Постанова

від 05.07.2023 по справі 910/1558/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. Справа№ 910/1558/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Голубовська М.О.,

від відповідача 1 - Вовк А.В.,

від відповідача 2 - не з`явились,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 (повний текст рішення складено 15.11.2022)

у справі №910/1558/22 (суддя Комарова О.С.)

За позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

до:

1. Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

2. Роменської міської ради Сумської області

про визнання права постійного користування земельними ділянками, визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Роменської міської ради Сумської області, про:

1) визнання за Державним підприємством "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України право постійного користування земельними ділянками загальною площею 1342,6094 га, що знаходяться на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області за наступними кадастровими номерами:

- 5924187100:01:002:0075 площею 26,1521 га;

- 5924187100:01:002:0084 площею 66,8287 га;

- 5924187100:01:002:0071 площею 15,4155 га;

- 5924187100:01:002:0072 площею 14,7324 га;

- 5924187100:01:002:0070 площею 2,3891 га;

- 5924187100:01:002:0073 площею 2,2591 га;

- 5924187100:01:002:0081 площею 104,1234;

- 5924187100:01:002:0080 площею 39,7456 га;

- 5924187100:03:001:0177 площею 83,0218 га;

- 5924187100:03:001:0168 площею 15,481 га;

- 5924187100:03:001:0167 площею 15,375 га;

- 5924187100:03:001:0164 площею 26,13 га;

- 5924187100:03:001:0175 площею 30,7 га;

- 5924187100:03:001:0163 площею 5,6201 га;

- 5924187100:03:001:0166 площею 129,8464 га;

- 5924187100:03:001:0174 площею 96,7829 га;

- 5924187100:03:001:0170 площею 22,2563 га;

- 5924187100:03:001:0169 площею 26,5608 га;

- 5924187100:03:001:0172 площею 79,3791 га;

- 5924187100:03:001:0176 площею 61,8289 га;

- 5924187100:03:001:0181 площею 147,8296 га;

- 5924187100:03:001:0178 площею 19,9476 га;

- 5924187100:02:002:0005 площею 16,0144 га;

- 5924187100:02:002:0004 площею 12,0334 га;

- 5924187100:02:005:0003 площею 83,7064 га;

- 5924187100:02:005:0002 площею 102,5545 га;

- 5924187100:02:003:0002 площею 40,9624 га;

- 5924187100:03:001:0180 площею 54,9329 га;

2) визнання незаконним та скасування рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради".

В обґрунтування позову позивач зазначає, що у нього перебували на праві постійного користування земельні ділянки загальною площею 3943,4910 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області. Позивач зазначає, що розпорядженням Роменської районної державної адміністрації №541 від 05.08.2011 року було видано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування ДП ДГ АФ «Надія» на земельні ділянки орієнтовною площею 3944,2297 га в межах Перехрестівської сільської ради. При цьому, на думку позивача на час чинності Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 року право постійного користування землею радгоспів посвідчувалось на законодавчому рівні, а після 1970 року склад земель радгоспів не передбачав наявність державного акту відповідно до ст. 71 Земельного кодексу УРСР 1970 року. Отже, радгосп ім. Леніна, право постійного користування землею якого було передбачено на законодавчому рівні Земельним кодексом УРСР від 1922 року та Земельним кодексом УРСР від 1970 року, зберігав за собою право постійного користування землею. Вказані земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі у 2013-2014 роках, однак державна реєстрація речового права здійснена не була. Однак, в подальшому в порушення вимог ст. 24 та 92 Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастр у Сумській області не надало у постійне користування земельні ділянки для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1360,6764 га, чим порушило законні права та інтереси позивача. Крім того позивач вважає, що відповідач (Роменьска міська рада Сумської області) всупереч наявної заборони на відчуження та розпорядження земельними ділянками, прийняла оскаржуване рішення, яким фактично розпорядилося арештованими земельними ділянками державної власності. Крім цього, позивач зазначав, що у зв`язку із тим, що частину із земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні позивача було протиправно розподілено та передано фізичним особам, 15.07.2019 року Національним антикорупційним бюро України було розпочате кримінальне провадження № 52019000000000585 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України прийняли низку рішень, через які із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі №910/1558/22 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що як право постійного володіння на землю радгоспу імені Леніна, так і право постійного користування позивача мали посвідчуватись відповідними державними актами. Натомість в матеріалах справи відсутні державні акти, які б засвідчували право землекористування спірними земельними ділянками як позивача, так і радгоспу, на базі якого створено позивача. Також місцевий господарський суд встановив, що рішення про надання земельних ділянок в постійне користування позивачеві в порядку встановленому Земельним кодексом України не приймались, попри неодноразові звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування. Щодо технічної документації суд першої інстанції зазначив, що державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, зареєстрованих на підставі технічної документації була скасована і відомості про земельні ділянки перенесені до архівного шару, при цьому відповідно до п. 114 постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно і законодавством України не передбачено повернення їх з архівного шару Державного земельного кадастру. Відтак, місцевим господарським судом не встановлено наявності у позивача доказів отримання акта на право користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, у зв`язку з чим вимоги про визнання за ним права постійного користування спірними земельними ділянками не підлягають задоволенню. Крім цього суд першої інстанції зазначив, що з огляду на накладений арешт, неможливо провести державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, втім, прийняття міськрадою оскаржуваного рішення не порушує встановлених обтяжень, а лише є документом, який в майбутньому буде підставою для проведення державної реєстрації речового права на прийняті у комунальну власність земельні ділянки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, неправильно установлено обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що місцевим господарським судом не в повній мірі досліджено обставини щодо правонаступництва позивача в частині права користування земельними ділянками радгоспу ім. Леніна на які посилався позивач. Позивач вважає, що на час чинності Земельного кодексу УРСР від 29.11.1922 року право користування землею радгоспів посвідчувалось на законодавчому рівні на підставі вказаного Земельного кодексу та «Загальних засад землекористування і землеустрою», затверджених Постановою ЦВК СРСР від 15.12.1928 року. Водночас, землекористування радгоспу ім. Леніна було посвідчене низкою звітних та розпорядчих документів органів виконавчої влади, управлінням Міністерства сільського господарства УРСР та Міністерства радгоспів УРСР. Також позивач вважає, що Земельний кодекс УРСР 1970 року визначав, що склад земель радгоспів не передбачав наявність державного акту відповідно до ст. 71 цього кодексу. З огляду на викладене, радгосп ім. Леніна право користування землею якого було передбачено на законодавчому рівні Земельними кодексами УРСР від 1922 року та від 1970 року, зберігав за собою право користування землею, а позивач не втрачав вказане право користування оспорюваними земельними ділянками в силу правонаступництва. Скаржник також вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв Науковий експертний висновок, оскільки такий висновок складено доктором економічних наук, професором та академіком НААН, заступником директора з наукової роботи Ш.І. Ібатулліним та кандидатом економічних наук, сертифікованим інженером-землевпорядником Б.О. Аврамчуком та затверджено директором Інституту землекористування НААН України Дорошем Й.М. саме з метою аналізу документів, які посвідчують право користування землею позивача та носить консультативний характер та мав би оцінюватись в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з іншими доказами, а не як висновок експерта. Окрім того, на думку позивача податкові декларації з плати за землю підтверджують факт виконання позивачем свого обов`язку зі сплати земельного податку, як належного правокористування оспорюваними земельними ділянками. Крім того позивач вважає, що відповідач (Роменьска міська рада Сумської області) всупереч наявної заборони на відчуження та розпорядження земельними ділянками, прийняла оскаржуване рішення, яким фактично розпорядилося арештованими земельними ділянками державної власності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 року сформовано для розгляду справи №910/1558/22 колегію суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 року витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 року, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, сформовано для розгляду справи №910/1558/22 колегію суддів у складі головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7 443 грн. 00 коп.

15.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", позивача у справі, надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2023 року у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П. у відпустці, сформовано для розгляду справи №910/1558/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Коробенко Г.П., судді: Скрипка І.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року, розгляд справи призначено на 24.04.2023 року.

10.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідача-1 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

18.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Роменської міської ради Сумської області, відповідача-2 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

24.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Роменської міської ради Сумської області, відповідача-2 у справі, надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року заяву судді Коробенка Г.П. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі № 910/1558/22 задоволено, матеріали справи №910/1558/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 року сформовано для розгляду справи №910/1558/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Тищенко О.В., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 31.05.2023 р.

12.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Головного управління Національної поліції у Сумській області надійшла на виконання ухвала слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми щодо проведення тимчасового доступу до документів.

