Рішення

від 14.11.2022 по справі 910/7216/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2022Справа № 910/7216/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД"

про стягнення 747167,53 грн

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" (далі - позивач) 3% річних у сумі 147801,25 грн та 599366,28 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у розмірі 1061539,89 грн у період з 01.12.2017 по 22.07.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі №910/5339/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 було стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 1061539,89 грн за поставлений товар, вказану суму боргу було сплачено відповідачем лише 22.07.2022.

Ухвалою суду від 11.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Від відповідача 02.09.2022 надійшов відзив на позов та письмові заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Заперечуючи проти вимог позову відповідач зазначає, що першочерговий позов заявлений позивачем щодо стягнення основної суми боргу в межах справи №910/5339/21 було подано з пропуском строків позовної давності, а суду при розгляді даного спору необхідно надати власну оцінку всім доводам і документам, у тому числі і тим, які розглядалися в межах справи №910/5339/21.

Крім того, відповідач заявив про застосування позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлених у межах даного спору.

У відповіді на відзив позивач не погодився із твердженнями відповідача щодо пропуску строків позовної давності для звернення із позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, позивач вважає, що відповідач фактично просить суд під час розгляду даного спору надати переоцінку обставин справи №910/5339/21.

Позивачем також були надані письмові пояснення щодо питання про початок пропуску прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем на суму боргу 1061539,89 грн.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наводить власні трактування пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також заперечення щодо обставин пов`язаних із укладенням між сторонами Договору за яким було стягнуто борг.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Судом встановлено, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача боргу за не оплату отриманого ним товару у сумі 1061539,89.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/5339/21 від 21.10.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, вказаний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" 1061539 грн 89 коп. основного боргу.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/5339/21, яке набрало законної сили і є чинним.

У рішенні №910/5339/21 від 21.10.2021 встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, а саме 155,400 т. насіння соняшнику на підставі Товарно-транспортних накладних № 3 від 08.11.2017, № 4 від 08.11.2017, № 5 від 09.11.2017, № 6 від 09.11.2017, № 7 від 09.11.2017 та № 8 від 10.11.2017; експрес - накладних ТОВ "НОВА ПОШТА" № 59 0003 0420 5014, 590003 0520 2139, 59 0002 9847 2901, 59 0003 0140 3775, 59 0002 9916 0623.

Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.05.2018 відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму коштів у розмірі 2392002,61 грн, в тому числі суму боргу в розмірі 1061539,89 грн.

Так, у рішенні №910/5339/21 від 21.10.2021 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 1061539 грн 89 коп за поставлений позивачем товар на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору, разом з тим, судом не було встановлено факт підписання між сторонами договору поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивач зазначає, що суму боргу відповідачем було сплачено лише 22.07.2022 на підтвердження чого надано копію платіжного доручення №1386351 від 22.07.2022.

Оскільки відповідач не виконав вчасно свій обов`язок зі сплати 1061539,89 грн за отриманий товар, позивачем нараховано на період з 01.12.2017 до 22.07.2022 3% річних у сумі 147801,25 грн та інфляційних втрат у сумі 599366,28 грн.

Позивач у письмових пояснення щодо визначення ним дня початку прострочення виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати боргу у сумі 1061539,89 грн посилається на той факт, що ним було направлено товарно-розпорядчі документи щодо поставки товару на спірну суму шляхом направлення їх відповідачу експрес-накладною Нової пошти (59000298472901) та останнім їх було отримано 27.11.2017, посилаючись при цьому на умови договору поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017 позивачем було визначено, що відповідач зобов`язаний був оплатити вартість товару у строк до 30.11.2017.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва № 910/5339/21 вказано, що одним із доказів на підтвердження переданого відповідачу товару на суму 1061539,89 грн є експрес-накладна нової-пошти (59000298472901), разом з тим, у рішенні №910/5339/21 суд зазначив, що договір поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017 йому надано не підписаним, а тому суд не може стверджувати про укладення такого довогору.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приймаючи до уваги наведене, відповідач у будь-якому разі зобов`язаний був здійснити оплату отриманого ним товару на суму 1061539,89 грн після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Оскільки факт отримання товару на суму 1061539,89 грн встановлено у рішенні суду №910/5339/21 та відповідачем не оспорюється питання щодо початку перебігу строку з якого почалося прострочення оплати товару, суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що прострочка платежу почалася з 01.12.2017.

Що ж стосується заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих у період з 01.12.2017 по 22.07.2022, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як було вище встановлено судом, відповідач мав виконати грошове зобов`язання з оплати отриманого товару на суму 1061539,89 грн до 30.11.2017 включно, таким чином першим днем з якого починається пропуск строку з виконання цього зобов`язання є 01.12.2017.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст.29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 19.08.2022 строк дії карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Інші заперечення відповідача зводяться до переоцінки обставин та доказів, які були розглянуті та встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 по справі №910/5339/21, яке є чинним, а тому судом не приймаються до уваги відповідні заперечення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 76-77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних у сумі 147801,25 грн та 599366,28 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у розмірі 1061539,89 грн у період з 01.12.2017 по 22.07.2022 та встановлено, що позивачем включено у розрахунок 3% річних 22.07.2022 - день у який була здійснена повна оплата боргу.

Разом з тим, суд бере до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 стосовно того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у відповідний період часу.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 49470,67 грн 3% річних, а у стягненні 87,25 грн 3% річних з відповідача суд відмовляє.

Враховуючи, що інфляційні втрати позивачем було нараховано у період з грудня 2017 року по червень 2022 року та такий розрахунок є арифметично вірним, то суд задовольняє вимогу щодо стягнення з відповідача 599366,28 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 86, 118, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (01001, місто Київ, провулок ШЕВЧЕНКА ТАРАСА, будинок 3, код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" (01014, місто Київ, вул. БОЛСУНОВСЬКА, будинок 13-15, код ЄДРПОУ 37044902) 3 % річних в сумі 49470 (сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят) грн 67 коп., інфляційні втрати в сумі 599366 (п`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч триста шістдесят шість) грн 28 коп. та судовий збір в сумі 11206 (одинадцять тисяч двісті шість) грн 20 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків