Рішення

від 01.11.2022 по справі 909/1373/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.11.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1373/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська міська рада

до відповідача: Угринівської сільської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю представників:

від позивача: Гавриляк Б.Б., Коржан І.В.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: не з"явився

від відповідача - Угринівської сільської ради: не з"явився

від відповідача - фізичної особи-підприємця Терлюка М.В.: Косар М.Є., Терлюк М.В.

встановив, що Обслуговуючий кооператив "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м.Івано-Франківську" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська міська рада звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади та фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками.

Ухвалою суду від 30.12.19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.20.

14.01.20 відповідачем - фізичною особою-підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем подано відзив б/н від 14.01.20(вх.№501/20).

16.01.20 позивачем подано клопотання вих.№15/01 від 15.01.20 про призначення земельно-технічної експертизи.

15.01.20 відповідачем - Угринівською сільською радою об`єднаної територіальної громади подано клопотання вих.№5-01/20 від 15.01.20 (вх.№615/20), яке судом задоволено та відкладено підготовче засідання на 30.01.20.

28.01.20 позивачем подано відповідь на відзив вих.№24/01 від 24.01.20(вх.№1365/20).

У свою чергу, відповідачем - Угринівською сільською радою 30.01.20 за вх.31572/20 подано відзив б/н від 28.01.20 із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 30.01.20 призначено у справі земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою суду від 04.03.20 поновлено провадження у справі №909/1373/19 та призначено клопотання експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№3662/20 від 02.03.20 до розгляду в судовому засіданні на 24.03.20.

У зв"язку з Указом Президента України №87/2020 від 13.03.2020, уведеним в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 13.03.2020, та постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020, якою установлено з 12 березня на усій території України карантин, ухвалою суду від 18.03.20 відкладено розгляд клопотання експерта Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№3662/20 від 02.03.20 та постановлено додатково повідомити учасників справи про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 29.05.20 розгляд зазначеного клопотання призначено на 14.07.20, за наслідками якого задоволено клопотання Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№3662/20 від 02.03.20; надано експерту Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткові матеріали, подані Обслуговуючим кооперативом "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" за вх.№6031/20 від 13.05.20 (а.с.248-263), необхідні для продовження проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою; провадження у справі зупинено на час проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою; матеріали справи надіслано Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

04.08.20 Івано-Франківською міською радою подано суду клопотання вх.№11324/20 від 04.08.20 про залучення третіх осіб у справі. Оскільки відсутність матеріалів справи унеможливлювала розгляд клопотання вх.№11324/20 від 04.08.20 про залучення третіх осіб у справі, суд ухвалою від 06.08.20 відклав вирішення питання про його прийняття до повернення матеріалів справи до Господарського суду Івано-Франківської області.

20.11.20 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшли матеріали справи №909/1373/19 із висновком експерта №313/2491/20-28 від 13.11.20, відтак ухвалою від 24.11.20 поновлено провадження у справі, частково задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м.Івано-Франківську" вх.№15144/20 від 05.11.20 про поновлення провадження у справі та долучення доказів у справі, залучено Івано-Франківську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та призначено підготовче засідання на 18.12.20.

17.12.20 Івано-Франківською міською радою подано суду письмові пояснення вх.№17861/20.

18.12.20 позивачем подано суду заяву щодо зміни адреси Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську" та клопотання вх.№19728/20 про призначення додаткової земельно-технічної експертизи.

У підготовчому засіданні 18.12.20 оголошувалася перерва до 21.12.20.

Ухвалою від 21.12.20 задоволено клопотання Обслуговуючого кооперативу "Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську" про призначення додаткової земельно-технічної експертизи, частково задоволено заяву вх.319810/20 фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича, призначено у справі додаткову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Івано-Франківському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою від 22.02.21 призначено судове засідання щодо вирішення питання про погодження строків проведення судової експертизи на 11.03.21, за наслідками якого суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 30.03.21.

Ухвалою від 30.03.21 відкладено судове засідання на 13.04.21, за наслідками якого задоволено клопотання Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вх.№2557/21 від 18.02.21 та погоджено строк проведення судової експертизи у справі № 909/1373/19 у строк понад 90 календарних днів.

29.11.21 до суду повернулися матеріали справи №909/1373/19 із висновком експерта №159/2386/2387/21-28 від 24.11.21, відтак ухвалою від 07.12.21 поновлено провадження у справі №909/1373/19 та призначено підготовче засідання на 11.01.22, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 25.01.22.

24.01.2022 від Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську» до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання про відшкодування витрат на проведення експертизи №20/01 від 20.01.2022 з проханням додатково стягнути з Відповідачів судові витрати позивача у розмірі 13442 гривні 85 копійок на проведення експертом Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз земельно-технічних експертиз (вх. № 1155/22 від 24.01.2022).

24.01.2022 від Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську» до відділу документального забезпечення суду надійшла заява про зміну найменування Відповідача - Угринівської сільської ради № 19/01 від 19.01.2022 (вх. №1156/22 від 24.01.2022), яку судом задоволено.

Підготовче засідання, призначене на 25.01.21, не відбулося, відтак ухвалою від 31.01.22 призначено підготовче засідання на 22.02.22, за наслідками якого суд постановив ухвалу, занесену до відповідного протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання на 17.03.2022.

Підготовчі засідання неодноразово відкладалися, про що судом постановлено відповідні ухвали.

За наслідками підготовчого засідання ухвалою суду від 20.09.22 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.22, однак судове засідання не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. у відпустці, відтак ухвалою від 12.10.22 призначено справу до судового розгляду по суті на 25.10.22, за наслідками якого розгляд справи по суті відкладено на 01.11.22.

В судове засідання представники Угринівської сільської ради та третьої особи не з"явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені, їх явку в судове засідання суд не визнавав обов"язковою. Водночас, 19.09.22 відповідачем - Угринівською сільською радою подано суду заяву вх.№12319/22 щодо розгляду справи за відсутності вказаного відповідача. Клопотань про відкладення розгляду справи від зазначених учасників процесу до суду не надходило.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Суд констатує, що за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

З метою дотримання розумних строків розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.2ч.2ст.202 ГПК України щодо розгляду справи за відсутності учасника справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи. При цьому, суд бере до уваги те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті, у зв`язку з чим відсутність у судовому засіданні зазначених сторін не впливає на можливість вирішення спору.

Позиція позивача.

Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» (надалі Обслуговуючий кооператив, Позивач) позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (вх. № 25358/19 від 24.12.2019), відповідях на відзиви вх.№1365/20 від 28.01.20 та 2194/20 від 11.02.20, а також додаткових поясненнях вх.№130/22 від 04.01.22. Зокрема, зазначив, що вважає рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008, Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 187 та виданий на їх підставі Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010 за реєстраційним номером 01103120009 незаконними та такими, що порушують право користування Обслуговуючого кооперативу, оскільки Угринівська сільська рада незаконно передала у власність фізичній особі - підприємцю Терлюку М.В. земельну ділянку, частина якої перебувала у постійному користуванні Позивача. Вказує на те, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190 «Про надання земельних ділянок для несільськогосподарського використання, переведення громадських земель в присадиби та внесення змін в земельно-облікові документи», в межі Івано-Франківська були включені 391,8 га земель колгоспу «Україна». Позивач зазначає, що межовиками його станом на 1995 рік у Державному акті на право постійного користування серія II-ІФ № 002016 від 07.12.1995 вказані лише Івано-Франківська міська рада та Державне підприємство «Укрзалізниця». Зазначає, що земельна ділянка була передана фізичній особі-підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу без погодження меж із фактичними землекористувачами; межі земельної ділянки фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича в точках А-Б погоджені неналежним представником Позивача в 2004 році, оскільки той не мав повноважень на погодження меж даної земельної ділянки; Угринівська сільська рада незаконно розпорядилась землею, яка перебувала у межах міста Івано-Франківськ; станом на 01.10.2019 земельна ділянка не була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Стверджує, що після вимірів у 2019 році земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу в натурі, землевпорядною організацією ТОВ «Науково-виробниче підприємство «ГІС» було встановлено, що фактична площа земельної ділянки зменшилась до 2,2604 га, в тому числі, частина земельної ділянки Позивача без його згоди була незаконно відчужена Угринівською сільською радою у власність фізичній особі-підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу. Зазначає, що згідно Технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку приватному підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів в с. Угринів по вул. Л.Українки, 21, Тисменицького району, Івано-Франківської області 2009 року, межовиками в точках Б-В вказана Угринівська сільська рада (дорога), хоча вказана частина земельної ділянки (дорога), згідно Державного акту на право постійного користування серія II-ІФ № 002016 від 07.12.1995, знаходиться в постійному користуванні Обслуговуючого кооперативу, не є дорогою, а є частиною його земельної ділянки. Межовиками фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича недостовірно вказана Угринівська сільська рада (дорога), а не Обслуговуючий кооператив, що свідчить про неправильність вказаного в документації із землеустрою. Зауважує, що з електронного Витягу з ЄДР №1006025090, станом на 06.05.2006, керівником Позивача вказаний Трощук Михайло Степанович, він же і вважався керівником Позивача в 2002 році, який підписав додану до позовної заяви копію Статуту, що свідчить про те, що дана особа вважалась керівником позивача в період з 2001 по 2006 роки, Ковтуник Михайло Миколайович став керівником Обслуговуючого кооперативу лише 16.05.2006, тому повноважень діяти від імені Позивача в 2004 році не мав. Згідно з п. 6.11. Статуту в редакції від 12.04.2001, яка діяла у 2004 році, представляти кооператив в організаціях, установах належить до повноважень виключно правління кооперативу. У 2004 році Позивач не уповноважував Ковтуника М. М. бути представником з погодження меж, про такі дії Позивач дізнався лише в 2019 році. Стверджує, що інформацію щодо порушеного права на користування своєю земельною ділянкою отримав лише в листопаді 2019 року, у зв`язку із ознайомленням із Технічною документацією із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку фізичній особі-підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу, для розміщення пункту по технічному обслуговуванню в с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області по вул. Л. Українки, 21. З огляду на це, Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Позиція відповідача - фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича.

Проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві вх. № 501/20 від 14.01.2020 та запереченні вх.№2797/22 від 22.02.22. Зокрема, зазначає, що доводи Обслуговуючого кооперативу щодо незаконної передачі та відчуження земельної ділянки, яка є його власністю, є надуманими та нічим не підтвердженими. Вказує, що Обслуговуючий кооператив не підтвердив перебування в його користуванні земельної ділянки по вул. Л. Українки в с. Угринів, яка перебуває у власності ФОП Терлюка М.В. Зазначає, що зменшення розміру земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу викликане приватизацією членами Позивача земельних ділянок під своїми гаражами, внаслідок чого 114 членів Обслуговуючого кооперативу отримали державні акти на право власності на земельні ділянки Позивача; Обслуговуючим кооперативом не долучено кадастрового плану та погодження меж земельної ділянки площею 2,2098 га. Вважає, що погодження меж його земельної ділянки Ковтуником М.М. в 2004 р. здійснилось належним чином, оскільки статутом Обслуговуючого кооперативу не передбачено обмежень для вищого органу управління чи правління кооперативу повноважень на представництво з погодження меж чи інших питань. Зазначає, що погодження(чи непогодження) меж не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Стверджує, що посилання Обслуговуючого кооперативу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2015 у справі № 909/1174/15, яким визнано недійсним рішення Тисменицької районної ради від 31.01.1998 «Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району» не може бути взятим до уваги, оскільки суд виходив з того, що мало місце непогодження межі населених пунктів у встановленому порядку між Івано-Франківською міською та Угринівською сільською радою. Вказує на те, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.11.1989 «Про надання земельних ділянок несільськогосподарського використання та внесення змін в земельно-облікові документи» про включення в межі Івано-Франківська 391,8 га земель колгоспу «Україна», на яке посилається Обслуговуючий кооператив, не свідчить про те, що в цю площу входить спірна земельна ділянка. Звертає увагу, що земельна ділянка позивача включена в межі м. Івано-Франківськ, а ФОП Терлюка Михайла Васильовича - до с. Угринів. Зазначає, що з викопіювання з генерального плану села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області 2006 року та 2019 року з експлікацією, що долучені до відповіді Івано-Франківської філії ДПУНДІПМ «Дніпромісто» від 10.02.2020 № 07/32, вбачається, що станом на час продажу та видачі Державного акту на право власності на землю (2010 р.), на якій розташована побудована в 2008 році станція технічного обслуговування по вул. Л. Українки, така ж сама межа розділяє територію Обслуговуючого кооперативу, що під номером 52 (індивідуальні гаражі) та територію земельної ділянки з розміщеним СТО, що під номером 52, в межах населеного пункту села Угринів. На генеральному плані відображений під`їзд до гаражного кооперативу по вул. Тролейбусній, що є дорогою загального користування. На підставі наведеної Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за Обслуговуючим кооперативом зареєстровано 2,1974 га земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:01:007:0104 на праві постійного користування. З огляду на це, вважає, що права Обслуговуючого кооперативу не порушені, оскільки Позивач має офіційно зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2610100000:007:0104, площею 2,1974 га, і межі ділянки ФОП Терлюка Михайла Васильовича та земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу відповідають технічній документації щодо встановлення та погодження меж між містом Івано-Франківськ і селом Угринів, згідно із рішенням Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 189 "Про погодження меж між містом Івано-Франківськ та селом Угринів", відповідно до якого земельна ділянка ФОП Терлюка Михайла Васильовича по цих межах належить до с. Угринів.

Позиція відповідача - Угринівської сільської ради.

Проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №1572/20 від 30.01.2020). Зазначає, що Угринівська сільська рада, ухвалюючи рішення від 29.11.2008 про продаж ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу земельної ділянки площею 0,0847 га, діяла у межах свої повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Вказує, що звертаючись із відповідною позовною заявою, Позивач пропустив строк позовної давності. Зазначає, що стадія погодження межі самостійного значення не має, оскільки не призводить до виникнення, припинення або зміни прав на земельну ділянку, як і у будь-яких процедурах приватизації.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Івано-Франківської міської ради.

Погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, про що зазначила у поясненнях вх. № 17861/20 від 17.12.2020. Зокрема зазначає, що Угринівська сільська рада в порушення земельного законодавства передала у користування ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу земельну ділянку, яка фактично розташована в межах міста Івано-Франківськ, отже Угринівська сільська рада не мала правових підстав для передання земельної ділянки, яка включена в межі міста Івано-Франківська з 1989 року, в оренду ФОП Терлюку М.В. та в подальшому приймати рішення про продаж цієї земельної ділянки без припинення права користування Обслуговуючого кооперативу. Водночас, представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що не володіє інформацією щодо рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020 № 189.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Постановою РМ УРСР від 02.02.1988 за №56 затверджено проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу №16 (ГБК №16), назву якого змінено на Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську», який розроблений за рахунок земель колгоспу "Україна" Тисменецького району.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 №190 «Про надання земельних ділянок для несільськогосподарського використання, переведення громадських в присадиби та внесення змін в земельно-облікові документи» в межі м. Івано-Франківська були включені 391,8 га земель колгоспу "Україна" Тисменецького району.

22.12.1995 Гаражно-будівельному кооперативу №16 видано Державний акт серії II-ІФ №002017 15/04-000097 (т.1, а.с. 19-23) на право постійного користування землею площею 2,7035 га для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року(т.1, а.с.6). Згідно зазначеного акту межовиками Гаражно-будівельного кооперативу №16 є Івано-Франківська міська рада та Львівська залізниця.

Зі змісту пояснювальної записки №577/1-11 від 25.07.14 Державного підприємства «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (т.1, а.с. 66-67) вбачається, що проект відведення земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу розроблений за рахунок земель колгоспу «Україна» Тисменицького району і затверджений постановою РМ УРСР 02 лютого 1988р. № 36. Отже, земельна ділянка виділялась позивачу ще до того часу (1988 і 1993 роки), коли на території області почали розроблятись проекти формування території і становлення меж сільських рад і м. Івано-Франківська.

При складанні проекту формування території і встановлення меж Угринівської сільської ради і населеного пункту с. Угринів Івано-Франківське обласне управління земельних ресурсів листом за № 01-15/600 від 25.11.1997 дало роз`яснення, що рішення Івано-Франківського облвиконкому від 21.11.1989 № 190 в частині передачі земель колишнього колгоспу «Україна» Угринівської сільської ради в межі міста Івано-Франківська прийнято як попереднє погодження без оформлення відповідних матеріалів до встановлення межі міста Івано-Франківська в установленому законом порядку, а фактично розпорядником даної ділянки являється Угринівська сільська рада. Понад ста членам Позивача видані державні акти на право власності земельні ділянки, вісім ділянок із них внесені в національну кадастрову систему. Відповідно до індексно-кадастрових карт земельна ділянка позивача знаходиться на території Угринівської сільської ради.

Згідно відповіді на запит на інформацію Івано-Франківської обласної ради від 21.03.2016 №9-192/677/210 станом на 21.03.2016 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної Ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190 «Про надання земельних ділянок для несільськогосподарського використання переведення громадських земель в присадиби та внесення змін в земельно-облікові документи» та рішення Івано-Франківської обласної ради від 27.08.1999 № 188-9/99 «Про проекти формування території та встановлення меж сільських, селищних та міських рад» являються чинними, зміни до них по встановленню чи зміні меж Угринівської сільської ради Тисменицького району обласною радою не вносились (т.1, арк. 71).

Із відповіді на запит про надання інформації Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 31.03.2016 № 18-28-5555.6-759/2-16 вбачається, що згідно даних державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл між власниками земель, землекористувачами, угіддями, станом на 01.01.2016 р. за ГБК № 15 обліковується земельна ділянка загальною площею 0,8358 га в рядку № 2.7.1. (кооперативне гаражне будівництво) шифр графи № 45 (землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), згідно із зареєстрованим та виданим державним актом на право постійного користування земельною ділянкою за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Тролейбусна, 42 за № 414 від 30.01.2001; за Позивачем обліковується земельна ділянка загальною площею 2,7035 га в рядку № 2.7.1. (кооперативне гаражне будівництво) шифр графи № 45 (землі, що використовуються для транспорту та зв`язку), відповідно до зареєстрованого та виданого державного акту на право постійного користування земельної ділянки за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна за № 97 від 22.12.1995 (т.1, арк. 84).

Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 14.12.18 №381-22 (т.1, а.с.85) «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), згідно з додатком 2; суб`єктам господарської діяльності, вказаним в додатку 1 та додатку 2 до даного рішення, виготовити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), подати їх у встановленому порядку на затвердження. Додатком до рішення 22 сесії міської ради від 14.12.2018 № 381-22 визначено перелік осіб, яким надано дозвіл на складання технічних документацій із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), до якого входить Обслуговуючий кооператив.

Як вбачається з Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) для колективного гаражного будівництва, яка розташована в м.Івано-Франківську, вул.Тролейбусна Івано-Франківської міської ради площею 2,1974 га, ця технічна документація із землеустрою розроблена на підставі заяви замовника від 04.03.2019р. та державного акту на право постійного користування землею серії 11-1Ф №002017 виданого 22.12.1995р. за №97 на підставі рішення Івано-Франківської міської ради від 13.09.1995р. №290 та рішення Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018р. №381-22 про надання дозволу на складання технічної документації.

Зі змісту долученого до Технічної документації Витягу з протоколу №201 від 12.09.2019р. засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів вбачається, що розглядався лист ОК «Гаражно-будівельного кооперативу №16», який виготовляє технічну документацію із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) згідно дозволу на його складання п.7 додатку 2 до рішення міської ради від 14.12.2018р. №381-22, межі якої не погоджені окремими землекористувачами та власниками. Зазначено, що дане питання розглядається повторно за участю голови Угринівської громади, голови ОК ГБК «Довга нива», п-ця Терлюка М.В., які порушили питання щодо можливості безперешкодного користування проїздом(зі сторони вул.Тролейбусної) суміжними землекористувачами на вказаній території. Комісія вирішила погодити ОК «Гаражно-будівельний кооператив №16» непогоджені межі земельної ділянки на вул.Тролейбусній для обслуговування гаражів. Під час виготовлення ОК «Гаражно-будівельний кооператив №16» технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) по вул.Тролейбусній, проектній землевпорядній організації взяти до уваги видані суміжним землекористувачам правовстановлюючі документи на землю, а також прийняте рішення узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів, тощо.

Під час складання технічної документації (зокрема, вимірів земельної двлянки в натурі) ТОВ "Науково-виробниче підприємтво "ГІС" встановлено, що фактична площа земельної ділянки позивача зменшилась до 2,2604 га.

Позивач, маючи набуте до 2004 року право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту від 07.12.1995р., пройшов процедуру її державної реєстрації в порядку, встановленому чинним законодавством, відтак, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 2,1974 га в м.Івано-Франківську, вул.Тролейбусна для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 2610100000:01:007:0104, і ці відомості внесено до Публічної кадастрової карти України.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 10.02.2020, кадастровий номер ділянки 2610100000:01:007:0104, м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна; цільове призначення: 02.06. Для колективного гаражного будівництва, землі житлової та громадської забудови; форма власності: відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі; площа: 2,1974 га; відомості про земельний сервітут: право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (площа 1.2944 га); кадастровий план земельної ділянки 2610100000:01:007:0104. Відповідно до опису меж даної земельної ділянки, остання межує із земельною ділянкою Терлюка Михайла Васильовича у таких точках: від Д до Е, від Є до Ж, від З до И, від І до Ї. (т.2, арк. 223-232).

15.10.2019 листом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надано відповідь на адвокатський запит щодо надання копії Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 2625886801:02:010:0063, про те, що згідно із записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, станом на 01.01.2013 на території Тисменицького району право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2625886801:02:010:0063 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010, за реєстраційним номером 011031200009, площею 0,0847 га для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів на території с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, вул. Л. Українки, вказаний акт виданий на підставі договору купівлі продажу від 26.01.2009, №187 ( т.1, а.с. 26).

28.11.2019 ФОП Терлюку М.В. направлено адвокатський запит № 28/11 з проханням надати копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.20109, за реєстраційним номером 011031200009 (т.1, а.с. 140), у відповідь на який ФОП Терлюк М.В. відмовив в проханні надати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, кадастровий номер 2625886801:02:010:0063 (т.1, а. с. 142).

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.05 між Угринівською сільською радою (орендодавець) та ФОП Терлюком Михайлом Васильовичем укладено договір оренди землі, який зареєстрований у Тисменицькому районному відділі Івано-Франківської філії ДП "Центр державного земельного кадастру". За умовами вказаного договору ФОП Терлюку М.В. передано в оренду земельну ділянку площею 0,0847 га в с.Угринів Тисменицького району по вул. Л.Українки, 21 для влаштування пункту обслуговування автомобілів, що підтверджується актом від 27.05.2005 передачі земельної ділянки про передання ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу земельної ділянки в оренду, площею 0,0847 га, в с.Угринів в районі Обслуговуючого кооперативу для влаштування пункту технічного обслуговування автомобілів.

На підставі рішення Угринівської сільської ради від 26.06.08 ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу 28.07.08 видано свідоцтво про право власності серії САС №052195 на пункт технічного обслуговування автомобілів в с.Угринів Тисменицького району по вул. Л.Українки, 21.

Рішенням Угринівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 29 листопада 2008 року «Про продаж земельної ділянки» затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки 0,0847 га, відведену для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу; затверджено ціну продажу земельної ділянки в розмірі 34372,00 гривень; вирішено продати земельну ділянку у власність площею 0,0847 га, яка знаходиться на території села Угринів, Тисменицького району по вул. Л. Українки, 21; доручено сільському голові від імені сільської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки; вирішено землевпоряднику сільської ради внести необхідні зміни в земельно-облікові документи.

26.01.2009 між Угринівською сільською радою та ФОП Терлюком Михайлом Васильовичем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 0,0847 га, кадастровий номер земельної ділянки 2625886801020100063, для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів.

Земельну ділянку площею 0,0847 га передано ФОП Терлюку М.В. для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів в натурі за адресою: вул. Л. Українки, 21, на підставі договору купівлі-продажу ВМВ № 792/551 від 26.01.2009, що підтверджується Актом передачі земельної ділянки № 19 від 02.02.2009(арк. 47).

19.01.10 ФОП Терлюку видано Державний акт на право власності (т.1, а.с.149) на вищезазначену земельну ділянку, згідно якого вказана земельна ділянка межує із землями позивача, Угринівської сільської ради, ГБК"Довга нива", гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Право власності ФОП Терлюка М.В. на зазначену земельну ділянку 17.01.20 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №197307349 від 23.01.20(т.1, а.с. 220).

В матеріалах справи наявна також поземельна книга 26258868010201000063 від 19.01.2010, Розділом 1 якої визначено вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів; код цільового призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; площа: 0,0847 га, форма власності: приватна (запис від 04.02.2016 № 001). Опис меж: від А до Б землі гаражно-будівельного кооперативу № 16, від Б до В землі сільської ради (дорога), від В до Г землі ГБК «Довга нива», від Г до Д Ачкевич А.Л., від Д до Е Прокопів Р.Я., від Е до А Клюс С.М. Розділ 3 Земельна ділянка. Право власності, постійного користування, запис про виникнення права (запис від 04.02.2016 № 003) форма власності: приватна, відомості про документ, що посвідчує право власності: ЯИ 898618, дата державної реєстрації: 19.01.2010. реєстраційний номер: 011031200009. Розділ 1 Земельна ділянка. Загальні відомості (запис від 16.01.2020 № 005), вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів, код цільового призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, форма власності: приватна, суть змін: виправлення відомостей про місце розташування земельної ділянки, виправлення цільового призначення земельної ділянки, виправлення відомостей про площу земельної ділянки, виправлення виду використання земельної ділянки, виправлення складу угідь, виправлення виду використання земельної ділянки. Розділ 3 Земельна ділянка. Право власності, право постійного користування, запис про виникнення права (запис від 24.01.2020 № 007, відповідно до якого, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно: 17.01.2020, реєстраційний номер земельної ділянки у державному реєстрі прав: 35146951 (арк. 47-62).

Із технічної документації із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ФОП Терлюку Михайлу Васильовичу для розміщення пункту по технічному обслуговуванню автомобілів в АДРЕСА_1 , виготовленої Державним підприємством «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», на підставі договору № 266-2009 від 10.02.2009 року, замовник Терлюк Михайло Васильович (т.1, арк. 27-54) вбачається, що проект відведення земельної ділянки ФОП Терлюку М.В. для влаштування пункту техобслуговування автомобілів погоджено представником ГБК-16 М.Ковтуником та скріплено печаткою ГБК-16.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГБК-16 станом на 16.05.2006 засновником та керівником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м.Івано-Франківськ» є Ковтуник Михайло Миколайович (арк. 107-111).

В матеріалах справи відсутні відомості про засновників та керівників ГБК-16 станом на момент погодження проекту відведення земельної ділянки ФОП Терлюку М.В., однак зі змісту статуту ГБК-16 та приписів ст.241 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на момент погодження проекту відведення земельної ділянки, та враховуючи наявність печатки ГБК-16 на вказаному проекті факт погодження проекту відведення земельної ділянки ФОП Терлюку М.В. для влаштування пункту техобслуговування автомобілів представником ГБК-16 є встановленим.

Згідно висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 11.11.08 №3811/П (т.1, а.с.44), довідки Угринівської сільської ради (т.1, а.с.46) та відповіді Івано-Франківської філії ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст ""Діпромісто" № 07/32 від 10.02.20 на адвокатський запит (т.1, а.с.216) земельна ділянка в с.Угринів Тисменицького району по вул. Л.Українки, 21 знаходиться в межах вказаного населеного пункту. Зокрема, у листі Івано-Франківської філії Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» №07/32 від 10.02.2020 зазначено, що Івано-Франківська філія НДІ «Діпромісто» в 2006 році проводила зміни і доповнення та в 2019 році зміни № 3 до генерального плану с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Відповідно до генерального плану в межах населеного пункту по вул. Л. Українки, відмічена станція технічного обслуговування (СТО) під номером 53. Гаражно-будівельний кооператив по вул. Тролейбусна числиться під номером 52 (індивідуальні гаражі). Під`їзд до гаражного кооперативу та СТО здійснюється по вул. Тролейбусній (дорога загального користування), додано Викопіювання з генплану с. Угринів (зміни і доповнення 2006 року), Викопіювання з генплану с. Угринів (зміна № 3) 2019 року (арк. 220-222).

Ухвалою суду від 30.01.20 призначено у справі земельно-технічну експертизу, за рузультатами якої складено висновок експерта № 313/2491/20-28 від 13.11.2020 про неможливість встановлення, чи має місце порушення меж землекористування, зокрема, порушення меж земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу площею 2,7305 га земельною ділянкою ФОП Терлюка М.В. площею 0,0847 га у зв"язку з незадоволенням клопотання експерта, невідповідності каталогу координат земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:02:010:0063, який міститься в технічній документації, відомостям, що містяться на Публічній кадастрвій карті і відсутності переобчислення координат земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу, що містяться в технічному звіті до відповідної державної системи координат СК63(УСК 2000). Зокрема, експертом проведено співставлення в спеціальному програмному середовищі в одній площині своєрідної моделі земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:01:010:0063, яка належить Терлюку Михайлу Васильовичу, згідно державного акту, технічної документації і з визначеним місцем розташування, з інформацією, яка міститься на Публічній кадастровій карті у вільному доступі із відображенням відомостей Публічної кадастрової карти. За результатами даного співставлення встановлено, що місце розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:02:010:0063, яке визначене технічною документацією, не відповідає місцю розташуванню, згідно з відомостями, які містяться на Публічній кадастровій карті. Отже експерт дійшов до висновку, що має місце внесення змін щодо місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 2625886801:02:010:0063, що призвело до зміни місця розташування досліджуваної земельної ділянки, відповідно до відомостей з Публічної кадастрової карти, у зв`язку із чим місце розташування даної земельної ділянки, яке визначене технічною документацією із землеустрою помилкове. Щодо місця розташування земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську»,визначено каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування, однак в даному каталозі, координати визначені в місцевій чи іншій системі координат. Переобчислення даних координат до відповідної державної системи координат в даному технічному звіті відсутнє. Координати даної земельної ділянки СК 63 (або УСК 2000) в матеріалах господарської справи відсутні і додатком на дослідження не додавались. У зв`язку з тим, що розташування земельної ділянки кадастровим номером 2625886801:02:010:0063, яке визначено технічною документацією із землеустрою є помилковим, а місце розташування земельної ділянки Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» визначається каталогом координат в місцевій чи іншій системі координат, провести співставлення в спеціальному програмному середовищі в одній площині відповідних своєрідних моделей не видається за можливе (т.2, а.с. 73-81).

Ухвалою від 21.12.20 призначено у справі додаткову земельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 24.11.2021 № 159/2386/2387/21-28, у якому зазначено, що має місце порушення меж землекористування, а саме на земельну ділянку, яка надана в постійне користування Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» площею 2, 7035 га, відповідно до встановлених меж Державним актом на право постійного користування серія II-ІФ № 002016 від 07.12.1995, Технічним звітом про встановлення зовнішніх меж землекористування гаражно-будівельного кооперативу № 16 в м. Івано-Франківську, який був здійснений у 1995 році і переобчислених координат даної земельної ділянки, що міститься в технічному звіті, до державної системи координат МСК 26 (MSK 26), накладається земельна ділянка з кадастровим номером 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, площа даного накладення становить 0,0266 га. Порушення меж земельної ділянки за кадастровим номером 2610100000:01:007:0104 площею 2.1974 за місцем розташування м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, земельною ділянкою кадастровий номер 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га, що розташована за адресою Івано-Франківська область, Тисменицький район, село Угринів, вул. Л. Українки, чи накладання даних земельних ділянок, відсутнє.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Предметом спору є усунення перешкод у користуванні належною Обслуговуючому кооперативу земельною ділянкою шляхом визнання недійсним рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008 про продаж земельної ділянки площею 0,0847 га фізичній особі-підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу; визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.01.2009, укладеного між Угринівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем, який посвідчений нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 187; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010 за реєстраційним номером 011031200009, згідно якого за фізичною особою-підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем зареєстроване право власності на земельну ділянку під кадастровим номером № 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га.

Вимога про скасування державного акта на право власності на землю як документа, яким оформлено право власності, відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів, передбаченому пунктом 4 частини 2 статті 16 ЦК України, як відновлення становища, що існувало до порушення.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 ЗК України, або ж іншим способом, який передбачено законом. Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позовні вимоги, сформульовані позивачем як зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування є фактично оскарженням нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування. Аналогічне тлумачення щодо змісту позовних вимог викладено в постанові ВП Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №363/3786/17, яку суд і застосовує.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі ст.144 Конституції органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом ст.ст.81,82 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, іншими цивільно-правовими угодами.

Згідно з ч.1 статті 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

На час прийняття рішень про передачу ФОП Терлюку М.В. в користування та у власність спірної земельної ділянки, земельна ділянка позивача не мала присвоєного кадастрового номеру, не була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, не мала встановлених меж, чим спростовуються доводи позивача про те, що Угринівська сільська рада не провела вилучення частини його земельної ділянки розміром 0,0266га та незаконно розпорядилась спірною земельною ділянкою.

Також, як вбачається з долученого третьою особою - Івано-Франківською міською радою рішення Івано-Франківської міської ради від 19.06.2020р. №189, ним погоджено межу між містом Івано-Франківськ та селом Угринів Угринівської обєднаноі територіальної громади згідно план-схеми.

Відповідно до ст.173 ЗК України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення(зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.1 ст.1); містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п.7 ч.1 ст.1). Відповідно до ст.17 закону генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генплан населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно листа Івано-Франківської філії Державного підприємства український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» №07/32 від 10.02.2020(т.1, а.с.216) зазначено, що Івано-Франківська філія НДІ «Діпромісто» в 2006 році проводила зміни і доповнення та в 2019 році зміни № 3 до генерального плану с. Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області. Відповідно до генерального плану в межах населеного пункту по вул. Л. Українки, відмічена станція технічного обслуговування (СТО) під номером 53. Гаражно-будівельний кооператив по вул. Тролейбусна числиться під номером 52 (індивідуальні гаражі). Під`їзд до гаражного кооперативу та СТО здійснюється по вул. Тролейбусній (дорога загального користування), додано Викопіювання з генплану с. Угринів (зміни і доповнення 2006 року), Викопіювання з генплану с. Угринів (зміна № 3) 2019 року (арк. 220-222). Суд констатує відсутність будь-яких даних, які б свідчили про включення в межі міста Івано-Франківська саме тих земель, які б вилучалися із земель Угринівської сільської ради та якими вона розпорядилася на користь ФОП Терлюка М.В., прийнявши рішення, що є предметом оскарження. За наведених обставин, оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування прийнято в межах його компетенції.

Таким чином, Генеральним планом села Угринів та планом-схемою погодженої межі між містом Івано-Франківськ та с.Угринів підтверджується місцерозташування належної ФОП Терлюку М.В. земельної ділянки, на якій розміщена станція технічного обслуговування (СТО), по вул.Л.Українки в межах населеного пункту с.Угринів на території Угринівської сільської Ради, а територія ГБК №16 розташована в межах міста Івано-Франківська, при цьому не встановлено порушення межі розмежування між містом і селом в частині розташування земельних ділянок позивача та ФОП Терлюка М.В.

Позивач однією із підстав позову також зазначає, що оскаржуване рішення Угринівської сільської ради прийняте з порушенням компетенції, оскільки земельна ділянка, якою розпорядилася Угринівська сільська рада на користь ФОП Терлюка Михайла Васильовича, належить до земель Івано-Франківської міської ради. При цьому посилається на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.15 у справі №909/1174/15 за позовом Івано-Франківської міської ради до відповідачів Тисменицької районної ради Івано-Франківської області та Угринівської сільської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача: Гаражно-будівельного кооперативу №15, Гаражно-будівельного кооперативу №16, Управління земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яким визнано недійсним рішення Тисменицької районної ради від 31 січня 1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району" та рішення Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району", яке набрало законної сили.

У мотивувальній частині зазначеного рішення суд встановив факт непогодження меж населених пунктів - міста Івано-Франківськ та села Угринів, оскільки була порушена процедура коригування проектної межі між містом Івано-Франківськ та селом Угринів Тисменицького району, і саме з цих підстав судом скасовано рішення Тисменицької районної ради від 29.07.1999 року "Про внесення змін до рішення районної ради від 31.01.1998 року "Про затвердження проекту встановлення меж населених пунктів та погодження проекту формування територій і встановлення меж Угринівської сільської ради Тисменицького району". Проте, встановлені вищезазначеним рішенням обставини не встановили жодного факту, який би мав значення для вирішення даного спору, відтак вони не є преюдицією в силу ст.75 ГПК України.

Предметом спору є також визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010 за реєстраційним номером 011031200009, виданого на підставі рішення Угринівської сільської ради, що є предметом оскарження.

За твердженням позивача, земельна ділянка ФОП Терлюка М.В. накладається на земельну ділянку, що належить позивачу на праві постійного користування.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц зазначено, що на підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем.

22.12.1995 Гаражно-будівельному кооперативу №16(позивачу) видано Державний акт серії II-ІФ №002017 15/04-000097 на право постійного користування землею, площею 2,7035 га для гаражного будівництва відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради народних депутатів №290 від 13.09.1995 року.

Згідно невід`ємного додатку до цього державного акту зазначено опис меж, з якими межує позивач : землі Львівської залізниці та землі Івано-Франківської міської Ради.

Згідно п.п.1.6.1.7.Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних акті на право, в тому числі і право користування землею(затв. Наказом Деркомітету України із земельних ресурсів від 15.04.93 за №28) виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою провадиться після винесення в натуру(на місцевість) меж земельних ділянок за проектами їх відведення (шляхом складання плану земельної ділянки).

Відповідно до статті 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до статті 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Статтею 198 ЗК України встановлено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування.

Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Згідно ст.23 Земельного кодексу України, в редакції 1993р., що діяла на час надання та видачі позивачу Державного акту на землю, право власності аоо право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З набранням чинності новим Земельним Кодексом України, 2001р.. запроваджено Державний земельний кадастр (див. глава 34 Кодексу), де, зокрема, в ст.202 цього Кодексу встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України « Про Державний земельний кадастр», яким визначено порядок внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передоачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникли до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель. їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Там же, згідно ст.28-1 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набуття чинності цим Законом, є дійсними.

Згідно з ст.21 ЗУ « «Про державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) - у разі встановлення(відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних ділянок їх власниками.

Згідно з ч.З ст.24 ЗУ « «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її із земель державної чи комунальної власності власність чи користування або уповноваженої нею особи.

Там же, в ч.9 передбачено, що при здійсненні державної реєстрації земельно ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру(ч.І).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі(ч.З).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння ій кадастрового номера(ч.4).

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру(ч.8).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. 10).

Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також- право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, позивач, маючи набуте до 2004 року право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту від 07.12.1995р., пройшов процедуру її державної реєстрації в порядку, встановленому вищенаведеними нормами закону, зокрема:

- рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018р. №381-22 отримав дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) в м.Івано-Франківську» по вул.Тролейбусній для обслуговування гаражів;

-на підставі Державного акту від 07.12.1995р. та наведеного рішення від 14.12.2018р. йому виготовлено Технічну документацію із землеустрою з врахуванням погоджених суміжними землекористувачами меж та рішення узгоджувальної комісії від 12.09.2019р. за її фактичною площею використання, яка склала 2,1974 га та присвоєно кадастровий номер 2610100000:01:007:0104;

-на підставі заяви позивача та Технічної документації із землеустрою щодо встановлення(відновлення) меж земельної ділянки в натурі(на місцевості), Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 2,1974 га в м.Івано-Франківську, вул.Тролейбусна для колективного гаражного будівництва, кадастровий номер 2610100000:01:007:0104 і ці відомості внесено до Публічної кадастрової карти України.

Тому, за наведених обставин та норм закону, позивач є власником зареєстрованої земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:01:007:0104 площею 2,1974 га по вул.Тролейбусній м.Івано-Франківськ, стосовно якої порушення меж із зареєстрованою за ФОП Терлюком М.В. земельною ділянкою кадастровий номер 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847га по вул.Л.Українки в с.Угринів Тисменицького р-ну не встановлено.

В підтвердження вимог щодо накладання земельної ділянки ФОП Терлюка М.В. на земельну ділянку позивача останній покликається на висновок експерта за результатами проведення додатковї судової земельно-технічної експертизи, проведеної Івано-Франківським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз(т.3, а.с. 46-56).

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи. Такої оцінки експертному висновку та висновку експерта на замовлення позивача судом першої інстанції надано не було.

Суд, провівши аналіз експертного висновку в частині надання експертом відповіді на питання №1 прийшов до висновку, що він є недостатньо повним, оскільки його висновки не узгоджуються із дослідницькою частиною та іншими доказами по справі, що вище проаналізовані судом.

У відповідності до вимог ч.3 ст. 86 ГПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, провівши аналіз земельно-технічної експертизи та висновку експерта на замовлення позивача, судом встановлено невідповідність цих висновків по питанню №1 встановленим обставинам по справі на підставі вищевикладених та проаналізованих доказів, а тому зібрані по справі докази є більш вірогідними порівняно з висновком експертизи в цій частині.

Здійснюючи захист порушених прав позивача, який вважає, що таке порушення завдано внаслідок протиправних дій відповідачів, а тому на підтвердження факту порушення прав позивача мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, чи порушена межа його земельної ділянки відповідачами.Наведене зумовлено тим, що підлягає встановленню факт протиправності саме дій особи, до якої пред`явлено позов.

Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено достатніми доказами обставини, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки відповідача-2 на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача, згідно з правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки. Судом не встановлено порушення прав позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо позовної давності, слід зазначити, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачами прав та інтересів позивача, позовна давність судом не застосовується.

Висновок суду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд також зазначає, що у п. п. 1- 3 ч 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Враховуючи принцип змагальності, а також те, що висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено достатніми доказами обставини, які мають значення для вирішення цього спору, а саме: факт накладення земельної ділянки відповідача-2 на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні позивача, згідно з правовстановлюючими документами на ці земельні ділянки. Судом не встановлено порушення прав позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, в позові слід відмовити.

Судові витрати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову позивачем сплачено 5763,00грн. судового збору згідно квитанції №4303\з7 від 24.12.19.

Крім того, позивачем згідно платіжних доручень №93 від 18.09.20 та №130 від 13.04.21 сплачено 13442,85грн. вартості проведених у справі земельно-технічних експертиз, про відшкодування яких позивач заявив у клопотанні вх.№1155/22 від 24.01.22.

Відповідно до п.1,4 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на відмову в позові, судові витрати (а саме витрати по сплаті судового збору та на проведення експертизи) слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 13, 75, 77-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив №16 в м. Івано-Франківську» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Івано-Франківська міська рада до Угринівської сільської ради та Фізичної особи-підприємця Терлюка Михайла Васильовича про:

-усунення перешкод у користуванні належною Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним Рішення Угринівської сільської ради від 29.11.2008 про продаж земельної ділянки площею 0,0847 га фізичній особі-підприємцю Терлюку Михайлу Васильовичу;

-усунення перешкод у користуванні належною Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.01.2009, укладеного між Угринівською сільською радою та фізичною особою-підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем, який посвідчений нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Угорчак Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 187;

-усунення перешкод у користуванні належною Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив № 16 в м. Івано-Франківську» земельною ділянкою, шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 898618 від 19.01.2010 за реєстраційним номером 011031200009, згідно якого за фізичною особою-підприємцем Терлюком Михайлом Васильовичем зареєстроване право власності на земельну ділянку під кадастровим номером № 2625886801:02:010:0063 площею 0,0847 га.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.11.2022

Суддя П. Я. Матуляк