Постанова

від 15.11.2022 по справі 904/1334/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1334/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді Кузнецов В.О., Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р. у справі №904/1334/18

за заявою Акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль", м. Кам`янське Дніпропетровської області

до боржника Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Тепломережі", м.Кам`янське Дніпропетровської області

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р. у справі №904/1334/18 (повний текст складено - 22.07.2022р., суддя - Камша Н.М., м. Дніпро) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора КП Кам`янської міської ради "Тепломережі". Ліквідовано юридичну особу - КП Кам`янської міської ради "Тепломережі", м.Кам`янське Дніпропетровської області. Зазначено, що згідно з ч. 7 ст. 64 КУзПБ вважаються погашеними вимоги: АТ "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", м. Дніпро на суму 42531,46 грн.; АТ "Дніпроазот", м. Кам`янське на суму 104597176,85 грн.; АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль", м.Кам`янське на суму 222985298,69 грн.; ГУ ДПС у Дніпропетровській області на суму 49425515,13 грн.; Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування захисту інвалідів, м. Дніпро на суму 113132,93 грн.; ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ на суму 28492005,53 грн.; АТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ на суму 192666275,37 грн.; ТОВ "Трабл-Шутер Сервіс", м.Кам`янське на суму 16435,34 грн.; ТОВ "Центр технічних досліджень", м.Дніпро на суму 25428,98 грн. Провадження у справі закрито.

Вказана ухвала мотивована тим, що ліквідатором в порядку, передбаченому чинним законодавством України здійснено реалізацію майна банкрута, вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з третіх осіб перед банкрутом на суму 1127626,22 грн., решта дебіторської заборгованості реалізована, як права вимоги. В межах ліквідаційної процедури ліквідатором погашено вимоги кредиторів на загальну суму 11591521,86 грн. Згідно аналізу фінансово-господарської діяльності банкрута підприємство тривалий час є збитковим, а підстави збитковості знаходяться за межами впливу підприємства та його посадових осіб, у зв`язку із чим підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб за зобов`язаннями банкрута в порядку, передбаченому чинним законодавством України, відсутні. 08.02.2022р. відбулись збори членів комітету кредиторів банкрута (протокол № 2/22), на якому комітетом кредиторів прийнято рішення про схвалення звіту ліквідатора банкрута та зобов`язання ліквідатора звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області із клопотанням про ліквідацію банкрута. Станом на 21.07.2022р. до господарського суду заперечень щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не надходило, в судовому засіданні не було заявлено. Суд, враховуючи вжиті ліквідатором заходи по розшуку майна, дійшов висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідацію юридичної особи банкрута, та закриття провадження у справі про банкрутство.

2. Підстави з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Акціонерне товариство "Дніпроазот" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р., справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, стягнути з банкрута на користь скаржника витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, не прийняттям до уваги неповноти дій ліквідатора, що в результаті призвело до непогашення кредиторських вимог АТ "Дніпроазот", включених до реєстру вимог кредиторів та визнаних Господарським судом Дніпропетровської області;

- детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Ліквідатор не надав жодного правового обґрунтування і фактичного підтвердження твердженню, що підстави збитковості боржника знаходяться за межами впливу підприємства та його посадових осіб, у зв`язку з чим підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб за зобов`язаннями боржника відсутні. Також ліквідатор не здійснив оцінку дій/бездіяльності суб`єктів відповідальності, зокрема, Кам`янської міської ради, яка є засновником боржника, на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не дослідив та не визначив причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства);

- до звіту ліквідатора не надано жодного доказу в підтвердження здійснення всієї повноти дій, направлених на виявлення осіб, на яких можливо покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника;

- ліквідатором до реєстру вимог кредиторів були внесені недостовірні дані, які не відображають реальні суми грошових вимог кредиторів, які були визнані судом, які були погашені в процедурі ліквідації боржника та які залишились непогашеними, що призвело до внесення у ліквідаційний баланс даних, які не відповідають дійсним обставинам справи, а господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали не було в повному обсязі досліджено ані реєстр вимог кредиторів, ані ліквідаційний баланс боржника;

- 10.06.2022р. АТ "Дніпроазот" направляло до Господарського суду Дніпропетровської області свої заперечення щодо затвердження звіту ліквідатора, які є в матеріалах справи. Проте такі заперечення залишилися поза увагою суду;

- скаржник вважає, що оскаржувана ухвала була постановлена судом без ґрунтовного вивчення всіх матеріалів справи та без розгляду всіх наявних належних і допустимих доказів, що є порушенням ст. ст. 73, 75, 76, 86 ГПК України, натомість під час її постановлення було здійснено посилання виключно на доводи ліквідатора, що в свою чергу є порушенням приписів ст. 7 ГПК України щодо здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- місцевий господарський суд залишив поза увагою, що неповнота дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі полягає у неповному проведенні ліквідатором аналізу діяльності боржника, аналізу договорів (правочинів) та інших майнових дій боржника, які ним укладались, та не проведенні ліквідатором дій для визначення підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на винних осіб у зв`язку із доведенням до банкрутства, що є порушенням ст. 61 КУзПБ.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р. залишити без змін. Посилається на те, що ліквідатором в порядку, передбаченому чинним законодавством України здійснено реалізацію майна КП Кам`янської міської ради "Тепломережі", що підтверджується протоколами електронних торгів, наданих до матеріалів справи. Також, ліквідатором вжито заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості третіх осіб перед боржником. В межах ліквідаційної процедури ліквідатором погашено вимоги кредиторів на загальну суму 11591521,86 грн. Більшістю голосів конкурсних кредиторів 08.02.2022р. на зборах членів комітету кредиторів було прийнято рішення про погодження звіту ліквідатора та звернення його до суду з клопотанням про закриття провадження у справі. Щодо покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб - Кам`янську міську раду за доведення до банкрутства кредитор зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України держава, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Вини органу місцевого самоврядування по доведенню боржника до банкрутства не доведено, доказів щодо доведення боржника до банкрутства скаржником не подано. Всі об`єкти комунальної інфраструктури, які також перебували на балансі банкрута, відповідно до ч. 7 ст. 61 КУзПБ підлягали безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади міста і не могли бути включені до ліквідаційної маси та реалізовані в ході ліквідаційної процедури.

Ліквідатор КП КМР "Тепломережі" арбітражний керуючий Бахматський О.О. у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що в матеріалах справи є аналізи фінансово-господарської діяльності КП КМР "Тепломережі", які проводились як розпорядником майна боржника, так і ліквідатором. Підприємство-боржник тривалий час є збитковим, головними причинами чого є регулювання тарифів на теплову енергію для населення, криза не платежів населенням за спожиті послуги та надлишкові витрати, які не можуть бути покриті та обумовлені техніко-економічними показниками теплових мереж м. Кам`янське. Підстави збитковості знаходяться за межами впливу підприємства та його посадових осіб, у зв`язку з чим підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб, за зобов`язаннями боржника в порядку, передбаченому чинним законодавством України відсутні. Помилкові значення в реєстрі вимог кредиторів виникли внаслідок технічного збою під час синхронізації файлів, які зберігалися на віддаленому диску.

Інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не направили відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

2.3. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, викладені у відповіді на відзив на апеляційну скаргу.

АТ "Дніпроазот" у відповіді на відзив АТ "Дніпровська теплоцентраль" на апеляційну скаргу просить поновити строк для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р., справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Клопотання про поновлення пропущеного строку скаржник мотивує тим, що відзив на апеляційну скаргу надійшов на адресу скаржника 03.10.2022р., тобто за межами строку, встановленого апеляційним господарським судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 29.08.2022р.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що існують правові підстави для поновлення строку для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу та його врахування під час розгляду даної апеляційної скарги.

Скаржник у відповіді на відзив на апеляційну скаргу посилається на те, що у відповідності до Статуту КП КМР "Тепломережі" є комунальним унітарним підприємством, створеним відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших законодавчих актів України. Власником та засновником КП КМР "Тепломережі" є територіальна громада м. Кам`янське в особі Кам`янської міської ради. Комерційна ефективність господарської діяльності КП КМР "Тепломережі" повністю залежала від повноважень та дій Кам`янської міської ради, якою, зокрема, здійснювались повноваження щодо призначення керівництва боржника, контролю діяльності боржника та визначення економічних показників діяльності боржника, в тому числі під час встановлення тарифів на послуги теплопостачання, які боржник надавав споживачам у м. Кам`янське. У разі відсутності грошових коштів для проведення розрахунків за своїми грошовими зобов`язаннями, які виникли при здійсненні господарської діяльності КП КМР "Тепломережі", передбаченої Статутом, та/або у разі спричинення цьому підприємству збитків внаслідок рішень чи бездіяльності органу управління розрахунки або відшкодування збитків повинно бути здійснено органом управління КП КМР "Тепломережі" - Кам`янською міською радою, майно якої відповідно до Статуту, перебувало у комунальній власності та було закріплено за боржником на праві господарського відання. Арбітражним керуючим (ліквідатором) безпідставно та необґрунтовано всупереч вимогам КУзПБ та інтересам кредиторів не було направлено Кам`янській міські раді жодної вимоги про погашення Кам`янською міською радою суми кредиторської заборгованості КП КМР "Тепломережі", не встановлено ступінь вини у доведенні до банкрутства цього підприємства від рішень Кам`янської міської ради, які стосувались діяльності боржника, зокрема, з питань управління майном, коштами, встановлення тарифів на комунальні послуги, тощо, що свідчить про неналежне здійснення ліквідатором своїх повноважень для належного погашення вимог кредиторів, у тому числі шляхом відшкодування Кам`янською міською радою збитків чи покладення на Кам`янську міську раду субсидіарної відповідальності. АТ "Дніпроазот" як кредитор КП КМР "Тепломережі" не наділений правовими та дієвими механізмами проводити детальний аналіз фінансового становища боржника та на належному рівні досліджувати ефективність господарської діяльності банкрута, причини непогашення заборгованості останнього перед кредиторами у справі про банкрутство. Про такі факти АТ "Дніпроазот" як кредитор може повідомляти на будь-якій стадії судового процесу чи в ліквідаційній процедурі, у тому числі не погоджуючись з тими чи іншими рішеннями. Ліквідатором не надано уваги та належного реагування на те, що Кам`янською міською радою з метою уникнення погашення КП КМР "Тепломережі" боргів перед кредиторами до визнання боржника банкрутом було прийнято низку рішень щодо відчуження майнових активів боржника шляхом створення інших комунальних унітарних теплопостачальних підприємств, а також щодо незаконної передачі в користування рухомого та нерухомого майна, що раніше було передано боржнику на праві господарського відання. Існують підстави вважати, що за часи господарської діяльності боржника Кам`янською міською радою були прийняті інші рішення та застосовані інші повноваження, які довели боржника до банкрутства і до неможливості погашення боргів перед кредиторами навіть з застосуванням судових процедур та процедур банкрутства, що має бути повністю та належним чином досліджено ліквідатором і повинно бути розглянуто судом.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2022р. відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.10.2022р.

В судовому засіданні 19.10.2022р. прийняли участь та надали пояснення по апеляційній скарзі представники кредиторів АТ "Дніпроазот", Кам`янської міської ради та АТ "Оператор Газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2022р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2022р.

Судове засідання 02.11.2022р. відбулось за участю представників кредиторів АТ "Дніпроазот", Кам`янської міської ради та АТ "Оператор Газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", які надали додаткові пояснення по апеляційній скарзі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2022р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.11.2022р.

15.11.2022р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. відкрито провадження у справі про банкрутство КП Кам`янської міської ради "Тепломережі", введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 115 календарних днів (до 15.12.2018р.), розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Ковіну С.І.

22.08.2018р. на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення за № 53693 про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018р. затверджено реєстр вимог кредиторів у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018р. затверджено мирову угоду від 12.11.2018р., укладену між боржником - КП КМР "Тепломережі" в особі генерального директора Масленкова О.В., який діє на підставі Статуту та кредиторами боржника, від імені яких на підставі протоколу № 1 перших зборів кредиторів від 12.11.2018р. діє голова комітету кредиторів - АТ "Дніпровська теплоелектроцентраль" в особі генерального директора Вітютіна Є.Ю., які діє на підставі Статуту. Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ковіної С.І. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2018р. Припинено провадження у даній справі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2019р. скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2018р. в частині затвердження мирової угоди, припинення повноважень розпорядника майна, припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та припинення провадження у справі. Справу направлено для розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2020р. припинено процедуру розпорядження майном боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковіної С.І., визнано КП КМР "Тепломережі" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бахматського О.О.

22.12.2020р. на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України опубліковано повідомлення за №65648 про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

15.03.2022р. до Господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора банкрута надійшли: клопотання з копією акту приймання-передачі об`єктів комунальної інфраструктури у комунальну власність Кам`янської міської територіальної громади, які перебувають на балансі банкрута від 10.02.2022р. та копією рішення виконавчого комітету Кам`янської міської ради №66 від 15.02.2022р. "Про затвердження акту приймання - передачі об`єктів комунальної інфраструктури"; клопотання разом із звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом банкрута.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2022р. призначено судове засідання на 26.05.2022р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022р. судове засідання відкладено на 14.06.2022р.

13.06.2022р. до Господарського суду Дніпропетровської області від АТ "Дніпроазот" надійшли заперечення щодо затвердження звіту ліквідатора, в якому кредитор просив відмовити в затвердженні звіту ліквідатора з огляду на відсутність належних доказів щодо наявності підстав для притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності.

Розглянувши у судовому засіданні 21.07.2022р. звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, заслухавши пояснення ліквідатора, представників кредиторів та учасників провадження у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази, що стосуються фактів, на які учасники провадження у справі посилаються в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про наступне.

Предметом апеляційного розгляду у цій справі є правомірність затвердження судом першої інстанції ліквідаційного звіту та балансу КП КМР "Тепломережі", з огляду на заперечення АТ "Дніпроазот", які обґрунтовані тим, що ліквідатором не проаналізовано дії засновника банкрута на предмет наявності його вини у доведенні до банкрутства та можливості притягнення його до субсидіарної відповідальності, а тому не вжито всіх необхідних дій з метою погашення кредиторських вимог.

Щодо інституту субсидіарної відповідальності як обов`язкового елемента принципу повноти дій ліквідатора апеляційний господарський суд враховує наступне.

Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури (ст. 1 КУзПБ).

Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією із найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом ст. ст. 61, 62, 63, 64 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу з усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлених в ході ліквідаційної процедури, зокрема, має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, а стягнені, за результатом проведеної роботи, суми включаються до складу ліквідаційної процедури і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Невід`ємним критерієм дотримання принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі є з`ясування усіх необхідних обставин для вирішення питання покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (постанова Верховного Суду від 07.10.2021р. у справі №914/3812/15).

Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ЦК України, ГК України, КУзПБ.

Можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута, на якого покладено виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №922/2391/16).

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Притягнення винних у доведенні до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб, пов`язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондується з обов`язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів, спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.

Розгляд питання про застосування субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є дуже важливим на завершальній стадії ліквідаційної процедури, а саме коли ліквідатор вчинив всю повноту дій у ліквідаційній процедурі і ця повнота дій є безсумнівною для кредиторів.

У постанові від 22.04.2021р. у справі №915/1624/16 Верховний Суд вказав, що юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема, через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Неповнота з`ясування ліквідатором обставин, з якими пов`язана можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 23.06.2022р. у справі №904/3551/20).

Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є складовою принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2018р. у справі №927/1099/13, від 17.06.2020р. у справі №924/669/17).

Детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (акціонерів, учасників) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 30.10.2019р. у справі №906/904/16, від 02.09.2020р. у справі №923/1494/15, від 24.02.2021р. у справі №902/1129/15(902/579/20)).

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, господарський суд позбавлений можливості з дотриманням принципу повноти дій ліквідатора розглянути його звіт та ліквідаційний баланс (постанова Верховного Суду від 23.06.2022р. у справі №904/3551/20).

Поданий на затвердження звіт ліквідатора з додатками має включати обґрунтовані висновки щодо наявності/відсутності підстав покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства, підтвердженні як аналізом фінансового становища банкрута, так і безпосереднім дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство та сукупності правочинів, інших юридичних дій, здійснених під впливом винних осіб, а також їх бездіяльності, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результатами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Як вбачається із оскаржуваного судового рішення у даній справі, ліквідатор банкрута до господарського суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника не звертався, обмежившись у звіті за результатами ліквідаційної процедури висновком про те, що підприємство тривалий час є збитковим, а підстави збитковості знаходяться за межами впливу підприємства та його посадових осіб, у зв`язку з чим підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб, за зобов`язаннями КП КМР "Тепломережі" в порядку, передбаченому чинним законодавством України відсутні. Також, у звіті ліквідатора зазначено, що аналізом фінансово-господарської діяльності КП КМР "Тепломережі" встановлено, що підприємство тривалий час є збитковим. Головними причинами збитковості підприємства є регулювання тарифів на теплову енергію для населення, криза неплатежів населенням за спожиті послуги та надлишкові витрати, які не можуть бути покриті та обумовлені техніко-економічними показниками теплових мереж м. Кам`янське. У 2016р. сума збитків банкрута становила 132 101 тис. грн., у 2017р. - 392 685 тис. грн., у 2018р. - 491 780 тис. грн., у 2019р. - 168 798 тис. грн., у 2020р. - 178 368 тис. грн.

Разом з тим, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не містить аналізу обставин, які б свідчили про наявність або відсутність у звіті ліквідатора висновків щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. Так, суд першої інстанції, розглядаючи звіт ліквідатора та затверджуючи ліквідаційний баланс, послався на висновок ліквідатора, відповідно до якого КП КМР "Тепломережі" тривалий час є збитковим, а підстави збитковості знаходяться за межами впливу підприємства та його посадових осіб, у зв`язку із чим підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб, за зобов`язаннями КП КМР "Тепломережі" в порядку, передбаченому чинним законодавством України відсутні.

Разом з тим, такий висновок зроблений місцевим господарським судом за відсутності даних і документів щодо діяльності банкрута (копій рішень щодо створення комунального підприємства, призначення керівництва, передачі майна, порядку розподілу прибутку тощо), які міг надати засновник боржника - Кам`янська міська рада.

Попри наведене, ліквідатор до господарського суду із клопотанням про витребування відповідних документів від засновника боржника не звертався, хоча в силу приписів ст. ст. 12, 61 КУзПБ арбітражний керуючий наділений відповідним правом.

За наведеного, апеляційний господарський суд констатує, що ліквідатором не вжито достатніх заходів для з`ясування питання наявності/відсутності фактичних підстав для притягнення засновника/керівників КП КМР "Тепломережі" до субсидіарної відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2022р. зобов`язано ліквідатора Бахматського О.О. подати до справи про банкрутство, у тому числі висновок щодо наявності підстав для покладення субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства третіх осіб.

Ліквідатором подано до господарського суду аналіз фінансово - господарської діяльності КП КМР "Тепломережі"

Суд першої інстанції не з`ясував, чи ґрунтується викладений у аналізі фінансово - господарської діяльності та звіті ліквідатора висновок про відсутність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його керівника чи засновників на дослідженні обставин щодо підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство; аналізі правочинів, що завдали збитків боржнику чи призвели до збільшення кредиторської заборгованості, а також дій суб`єктів відповідальності щодо вчинення таких правочинів та захисту майнових інтересів боржника; перевірці дійсного відображення у первинних документах та на балансі боржника руху коштів, майна тощо.

Таким чином, місцевий господарський суд не перевірив як того вимагає виконання функцій судового контролю у справах про банкрутство, чи здійснив ліквідатор боржника детальне та повне дослідження підстав та причин виникнення кризової ситуації, що призвела до банкрутства, а також не надав оцінки повноті та обґрунтованості такого дослідження.

Щодо можливості притягнення до субсидіарної відповідальності засновників комунального підприємства апеляційний господарський суд враховує наступне.

Ліквідатор, а в подальшому і місцевий господарський суд, оцінюючи повноту дій у ліквідаційній процедурі, помилково залишив поза увагою особливості правового регулювання відповідальності засновника за зобов`язаннями комунального підприємства перед кредиторами.

Здійснення господарської діяльності комунальним некомерційним підприємством без мети одержання прибутку, на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства такого підприємства (право оперативного управління), зумовило для законодавця необхідність регулювання спірних відносин у такий спосіб, який би дозволив захистити інтереси можливих кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності.

Таке регулювання здійснено, зокрема, через механізм, закріплений у положеннях ст. ст. 77, 78 ГК України.

Згідно із ч. 10 ст. 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Таким чином, при притягненні до субсидіарної відповідальності осіб винних у доведенні до банкрутства комунального підприємства необхідно враховувати, що регулювання діяльності комунальних некомерційних підприємств здійснюється аналогічно до діяльності державних казенних підприємств, без наділення вказаних суб`єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а також незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції про захист прав та основоположних свобод визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

У низці випадків Європейський суд з прав людини визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30.11.2004р. у справі "Михайленки та інші проти України", рішення від 04.04.2006р. у справі "Лисянський проти України", рішення від 03.04.2007р. у справі "Кооперативу Агрікола Солозія-Ханасей проти Молдови", рішення від 12.04.2007р. у справі "Григор`єв та Какаурова проти Російської Федерації", рішення від 15.01.2008р. у справі "Р.Качапор та інші проти Сербії"). Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

На необхідності врахування зазначених правових висновків зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. у справі №5023/4388/12.

Таким чином, покладення на орган місцевого самоврядування субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями створеного ним комунального підприємства, що є боржником і здійснює господарську діяльність без мети одержання прибутку на основі матеріальної бази, яка не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі його банкрутства (право оперативного управління), є одним із способів захисту інтересів кредиторів суб`єкта некомерційної господарської діяльності відповідно до ст. ст. 77, 78 ГК України, ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Водночас, невиконання міською радою як засновником боржника - комунального підприємства обов`язку передбачити можливість настання негативних для нього наслідків у зв`язку із вилученням у нього майна, яке перебувало у користуванні боржника на праві господарського відання та вчинити встановлені законом заходи щодо запобігання банкрутству боржника свідчить про наявність вини міської ради у формі простої необережності і, як наслідок, підстав для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника (близький за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.03.2020р. у справі №902/318/16).

У разі доведення обставин того, що стан неплатоспроможності комунального підприємства настав унаслідок перерахування прибутку боржника контролюючому (материнському) підприємству або засновнику, невиконання ними зобов`язань з покриття збитків комунального підприємства або через передачу його активів іншій юридичній особі (право господарського відання), на власника боржника (орган місцевого самоврядування) та орган управління майном (виконавчий комітет) може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями такого боржника.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував, обмежившись висновком про те, що підстави для покладення солідарної та/або субсидіарної відповідальності на третіх осіб, за зобов`язаннями КП КМР "Тепломережі" в порядку, передбаченому чинним законодавством України відсутні. При цьому, такий висновок зроблено судом без надання мотивованої оцінки обґрунтованості за результатами дослідження у цьому аспекті підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами, а також повноти здійснення ліквідатором аналізу фінансового становища банкрута та заходів для задоволення вимог кредиторів з урахуванням специфіки правового статусу банкрута - комунального підприємства.

Колегія суддів зазначає, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021р. у справі №915/1624/16).

Тому саме лише посилання в оскаржуваному судовому рішенні на висновок ліквідатора про відсутність правових підстав для притягнення засновників (учасників) та посадових осіб банкрута до субсидіарної відповідальності за його боргами з посиланням зокрема на звіт ліквідатора складений за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, не свідчить про належне виконання судом першої інстанції функції судового контролю у справі про банкрутство на час завершення ліквідаційної процедури та зроблений без урахування актуальної судової практики щодо притягнення до субсидіарної відповідальності керівника та засновників комунального підприємства.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вважає висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі передчасними, зробленими без належного аналізу дій ліквідатора при реалізації ним відповідних повноважень та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо реалізації ч. 2 ст. 61 КУзПБ у подібних правовідносинах.

Щодо наявності/відсутності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута апеляційний господарський суд враховує наступне.

Згідно із ст. 65 КУзПБ звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд постановляє ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження у справі.

Таким чином, КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду заперечуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника з підстав неналежного виконання ліквідатором боржника своїх обов`язків у ліквідаційній процедурі та неповноти здійснених ним заходів у цій процедурі, з урахуванням положень ч. 6 ст. 61 КУзПБ, ст. ст. 13, 74 ГПК України, кредитор або інша особа має довести, що ці порушення з боку ліквідатора мали місце та призвели до недотримання порядку здійснення ліквідаційної процедури, і тим самим вплинули на формування ліквідаційної маси і на задоволення вимог кредиторів, відтак - на результати ліквідаційної процедури боржника, а подальше провадження у справі про банкрутство в контексті збільшення судових витрат у справі та застосування додаткових інструментів задля задоволення вимог кредиторів є виправданим.

Матеріали справи свідчать, що 13.06.2022р. до суду першої інстанції від АТ "Дніпроазот" надійшли заперечення щодо затвердження звіту ліквідатора, в якому кредитор просив відмовити в затвердженні звіту ліквідатора з огляду на відсутність належних доказів щодо наявності підстав для притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності.

Натомість місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що станом на 21.07.2022р. до Господарського суду Дніпропетровської області заперечень щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не надходило, в судовому засіданні не заявлено.

Таким чином, судом першої інстанції оцінка запереченням АТ "Дніпроазот" щодо затвердження звіту ліквідатора не надавалась та ці заперечення залишились поза увагою суду.

Матеріали справи свідчать, що 08.02.2022р. відбулись збори членів комітету кредиторів банкрута (протокол №22), на якому комітетом кредиторів прийнято рішення про схвалення звіту ліквідатора та зобов`язання ліквідатора звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області із клопотанням про ліквідацію КП КМР "Тепломережі". При цьому, кредитор - АТ "Дніпроазот" проти схвалення звіту ліквідатора заперечував.

Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

На необхідності дотримання зазначеного принципу неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 08.05.2018р. у справі №904/5948/16, від 02.07.2019р. у справі №5011-46/1733-2012, від 12.09.2019р. у справі №914/3812/15, від 28.11.2019р. у справі №18/1971/12, від 27.02.2020р. у справі №910/21227/16, від 25.06.2020р. у справі №44/484-б, від 27.10.2020р. у справі №28/29-б-43/212-2012, від 02.09.2021р. у справі №910/3438/13, від 07.10.2021р. у справі №914/3812/15.

Висновки суду про встановлені обставини та їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими у судовому рішенні. Розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Подібний за змістом висновок Верховний Суд неодноразово викладав у своїх постановах, зокрема, в постанові від 12.09.2019р. у справі №914/3812/15.

Як свідчать матеріали даної справи, місцевим господарським судом були визнані наступні грошові вимоги АТ "Дніпроазот" до КП КМР "Тепломережі":

- ухвалою від 25.10.2018р. на загальну суму 81187079,38 грн.;

- ухвалою від 01.06.2021р. на загальну суму 39184267,31 грн.;

- ухвалою від 07.10.2021р. на загальну суму 23807829,73 грн.

Загальна сума визнаних судом першої інстанції кредиторських вимог АТ "Дніпроазот" складає 144179176,42 грн.

Натомість, згідно розділу І наданого ліквідатором реєстру вимог кредиторів КП КМР "Тепломережі" розмір визнаних господарським судом вимог АТ "Дніпроазот" не містить відомостей про визнані ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2021р. кредиторські вимоги АТ "Дніпроазот" на суму 39184267,31 грн.

Крім того, до цього розділу реєстру вимог кредиторів КП КМР "Тепломережі" були внесені недостовірні дані, які не відображають реальні суми грошових вимог кредиторів, які були визнані судом, які були погашені в процедурі ліквідації та які залишилися непогашеними, що в свою чергу призвело до внесення до ліквідаційного балансу даних, які не відповідають дійсним обставинам справи, а судом першої інстанції не було в повному обсязі досліджено ані реєстр вимог кредиторів КП КМР "Тепломережі", ані ліквідаційний баланс боржника.

Із змісту відзиву ліквідатора на апеляційну скаргу вбачається, що твердження скаржника про помилкове зазначення у реєстрі вимог кредиторів, який разом із звітом ліквідатора було подано до Господарського суду Дніпропетровської області, невірних сум вимог кредиторів відповідає дійсності. Зазначені помилки мали бути виявлені судом при затвердженні звіту та ліквідаційного балансу, натомість суд в оскаржуваній ухвалі невірно відобразив суми вимог кредиторів, які вважаються погашеними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію боржника із наступними процесуальними наслідками, закриття провадження у справі, оскільки він не ґрунтується на належному виконанні вимог ст. ст. 79, 86, 236 ГПК України щодо оцінки наявних у справі доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судом усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування принципів безсумнівності повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства.

З мотивів, наведених у п. 3.3. даної постанови, апеляційний господарський суд погоджується із обґрунтованими доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі та його відповіді на відзив АТ "Дніпровська теплоцентраль" на апеляційну скаргу.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відповідності до приписів ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Згідно із ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржувана ухвала суду першої інстанції повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належно мотивованої оцінки усіх обставин справи, з якими КУзПБ пов`язує можливість затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та закриття провадження у справі про банкрутство.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.

3.5. Розподіл судових витрат.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат апеляційним господарським судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 275-282 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроазот" - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2022р. у справі №904/1334/18 - скасувати.

Справу №904/1334/18 передати на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.11.2022р.

Головуючий суддяІ.О. Вечірко

СуддяВ.О. Кузнецов

СуддяВ.Ф. Мороз