Постанова

від 01.03.2023 по справі 910/7216/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2023 р. Справа№ 910/7216/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Андрієнка В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Гуримський О.В. (в залі суду);

від відповідача: Новосад Т.О. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022,

у справі № 910/7216/22 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд"

про стягнення 747 167,53 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" (далі - позивач) 3% річних у сумі 147 801,25 грн та 599 366,28 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у розмірі 1 061 539,89 грн у період з 01.12.2017 по 22.07.2022.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/5339/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 було стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 1061539,89 грн за поставлений товар, вказану суму боргу було сплачено відповідачем лише 22.07.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2022, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.11.2022, у справі № 910/7216/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" 3% річних в сумі 147 714,00 грн, інфляційні втрати в сумі 599 366 грн та судовий збір в сумі 11 206 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову ТОВ "Екологічний продукт" до ТОВ "Кернел-Трейд" про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, в тому числі із підстав пропуску Позивачем строку позовної давності.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що до загальної позовної давності (тривалість якої встановлена статтею 257 ЦК України) не застосовується вимога ст. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України щодо продовження строку на час дії карантину.

Також скаржник звертає увагу на те, що позивач в жодному разі не був позбавлений права на звернення до суду із позовом про стягнення додаткових нарахувань на суму поставки за товар увесь час з моменту виникнення заборгованості.

На думку скаржника, позовні заяви, які були пред`явлені після 06.08.2020 вважаються такими, що пред`явлені з пропуском строку позовної давності, тому, звернувшись з позовною заявою лише 08.08.2022, позивач пропустив строк позовної давності по зверненню до суду із відповідним позовом.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та додаткових пояснень у справі

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказує на те, що ні зміст апеляційної скарги та додані разом із нею документи, ні відзив на позов, не містять жодних обґрунтованих доказів, які були б підставою в суді першої інстанції відмовити в задоволенні цього позову, а отже, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

У додаткових поясненнях, поданих до суду 25.01.2023, позивач вказує на те, що відповідач, підписавши акт звірки взаєморозрахунків від 31.05.2018, відповідач визнав прийняття 371,55 тонни насіння соняшнику, а також заборгованість за поставлений товар у розмірі 2 392 002,61 грн, в тому числі суму коштів у розмірі 1 061 539,55 грн, на яку позивачем за порушення відповідачем строків виконання зобов`язання нараховано 3% річних та інфляційних втрат, які є предметом цього спору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7216/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022, у справі № 910/7216/22. Призначено справу № 910/7216/22 до розгляду у судовому засіданні 18.01.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/7216/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 до 01.03.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023, у зв`язку з перебування судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнення судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023, для розгляду справи № 910/7216/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 прийнято справу № 910/7216/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/7216/22 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.03.2023 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову, в тому числі із підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з відповідача боргу за не оплату отриманого ним товару у сумі 1 061 539,89 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/5339/21 від 21.10.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2021, вказаний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічний продукт" 1 061 539 грн 89 коп. основного боргу.

У рішенні № 910/5339/21 від 21.10.2021 встановлено, що позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, а саме 155,400 т. насіння соняшнику на підставі Товарно-транспортних накладних № 3 від 08.11.2017, № 4 від 08.11.2017, № 5 від 09.11.2017, № 6 від 09.11.2017, № 7 від 09.11.2017 та № 8 від 10.11.2017; експрес - накладних ТОВ "НОВА ПОШТА" № 59 0003 0420 5014, 590003 0520 2139, 59 0002 9847 2901, 59 0003 0140 3775, 59 0002 9916 0623.

Актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.05.2018 відповідачем визнано наявність заборгованості перед позивачем на загальну суму коштів у розмірі 2 392 002,61 грн, в тому числі суму боргу в розмірі 1 061 539,89 грн.

Так, у рішенні № 910/5339/21 від 21.10.2021 судом встановлено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 1 061 539 грн 89 коп за поставлений позивачем товар на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору, разом з тим, судом не було встановлено факт підписання між сторонами договору поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; пунктом 1 частини 2 вказаної статті визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як зазначено у ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить із фактів встановлених у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/5339/21, яке набрало законної сили і є чинним.

Cаме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.

Отже чинне законодавство не пов`язує наявність судових рішень про стягнення заборгованості з припиненням грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Порушення грошового зобов`язання відповідачем щодо оплати отриманого товару у розмірі 1 061 539,89 грн підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 у справі № 910/5339/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, за участю тих самих сторін.

Так, як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, сума боргу відповідачем була сплачена лише 22.07.2022 на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 1386351 від 22.07.2022, у зв`язку із чим, враховуючи невчасне виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати 1 061 539,89 грн за отриманий товар, позивачем нараховано на період з 01.12.2017 до 22.07.2022 3% річних у сумі 147 801,25 грн та інфляційних втрат у сумі 599 366,28 грн.

Позивач у письмових пояснення щодо визначення ним дня початку прострочення виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати боргу у сумі 1 061 539,89 грн посилається на той факт, що ним було направлено товарно-розпорядчі документи щодо поставки товару на спірну суму шляхом направлення їх відповідачу експрес-накладною Нової пошти (59000298472901) та останнім їх було отримано 27.11.2017, посилаючись при цьому на умови договору поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017 позивачем було визначено, що відповідач зобов`язаний був оплатити вартість товару у строк до 30.11.2017.

Так, у рішенні Господарського суду міста Києва № 910/5339/21 вказано, що одним із доказів на підтвердження переданого відповідачу товару на суму 1 061 539,89 грн є експрес-накладна нової-пошти (59000298472901), разом з тим, у рішенні №910/5339/21 суд зазначив, що договір поставки №П-0764/8/18 від 10.11.2017 йому надано не підписаним, а тому суд не може стверджувати про укладення такого договору.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приймаючи до уваги наведене, відповідач у будь-якому разі зобов`язаний був здійснити оплату отриманого ним товару на суму 1061539,89 грн після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Оскільки факт отримання товару на суму 1 061 539,89 грн встановлено у рішенні суду № 910/5339/21 та відповідачем не оспорюється питання щодо початку перебігу строку з якого почалося прострочення оплати товару, суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що прострочка платежу почалася з 01.12.2017.

Щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих у період з 01.12.2017 по 22.07.2022, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Як вже зазначалось, відповідач мав виконати грошове зобов`язання з оплати отриманого товару на суму 1 061 539,89 грн до 30.11.2017 включно, таким чином першим днем з якого починається пропуск строку з виконання цього зобов`язання є 01.12.2017.

Згідно із відміткою на поштовому конверті, позивач звернувся до суду із позовною заявою 01.09.2022.

Відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №928 від 19.08.2022 строк дії карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

При перерахунку заявлених позивачем до стягнення 3% річних у сумі 147 801,25 грн та 599366,28 грн інфляційних втрат нарахованих на суму боргу у розмірі 1 061 539,89 грн у період з 01.12.2017 по 22.07.2022, з урахуванням того, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у відповідний період часу, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції та вважає, що суми інфляційних втрат у розмірі 599 366,28 грн та 3% річних у розмірі 147 714 грн, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 599 366,28 грн та 3% річних у розмірі 147 714,00 грн, які є обґрунтованими, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22, відсутні.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРНЕЛ-ТРЕЙД" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 910/7216/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/7216/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 03.04.2023, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Андрієнко

Б.О. Ткаченко