Рішення

від 14.11.2022 по справі 910/3245/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2022Справа № 910/3245/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; ідентифікаційний код 33853132)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бізнестранслогістік» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б; ідентифікаційний код 40243221)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 32382179)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно - енергетична компанія «Енергоіндустрія» (вул. Лариси Руденко, буд. 6а, оф. 709, кім. 7, м. Київ, 02140; ідентифікаційний код 39395870)

про визнання недійсним правочину

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: Євген Яценко

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

28.04.2022 до господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (далі за текстом - ТОВ «Тар Альянс», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бізнестранслогістік» (ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік», Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (далі за текстом - ТОВ «ТЕК «Енерготранс», Відповідач-2) про визнання недійсним правочину - договору купівлі-продажу права вимоги № 1603 впв від 16.03.2020 (далі за текстом - Договір).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків та укладався з метою виникнення «штучної» заборгованості перед Відповідачем-2 для включення його до реєстру вимог кредиторів, а тому на підставі частини 1 статті 215, Частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підлягає визнанню недійсним.

Позивач звертає увагу суду на те, що Договір підписано керівником Відповідача -2 - Бриком Р.О., однак всупереч вимог, встановлених частиною 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі за текстом - Закон 2275-VIII), враховуючи значний розмір такого правочину.

Додатково у якості підстав для визнання Договору недійсним з підстав його фіктивності Позивач зазначає, що Відповідачем-2 не вчинялися дії щодо стягнення заборгованості з третьої особи за Договором, а основною метою Відповідача-2 є саме задоволення свого права та стягнення активів боржника (третьої особи) в процедурі банкрутства.

У поданій відповіді на відзив Позивач, спростовуючи заперечення Відповідача-2 зазначає, що звернення до суду з даним позовом про визнання недійсним Договору, стороною якого він не є обумовлене необхідністю захисту його права як ініціюючого кредитора у справі про банкрутство № 910/18802/21, оскільки саме наявністю і змістом правочину, який наразі оскаржується, Відповідач-2 обґрунтовує висунення кредиторських вимог у справі про банкрутство третьої особи (справа № 910/18802/21).

При цьому, при поданні відзиву Відповідачем-2 взагалі не надано доказів на спростування заявлених Позивачем вимог та обставин, якими Позивач обґрунтовує підстави визнання недійсним Договору.

Окремо у відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на те, що передача Відповідачем-1 Відповідачу-2 основного договору і інших пов`язаних документів та інформування боржника про зміну кредитора відбулася раніше (16.03.2020) ніж Договір набрав чинності (02.04.2021) згідно пункту 8 останнього.

2. Стислий виклад позиції Відповідача-2.

Із поданого Відповідачем-2 відзиву на позовну заяву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки Позивач не є стороною Договору та не має права звертатися до суду у порядку частини 3 статті 215 ЦК України.

Крім того, Відповідач - 2 заперечує щодо фіктивності Договору з огляду на те, що на виконання такого правочину було передано документацію по відступленню права вимоги згідно підписаного акту від 16.03.2020, а ненадання Відповідачем-2 арбітражному керуючому Дудковському Б.В. у справі № 910/18802/21 підтвердження розрахунків за оспорюваним правочином не свідчить про відсутність таких доказів в цілому, доводи Позивача щодо відсутності повноважень у директора Відповідача-2 є безпідставними та такими, що не доведені належними чином.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.05.2022 позов ТОВ «Тар Альянс» до ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» та ТОВ «ТЕК «Енерготранс» про визнання недійсним правочину передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду в порядку, встановленому статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), у зв`язку з відсутністю боржника у даному спорі як сторони, що виключає можливість розгляду даного спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

За наслідком проведення повторного авторозподілу обрано суддю Пукаса А.Ю. для подальшого розгляду справи (позовної заяви) № 910/3245/22.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.05.2022 позовну заяву ТОВ «Тар Альянс» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.06.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.06.2022.

20.06.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2022 підготовче засідання відкладено на 11.07.2022.

07.07.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву Відповідача - 2, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2022 підготовче засідання відкладено на 25.07.2022.

25.07.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2022 підготовче засідання відкладено на 08.08.2022.

08.08.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив Відповідача-2 на позовну заяву, до якої Позивачем додано клопотання про витребування доказів, клопотання про залучення третіх осіб.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2022 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.09.2022.

05.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Дутковського Б.В. розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно - енергетична компанія «Енергоіндустрія» (далі за текстом - ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія») про залучення даного товариства до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача.

05.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю до господарського суду міста Києва в межах розгляду справи № 910/18802/21 про банкрутство ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія».

У підготовчому засіданні 05.09.2022, суд, заслухавши пояснення представника Позивача та розглянувши подані ним клопотання, дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання про витребування доказів оскільки докази, які Позивач просить суд витребувати фактично направлені на підтвердження доводів Відповідача-2, які викладені у відзиві, що відповідно суперечить вимогам частині 1 статті 74 ГПК України. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 05.09.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2022 клопотання ТОВ «Тар Альянс» про залучення до участі у розгляді справи третьої особи задоволено та залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно - енергетична компанія «Енергоіндустрія». Підготовче засідання відкладено на 26.09.2022.

З огляду на задоволення клопотання Позивача та залучення до участі у розгляді справи ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» представник арбітражного керуючого Дутковського Б.В не наполягав на розгляді поданої ним заяви, оскільки остання є аналогічною задоволеній, а тому така заява судом не розглядалась.

12.09.2022 через загальний відділ діловодства до господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи, в яких остання підтримує заявлені позовні вимоги.

У підготовчому засіданні 26.09.2022 суд, розглянувши клопотання Позивача про передачу справи за підсудністю та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 05.09.2022.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.10.2022.

Судове засідання 10.10.2022 не відбулося у зв`язку з масованими ракетними ударами по місту Києву та оголошенням повітряної тривоги по всій території України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2022 судове засідання призначено на 31.10.2022.

У зв`язку з відсутністю у господарського суду міста Києва фінансування для здійснення поштових відправлень, представника Позивача, представника Відповідача-2 та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача повідомлено про місце, дату та час судового засідання, призначеного на 31.10.2022 телефонограмою від 13.10.2022.

Згідно довідки господарського суду міста Києва від 13.10.2022 представником Відповідача-1 не прийнято телефонограму про повідомлення місця, дати та часу судового засідання

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2022.

У судовому засіданні 14.11.2022 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представники Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2 в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, належним чином повідомлені про місце і час слухання справи.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 14.11.2022 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Також суд зазначає, що Відповідач-1 належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 06.06.2022, яка надсилалась останньому на офіційну адресу місцезнаходження - 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б поштовим повідомленням № 0105492379022, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Додатково суд зазначає, що всі ухвали по даній справі направлялися на зазначену вище адресу Відповідача-2, однак не отримувалися адресатом з аналогічних причин.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10.02.2020 між ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» та ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» укладено договір № 10/02/20-фп про надання поворотної фінансової допомоги (далі за текстом - Договір від 10.02.2020), відповідно до пункту якого ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» зобов`язався передати у власність ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» грошові кошти в розмірі у сумі 5 000 000 грн, а ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» прийняти та повернути таку ж суму грошових коштів (сума позики) у передбачений цим Договором строк.

Згідно з пунктом 1.2. Договору від 10.02.2020 позика грошових коштів надається на основі поворотної фінансової допомоги без нарахування процентів.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору від 10.02.2020 ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» повертає фінансову допомогу у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця протягом терміну дії цього договору. Повернення фінансової допомоги може здійснюватись рівновеликими частинами, проте останній внесок повинен бути здійснений не пізніше 10.03.2020.

Договір від 10.02.2020 вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошових коштів ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 5.1. Договору від 10.02.2020).

В подальшому, з огляду на невиконання ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» зобов`язань за Договором від 10.02.2020 в частині повернення позики 16.03.2020 між ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» та ТОВ «ТЕК «Енерготранс» укладено Договір, відповідно до пункту 1 якого ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» передає, а ТОВ «ТЕК «Енерготранс» (як новий кредитор) набуває права вимоги від ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» (як боржник) належного виконання в повному обсязі зобов`язань за договором № 10/02/20-фп про надання поворотної фінансової допомоги від 10.02.2020.

Згідно умов Договору Новий кредитор набуває права вимоги до Боржника щодо наданої за Договором від 10.02.2020 фінансової допомоги в розмірі 4 915 192, 70 грн, а також право вимоги сплати штрафних санкцій, пені та інші права в повному обсязі, які встановлені Договором від 10.02.2020 та законодавством України.

Відповідно до пункту 2 та 3 Договору ТОВ «ТЕК «Енерготранс» сплачує ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» за відступлене право вимоги 4 915 192, 70 грн., оплата яких здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» протягом 90 банківських днів з моменту підписання цього Договору.

Первісний кредитор (ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік») зобов`язаний сповістити Боржника (ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія») про відступлення права вимоги та передати Новому кредитору (ТОВ «ТЕК «Енерготранс») документи, що засвідчуються відступлення права вимоги. Документи повинні бути передані за Актом прийому-передачі, підписаним між Первісним кредитором та Новим кредитором (пункт 5 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності 02.04.2021. Право вимоги за основним договором (Договором від 10.02.2022) від Первісного боржника до Нового боржника є переданим з 02.04.2021.

Даний Договір підписано від імені ТОВ «ТЕК «Енерготранс» - Бриком Р.О., а від імені ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» - Орєховим В.І., чиї підписи скріплено печатками.

При цьому судом встановлено, що факт перебування Брика Р.О. станом на дату підписання Договору - 16.03.2022 на посаді керівника Відповідача-2 сторонами не заперечується, а відтак є встановленою обставиною.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно акту від 16.03.2020 приймання-передачі документів за Договором, ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» передано, а ТОВ «ТЕК «Енерготранс» прийнято наступні документи, підтверджуючі право вимоги за Договором від 10.02.2020: договір № 10/02/20-фп про надання поворотної фінансової допомоги від 10.02.2020; платіжне доручення № 7 від 12.02.2020 та акт звіряння розрахунків за договором № 10/02/20-фп про надання поворотної фінансової допомоги від 10.02.2020.

Також згідно зазначеного акту від 16.03.2020 ТОВ «ТЕК «Енерготранс», підписуючи останній, підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана з Договором від 10.02.2020.

Судом встановлено, що акт від 16.03.2020 підписано від імені ТОВ «ТЕК «Енерготранс» - Бриком Р.О., а від імені ТОВ «ТК «Бізнестранслогістік» - Орєховим В.І., чиї підписи скріплено печатками.

Відтак, Позивач заявляючи даний позов зазначає про недійсність Договору з огляду на відсутність доказів здійснення оплати Відповідачем-2 на користь Відповідача-1, що відповідно, на його думку свідчить, про відсутність у сторін намірів його виконувати з метою настання реальних правових наслідків, а також підписання Договору від імені Відповідача-2 Бриком Р.О. виходить за межі наданих йому повноважень та відносить до компетенції Загальних Зборів і огляду на значний характер такого правочину.

Судом встановлено, що Відповідачем-2 до матеріалів справи не надано жодного доказу на спростування доводів Позивача, однак із відзиву на позовну заяву останнім заперечується факт відсутності здійснення ним оплати за Договором на користь Відповідача-1 та підписання директором Відповідача-2 Договору з порушенням вимог чинного законодавства та Статуту товариства.

Відтак, суд вказує, що матеріали справи не містять доказів здійснення Відповідачем-2 оплати на користь Відповідача-1 коштів в розмірі 4 915 192, 70 грн на виконання пункту 2 Договору.

Крім того, на підставі наданих сторонами пояснень, судом також встановлено, що у провадженні судді Чеберяка П.П. перебуває на розгляді справа № 910/18802/21 за заявою ТОВ «Тар Альянс» до ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» про банкрутство.

Згідно наданих третьої особою письмових пояснень також вбачається, що Відповідач-2 звертався у справі № 910/18802/21 із заявою про визнання його кредитором боржника - третьої особи (ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія») з кредиторським вимогами на суму 4 915 192, 70 грн, факт наявності якої Відповідач-2 підтверджував Договором.

Водночас, розпорядником майна ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» арбітражним керуючим Дутковським Б.В. 08.02.2022 відмовлено Відповідачу-2 у визнання його кредиторських вимог з огляду на відсутність підтверджень щодо здійснення оплат за Договором та наявності у керівника Відповідача-2 повноважень на підписання і укладання Договору.

Із пояснень третьої особи вбачається, що остання підтримує заявлені Позивачем вимоги та просить суд задовольнити позовні вимоги з огляду на фраудаторний характер оспорюваного Договору та його укладання виключно з метою створення «штучної заборгованості).

Крім того, враховуючи доводи Позивача та третьої особи щодо відсутності у керівника Відповідача-2 повноважень на укладення оспорюваного Договору, судом самостійно досліджено Статут ТОВ «ТЕК «Енерготранс», який міститься у Єдиному державному реєстрі та відповідно встановлено, що в редакції, затвердженої протоколом Загальних зборів учасників № 57 від 21.01.2019 не міститься обмежень директора товариства на укладенні договорів та віднесення значних правочинів до виключної компетенції Загальних Зборів.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статті 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні визначені статтею 512 ЦК України, в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Тобто, відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Заміна кредитора у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. Договір відступлення права вимоги може бути як оплатним, так і безоплатним.

Згідно з положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1, 2 та 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування підстав наявності у Позивача права на звернення до суду з даним позовом останній зазначає, що Договір, який має фіктивний характер може бути підставою для включення заявлених Відповідачем - 2 вимог до реєстру кредиторських вимог ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» та надасть Відповідачу-2 можливість брати участь у процедурі банкрутства задля задоволення власних майнових інтересів за рахунок коштів та майна боржника.

Відтак, на думку Позивача, висновки стосовно правомірності Договору безпосередньо впливають на його права, як ініціюючого кредитора у справі № 910/18802/21 в процедурі банкрутства ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» в частині погашення наявної заборгованості за власними вимогами до боржника.

Аналіз наведених вище норм матеріального права свідчить про те, що вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена особами, визначеними у Цивільному кодексі України та інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів, а саме: 1) однією зі сторін правочину або 2) заінтересованою стороною (не стороною правочину), тобто особою, чиї права та / або охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що ЦК України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Зазначене поняття є оціночним, а тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Суди мають надати обґрунтовану оцінку доводам позивача про те, в чому саме полягає заінтересованість позивача щодо спірного правочину, які права та / або інтереси позивача (не сторони договору) порушує оспорюваний ним правочин.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, при вирішенні питання щодо наявності у цій справі порушених прав та / або інтересів Позивача, суд погоджується з доводами Позивача в даній частині, оскільки спірний договір порушує (впливає) права та інтереси ТОВ «Тар Альянс» і останнє має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору, стороною якого ТОВ «Тар Альянс» не є, оскільки Позивач фактично є заінтересованою стороною щодо визнання недійсним зазначеного Договору, оскільки є ініціюючим кредитором у справі № 910/18802/21 про банкрутство ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія», а тому безпосередньо зацікавлений у здійсненні дій, направлених на збереження майна, зокрема коштів зазначеного підприємства, на вчинення дій, направлених на виявлення та оспорення правочинів, предметом яких є заборгованість боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховний Суд від 02.09.2022 у справі № 916/144/17.

Загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Так, згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 по справі № 909/330/16 та № 912/2185/16 від 31.07.2019.

Як встановлено судом вище, пунктами 2 та 3 Договору закріплено обов`язок Відповідача-2 здійснити оплату на користь Відповідача-1 за відступлене право вимоги кошти в розмірі 4 915 192, 70 грн протягом 90 банківських днів з моменту підписання Договору.

Суд знову ж таки вказує, що доказів оплати зазначених коштів Відповідачем-2 матеріали справи не містять, а відтак дані обставини не можуть бути встановлені судом належним чином.

Крім того, згідно пункту 5 Договору Відповідач-1 зобов`язаний був сповістити третю особу про відступлене право та передати Відповідачу-2 документи, що засвідчують відступлення права вимоги згідно Акту.

Відповідачем-2 у поданому відзиві на позовну заяву (том 1 а.с.57 абзац 6) зазначено, що 16.03.2020 Відповідачем-1 особисто вручено повідомлення № 185 від 16.03.2020 директору ТОВ «ПВК «Енергоіндустрія» про відступлення права вимоги за Договором від 10.02.2020 та одночасно додано копію спірного Договору.

Водночас, Відповідачем - 2 на підтвердження зазначених обставин, враховуючи те, що останні зазначаються ним самостійно у відзиві всупереч частині 1 статті 74 ГПК України не надано повідомлення № 185 від 16.03.2020 до матеріалів справи, у зв`язку з чим у суду виникає сумнів про фактичне існування такого повідомлення.

При цьому суд звертає увагу на те, що для належного виконання положень пункту 5 Договору за допомогою сполучника «та» закріплено необхідність повідомлення первісним кредитором боржника про відступлення права вимоги та одночасно необхідність передати відповідні документи про відступлення такого права новому кредитору.

З огляду на те, що на виконання пункту 5 Договору сторонами фактично вчинено лише одну дію, а саме підписано Акт від 16.03.20520 прийому-передачі документів за договором відступлення права вимоги, однак без доказів вручення Відповідачем-1 повідомлення боржнику, суд не вбачає підстав для встановлення факту належного виконання сторонами пункту 5 Договору.

В даному випадку саме на Відповідача-2, як на зацікавлену сторону у даному спорі, покладено обов`язок доведення реальності виконання умов Договору та укладення його з метою визначеною у договорі, відтак саме Відповідач-2 несе і ризик настання наслідків, пов`язаних з неподанням до суду відповідних доказів на підтвердження своїх доводів.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Отже, враховуючи «баланс вірогідностей» суд дійшов висновку, що аргументи Відповідача-2 та встановлений судом факт відсутності доказів на їх підтвердження, є менш вірогідними для спростування обставини недійсності Договору, ніж протилежні аргументи та докази Позивача.

Водночас, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 в справі № 201/2832/19.

Зважаючи на встановлені обставини справи та те, що Відповідачами не надано доказів, які б підтверджували належного виконання Договору, а саме не надано доказів здійснення оплати права вимоги, доказів повідомлення боржника про відступлення права вимоги, суд дійшов висновку, що укладений Договір для Відповідачів не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме досягнення мети вказаного Договору - виконання третьої особою грошового зобов`язання на користь Відповідача-2, із врахуванням того, що з матеріалів справи не вбачається, що Відповідачем-2 фактично понесено витрати в розмірі 4 915 192, 70 грн, які за переконаннями останнього знову ж таки підлягають відшкодуванню третьою особою.

При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, Позивачем не доведено, а судом не вбачається за можливе встановити наявність у Відповідача-1 та Відповідача-2 при укладання Договору умислу з певним спрямуванням волі та тих обставин, що такий Договір не відповідав волевиявленню сторін, враховуючи відсутність будь яких пояснень від Відповідача-1, що фактично виключає визнання оспорюваного правочину фіктивним та визнання його недійсним на підставі частини 2 статті 234 ЦК України.

Водночас, враховуючи підстави для визнання недійсним договору згідно частини 1 статті 215 ЦК України, суд погоджується з доводами Позивача в цій частині та зазначає, що укладений між відповідачами Договір є недійсним саме на підставі частини 5 статті 203 ЦК України, оскільки фактично не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи досліджений судом Статут Відповідача-2, а також доводи Позивача в частині відсутності у директора Відповідача-2 повноважень на укладання та підписання Договору та віднесення останнього до виключної компетенції Загальних Зборів, суд дійшов висновку, що такі доводи є виключно припущеннями Позивача, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому суд зазначає, що посилання Позивача на положення частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» також наразі є недоцільними та безпідставними, оскільки Позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, з яких вбачалося б за можливе встановити, що предмет Договору дійсно перевищує 50 % вартості чистих активів Відповідача-2, як це відповідно передбачається нормою такої статті, при тому що положеннями частини 1 статті 44 вказаного закону закріплено саме право, а не обов`язок товариства на встановлення особливого порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на досліджені судом докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено, а Відповідача не спростовано факту укладання оспорюваного Договору без мети реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, у зв`язку з чим такий Договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 215, оскільки сторонами правочину не дотримано вимог частини 5 статті 203 ЦК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Відповідачів.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» про визнання недійсним договору - задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 1603впв відступлення права вимоги від 16.03.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бізнестранслогістік» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б; ідентифікаційний код 40243221) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 32382179).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бізнестранслогістік» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 33Б; ідентифікаційний код 40243221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; ідентифікаційний код 33853132) судовий збір в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Енерготранс» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, буд. 18/7; ідентифікаційний код 32382179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тар Альянс» (84609, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Умова, 1/1; ідентифікаційний код 33853132) судовий збір в розмірі 1 240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.11.2022

Суддя Антон ПУКАС