Постанова

від 03.11.2022 по справі 904/1372/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2022 року м.Дніпро

Справа № 904/1372/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А.,

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Ющенко В.М. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 (прийняту суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 29.07.2022) у справі №904/1372/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Металевих Конструкцій"

до боржника Приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

11.02.2022 до господарського суду ліквідатором ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" подано клопотання про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у цій справі здійснено виплату основної винагороди арбітражному керуючому Ющенко В.М. за період виконання повноважень ліквідатора банкрута ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" з 15.12.2020 по 15.01.2021 у розмірі 15000,00 грн. за рахунок коштів авансованих ТОВ "Завод Металевих Конструкцій", на депозитний рахунок Господарського суду Дніпропетровської області згідно платіжного доручення №1853 від 15.12.2020; затверджено звіт ліквідатора ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" арбітражного керуючого Ющенко В.М. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за підсумками ліквідаційної процедури ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" на загальну суму 225000,00 грн; затверджено звіт ліквідатора ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" арбітражного керуючого Ющенко В.М. про здійснення та відшкодування витрат за підсумками ліквідаційної процедури ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" на загальну суму 54958,03 грн; в здійсненні виплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого Ющенко В.М. за період виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" з 15.01.2021 по 15.01.2022 у розмірі 210000,00грн. за рахунок коштів кредиторів у справі №904/1372/20 відмовлено; в здійсненні відшкодування витрат арбітражного керуючого Ющенко В.М. за період виконання повноважень ліквідатора ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" з 24.11.2020 по 15.01.2022 у розмірі 54958,03грн. за рахунок коштів кредиторів у справі №904/1372/20 відмовлено.

Приймаючи рішення в частині відмови у здійсненні виплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого суд першої інстанції виходив з тих обставин, що на засіданні комітету до порядку денного не ставилось на обговорення питання щодо стягнення грошової винагороди та відшкодування понесених витрат ліквідатора за результатами здійснення ліквідаційної процедури у справі з кредиторів виходячи із принципу пропорційності їх грошових вимог. За час здійснення арбітражним керуючим Ющенко В.М. повноважень ліквідатора у справі ліквідатор не звертався до суду з відповідним клопотання про затвердження фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Господарський суд зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює інших джерел для обов`язкової оплати винагороди та витрат ліквідатора, окрім тих, що зазначені у ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.

В той же час ч.5 ст. 30 Кодекс України з процедур банкрутства встановлює право кредиторів створювати фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, однак кредиторами по даній справі відповідного рішення не приймалось.

Господарський суд вважає, що для покладення на кредиторів обов`язку сплачувати грошову винагороду та витрати арбітражному керуючому, зокрема, ліквідатору необхідно, щоб цей обов`язок кредитора був передбачений Кодексом України з процедур банкрутства. За відсутності такої норми в законодавстві про банкрутство, суд не може покласти на кредиторів додаткові зобов`язання.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ліквідатор арбітражний керуючий Ющенко В.М. звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/1372/20, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови судом у здійсненні виплати арбітражному керуючому основної грошової винагороди та здійсненні відшкодування витрат за період виконання повноважень ліквідатора (абзаци 4 та 5 ухвали суду) та ухвалити нове рішення у цій частині, яким задовольнити в повному обсязі клопотання арбітражного керуючого Ющенко В.М. (від 07.02.2022 вих № 01-34/22) про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" (пункти 4 та 5 клопотання).

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що на засіданні комітету кредиторів 26.01.2022 присутніми членами комітету одноголосно було погоджено звіт арбітражного керуючого Ющенко В.М. (вих. № 01-34/08 від 13.01.2022) про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі, що підтверджується матеріалами справи № 904/1372/20.

Апелянт вказує, що надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Вказана позиція кореспондується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду у справі № 918/454/18 від 16.07.2020.

За доводами скаржника, питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого за виконання ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство юридичної особи неодноразово було предметом розгляду місцевими господарськими судами та підтверджує сталу судову практику, викладену в наступних судових рішеннях: ухвала Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2021 у справі № 915/990/16; ухвала Господарського суду Вінницької області від 16.02.2021 у справі № 902/331/19; ухвала Господарського суду Сумської області від 23.11.2021 у справі № 920/760/20; постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 904/6262/20.

Відмова від авансування, відсутність майна боржника або ж відсутність інших джерел для покриття на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації № 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Таким чином, з урахуванням приписів Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий (ліквідатор) безумовно має право на оплату послуг, наданих в межах даної справи, та фактично понесених витрат.

Апелянт вказує, що за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним і справедливим, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ (правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011).

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Апелянт вказує, що враховуючи те, що матеріали справи № 904/1372/20 не містять скарг кредиторів на дії/бездіяльність арбітражного керуючого Ющенко В.М., що відповідно підтверджує бездоганність виконання нею повноважень ліквідатора у цій справі, та за наявності протокольного рішення комітету кредиторів, яким було схвалено звіт про нарахування і виплату основної грошової винагороди та відшкодування витрат, арбітражний керуючий Ющенко В.М. правомірно очікувала покриття забезпечення процедури за рахунок споживачів її послуг кредиторів.

Скаржник вважає, хибним висновок місцевого господарського суду про те, що КУзПБ не передбачає норми, яка б передбачала покладення на кредиторів додаткових зобов`язань у разі, коли ними не створювався фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а покладення на кредиторів додаткових витрат у вигляді оплати винагороди арбітражного керуючого буде надмірним тягарем для кредиторів, які і так в повній мірі не отримали задоволення своїх визнаних судом грошових вимог.

Оскільки, по-перше, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату послуг арбітражного керуючого, якою в повній мірі здійснені заходи, що підтверджується чинною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі № 904/1372/20, якою затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора.

По-друге, за відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним і справедливим, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п`ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ (правовий висновок, наведений у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №5002-17/1718-2011).

За доводами скаржника, висновок місцевого господарського суду про те, що строк проведення ліквідаційної процедури, а й від так і строк, протягом якого нараховується грошова винагорода певною мірою залежить від самого ліквідатора, - спростовується, оскільки відповідно до ст.58 КУзПБ саме суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців.

Скаржник вказує, що за результатами дослідження документів, наданих боржником, визначення обсягу роботу, яку має провести ліквідатор, керуючись нормами КУзПБ, місцевим господарським судом було визначено строк саме в один рік для здійснення ліквідатором заходів, спрямованих на проведення ліквідаційної процедури.

Строк проведення ліквідаційної процедури ніяким чином не залежить від самого ліквідатора, оскільки ліквідатор виконуючи повноваження відповідно до ст.61 КУзПБ співпрацює з іншими, в тому числі, державними органами та банківськими установами, і не маючи законного впливу на термін співпраці з ними, фактично позбавлений можливості виконати ліквідаційну процедури в стислі терміни.

Водночас, кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, у разі незадоволення діями ліквідатора мають законне право прийняти рішення про заміну кандидатури арбітражного керуючого в порядку норм КУзПБ.

Аналізуючи матеріали справи № 904/1372/20, протокольні рішення засідання комітету кредиторів впродовж ліквідаційної процедури, вбачається, що кредиторами а ні впродовж строку ліквідаційної процедури, а ні на жодному із засідань комітету кредиторів/зборах кредиторів не робилося жодних зауважень щодо виконання ліквідатором - арбітражним керуючим Ющенко В.М. своїх обов`язків, передбачених КУзПБ, що дозволяє зробити висновок про те, що робота ліквідатора є задовільною.

На думку скаржника, відмова суду в затвердженні основної грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого є порушенням законного права арбітражного керуючого на отримання гарантованої КУзПБ оплати послуг, і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці, що суперечить статті 43 Конституції України та статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповіді на відзив скаржник зазначив, що твердження кредитора про те, що арбітражний керуючий Ющенко В.М., яка виконувала повноваження ліквідатора у справі № 904/1372/20, зверталася до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням № 01-34/22 від 07.02.2022р. про стягнення саме з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь АК Ющенко В.М. основної грошової винагороди за період з 15.12.2020 по 15.01.2022 та суми витрат ліквідатора за період з 24.11.2020 по 15.01.2022. є такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються матеріалами справи № 904/1372/20.

Натомість, в матеріалах справи № 904/1372/20 міститься клопотання ліквідатора у цій справі від 07.02.2022 № 01-34/22, в якому арбітражний керуючий Ющенко В.М. просила місцевий господарський суд здійснити виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора боржника ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" за період з 15.01.2021 по 15.01.2022 та здійснити відшкодування витрат арбітражному керуючому за період виконання повноважень ліквідатора боржника за період з 24.11.2020 по 15.01.2022, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам та видати відповідні накази суду.

Решта доводів збігаються із доводами апеляційної скарги.

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву кредитор зазначає, що під час процедури банкрутства ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" не було здійснено ні заявником авансування коштів для оплати послуг арбітражного керуючого на депозитний рахунок господарського суду, ні створено комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, реалізація майна не відбувалась.

Інших джерел фінансування, за рахунок яких здійснювалась би сплата грошової винагороди арбітражного керуючого Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не має можливості, у рамках діючого законодавства, оплатити послуги арбітражного керуючого у процедурі банкрутства ПрАТ "Криворізька будівельна компанія", оскільки така стаття витрат не передбачена бюджетом Пенсійного фонду України та через пряму заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора арбітражного керуючого Ющенко В.М. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/1372/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 06.10.2022 о 15:00 год.

У судовому засіданні 06.10.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2020 відкрито провадження у справі №904/1372/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Металевих Конструкцій" про визнання банкрутом ПрАТ "Криворізька будівельна компанія". Призначено розпорядником майна боржника - ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" арбітражного керуючого Ющенко В.М. Призначено попереднє засідання суду.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2020 припинено процедуру розпорядження майном боржника ПрАТ "Криворізька будівельна компанія"; припинено повноваження розпорядника майна ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" по справі №904/1372/20 арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну; визнано ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" - банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 1 рік, до 24.11.2021; ліквідатором ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" призначено арбітражного керуючого Ющенко Віталіну Михайлівну.

11.02.2022 до господарського суду ліквідатором ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" подано клопотання про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс), арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право, зокрема, отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 30 Кодексу, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Господарський суд за заявою кредитора має право зменшити розмір грошової винагороди арбітражного керуючого, у разі, якщо середньомісячна заробітна плата керівника боржника є надмірно високою порівняно з мінімальним розміром заробітної плати.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

26.01.2022 рішенням засідання комітету кредиторів у справі №904/1372/20 про банкрутство ПрАТ "Криворізька будівельна компанія" схвалено звіт ліквідатора у справі №904/1372/20 - арбітражного керуючого Ющенко В.М. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі ПрАТ "Криворізька будівельна компанія".

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого не створювався.

Відповідно до наданого ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, у зв`язку із відсутністю у боржника грошових коштів та майна, яке б підлягало продажу, грошова винагорода арбітражного керуючого та понесені витрати не було відшкодовано.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 6 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З урахуванням наведеного, діючим законодавством не передбачено здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.

Згідно з вимогами законодавства про банкрутство у справі про банкрутство арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необґрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої Законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження за відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Отже, у зв`язку з відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів, оплата грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі пропорційно задоволених вимог кредиторів, судом визнається правомірною.

Відповідна правова позиція щодо правомірності покладення оплати грошової винагороди та витрат на кредиторів пропорційно їх вимогам за відсутності у боржника майна викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15, від 04.10.2018 у справі №916/1503/17 та від 01.08.2018 у справі №912/1783/16.

Чинне законодавство України не передбачає звільнення зобов`язаної сторони від виконання своїх обов`язків щодо оплати послуг арбітражних керуючих, як і не встановлює залежності від майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо) та від джерел фінансування того чи іншого кредитора (чи є бюджетною установою чи іншим суб`єктом господарювання) для відшкодування оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не виключно за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, оскільки норми Закону про банкрутство визначають декілька джерел для здійснення оплати цих послуг, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того, чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".

Надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.

Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.

При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв`язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов`язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.

У даному випадку ліквідатором встановлено відсутність майна боржника (згідно поданого на затвердження до суду звіту, ліквідаційного балансу та доказів), а тому така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошових вимог. Тому, висновки суду першої інстанції щодо неможливості стягнення на користь ліквідатора грошової винагороди апеляційний суд вважає необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Доказів наявності зареєстрованого за банкрутом майна суду не надано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про неправомірність заявлення ліквідатором до стягнення на свою користь грошової винагороди за виконання повноважень ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" із включеними до нього наступними вимогами конкурсних кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область в розмірі 21 020, 00 грн. судового збору (1 черга), 1152000,00 грн. основної заборгованості (4 черга) та 17 280, 00 грн. судового збору по справі №904/4388/18 (4 черга).

- Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у розмірі 4 204,00 грн. судового збору (1 черга) та штрафні санкції в розмірі 111 056, 64 грн. (6 черга);

- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області 4 204,00 грн. судового збору (1 черга) та основної заборгованості в розмірі 1 901 933, 25 грн. (2 черга);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 4 204,00 грн. судового збору (1 черга) та основної заборгованості у розмірі 1 722 509, 29 грн. (2 черга).

Таким чином, виплата основної грошової винагороди у розмірі 210 000, 00 грн та відшкодування витрат у сумі 54 958, 03 грн підлягають здійсненню за рахунок кредиторів у справі № 904/1372/20, виходячи із принципу пропорційності їх грошових вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про нарахування і виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі слід задовольнити в повному обсязі.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, судом першої інстанції оскаржувану ухвалу було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ліквідатора арбітражного керуючого Ющенко В.М. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/1372/20 підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню в частині відмови судом у здійсненні виплати арбітражному керуючому основної грошової винагороди та здійснення відшкодування витрат з прийняттям нового рішення у справі в цій частині.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Ющенко В.М. на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/1372/20 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2022 у справі №904/1372/20 скасувати в частині відмови судом у здійсненні виплати арбітражному керуючому основної грошової винагороди та здійснення відшкодування витрат за рахунок коштів кредиторів у справі № 904/1372/20.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Здійснити виплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Ющенко Віталіні Михайлівні за період виконання повноважень ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" з 15.01.2021 по 15.01.2022 у розмірі 210 000, 00 грн за рахунок коштів кредиторів у справі № 904/1372/20, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Здійснити відшкодування витрат арбітражному керуючому Ющенко Віталіні Михайлівні за період виконання повноважень ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Криворізька будівельна компанія" з 24.11.2020 по 15.01.2022 у розмірі 54 958, 03 грн за рахунок коштів кредиторів у справі № 904/1372/20, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд. 17; код ЄДРПОУ 33265372) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 756 від 07.05.2013) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 80 коп.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а; код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 756 від 07.05.2013) 7 842 (сім тисяч вісімсот сорок дві) грн 75 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 93; код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 756 від 07.05.2013) 134 280 (сто тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят) грн 72 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 756 від 07.05.2013) 121 615 (сто двадцять одна тисяча шістсот п`ятнадцять) грн 73 коп.

Доручити видачу наказів Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 14.11.2022.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко