керуючого Демчана О.І. задоволено, заяву про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, подану розпорядником майна Кошовським С.В., залишено без розгляду.

Також арбітражний керуючий Демчан О.І. подав до суду першої інстанції заяву про залишення без розгляду заяви представника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" Овсія Д.Ю. про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння та визнання права власності, яка мотивована тим, що після визнання ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" банкрутом та призначення судом ліквідатора, ліквідатором було скасовані всі довіреності на представників банкрута, видані до 30.07.2020, в тому числі, і довіреність, на підставі якої діяв Овсій Д.Ю. Ухвалою господарського суду від 24.09.2020 вказану заяву арбітражного керуючого Демчана О.І. задоволено, заяву про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння та визнання права власності, подану представником Овсієм Д.Ю. за вх. № 27315 від 12.11.2019 - залишено без розгляду.

19.08.2020 ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" (перший відповідач) та ТОВ "Ві-Славія Груп" (другий відповідач), у якій просив суд визнати недійсними договори купівлі-продажу від 08.11.2016 нерухомого майна, а саме, майнових комплексів, що знаходяться за адресами: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, 19-б, 19-в та 19-г, укладені між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, №2741; витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння другого відповідача, а також визнати за боржником право власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою від 20.10.2020 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності.

Постановою від 08.02.2021 Східний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016; в скасованій частині прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 задовольнив та визнав недійсними договори відповідно до зазначеного в постанові переліку; в іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі № 904/3214/18 залишив без змін.

У вказаній постанові Східний апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції помилково поширив дію заяви другого відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених позовних вимог про визнання недійсними правочинів, учасником яких та відповідачем за якими він не був, а отже і учасником спору в цій частині вимог також не є. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки вимогами та доводами апеляційних скарг в межах даного апеляційного провадження не оспорюються встановлені судом першої інстанції обставини, з якими діюче законодавство, зокрема, вимоги ст.42 КУзПБ пов`язує підстави до визнання оспорюваних правочинів недійсними, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав до визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених 08.11.2016 між боржником та першим відповідачем на підставі абз. 3 ч. 1 ст.42 КУзПБ, оскільки боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, а також на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу, оскільки боржник уклав договір із заінтересованою особою. Як було встановлено вище, суд першої інстанції відмовив у визнанні правочинів недійсними з підстав пропуску позовної давності, а суд апеляційної інстанції задовольнив відповідну позовну вимогу, не погодившись із застосуванням позовної давності за заявою другого відповідача, який не є учасником оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти в межах спірних правовідносин про застосування позовної давності.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі № 904/3214/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно - скасовано, в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. В частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 не переглядалася судом касаційної інстанції, оскільки ТОВ "Ві-Славія Груп" (яке заявило відповідну вимогу в касаційній скарзі) в ході касаційного провадження подало заяву про відмову від касаційної скарги, і вказану заяву було задоволено ухвалою Верховного Суду від 02.11.2021.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 відмовлено в позовних вимогах ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" про витребування із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві-Славія Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" комплексу будівель та споруд за реєстраційним номером 2572202012020, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, тг Новоолександрівська, Комплекс будівель і споруд № 21, буд. 21, та про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" права власності на відповідне нерухоме майно з наведених вище підстав.

Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено вище, заява, з якою ліквідатор ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" Демчан О.І. звернувся до господарського суду, містила декілька вимог: про визнання правочинів недійсними, про витребування нерухомого майна, відчуженого за вказаними правочинами, з чужого незаконного володіння, та про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "НВК "Дніпроспецмаш" права власності на відповідне майно.

За результатами першого розгляду вказаної заяви спірні правочини (договори купівлі-продажу від 08.11.2016 нерухомого майна, а саме, майнових комплексів, що знаходяться за адресами: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Старі Кодаки, вул. Аеропорт, 19-а, 19-б, 19-в та 19-г, укладені між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш", посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Юрченко Л.Л., запис в реєстрі № 2729, № 2733, № 2737, № 2741) було визнано недійсними зі спеціальних підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, а саме, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 42 КУзПБ (боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим) та абз. 3 ч. 2 ст. 42 Кодексу (боржник уклав договір із заінтересованою особою).

В частині вимог про визнання правочинів недійсними та про витребування нерухомого майна, відчуженого за вказаними правочинами Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначивши у постанові від 14.12.2021, що суди не досліджували обставин пропуску ліквідатором строку на звернення до суду на підставі статті 388 ЦК України з метою витребування спірного нерухомого майна від ТОВ "Ві-Славія Груп", також, в порушення вимог частини третьої статті 42 КУзПБ суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є можливим повернення до складу ліквідаційної маси майна від кредитора, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі застосування наслідків у вигляді відшкодування першим відповідачем вартості майна грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За приписами ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 зазначив, що визнання правочину, вчиненого боржником, недійсним зумовлює необхідність переходу до розгляду інших вимог позивача щодо витребування майна та визнання права власності на нього, які в контексті цього судового спору є похідними вимогами. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник з дотриманням вимог статей 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 906/655/18, від 19.06.2019 у справі № 756/13683/16-ц, від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16). Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, та з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Аналогічний висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18(910/4866/21) та в пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц). Незаконним володільцем може бути і добросовісний, і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Слід зазначити, що від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише в передбачених законом випадках, а саме, відповідно до статті 388 ЦК України. Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. При цьому, системний аналіз положень статті 388 ЦК України та статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що встановлення законодавцем у статті 42 КУзПБ спеціальних наслідків визнання правочинів недійсними не виключає можливості захисту прав і законних інтересів особи в межах справи про банкрутство, у спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, зокрема, у справі, що розглядається, шляхом віндикації в порядку статті 388 ЦК України. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем поряд із віндикаційною вимогою (стаття 388 ЦК України) також заявлено вимогу про визнання права власності на спірні об`єкти нерухомості (стаття 392 цього Кодексу). Положеннями статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (такий висновок про застосування норм права викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13). Віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача. При цьому захист від віндикаційного позову може як не ґрунтуватися на невизнанні чи оспорюванні відповідачем права власності позивача, так і ґрунтуватися на такому невизнанні чи оспорюванні. В останньому випадку об`єднання в одному позові вимог про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння не можна виключати. Однак у всякому випадку такі вимоги повинні бути пов`язані між собою підставою виникнення, предметом (стосуватися одного й того ж самого майна) тощо. Аналогічну позицію щодо можливості об`єднання зазначених позовних вимог викладено в постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №922/1359/19, від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21).

Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 21.07.2022, ТОВ "Ві-Славія Груп" набуло право власності на спірне нерухоме майно за відплатними договорами, вказане товариство є кінцевим набувачем і власником нерухомого майна, відчуженого за договорами купівлі-продажу від 08.11.2016, що станом на час нового розгляду справи, за результатами якого прийнято оскаржуване рішення від 21.07.2022, визнані судом недійсними.

АТ "Міжнародний резервний банк" в апеляційній скарзі зазначає, що укладення ТОВ "Ві-Славія Груп" договорів купівлі-продажу та купівля майна в особи (ТОВ "НВО "ДНІПРОСПЕЦМАШ"), яка в порушення умов, укладених з боржником (ТОВ "НВК "ДНІПРОСПЕЦМАШ") договорів не розрахувалась за таке майно перед боржником - не може вважатись добросовісним набуттям майна; про наявність таких обставин відповідач, ТОВ "Ві-Славія Груп", знав та міг знати. Однак, на думку колегії суддів, відповідне твердження ґрунтується на припущеннях, оскільки апелянтом не мотивовано, яким чином ТОВ "Ві-Славія Груп" могло дізнатися про вищенаведені обставини щодо сплати попереднім покупцем коштів за спірне майно.

За змістом частини першої статті 388 ЦК України добросовісним має вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має право його відчужувати, а недобросовісним володільцем є та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

Оскільки ні позивачем, ні іншими учасниками справи не доведено суду факт недобросовісності другого відповідача як останнього набувача спірного майна і в матеріалах справи відповідні докази також відсутні, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що при вирішенні даного спору слід виходити із презумпції добросовісності ТОВ "Ві-Славія Груп".

Водночас колегія суддів зазначає, що в даному випадку, з огляду на встановлені місцевим господарським судом обставини відчуження спірного майна на підставі правочину, який визнано недійсним, тобто всупереч волі власника майна, відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів наявні правові підстави для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння незалежно від того, чи доведено факт добросовісності останнього набувача майна, оскільки вищенаведені обставини є безумовною підставою для витребування майна навіть у добросовісного набувача.

Отже, місцевий господарський суд правомірно, із посиланням на норми чинного законодавства та практику їх застосування Верховним Судом, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння в порядку статті 388 ЦК України, оскільки майно за договорами від 08.11.2016 вибуло всупереч волі власника.

В ході апеляційного провадження заявники скарг, а також ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Демчан О.І., неодноразово наголошували на тому, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею. Проте вказаними учасниками справи не надано пояснень, в чому полягає суть їх заперечень проти оскаржуваного рішення в цій частині, оскільки, як уже зазначалося, місцевий господарський суд встановив обставини щодо вибуття спірного майна з володіння боржника всупереч волі останнього та надав їм належну правову оцінку.

Заявники апеляційних скарг, а також ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Демчан О.І., не згодні з викладеним у заяві про застосування позовної давності твердженням ТОВ "Ві-Славія Груп" про те, що при витребуванні майна з чужого незаконного володіння в порядку ст.388 ЦК України строки позовної давності відліковуються з моменту укладення першого правочину, внаслідок якого майно вибуло з власності позивача, в даному випадку з моменту укладення договорів від 08.11.2016, з чим погодився місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні.

Так, АТ "Міжнародний резервний банк" стверджує, що при попередньому розгляді справи суд апеляційної інстанції встановив/поновив строк позовної давності та визнав договори купівлі-продажу недійсними, отже, на думку апелянта, строк позовної давності щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за №2729, №2733, №2737, №2741, є таким, що визнаний своєчасним та/або поновлений на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, в інакшому разі суд би не міг задовольнити позовні вимоги та визнати такі договори недійсними, проте, під час нового розгляду, судом першої інстанції даний факт проігноровано.

Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 (в частині, не скасованій постановою Верховного Суду від 14.12.2021 у даній справі), строк позовної давності щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016, зареєстрованих в реєстрі за №2729, №2733, №2737, №2741 судом не поновлювався (як стверджує АТ "Міжнародний резервний банк"). Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про визнання недійсними договорів на підставі заяви другого відповідача, який не є учасником оскаржуваних правочинів, тому не має права заявляти в межах спірних правовідносин про застосування позовної давності. Отже, при розгляді позовної вимоги про визнання недійсними вищевказаних правочинів від 08.11.2016 судом апеляційної інстанції позовна давність взагалі не застосовувалася.

Натомість, у даному провадженні, зокрема, щодо вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно прийняв до розгляду заяву ТОВ "Ві-Славія Груп" про застосування позовної давності, оскільки вимога про витребування цього майна в порядку ст.388 ЦК України стосується прав та інтересів зазначеного товариства як володільця спірного майна (про що зазначив Верховний Суд у постанові від 14.12.2021).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). До позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки. Така правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та відображена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16.

Відповідно до ч.1 ст.261 ГПК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Апелянти стверджують, що до часу набуття ТОВ "Ві-Славія Груп" права власності на спірне нерухоме майно (23.06.2017 та 24.06.2017) пред`явлення позову до вказаного товариства було б як законодавчо, так і технічно неможливим.

Стосовно вказаних доводів колегія суддів враховує, що правову позицію у справах щодо витребування майна з чужого незаконного володіння стосовно початку перебігу та застосування строків позовної давності викладено у постанові від 26.11.2019 справі №914/3224/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №711/802/17 та від 06.06.2018 у справі №520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду також зазначила у вказаній постанові, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Тому Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що перебіг позовної давності починається від дня, коли позивачу стало відомо про рішення суду щодо спірної ділянки в іншій справі.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 10/Б-743 також зазначено, що початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно

З огляду на викладене, враховуючи усталену правову позицію щодо початку перебігу строку позовної давності за вимогами ліквідатора в інтересах боржника, такий строк слід обраховувати з моменту як боржник, особи уповноважені діяти від його імені (зокрема, ліквідатор) довідався про порушення своїх прав (протиправного відчуження майна). Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №10/2180.

Ліквідатор боржника, арбітражний керуючий Демчан О.І., посилається на правову позицію Східного апеляційного господарського суду, викладену в постанові від 28.09.2021 у справі №922/3149/18, і зазначає, що оскільки договори з відчуження спірного майна визнано недійсними постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у даній справі, то кінцевою датою трирічного строку для заявлення віндикації є 08.02.2024.

Щодо вказаного твердження, колегія суддів зазначає, що відповідний висновок дійсно міститься в постанові Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №922/3149/18, в якій судом було розглянуто вимоги, зокрема, про визнання договору недійсним та про витребування майна з чужого незаконного володіння, і зазначено, що позовна давність щодо вимог про витребування майна починається саме з моменту визнання недійсним договору.

Проте, як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вищевказану постанову скасовано постановою Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/3149/18 (при цьому Верховний Суд, не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції про визнання договору недійсним, не досліджував питання щодо початку перебігу позовної давності для вимоги про витребування майна). Окрім того, враховуючи, що в даній справі № 904/3214/18 (922/2714/20) сторонами є не ті ж самі особи, що у справі №922/3149/18, обставини, встановлені в цій справі, не можуть бути визнані преюдиційними у розумінні ч.4 ст.75 ГПК України, так само як і висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування певних норм права при розгляді однієї справи не є обов`язковими для цього ж суду при розгляді інших справ.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 27.01.2022 у справі №902/1156/15(902/170/21), від 26.05.2022 у cправі №5013/458/11 (912/596/21), в яких суд касаційної інстанції зазначив, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями; закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи, тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" в апеляційній скарзі стверджує, що право на подання заяви про визнання недійсними відповідних правочинів виникло в арбітражного керуючого лише з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, тобто з 02.10.2018, тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 02.10.2021. Відповідні аргументи наводить у відзиві на апеляційні скарги і арбітражний керуючий Демчан О.І. Як вказує АТ "Міжнародний резервний банк", арбітражного керуючого Демчана О.І. призначено ліквідатором боржника постановою господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі №904/3214/18, таким чином останній раніше не мав можливості раніше звернутись до суду з відповідною заявою.

Стосовно наведених аргументів, колегія суддів зазначає, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності; у разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, висновки якої правомірно враховані місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, в постанові від 30.06.2022 у справі №922/2960/17 тощо. Тому твердження ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" в апеляційній скарзі про необґрунтованість посилання місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012 (з тих підстав, що у вказаній справі суб`єктом звернення за захистом порушеного права був банкрут в особі ліквідатора (як керівника), а в даній справі таким суб`єктом звернення за захистом прав як банкрута, так і кредиторів, є арбітражний керуючий, що визначено нормами ст.42 КУзПБ) суд апеляційної інстанції не визнає переконливими.

Апелянти та арбітражний керуючий Демчан О.І. зазначають, що пунктами 2.3 договорів купівлі-продажу від 08.11.2016, визначено, що покупець (перший відповідач) зобов`язався сплатити обумовлені договорами кошти за нерухоме майно протягом одного календарного року з дня укладення договору, тобто, на його думку, дату, коли боржник дізнався про порушення своїх прав, слід відраховувати з дати, коли можна констатувати факт безоплатного відчуження спірного майна, а саме, з 08.11.2017, тому останнім днем трирічного строку позовної давності є 08.11.2020, отже позов подано 19.08.2020 в межах вказаного строку.

Разом з тим, як було встановлено вище, договори купівлі-продажу від 08.11.2016 були визнані недійсними в судовому порядку також і з тих підстав, що боржник уклав договір із заінтересованою особою (абз. 3 ч. 2 ст. 42 КУзПБ), тобто відповідне порушення мало місце саме в момент укладення вказаних правочинів.

Також, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.05.2022 у cправі №5013/458/11 (912/596/21), початок перебігу позовної давності за віндикаційним позовом належить обчислювати від дня вибуття спірного майна з володіння власника. А саме, у вказаній справі про банкрутство, в якій ліквідатором було заявлено позов про витребування з чужого незаконного володіння майна боржника, що вибуло за недійсним правочином, Верховний Суд наголосив, що ані Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ані чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність, отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі №910/8137/19(910/13186/20), від 30.04.2020 у справі №5023/5847/11), а тому Верховний Суд погодився із доводами скаржників у касаційних скаргах про те, що початок перебігу строку позовної давності у цьому випадку належить обчислювати саме від дня вибуття спірного майна з володіння власника - боржника за результатами проведеного аукціону.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ні апелянти, ні арбітражний керуючий Демчан О.І. не навели в ході розгляду даної справи аргументів, які б спростовували висновок місцевого господарського суду про застосування до вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння позовної давності, про яку було заявлено другим відповідачем, а також про те, що на момент звернення арбітражного керуючого Демчана О.І. до господарського суду з позовом від 19.08.2020 позовну давність (відлік якої слід починати з дати вибуття спірного майна з власності боржника згідно з договорами купівлі-продажу від 08.11.2016) було пропущено.

Апелянти стверджували, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення користувався більш застарілою судовою позицією та не звернув увагу на останні позиції Верховного Суду, на які посилався банк та ліквідатор. Разом з тим ними не наведено в ході апеляційного провадження посилань на правову позицію Верховного Суду, зокрема, щодо застосування позовної давності при витребуванні майна у справах про банкрутство, з якою б не узгоджувалися висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

Оскільки, як правильно встановлено місцевим господарським судом, початком перебігу позовної давності для пред`явлення відповідного позову до суду є 08.11.2016 (день укладення спірних правочинів) і такий строк сплив 08.11.2019, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" на продовження строків, визначених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України на строк дії карантину оскільки, як зазначає сам заявник, карантин в Україні запроваджено з 12.03.2020. Тобто, на вказану дату позовна давність у даній справі спливла.

В ході апеляційного провадження позивач, третя особа та перший відповідач наполягали на тому, що місцевий господарський суд повинен був визнати поважними причини пропуску позовної давності, на які посилався арбітражний керуючий Демчан О.І. в наданих суду усних поясненнях, а також з власної ініціативи надати оцінку обставинам щодо причин пропуску позовної давності та визнати їх поважними.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).

Саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (відповідне узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17, у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №922/2718/20 тощо).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07.07.2022 у справі №910/10458/19, вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності має місце у разі, якщо (1) позивач визнає обставину пропуску строку позовної давності, (2) наводить причини, які перешкоджали зверненню з позовом у межах такого строку та (3) просить суд визнати їх поважними з метою отримання судового захисту порушеного права.

Проте, як було встановлено вище, позивачем як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного провадження фактично було заявлено альтернативні вимоги та заперечення: не визнаючи обставин пропуску позовної давності, арбітражний керуючий Демчан О.І. водночас зазначав про поважність причин її пропуску.

В обґрунтування поважності таких причин позивач, третя особа та перший відповідач зазначали в ході апеляційного провадження, що внаслідок первісного подання у листопаді 2019 року ТОВ Науково-виробничий комплекс Дніпроспецмаш до суду заяви про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" строк позовної давності перервався і розпочався спочатку.

Як було встановлено вище, від представника боржника ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" Овсія Д.Ю. в листопаді 2019 року до господарського суду надійшла заява про витребування майна з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" та визнання за боржником права власності на це майно, однак ухвалою господарського суду від 24.09.2020, за заявою арбітражного керуючого Демчана О.І., заяву про витребування майна боржника з чужого незаконного володіння та визнання права власності, подану представником Овсієм Д.Ю. за вх. № 27315 від 12.11.2019 - залишено без розгляду.

В обґрунтування доводів щодо наявності переривання позовної давності арбітражний керуючий Демчан О.І. посилається на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №908/6183/15, в якій суд касаційної інстанції вказав, що помилкове подання позову попереднім ліквідатором банкрута є діями, які можна вважати такими, що роблять своєчасне пред`явлення позову боржником у справі про банкрутства утрудненим.

Разом з тим, у пункті 106 постанови від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 Верховним Судом зазначено про відступ Великої Палати Верховного Суду від правового висновку щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 639/9642/14-ц і від 12.03.2020 у справі № 713/1548/18. Про відсутність переривання перебігу позовної давності за відповідних обставин зазначено також і в постанові Верховного Суду від 02.09.2021 у справі №910/17768/19.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені скаржниками обставини (подання представником боржника у 2019 році заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та подальше залишення її без розгляду судом за клопотанням арбітражного керуючого) не свідчать про переривання позовної давності.

Також, на думку колегії суддів, із вказаних обставин (на які посилалися апелянти та арбітражний керуючий Демчан О.І.) не вбачається наявності поважних причин пропущення позовної давності, оскільки, як було встановлено вище, у листопаді 2019 року особи, уповноважені діяти від імені боржника (розпорядник майна Кошовський С.В. та представник боржника Овсій Д.Ю.) зверталися до суду із заявами про розірвання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 08.11.2016 та про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Ві-Славія Груп" майна, відчуженого за вказаними договорами. З урахуванням часу, необхідного на підготовку цих заяв, колегія суддів вважає, що принаймні станом на листопад 2019 року (тобто в межах трирічного строку після укладення договорів від 08.11.2016) представникам боржника було відомо як про факт порушення прав ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", чиє майно було відчужено внаслідок укладення вказаних правочинів, так і про особу (ТОВ "Ві-Славія Груп"), в якої це майно перебуває станом на вказаний час.

Отже, подальше відкликання цих заяв іншим представником ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш", арбітражним керуючим Демчаном О.І., який вважав неефективним обраний заявниками спосіб захисту та у серпні 2020 року (тобто після закінчення позовної давності) подав позовну заяву з іншими вимогами, на думку колегії суддів, не є об`єктивно непереборними обставинами, що перешкоджали своєчасному поданню позовної заяви.

Із матеріалів справи також не вбачається, що дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Кошовського С.В. було визнано в судовому порядку протиправними, тому посилання Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в апеляційній скарзі на те, що розпорядник майна Кошовський С.В. не мав на меті оскаржувати вказані правочини та допустив бездіяльність, що відображено в протоколі зборів кредиторів колегія суддів не вважає переконливими аргументами, які б спростовували висновки місцевого господарського суду про відсутність об`єктивних перешкод для звернення з позовом без пропущення позовної давності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом, з урахуванням всіх обставин даної справи, норм чинного законодавства та практики їх застосування Верховним Судом, у відповідності до вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у даній справі, зроблено висновок про відмову в задоволенні позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України з підстав пропуску позовної давності при зверненні з такою вимогою та відсутності поважних причин такого пропуску.

ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні пред`явленої в порядку ст.392 ЦК України позовної вимоги про визнання права власності на спірне майно з посиланням на те, що вона є похідною від вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, в задоволенні якої судом відмовлено, разом з тим, судом не враховано, що визначені ст.386 та 392 ЦК України конструкції хоча і пов`язані підставами пред`явлення позову, є самостійними способами захисту, задоволення яких можливо в залежності від контексту та від факту підтвердження незаконності вибуття права власності від позивача, яке в даному випадку відбулось на підставі укладених між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" та ТОВ "НВО "Дніпроспецмаш" договорів, що були визнані недійсними в межах розгляду даної справи.

Стосовно вказаних доводів, колегія суддів вважає, що обидві позовні вимоги пов`язані підставами пред`явлення позову та однією метою щодо захисту права власності ТОВ "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" на спірне майно. Віндикаційний позов та позов про визнання права власності очевидно спрямовані на захист права власності позивача, про що зазначено Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 в даній справі. Тому в разі відмови у витребуванні відповідного майна на користь вказаного товариства, у суду відсутні як фактичні, так і правові підстави для визнання за ним права власності на це майно.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки відповідна вимога є похідною від вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння (яка не підлягає задоволенню), то підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні.

Апелянти також посилалися на те, що суд першої інстанції в ході нового розгляду справи не виконав вказівок Верховного Суду, а саме, не дослідив питання щодо можливості повернення майна до складу ліквідаційної маси боржника саме в порядку ч.3 ст.42 КУзПБ.

Як вбачається з матеріалів справи, в постанові від 14.12.2021 у даній справі Верховний Суд дійсно зазначив, що, приймаючи рішення про визнання оспорюваних правочинів недійсними, в порушення вимог частини третьої статті 42 КУзПБ суди попередніх інстанцій не дослідили, чи є можливим повернення до складу ліквідаційної маси майна від кредитора, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі застосування наслідків у вигляді відшкодування першим відповідачем вартості майна грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочинів.

У рішенні від 21.07.2022, ухваленому за результатами нового розгляду справи, місцевим господарським судом при наданні правової оцінки спірним правовідносинам наведено приписи ч.3 ст.42 КУзПБ, відповідно до яких у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказаною спеціальною нормою, на яку посилаються апелянти, дійсно встановлено обов`язок щодо повернення до ліквідаційної маси майна, отриманого кредитором за правочином, визнаним судом недійсним з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, або щодо відшкодування вартості такого майна, про що зазначає Верховний Суд у постанові від 14.12.2021 у даній справі.

Разом з тим, процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України (відповідні висновки викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.10.2022 у справі № 909/548/16).

Згідно зі ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вказана імперативна норма права забороняє вихід за межі позовних вимог та не допускає довільного її тлумачення (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 02.08.2021 у справі № 914/1027/19).

Як вбачається з позовної заяви, письмових пояснень ліквідатора боржника, арбітражного керуючого Демчана О.І., наданих суду першої та апеляційної інстанції, а також його усних пояснень у судовому засіданні 08.11.2022, позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння (що є предметом розгляду в даному провадженні) було подано саме в порядку ст. 388 ЦК України до ТОВ "Ві-Славія Груп", відповідно вказану вимогу розглянуто місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Водночас, до першого відповідача, ТОВ "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш", який є першим набувачем майна боржника за недійсними правочинами від 08.11.2016, позивачем у даному провадженні не було заявлено вимог в порядку ч.3 ст.42 КУзПБ про виконання передбаченого вказаною нормою обов`язку щодо повернення до ліквідаційної маси спірного майна або щодо відшкодування його вартості. А відтак, на думку колегії суддів, самостійне вирішення місцевим господарським судом вказаного питання було б виходом за межі позовних вимог що є неприпустимим в силу імперативних приписів ст.14 ГПК України.

Тому посилання апелянтів на не дослідження місцевим господарським судом питання щодо можливості повернення майна до складу ліквідаційної маси боржника в порядку ч.3 ст.42 КУзПБ, на думку колегії суддів, не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "МР БАНК" Луньо І.В. та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Дніпроспецмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2022 у справі №904/3214/18 (922/2714/20) залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.11.2022

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна