Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/1558/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/1558/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України»

до 1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

2. Роменської міської ради Сумської області

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання незаконним та скасування рішення

за участі представників:

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - Вовк А.В.,

від відповідача-2 - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 в справі № 910/878/22 частково задоволено заяву Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» про забезпечення позову до подання позовної заяви, внаслідок чого вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким фізичним особам та/або юридичним особам, у тому числі всім підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форм власності та галузевої належності, у тому числі, але не виключно органам державної влади та управління, органам місцевого самоврядування чинити перешкоди Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» в користуванні у тому числі, але не виключно збирати врожай, зберігати врожай, транспортувати врожай, обробляти ґрунт, здійснювати посівні роботи, земельними ділянками згідно наведеного переліку.

Керуючись ч. 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Роменської міської ради Сумської області, у якому просить:

1) визнати за Державним підприємством «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1342,6094 га, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області за наступними кадастровими номерами:

- 5924187100:01:002:0075 площею 26,1521 га;

- 5924187100:01:002:0084 площею 66,8287 га;

- 5924187100:01:002:0071 площею 15,4155 га;

- 5924187100:01:002:0072 площею 14,7324 га;

- 5924187100:01:002:0070 площею 2,3891 га;

- 5924187100:01:002:0073 площею 2,2591 га;

- 5924187100:01:002:0081 площею 104,1234;

- 5924187100:01:002:0080 площею 39,7456 га;

- 5924187100:03:001:0177 площею 83,0218 га;

- 5924187100:03:001:0168 площею 15,481 га;

- 5924187100:03:001:0167 площею 15,375 га;

- 5924187100:03:001:0164 площею 26,13 га;

- 5924187100:03:001:0175 площею 30,7 га;

- 5924187100:03:001:0163 площею 5,6201 га;

- 5924187100:03:001:0166 площею 129,8464 га;

- 5924187100:03:001:0174 площею 96,7829 га;

- 5924187100:03:001:0170 площею 22,2563 га;

- 5924187100:03:001:0169 площею 26,5608 га;

- 5924187100:03:001:0172 площею 79,3791 га;

- 5924187100:03:001:0176 площею 61,8289 га;

- 5924187100:03:001:0181 площею 147,8296 га;

- 5924187100:03:001:0178 площею 19,9476 га;

- 5924187100:02:002:0005 площею 16,0144 га;

- 5924187100:02:002:0004 площею 12,0334 га;

- 5924187100:02:005:0003 площею 83,7064 га;

- 5924187100:02:005:0002 площею 102,5545 га;

- 5924187100:02:003:0002 площею 40,9624 га;

- 5924187100:03:001:0180 площею 54,9329 га;

2) визнати незаконним та скасувати рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача перебували на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 3943,4910 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі у 2013-2014 роках, однак державна реєстрація речового права здійснена не була. В подальшому, частину із земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні позивача було протиправно розподілено та передано фізичним особам, у зв`язку із чим 15.07.2019 Національним антикорупційним бюро України було розпочате кримінальне провадження № 52019000000000585 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України прийняли низку рішень, через які із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2022 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

11.02.2022 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2022 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.03.2022.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулось.

27.06.2022 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому також містилось клопотання про поновлення строку на його подання.

Заперечуючи проти вимог позову, відповідач-2 зазначає, що позивачем не надано жодного належного доказу, яким було б засвідчено його право постійного користування спірними земельними ділянками. Зауважує, що наведені обставини вже були предметом судового розгляду, й наведені відповідачем-2 доводи знайшли своє підтвердження у низці судових рішень. У зв`язку з цим, вказує на те, що вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування вже вирішувались господарськими судами в межах справи № 920/691/18, за наслідком розгляду якої в задоволенні позову було відмовлено. Відтак, за твердженням відповідача, подання аналогічного позову із штучною заміною відповідача свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами. Щодо позовної вимоги про визнати незаконним та скасування рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021, відповідач-2 зазначає, що його прийняття відбулось на виконання припису пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України і таке рішення не порушує обтяжень земельних ділянок арештом, накладеним ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 у справі № 991/2120/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 сторін було повідомлено про призначення підготовчого засідання на 10.08.2022.

14.07.2022 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому також містилось клопотання про поновлення строку на його подання.

Доводи відповідача-1 ґрунтуються на тому, що у нього відсутні повноваження щодо передачі у постійне користування земель комунальної власності та здійснення державної реєстрації такого права, а відтак він є неналежним відповідачем у даній справі.

25.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій він вказує на те, що на час чинності Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 право користування землею радгоспів (у тому числі радгоспу ім. Леніна) посвідчувалося на законодавчому рівні. Постійне користування землею радгоспом ім. Леніна в межах Роменського району було також зареєстровано в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 роки. Після 1970 року склад земель радгоспів не передбачав наявності державного акту, а пунктом 5 постанови Верховної ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 було передбачено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їх до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування. Крім цього, розпорядженням Роменської районної державної адміністрації № 541 від 05.08.2011 було видано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування позивача на земельні ділянки орієнтовною площею 3944,2297 га в межах Перехрестівської сільської ради. Затвердження технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки позивача підтверджуються витягами з Державного земельного кадастру. Таким чином, позивач доводить, що у нього виникло право постійного користування спірними земельними ділянками ще за радянських часів й таке право не припинялось після здобуття Україною незалежності, а відтак розпорядження земельними ділянками, право постійного користування якими належить позивачу, свідчать про втручання у його законні права та інтереси.

25.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій він вказує на хибність доводів, викладених у відзиві, посилаючись на приписи Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до яких останній організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі надання у користування земельних ділянок та проводить перевірку діяльності його територіальних органів. З огляду на те, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не надало у постійне користування земельні ділянки позивача, а також внаслідок дій територіального органу Держгеокадастру частина із земельних ділянок, яка перебувала в постійному користування позивача була розподілена та передана фізичним особам, позивач доводить наявність протиправної бездіяльності саме Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яке також відповідно до покладених на нього завдань здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, а тому задля відновлення порушених прав позивача буде необхідним здійснення відповідачем-1 речового права постійного користування спірними земельними ділянками за позивачем.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 суд прийняв до розгляду відзиви відповідачів на позовну заяву, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 06.09.2022.

У підготовчому засіданні 06.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2022.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 сторін було повідомлено про призначення судового засідання на 15.11.2022.

У судове засідання 15.11.2022 з`явився представник відповідача-1, представники позивача та відповідача-2 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

15.11.2022 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник позивача не має можливості бути присутньою в судовому засіданні, оскільки у цей же час вона перебуватиме на невідкладних слідчих діях.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи, що явка представників учасників справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд до дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

У судовому засіданні 15.11.2022 суд заслухав пояснення присутнього представника відповідача-1 у вступному слові, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промову представника відповідача-1 у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» було створено на підставі наказу Української академії аграрних наук від 13.12.1991 № 303 «Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції».

Наказом № 16 від 21.02.2001 дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції перейменоване в дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук від 06.11.2013 «Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році» та відповідним наказом НААН від 18.12.2013 № 196 «Про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія».

Крім того, ДП «ДГ АФ «Надія» є правонаступником в частині землі, майна, майнових прав і зобов`язань державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Національної академії аграрних наук України».

Постановою УААН Президії УААН «Про майнові відносини в системі Академії» протокол № 2 від 27.02.1996 передано всі закріплені за УААН землі в володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам, підприємствам та організаціям, що входять до мережі Академії.

Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 541 від 05.08.2011 позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Перехрестівської сільської ради Роменського району.

На замовлення позивача, Державним підприємством «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було виготовлено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки Державному підприємству «Дослідне господарство агрофірма «Надія» Національної академії аграрних наук України на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яку погоджено Відділом містобудування, архітектури та житлового-комунального господарства Роменської районної державної адміністрації відповідно до висновку б/н та б/д та Відділом Держкомзему у Роменському районі Сумської області відповідно до висновку № 95/01-21-01 від 12.03.2012.

На підставі наведеної технічної документації, протягом 2013 - 2014 років Управлінням Держземагенства у Роменському районі Сумської області було здійснено державну реєстрацію наступних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі:

1) кадастровий номер 5924187100:02:005:0001, площа 301,0875 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

2) кадастровий номер 5924187100:03:001:0096, площа 7,6017 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

3) кадастровий номер 5924187100:12:002:0126, площа 0,9129 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

4) кадастровий номер 5924187100:05:002:0410, площа 3,4177 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

5) кадастровий номер 5924187100:03:001:0090, площа 35,8034 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

6) кадастровий номер 5924187100:03:001:0095, площа 210,4615 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

7) кадастровий номер 5924187100:05:002:0411, площа 0,1533 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

8) кадастровий номер 5924187100:03:001:0097, площа 1,6713 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

9) кадастровий номер 5924187100:02:001:0166, площа 3,3685 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

10) кадастровий номер 5924187100:02:001:0165, площа 4,0652 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

11) кадастровий номер 5924187100:02:002:0002, площа 54,4382 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

12) кадастровий номер 5924187100:02:006:0001, площа 125,9173 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

13) кадастровий номер 5924187100:10:001:0104, площа 0,1942 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

14) кадастровий номер 5924187100:03:001:0093, площа 75,3684 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

15) кадастровий номер 5924187100:02:002:0001, площа 45,3220 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

16) кадастровий номер 5924187100:02:001:0167, площа 53,7153 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

17) кадастровий номер 5924187100:02:004:0002, площа 287,6171 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

18) кадастровий номер 5924187100:01:002:0069, площа 644,5187 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

19) кадастровий номер 5924187100:01:002:0068, площа 391,2194 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

20) кадастровий номер 5924187100:03:001:0094, площа 459,2898 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Наведене підтверджується належним чином засвідченими копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що містяться в матеріалах справи.

Як стверджує позивач, загалом було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 26 земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га, однак речове право постійного користування ним не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 1/170-18 від 17.01.2018 згідно державної статистичної звітності у користуванні позивача станом на 01.01.2016 знаходились землі на території Перехрестівської сільської ради загальною площею 3944,2297 га.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що земельні ділянки, загальною площею 3943,4910 га було перенесено до архівного шару, а на їх основі Держгеокадастр сформував нові земельні ділянки, частину з яких було розподілено та передано фізичним особам. Відтак, із земель, які перебувають у його постійному користуванні, на даний час сформовані та не розподілені земельні ділянки загальною площею 1342,6094 га, визнання права постійного користування на які і є предметом даного позову.

Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», прийняли рішення, внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства «Дослідне господарство «Іскра» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства «Дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 в справі № 991/2120/20 накладено арешт із встановленням заборони на відчуження та розпорядження на наступні земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924187100:03:001:0175, 5924187100:03:001:0166, 5924187100:03:001:0172, 5924187100:03:001:0176, 5924187100:03:001:0178, 5924187100:02:005:0003, 5924187100:02:005:0002, 5924187100:02:003:0002, 5924187100:05:002:0411, 5924187100:03:001:0180, 5924187100:01:002:0080, 5924187100:01:002:0081, 5924187100:01:002:0072, 5924187100:01:002:0071, 5924187100:01:002:0070, 5924187100:01:002:0073, 5924187100:01:002:0085, 5924187100:01:002:0084, 5924187100:01:002:0075, 5924187100:05:002:0410, 5924187100:05:002:0412, 5924187100:03:001:0097, 5924187100:12:002:0126, 5924187100:03:001:0096, 5924187100:03:001:0174, 5924187100:03:001:00170, 5924187100:03:001:0169, 5924187100:02:001:0166, 5924187100:03:001:0181, 5924187100:03:001:0168, 5924187100:03:001:0177, 5924187100:03:001:0167, 5924187100:03:001:0164, 5924187100:03:001:0163, 5924187100:02:001:0165, 5924187100:02:002:0005, 5924187100:02:002:0004, 5924187100:10:001:0104, 5924187100:04:002:0106, 5924187100:08:001:0077, 5924187100:04:003:0095, 5924187100:08:002:0110, 5924187900:03:001:0108, 5924187100:04:002:0103, 5924187900:02:001:0236, 5924187100:04:002:0109, 5924187100:04:002:0113, 5924187100:04:002:0111, 5924187100:04:002:0112, 5924187100:04:002:0107, 5924187100:04:002:0108, 5924187100:04:002:0110, 5924187100:04:003:0100, 5924187100:04:003:0105, 5924187100:04:004:0018, 5924187100:04:004:0015, 5924187100:04:004:0019, 5924187100:04:003:0103, 5924187100:04:003:0110, 5924187100:04:003:0104, 5924187100:04:003:0112, 5924187100:04:003:0109, 5924187100:04:003:0108, 5924187100:04:003:0102, 5924187100:04:003:0106, 5924187100:04:003:0092.

Також встановлено, що 21.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області із клопотанням № 112 про надання у постійне користування земельних ділянок на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1360,6764 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Сумській області № 18-6538/16-21-СГ було відмовлено у задоволенні клопотання позивача з підстав того, що частина з бажаних ним земельних ділянок включена до переліку земельних ділянок, права на які може бути виставлено на земельні торги, а також через заборону розпорядження цими земельними ділянками, встановлену ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 в справі № 991/2120/20.

В подальшому, 23.12.2021 Роменською міською радою Сумської області прийнято рішення «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради», відповідно до п. 1 якого міська рада вирішила прийняти із державної власності в комунальну власність Роменської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2301,5495 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області (Додаток 1).

Наведене рішення прийнято на підставі статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 117 Земельного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до Додатку 1 до вказаного рішення прийнято із державної власності в комунальну власність наступні земельні ділянки:

1) 5924187100:03:001:0175, площею 30,7000 га;

2) 5924187100:03:001:0178, площею 19,9476 га;

3) 5924187100:02:005:0002, площею 102,5545 га;

4) 5924187100:03:001:0180, площею 54,9329 га;

5) 5924187100:01:002:0072, площею 14,7324 га;

6) 5924187100:01:002:0073, площею 2,2591 га;

7) 5924187100:01:002:0075, площею 26,1521 га;

8) 5924187100:03:001:0097, площею 1,6713 га;

9) 5924187100:03:001:0174, площею 96,7829 га;

10) 5924187100:02:001:0166, площею 3,3685 га;

11) 5924187100:03:001:0177, площею 83,0218 га;

12) 5924187100:03:001:0163, площею 5,6201 га;

13) 5924187100:02:002:0004, площею 12,0334 га;

14) 5924187100:08:001:0077, площею 0,8926 га;

15) 5924187100:04:002:0109, площею 95,9381 га;

16) 5924187100:04:002:0112, площею 150,2354 га;

17) 5924187100:04:002:0110, площею 166,229 га;

18) 5924187100:04:004:0018, площею 66,0354 га;

19) 5924187100:04:003:0103, площею 88,354 га;

20) 5924187100:04:003:0112, площею 70,7974 га;

21) 5924187100:04:003:0102, площею 32,1944 га;

22) 5924187100:03:001:0172, площею 79,3791 га;

23) 5924187100:02:005:0003, площею 83,7064 га;

24) 5924187100:02:003:0002, площею 40,9624 га;

25) 5924187100:01:002:0080, площею 39,7456 га;

26) 5924187100:01:002:0071, площею 15,4155 га;

27) 5924187100:01:002:0085, площею 1,9 га;

28) 5924187100:05:002:0410, площею 3,4177 га;

29) 5924187100:12:002:0126, площею 0,9039 га;

30) 5924187100:03:001:0170, площею 22,2563 га;

31) 5924187100:03:001:0181, площею 147,8296 га;

32) 5924187100:03:001:0167, площею 15,375 га;

33) 5924187100:02:001:0165, площею 4,0652 га;

34) 5924187100:10:001:0104, площею 0,1942 га;

35) 5924187100:04:003:0095, площею 14,8537 га;

36) 5924187100:04:002:0103, площею 0,7095 га;

37) 5924187100:04:002:0113, площею 95,2384 га;

38) 5924187100:04:002:0107, площею 90,7812 га;

39) 5924187100:04:003:0100, площею 14,685 га;

40) 5924187100:04:004:0015, площею 14,4524 га;

41) 5924187100:04:003:0110, площею 71,4567 га;

42) 5924187100:04:003:0109, площею 88,3286 га;

43) 5924187100:04:003:0106, площею 50,0049 га;

44) 5924187100:03:001:0176, площею 61,8289 га;

45) 5924187100:03:001:0166, площею 129,8464 га;

46) 5924187100:05:002:0411, площею 0,1533 га;

47) 5924187100:01:002:0081, площею 104,1234 га;

48) 5924187100:01:002:0070, площею 2,3891 га;

49) 5924187100:01:002:0084, площею 66,8287 га;

50) 5924187100:05:002:0412, площею 0,2 га;

51) 5924187100:03:001:0096, площею 7,6017 га;

52) 5924187100:03:001:0169, площею 26,5608 га;

53) 5924187100:03:001:0168, площею 15,481 га;

54) 5924187100:03:001:0164, площею 26,13 га;

55) 5924187100:02:002:0005, площею 16,0144 га;

56) 5924187100:04:002:0106, площею 0,5067 га;

57) 5924187100:08:002:0110, площею 0,5945 га;

58) 5924187100:04:002:0111, площею 97,3569 га;

59) 5924187100:04:002:0108, площею 53,4989 га;

60) 5924187100:04:003:0105, площею 74,6953 га;

61) 5924187100:04:004:0019, площею 16,8218 га;

62) 5924187100:04:003:0104, площею 29,6000 га;

63) 5924187100:04:003:0108, площею 69,6093 га;

64) 5924187100:04:003:0092, площею 12,086 га.

Позивач вказує, що таке рішення прийнято відповідачем-2 без дотримання пп. «а» п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також всупереч забороні, встановленій ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 в справі № 991/2120/20.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права на земельні ділянки є визнання права.

Зі змісту наказу Української академії аграрних наук від 13.12.1991 № 303 вбачається, що позивача було утворено на базі радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

За приписами ч. 3 ст. 6 та ст. 60 Земельного кодексу Української РСР (у редакції, на момент утворення позивача) колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства земля надається у постійне володіння.

В подальшому Законом України «Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР» від 13.03.1992 № 2196-XII було внесено зміни і доповнення до Земельного кодексу Української РСР шляхом викладення його в оновленій редакції із назвою Земельний кодекс України.

Внаслідок цих законодавчих змін перестав існувати інститут передачі землі у постійне володіння, при цьому право осіб на отримання землі у власність або користування зберігалось.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Згідно з частинами першою та другої статті 17 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

Статтею 22 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) було визначено, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що як право постійного володіння на землю радгоспу імені Леніна, так і право постійного користування позивача мали посвідчуватись відповідними державними актами. Натомість в матеріалах справи відсутні державні акти, які б засвідчували право землекористування спірними земельними ділянками як позивача, так і радгоспу, на базі якого створено позивача.

Наведені обставини вже були предметом судового розгляду, зокрема в справах № 920/691/18, № 818/1000/17, № 818/1066/17, № 818/1470/18, де судами констатовано, що позивач не володіє правовстановлюючими документами на спірні земельні ділянки.

Статтею 92 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності).

Положеннями статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Згідно зі статтею 30 цього Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За встановленими обставинами справи, розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 541 від 05.08.2011 позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Перехрестівської сільської ради Роменського району.

На замовлення позивача, Державним підприємством «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» було виготовлено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки Державному підприємству «Дослідне господарство агрофірма «Надія» Національної академії аграрних наук України на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

В подальшому, на підставі наведеної технічної документації, протягом 2013 - 2014 років Управлінням Держземагенства у Роменському районі Сумської області було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га у Державному земельному кадастрі.

Наведені обставини також були встановлені під час розгляду справи № 818/1066/17.

Як стверджує позивач, загалом було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 26 земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га, однак речове право постійного користування ним не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Більше того, обставини справи свідчать про те, що рішення про надання земельних ділянок в постійне користування позивачеві в порядку встановленому Земельним кодексом України не приймались, попри неодноразові звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

Стаття 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Водночас, відповідно до п. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника та поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Таким чином, державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, зареєстрованих на підставі вищезгаданої технічної документації була скасована і відомості про земельні ділянки перенесені до архівного шару, при цьому відповідно до п. 114 постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно і законодавством України не передбачено повернення їх з архівного шару Державного земельного кадастру.

Отже, надані позивачем витяги з Державного земельного кадастру не є належними доказами наявності у нього права постійного користування спірними земельними ділянками.

Не є таким доказом і довідка Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за формою № 6зем., оскільки наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення», яким затверджена форма № 6зем., втратив чинність 01.01.2016 на підставі наказу Державної служби статистики № 190 від 19.08.2015. Окрім того, вказана форма лише надавала статистичну інформацію про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, але при цьому довідка за формою № 6зем. не містить інформації, на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка, а отже дана інформація може бути не підтверджена.

Судом також враховано, що на замовлення позивача Інститутом землекористування Національної академії аграрних наук України було складено науково-експертний висновок щодо аналізу документів, які посвідчують право користування землею.

Частина перша статті 101 Господарського процесуального кодексу України визначає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас в силу ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України).

Поряд із цим, суд не приймає наданий висновок з огляду на відсутність у ньому відомостей щодо його підготовки для подання до суду, а також про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає ч. 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Принагідно суд зауважує, що відповідно до положень статті 108 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта у галузі права учасники справи мають право подати до суду щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

Натомість в спірному випадку експертний висновок не відповідає вимогам, що до нього ставляться, а тому не підлягає врахуванню при розгляді справи.

Податкові декларації з плати за землю також не можуть бути доказом наявності права постійного користування спірними земельними ділянками, оскільки, такі документи не є правовстановлюючими документами в розумінні положень Земельного кодексу України.

З урахуванням викладеного, судом не встановлено наявності у позивача доказів отримання акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, у зв`язку з чим вимоги про визнання за ним права постійного користування спірними земельними ділянками не підлягають задоволенню.

Варто також зазначити, що за приписами частин 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325«б»).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Водночас, згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Сумської області.

Звідси саме Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Сумської області.

Отже Держгеокадастр не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки за рахунок нього неможливо задовольнити позовні вимоги.

Помилковими також є і доводи, що саме відповідачеві-1 належить здійснити державну реєстрацію речового права постійного користування спірними земельними ділянками за позивачем, адже Держгеокадастр не є державним реєстратором у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Тим паче, судом встановлено відсутність речового права, яке підлягало б державній реєстрації за позивачем.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц та в постанові від 18.12.2018 у справі № 902/672/16 викладено правову позицію, відповідно до якої за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради», суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 21 вказаного Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Згідно із частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що його прийнято на виконання пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно з підпунктом 1 якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Також у цьому підпункті наведено ряд виключень, зокрема не вважаються землями комунальної власності землі державної власності, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Водночас наведене не вказує на протиправність спірного рішення, адже матеріали справи не містять доказів використання земельних ділянок на правах постійного користування.

Суд також відхиляє посилання позивача на положення ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України, за якими землі державної власності, які використовуються для забезпечення діяльності, зокрема, Національної академії наук України, не можуть передаватись у приватну власність, оскільки оспорюваним рішенням прийнято землі із державної власності в комунальну, що не суперечить імперативу цієї статті.

Суд враховує, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 в справі № 991/2120/20 накладено арешт із встановленням заборони на відчуження та розпоряджання земельними ділянками, які оскаржуваним рішенням прийнято з державної в комунальну власність.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким законом є Земельний кодекс України, й з доповненням його розділу Х «Перехідні положення» пунктом 24, держава змінила суб`єкта права власності на землю, при цьому така зміна не є формою розпорядження майном його власником. Правом власності на земельні ділянки, розташовані поза межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради у Роменському районі Сумської області, Роменська міська рада наділена в силу закону, а відтак оспорюване рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 не порушує заборон на відчуження та розпоряджання, вжитих ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 в справі № 991/2120/20.

Варто також зазначити, що за змістом підпунктів 2, 3 пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки, а інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Суд знаходить слушними доводи відповідача-2, що з огляду на накладений арешт, неможливо провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки. В той же час, прийняття міськрадою оскаржуваного рішення не порушує встановлених обтяжень, а лише є документом, який в майбутньому буде підставою для проведення державної реєстрації речового права на прийняті у комунальну власність земельні ділянки.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 в справі № 910/878/22 частково задоволено заяву Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» про забезпечення позову до подання позовної заяви, внаслідок чого вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким фізичним особам та/або юридичним особам, у тому числі всім підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форм власності та галузевої належності, у тому числі, але не виключно органам державної влади та управління, органам місцевого самоврядування чинити перешкоди Державному підприємству «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» в користуванні у тому числі, але не виключно збирати врожай, зберігати врожай, транспортувати врожай, обробляти ґрунт, здійснювати посівні роботи, земельними ділянками згідно наведеного переліку.

Згідно з частиною 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 в справі № 910/878/22 підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 129, 145, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 в справі № 910/878/22.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 15.11.2022.

Суддя О.С. Комарова