Постанова

від 10.11.2022 по справі 904/291/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022 року м. Дніпро Справа № 904/291/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальінстю " Павлоградський нафтопереробний завод"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р.

( суддя Новікова Р.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.08.2022 р.)

по справі

за позовом:

Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТІК",

м. Кременчук

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальінстю "Павлоградський нафтопереробний завод",

м. Павлоград

про стягнення суми боргу

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Елтік звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Павлоградський нафтопереробний завод ( з урахуванням заяви про зменшення ) , про стягнення суми боргу, в розмірі 496 640 грн. 75 коп., 3 % річних в розмірі 8 000 грн. 68 коп., за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р., інфляційну складову, в розмірі 86 468 грн.06 коп., за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 300 000 грн. за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Павлоградський нафтопереробний завод на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Елтік суму боргу в розмірі 196 640 грн. 75 коп., 3% річних, в розмірі 3 981 грн. 50 коп., інфляційну складову, в розмірі 37 729 грн. 73 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 075 грн. 28 коп.. Відмовлено у задоволенні позовних вимог, про стягнення 3% річних, в розмірі 4 019 грн. 18 коп. та інфляційної складової, в розмірі 48 738 грн. 33 коп..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальінстю "Павлоградський нафтопереробний завод" в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. в частині стягнення інфляційних втрат. Одночасно в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, обгрунтоване тим, що повний текст оскаржуваного ним отримано лише 22.08.2022 р..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарським судом Дніпропетровської області неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи. У зв`язку з цим, судове рішення в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 37 729 грн. 73 коп. підлягає скасуванню, оскільки розрахунок інфляційних втрат покладений в основу рішення, не відповідає дійсним обставинам справи.

При цьому Скаржник зазначає, що поданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат є помилковим оскільки відповідно до п. 3.2. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Крім того, Позивач у позовній заяві надав розрахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р. у якому нарахування здійснювалось виходячи з заборгованості у розмірі 496 641,00 грн.. Але з урахуванням фактичних обставин справи, а саме оплати частини боргу платіжним дорученням № 1648 від 03.02.2022 р. яким Відповідач сплатив суму боргу в розмірі 300 000 грн. 00 коп. розрахунок Позивача взагалі є не вірним, оскільки сума боргу на яку нараховано інфляційне збільшення та 3% річних не відповідає дійсним обставинам справи.

Відтак, на думку Скаржника, Господарським судом Дніпропетровської області, всупереч вимог п. 3.2. постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» безпідставно нараховано 6 456 грн. 33 коп. за січень 2022 р., а отже й безпідставно стягнуто з Відповідача інфляційні втрати у загальному розмірі 37 729 грн. 73 коп..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/291/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022 р..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2022 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/291/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальінстю " Павлоградський нафтопереробний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. по справі № 904/291/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

21.09.2022 р. матеріали справи № 904/291/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2022 р. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальінстю "Павлоградський нафтопереробний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. у справі № 904/291/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів доплати судового збору, у розмірі 3 721 грн. 50 коп..

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2022 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 10.11.2022 р..

Від представника Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТІК" надійшло клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Адреса електронної пошти, що буде використана заявником для входу до системи "EasyCon".

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.10.2022 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чус О.В., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу, для розгляду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі, тощо визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Орєшкіної Е.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2022 р., судове засідання у справі № 904/291/22, призначене на 10.11.2022 р., вирішено провести з представником Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТІК", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв`язку "EasyCon".

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.11.2022р., у зв`язку з виходом на роботу судді Чус О.В.- члена колегії, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2022р., для дотримання принципу незмінності колегії суддів при розгляді справи здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 904/291/22, відповідно до якої визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2022 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя: Кощеєв І.М., судді: Орєшкіна Е.В., Чус О.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Павлоградський нафтопереробний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022р. у справі № 904/291/22 прийнято до свого провадження.

10.11.2022р. секретарем судового засідання Манець О.В. було встановлено неможливість проведення відеоконференції з представником позивача. В призначений час представник відповідача не вийшов на зв`язок у програмі EasyCon та телефоном повідомив, що не вдається приєднатися до відеоконференції з власних технічних причин. За таких обставин неможливо провести судове засідання в режимі відеоконференції, про що складений відповідний акт.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 10.11.2022 р. по справі оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

7. Встановлені судом обставини справи

30.03.2021 р. між Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Елтік» ( далі - Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградський нафтопереробний завод» ( далі Позичальник ) був укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 30-03-21, згідно з пунктом 1.1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 7 000 000 грн..

Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами. Строк надання не повинен перевищувати п`яти банківських днів з дати надання Позичальником Позикодавцю усної або письмової (на розсуд Позичальника) заявки на одержання чергового траншу. Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на розрахунковий рахунок Позичальника.

Пунктами 2.5 - 2.6 договору передбачено, що поворотна фінансова допомога надається у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок Позичальника. Поворотна фінансова допомога вважається переданою Позичальнику при її зарахуванні на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2021. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця в установі банку.

Згідно з пунктом 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов`язань за договором. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін.

Платіжними дорученнями № 71 від 01.04.2021 р. та № 2682 від 01.04.2021 р. Позикодавець перерахував Позичальнику суму позики в розмірі 7 000 000 грн. ( з урахуванням листа позивача № 24/1 від 01.04.2021 р. про корегування призначення платежу та листа-відповіді відповідача№ 0104/1 від 01.04.2021 р. ).

В свою чергу, платіжними дорученнями № 26 від 10.09.2021 р., № 34 від 17.09.2021 р., № 39 від 30.09.2021 р., № 52 від 08.10.2021 р., № 53 від 19.10.2021 р., № 212 від 08.12.2021 р., № 323 від 29.12.2021 р. Відповідач перерахував на користь Позивача суму в розмірі 5 969 995 грн..

Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2021 р. були припиненні зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором № 30-03-21 від 30.03.2021 р. на суму 533 364 грн. 25 коп..

Отже, на момент звернення Позивача до суду з позовом в січні 2022 року сума боргу становила 496 640 грн.75 коп..

Платіжним дорученням № 1648 від 03.02.2022 р. Відповідач сплатив суму боргу в розмірі 300 000 грн.. Погашення відбулось вже після звернення Позивача до суду з позовом.

Враховуючи викладене та на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції закриває провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 300 000 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином на момент розгляду спору сума боргу Відповідача за договором дорівнює 196 640 грн. 75 коп..

На підставі статті 625 ЦК України Позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 8 000 грн. 68 коп. за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р., інфляційну складову в розмірі 86 468 грн. 06 коп. за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Звертаючись до місцевого господарського суду Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Елтік просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Павлоградський нафтопереробний завод суму основного боргу, в розмірі 496 640 грн. 75 коп., 3 % річних в розмірі 8 000 грн. 68 коп., за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р., інфляційну складову, в розмірі 86 468 грн.06 коп., за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р..

Отже, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати суми залишку поворотної фінансової допомоги та матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 30-03-21 від 30.03.2021 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з позики.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наразі, отримання коштів та штрафних санкцій за прострочення виконання такого зобов`язання є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, Відповідач не має правових підстав для ухилення від виконання обов`язку із здійснення своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, що зумовлює право Позивача у разі несвоєчасного виконання Відповідачем грошового зобов`язання в силу закону ( ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. позовні вимоги Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Елтік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський нафтопереробний завод» про стягнення суми боргу в розмірі 496 640 грн.75 коп., 3% річних в розмірі 8 000 грн. 68 коп., інфляційної складової в розмірі 86 468 грн. 06 коп. задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 300 000 грн. закрито за відсутністю предмету спору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський нафтопереробний завод» на користь Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Елтік» суму боргу в розмірі 196 640 грн.75 коп., 3%річних в розмірі 3 981 грн. 50 коп., інфляційну складову в розмірі в розмірі 37 729 грн. 73 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 075 грн. 28 коп.. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 4 019 грн. 18 коп. та інфляційної складової в розмірі 48 738 грн. 33 коп..

Зважаючи на те, що Відповідач оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення інфляційних втрат, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судового рішення лише у межах зазначених позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, ст. 625 цього Кодексу врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять сбосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями № 71 від 01.04.2021 р. та № 2682 від 01.04.2021 р. Позикодавець перерахував Позичальнику суму позики в розмірі 7 000 000 грн. ( з урахуванням листа Позивача № 24/1 від 01.04.2021 р. про корегування призначення платежу та листа-відповіді відповідача№ 0104/1 від 01.04.2021 р. ). В свою чергу, платіжними дорученнями № 26 від 10.09.2021 р., № 34 від 17.09.2021 р., № 39 від 30.09.2021 р., № 52 від 08.10.2021 р., № 53 від 19.10.2021 р., № 212 від 08.12.2021 р., № 323 від 29.12.2021 р. Відповідач перерахував на користь Позивача суму в розмірі 5 969 995 грн.. Заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.04.2021 р. були припиненні зобов`язання Відповідача перед Позивачем за договором № 30-03-21 від 30.03.2021 р. на суму 533 364 грн. 25 коп.. Отже, на момент звернення Позивача до суду з позовом в січні 2022 року сума боргу становила 496 640 грн.75 коп.. Платіжним дорученням № 1648 від 03.02.2022 р. Відповідач сплатив суму боргу в розмірі 300 000 грн.. Погашення відбулось вже після звернення Позивача до суду з позовом.

Враховуючи викладене та на підставі пункту 2 частини 1 ст. 231 ГПК України, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 300 000 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, на момент розгляду спору сума боргу Відповідача за договором дорівнювала 196 640 грн. 75 коп..

На підставі статті 625 ЦК України Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційну складову в розмірі 86 468 грн. 06 коп. за період з 01.01.2022 р. по 15.07.2022 р..

За результатами проведеного судом першої інстанції перерахунку інфляційної складової, було встановлено, що Позивач помилково не врахував перерахування Відповідачем суми в розмірі 300 000 грн. у лютому 2022 року. Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що сума інфляційних втрат складає: 6 456 грн. 33 коп. за січень 2022 року ( на суму боргу 496 640 грн. 75 коп. ) та 196 640 грн.75 коп. ( на залишкову суму боргу 196 640 грн.75 коп.) за період лютий - липень 2022року.

Наведене спростовує доводи Скаржника, що судом першої інстанції при перерахунку інфляційної складової не було враховано оплати частини боргу платіжним дорученням № 1648 від 03.02.2022 р., яким Відповідач сплатив суму у розмірі 300 000 грн. 00 коп..

Щодо доводів Скаржника пов`язаних із помилковістю розрахунку інфляційних втрат з посиланням на п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Постанови КМУ № 1078).

Отже, при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до ст. 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100 % ( дефляції ).

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновків касаційного суду у постановах від 21.05.2019 р. у справі № 916/2889/13 та від 14.01.2020 р. у справі № 924/532/19 про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р. та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007 р., з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів як такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальінстю " Павлоградський нафтопереробний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2022 р. у справі № 904/291/22 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальінстю " Павлоградський нафтопереробний завод".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст постанови складено 14.11.2022 р.

ГоловуючийсуддяІ.М. Кощеєв

СуддяЕ.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус