Ухвала

від 16.11.2022 по справі 910/2742/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.11.2022Справа № 910/2742/22Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ" (25014, м. Кропивницький, вул. Заміська, 2-А, код ЄДРПОУ 38758526)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19; код ЄДРПОУ 39369133).

2) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227).

про стягнення 7 046 239,07 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від відповідача (заявника): Прохоров Ю.Г.

Від позивача: не з`явилися

Від третіх осіб: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 14450/01 від 29.11.2017 в розмірі 7 900 621,48 грн, з яких 16 881,97 грн пені, 2 618 444,83 грн три відсотки річних та 5 265 288,68 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 за наслідками розгляду справи № 910/2742/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ» 3% річних у розмірі 1 780 950 грн 39 коп. та втрати від інфляції у розмірі 5 265 288 грн 68 коп.

07.11.2022 через відділ діловодства суду надійшла заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 призначено розгляд заяви на 25.10.2022.

У судове засідання 16.11.2022 не з`явилися треті особи та відповідач, про місце, дату і час судового засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 16.11.2022 представник відповідача (заявника) підтримав заяву про відстрочку виконання рішення.

Дослідивши заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення, суд дійшов до висновку про наступне.

Обґрунтовуючи заяву, відповідач посилається на неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом у інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком; фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором; неналежним виконанням НЕК "Укренерго" обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за "зеленим" тарифом в повному обсязі; необхідність забезпечення гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробникам за "зеленим" тарифому у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК "Укренерго" спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії.

За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік з моменту ухвалення рішення.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частино 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відстрочення виконання рішення - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.

Виходячи з того, що згідно із ст. 1 Конституції України Україна є правовою державою, то обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.04. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У рішенні від 17.05.05. по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Доводи державного підприємства "Гарантований покупець" про множинність зобов`язаних осіб перед позивачем та відсутність його вини не є тими обставинами, які можуть бути покладені в основу відстрочки виконання рішення суду, оскільки вони належать до доводів, які свідчать про обґрунтованість позову і підлягають оцінці при прийнятті рішення по суті спору, а не його виконанні.

Щодо тверджень відповідача відносно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", які, по суті, зводяться до відсутності бюджетного фінансування, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а ст.ст. 525, 526 даного Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання, а заявником не надано доказів що у строк один рік з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Щодо посилань заявника на те, що виконання рішення суду істотно ускладнюється через військову агресію РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану 24.02.2022, то суд зазначає, що спірним періодом у справі є березень - жовтень 2020 року, тобто, строк виконання зобов`язання відповідача з оплати настав до введення воєнного стану та настання форс-мажорних обставин.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів в розумінні приписів ст. 76 ГПК України на підтвердження викладених в заяві обставин, зокрема, того, що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення Господарського суду міста Києва в даній справі і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.

Окрім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач (рішення у справі "Горнсбі проти Греції").

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи баланс інтересів сторін, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/2742/22.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/2742/22.

Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/2742/22 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів за правилами, передбаченими ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали 16.11.2022

Суддя І.О. Андреїшина