31.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Тищенко О.В., сформовано для розгляду справи №910/1558/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі №910/1558/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 05.07.2023 року.

В судовому засіданні 05.07.2023 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача 2 в судове засіданні не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача 2.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" було створено на підставі наказу Української академії аграрних наук від 13.12.1991 року № 303 "Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції".

Також з позову вбачається, що наказом № 16 від 21.02.2001 року дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції перейменоване в дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

В подальшому діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук від 06.11.2013 року "Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році" та відповідним наказом НААН від 18.12.2013 року № 196 "Про перепідпорядкування Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія".

Позивач також вказує, що ДП "ДГ АФ "Надія" є правонаступником в частині землі, майна, майнових прав і зобов`язань державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України". Постановою УААН Президії УААН "Про майнові відносини в системі Академії" протокол № 2 від 27.02.1996 року передано всі закріплені за УААН землі в володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам, підприємствам та організаціям, що входять до мережі Академії.

Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 541 від 05.08.2011 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Перехрестівської сільської ради Роменського району. (т.1, а.с. 80).

На замовлення позивача, Державним підприємством "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було виготовлено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки Державному підприємству "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яку погоджено Відділом містобудування, архітектури та житлового-комунального господарства Роменської районної державної адміністрації відповідно до висновку б/н та б/д та Відділом Держкомзему у Роменському районі Сумської області відповідно до висновку № 95/01-21-01 від 12.03.2012 року. (т.1, а.с. 72-172).

На підставі наведеної технічної документації, протягом 2013 - 2014 років Управлінням Держземагенства у Роменському районі Сумської області було здійснено державну реєстрацію наступних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі:

1) кадастровий номер 5924187100:02:005:0001, площа 301,0875 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

2) кадастровий номер 5924187100:03:001:0096, площа 7,6017 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

3) кадастровий номер 5924187100:12:002:0126, площа 0,9129 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

4) кадастровий номер 5924187100:05:002:0410, площа 3,4177 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

5) кадастровий номер 5924187100:03:001:0090, площа 35,8034 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

6) кадастровий номер 5924187100:03:001:0095, площа 210,4615 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

7) кадастровий номер 5924187100:05:002:0411, площа 0,1533 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

8) кадастровий номер 5924187100:03:001:0097, площа 1,6713 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

9) кадастровий номер 5924187100:02:001:0166, площа 3,3685 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

10) кадастровий номер 5924187100:02:001:0165, площа 4,0652 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

11) кадастровий номер 5924187100:02:002:0002, площа 54,4382 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

12) кадастровий номер 5924187100:02:006:0001, площа 125,9173 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

13) кадастровий номер 5924187100:10:001:0104, площа 0,1942 га, форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

14) кадастровий номер 5924187100:03:001:0093, площа 75,3684 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

15) кадастровий номер 5924187100:02:002:0001, площа 45,3220 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

16) кадастровий номер 5924187100:02:001:0167, площа 53,7153 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

17) кадастровий номер 5924187100:02:004:0002, площа 287,6171 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

18) кадастровий номер 5924187100:01:002:0069, площа 644,5187 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

19) кадастровий номер 5924187100:01:002:0068, площа 391,2194 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення;

20) кадастровий номер 5924187100:03:001:0094, площа 459,2898 га, форма власності - державна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Наведене підтверджується належним чином засвідченими копіями витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що містяться в матеріалах справи. (т.1, а.с. 173-250, т. 2, а.с. 1-84).

Як зазначає позивач, загалом було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 26 земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га, однак речове право постійного користування ним не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області № 1/170-18 від 17.01.2018 року згідно державної статистичної звітності у користуванні позивача станом на 01.01.2016 року знаходились землі на території Перехрестівської сільської ради загальною площею 3944,2297 га. (т.1, а.с. 33).

Також місцевим господарським судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019 року за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Сумській області своїм службовим становищем, які усупереч ст.ст. 84, 116, 122, 149, 150 Земельного кодексу України, діючи в інтересах ТОВ "АФ Довіра 2008", прийняли рішення, внаслідок яких із державної власності безповоротно вибула особливо цінна земля на території Роменського району Сумської області загальною площею близько 2000 га, яка перебувала на праві постійного користування у державного підприємства "Дослідне господарство "Іскра" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України та державного підприємства "Дослідне господарство "Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України. (т.1, а.с. 71).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 року в справі № 991/2120/20 накладено арешт із встановленням заборони на відчуження та розпорядження на наступні земельні ділянки з кадастровими номерами: 5924187100:03:001:0175, 5924187100:03:001:0166, 5924187100:03:001:0172, 5924187100:03:001:0176, 5924187100:03:001:0178, 5924187100:02:005:0003, 5924187100:02:005:0002, 5924187100:02:003:0002, 5924187100:05:002:0411, 5924187100:03:001:0180, 5924187100:01:002:0080, 5924187100:01:002:0081, 5924187100:01:002:0072, 5924187100:01:002:0071, 5924187100:01:002:0070, 5924187100:01:002:0073, 5924187100:01:002:0085, 5924187100:01:002:0084, 5924187100:01:002:0075, 5924187100:05:002:0410, 5924187100:05:002:0412, 5924187100:03:001:0097, 5924187100:12:002:0126, 5924187100:03:001:0096, 5924187100:03:001:0174, 5924187100:03:001:00170, 5924187100:03:001:0169, 5924187100:02:001:0166, 5924187100:03:001:0181, 5924187100:03:001:0168, 5924187100:03:001:0177, 5924187100:03:001:0167, 5924187100:03:001:0164, 5924187100:03:001:0163, 5924187100:02:001:0165, 5924187100:02:002:0005, 5924187100:02:002:0004, 5924187100:10:001:0104, 5924187100:04:002:0106, 5924187100:08:001:0077, 5924187100:04:003:0095, 5924187100:08:002:0110, 5924187900:03:001:0108, 5924187100:04:002:0103, 5924187900:02:001:0236, 5924187100:04:002:0109, 5924187100:04:002:0113, 5924187100:04:002:0111, 5924187100:04:002:0112, 5924187100:04:002:0107, 5924187100:04:002:0108, 5924187100:04:002:0110, 5924187100:04:003:0100, 5924187100:04:003:0105, 5924187100:04:004:0018, 5924187100:04:004:0015, 5924187100:04:004:0019, 5924187100:04:003:0103, 5924187100:04:003:0110, 5924187100:04:003:0104, 5924187100:04:003:0112, 5924187100:04:003:0109, 5924187100:04:003:0108, 5924187100:04:003:0102, 5924187100:04:003:0106, 5924187100:04:003:0092. (т.2, а.с. 116-122).

21.04.2021 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області із клопотанням № 112 про надання у постійне користування земельних ділянок на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області загальною площею 1360,6764 га. (т.2, а.с. 85-89).

Наказом Головного управління Держгеокадастру в Сумській області № 18-6538/16-21-СГ від 24.05.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання позивача з підстав того, що частина з бажаних ним земельних ділянок включена до переліку земельних ділянок, права на які може бути виставлено на земельні торги, а також через заборону розпорядження цими земельними ділянками, встановлену ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 року в справі № 991/2120/20. (т.2, а.с. 11-115).

В матеріалах справи також наявний Науковий експертний висновок №203 від 08.10.2021 року щодо аналізу документів, які посвідчують право користування землею. (т.2, а.с. 123-161).

В подальшому, 23.12.2021 року Роменською міською радою Сумської області прийнято рішення "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради", відповідно до п. 1 якого міська рада вирішила прийняти із державної власності в комунальну власність Роменської міської ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2301,5495 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області (Додаток 1). (т.2, а.с. 182).

Наведене рішення прийнято на підставі статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 12, 117 Земельного кодексу України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким доповнено пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до Додатку 1 до вказаного рішення прийнято із державної власності в комунальну власність наступні земельні ділянки (т.2, а.с. 183-185):

1) 5924187100:03:001:0175, площею 30,7000 га;

2) 5924187100:03:001:0178, площею 19,9476 га;

3) 5924187100:02:005:0002, площею 102,5545 га;

4) 5924187100:03:001:0180, площею 54,9329 га;

5) 5924187100:01:002:0072, площею 14,7324 га;

6) 5924187100:01:002:0073, площею 2,2591 га;

7) 5924187100:01:002:0075, площею 26,1521 га;

8) 5924187100:03:001:0097, площею 1,6713 га;

9) 5924187100:03:001:0174, площею 96,7829 га;

10) 5924187100:02:001:0166, площею 3,3685 га;

11) 5924187100:03:001:0177, площею 83,0218 га;

12) 5924187100:03:001:0163, площею 5,6201 га;

13) 5924187100:02:002:0004, площею 12,0334 га;

14) 5924187100:08:001:0077, площею 0,8926 га;

15) 5924187100:04:002:0109, площею 95,9381 га;

16) 5924187100:04:002:0112, площею 150,2354 га;

17) 5924187100:04:002:0110, площею 166,229 га;

18) 5924187100:04:004:0018, площею 66,0354 га;

19) 5924187100:04:003:0103, площею 88,354 га;

20) 5924187100:04:003:0112, площею 70,7974 га;

21) 5924187100:04:003:0102, площею 32,1944 га;

22) 5924187100:03:001:0172, площею 79,3791 га;

23) 5924187100:02:005:0003, площею 83,7064 га;

24) 5924187100:02:003:0002, площею 40,9624 га;

25) 5924187100:01:002:0080, площею 39,7456 га;

26) 5924187100:01:002:0071, площею 15,4155 га;

27) 5924187100:01:002:0085, площею 1,9 га;

28) 5924187100:05:002:0410, площею 3,4177 га;

29) 5924187100:12:002:0126, площею 0,9039 га;

30) 5924187100:03:001:0170, площею 22,2563 га;

31) 5924187100:03:001:0181, площею 147,8296 га;

32) 5924187100:03:001:0167, площею 15,375 га;

33) 5924187100:02:001:0165, площею 4,0652 га;

34) 5924187100:10:001:0104, площею 0,1942 га;

35) 5924187100:04:003:0095, площею 14,8537 га;

36) 5924187100:04:002:0103, площею 0,7095 га;

37) 5924187100:04:002:0113, площею 95,2384 га;

38) 5924187100:04:002:0107, площею 90,7812 га;

39) 5924187100:04:003:0100, площею 14,685 га;

40) 5924187100:04:004:0015, площею 14,4524 га;

41) 5924187100:04:003:0110, площею 71,4567 га;

42) 5924187100:04:003:0109, площею 88,3286 га;

43) 5924187100:04:003:0106, площею 50,0049 га;

44) 5924187100:03:001:0176, площею 61,8289 га;

45) 5924187100:03:001:0166, площею 129,8464 га;

46) 5924187100:05:002:0411, площею 0,1533 га;

47) 5924187100:01:002:0081, площею 104,1234 га;

48) 5924187100:01:002:0070, площею 2,3891 га;

49) 5924187100:01:002:0084, площею 66,8287 га;

50) 5924187100:05:002:0412, площею 0,2 га;

51) 5924187100:03:001:0096, площею 7,6017 га;

52) 5924187100:03:001:0169, площею 26,5608 га;

53) 5924187100:03:001:0168, площею 15,481 га;

54) 5924187100:03:001:0164, площею 26,13 га;

55) 5924187100:02:002:0005, площею 16,0144 га;

56) 5924187100:04:002:0106, площею 0,5067 га;

57) 5924187100:08:002:0110, площею 0,5945 га;

58) 5924187100:04:002:0111, площею 97,3569 га;

59) 5924187100:04:002:0108, площею 53,4989 га;

60) 5924187100:04:003:0105, площею 74,6953 га;

61) 5924187100:04:004:0019, площею 16,8218 га;

62) 5924187100:04:003:0104, площею 29,6000 га;

63) 5924187100:04:003:0108, площею 69,6093 га;

64) 5924187100:04:003:0092, площею 12,086 га.

Отже, звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що земельні ділянки, загальною площею 3943,4910 га було перенесено до архівного шару, а на їх основі Держгеокадастр сформував нові земельні ділянки, частину з яких було розподілено та передано фізичним особам. Відтак, із земель, які перебувають у його постійному користуванні, на даний час сформовані та не розподілені земельні ділянки загальною площею 1342,6094 га, визнання права постійного користування на які і є предметом даного позову.

Також, позивач вказує, що рішення від 23.12.2021 року Роменської міської ради Сумської області "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради" прийнято відповідачем-2 без дотримання пп. "а" п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, а також всупереч забороні, встановленій ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 року в справі № 991/2120/20.

Місцевий господарським суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання акта на право постійного користування земельною ділянкою або іншого правовстановлюючого документа, виданого та зареєстрованого відповідно до вимог статті 20 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, статей 23, 30 Земельного кодексу України 1990 року або статей 125, 126 Земельного кодексу України у чинній редакції, а оспорюване рішення ради є документом, яке в майбутньому буде підставою для проведення державної реєстрації речового права на прийняті у комунальну власність земельні ділянки. Окрім цього, судом першої інстанції зазначено, що саме Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Сумської області, а тому Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки за рахунок нього неможливо задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права на земельні ділянки є визнання права.

Зі змісту наказу Української академії аграрних наук від 13.12.1991 року № 303 вбачається, що позивача було утворено на базі радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

Відповідно до ч. 1 статті 13 Земельного кодексу УРСР 1970 року земля в Українській РСР надається в користування:

колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам.

Згідно зі статтею 20 Земельного кодексу УРСР 1970 року відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.

Отже, колегія суддів зазначає, що право постійного користування земельними ділянками радгоспу посвідчувалося державним актом, що спростовує доводи скаржника, що Земельний кодекс УРСР 1970 року визначав, що склад земель радгоспів не передбачав наявність державного акту відповідно до ст. 71 цього кодексу.

В подальшому Законом України "Про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу Української РСР" від 13.03.1992 року № 2196-XII було внесено зміни і доповнення до Земельного кодексу Української РСР шляхом викладення його в оновленій редакції із назвою Земельний кодекс України.

Внаслідок цих законодавчих змін перестав існувати інститут передачі землі у постійне володіння, при цьому право осіб на отримання землі у власність або користування зберігалось.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.

Згідно з частинами першою та другої статті 17 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) надання земельних ділянок у володіння або користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У рішеннях про надання земельних ділянок у володіння або користування зазначається мета, для якої вони відводяться.

Статтею 22 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) було визначено, що право володіння або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання наданої земельної ділянки (в тому числі і на умовах оренди) до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право володіння або право користування землею, забороняється.

Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 2196-XII від 13.03.1992) право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.

Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що як право постійного володіння на землю радгоспу імені Леніна, так і право постійного користування позивача мали посвідчуватись відповідними державними актами.

Однак, матеріали справи не місять державні акти, які б засвідчували право землекористування спірними земельними ділянками як позивача, так і радгоспу, на базі якого створено позивача.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів, відповідно до яких можливо б було беззаперечно встановити обсяги правонаступництва позивача майнових права від радгоспу ім. Леніна. При цьому, сам позивач вказує про те, що ДП «ДГ АФ «Надія» неодноразово реорганізовувалось.

Втім, матеріали справи не місять належних та допустимих доказів оформлення за реорганізованими юридичними особами земельних ділянок.

Також колегія суддів зазначає, що статтею 92 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності).

Положеннями статті 186 Земельного кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Згідно зі статтею 30 цього Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Як вже було вище зазначено, розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації Сумської області № 541 від 05.08.2011 року позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 3944,2297 га для дослідних і навчальних цілей за межами населеного пункту на території Перехрестівської сільської ради Роменського району.

Державним підприємством "Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було виготовлено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки Державному підприємству "Дослідне господарство агрофірма "Надія" Національної академії аграрних наук України на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Також, колегія суддів вже зазначала, що на підставі наведеної технічної документації, протягом 2013 - 2014 років Управлінням Держземагенства у Роменському районі Сумської області було здійснено державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га у Державному земельному кадастрі.

Водночас, сам позивач вказує, що загалом було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 26 земельних ділянок загальною площею 3943,4910 га, однак речове право постійного користування ним не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не місять рішення про надання земельних ділянок в постійне користування позивачеві в порядку встановленому Земельним кодексом України, попри неодноразові звернення позивача до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування.

Також, стаття 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель.

Відповідно до п. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника та поділу чи об`єднання земельних ділянок.

Відтак, державна реєстрація земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, зареєстрованих на підставі вищезгаданої технічної документації була скасована і відомості про земельні ділянки перенесені до архівного шару, при цьому відповідно до п. 114 постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 року "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно і законодавством України не передбачено повернення їх з архівного шару Державного земельного кадастру.

Також, колегія суддів зазначає, що враховуючи визначення терміну "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведеного у п.1 ч.1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", факт оформлення права власності чи користування на земельну ділянку підтверджується внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також отриманням документу, що підтверджує проведення державної реєстрації права на земельну ділянку.

В ст. 21 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що документом, який підтверджує факт виникнення права при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є витяг з Державного реєстру речових прав.

Проте в матеріалах справи відсутні докази реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином надані позивачем довідки за формою №6зем, довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Управління Держкомзему у Роменському районі, а також витяги з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельних ділянок не є належними доказами наявності у позивача права постійного користування спірними земельними ділянками.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що не є таким доказом і довідка Головного управління Держгеокадастру у Сумській області за формою № 6зем., оскільки наказ Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377 "Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення", яким затверджена форма № 6зем., втратив чинність 01.01.2016 року на підставі наказу Державної служби статистики № 190 від 19.08.2015 року.

Більше того, вказана форма лише надавала статистичну інформацію про наявність земель та їх розподіл за власниками земель, землекористувачами, але при цьому довідка за формою № 6зем. не містить інформації, на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка, а отже дана інформація може бути не підтверджена.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв Науковий експертний висновок, оскільки такий висновок мав би оцінюватись в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з іншими доказами, а не як висновок експерта, колегія суддів зазначає, що такий доказ в сукупності встановлених вище обставин не доводить наявність права позивача постійного користування спірними земельними ділянками.

Стосовно визнання незаконним та скасування рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 року "Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність Роменської міської ради" колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 21 вказаного Кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин.

Згідно із частиною десятою статті 59 наведеного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною першою статті 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він визнається недійсним у судовому порядку.

Як вбачається зі змісту рішення Роменської міської ради Сумської області від 23.12.2021 року, його прийнято на виконання пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 року № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021 року розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24 згідно з яким:

«З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.»

Отже, належність земельних ділянок державної власності до комунальної власності визначено законом. Виключенням є земельні ділянки, що використовуються на праві постійного користування державними підприємствами, установами, організаціями.

З аналізу вказаних норм Закону вбачається, що земельні ділянки державної власності не підлягають передачі в комунальну власність за умови наявного права користування цими земельними ділянками вказаними вище суб`єктами.

Колегія суддів зазначає, що підстав для неприйняття оспорюваного рішення у міської ради не було, оскільки, по-перше, і як зазначалося вище, у позивача відсутні належні докази наявності права постійного землекористування, а по-друге, саме рішення міської ради не є формою розпорядження чи відчуження земельними ділянками, заборона на яке накладена ухвалою Вищого антикорупційного суду від 13.03.2020 року.

Зміна підпорядкування земельних ділянок з державної власності в комунальну власність визначена законом і не залежить від волевиявлення власника, а отже не є реалізацією власником права власності (в даному випадку держави в особі уповноважених органів, та органу місцевого самоврядування, як нового власника).

Роменська міська рада є власником земельних ділянок в силу прямої вказівки закону, а тому земельні ділянки в обов`язковому порядку підлягали прийняттю до комунальної власності.

Відтак, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що прийняття міськрадою оскаржуваного рішення не порушує встановлених обтяжень, а лише є документом, який в майбутньому буде підставою для проведення державної реєстрації речового права на прийняті у комунальну власність земельні ділянки.

Також, судом першої інстанції вірно було враховано, що за приписами частин 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб`єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

Отже, суд першої інстанції встановив, що пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

В той же час, як вірно зазначено місцевим господарським судом, згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Сумської області.

Відтак, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що саме Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Сумської області, що говорить про те, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру не є належним відповідачем у даному спорі, оскільки за рахунок нього неможливо задовольнити позовні вимоги.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц та в постанові від 18.12.2018 року у справі № 902/672/16 викладено правову позицію, відповідно до якої за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Доводи скаржника, що оскільки Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не надало у постійне користування позивачу спірні земельні ділянки, тому саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру має бути відповідачем у даній справі, як центральний орган виконавчої влади, який відповідно до покладених на нього завдань організовує державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства не спростовують вказаного вище висновку.

По суті, позивач не заперечує, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Сумської області. Втім, вказуючи про те, що оскільки воно не надало у постійне користування позивачу спірні земельні ділянки відповідачем має бути Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, позивач зловживає своїми правами, перебираючи на себе визначення компетенції органів Держгеокадастру.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі №910/1558/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі № 910/1558/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1558/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко