Постанова

від 25.01.2023 по справі 910/2742/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. Справа№ 910/2742/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко Є.О;

від відповідача: Прохоров Ю.Г.;

від третіх осіб: 1) не з`явились;

2) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року

у справі № 910/2742/22 (суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Сонця»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетикуи та комунальних послуг

2) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 7 046 239, 07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Сонці» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення заборгованості за договором № 14450/01 від 29.11.2017 у розмірі 7 900 621, 48 грн, з яких 16 881, 97 грн пені, 2 618 444, 83 грн 3% річних та 5 265 288, 68 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення своїх зобов`язань за договором №14450/01 від 29.11.2017 не своєчасно розрахувався за поставлену в період з березня 2020 року по жовтень 2020 року електричну енергію за "зеленим тарифом", у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 16 881, 97 грн, інфляційні втрати у розмірі5 265 288, 68 грн та 3% річних у розмірі 2 618 444, 83 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі № 910/2742/22 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що термін оплати за електричну енергію розрахункового місяця спірного періоду 2020 року не міг виникнути раніше двох днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги у разі, якщо дата отримання акту купівлі-продажу електричної енергії даного розрахункового періоду Гарантованим покупцем від позивача передує вищевказаній даті. Проте, всупереч вищевказаному, змістом позовної заяви та доданими до них доказами не підтверджено факт настання строку остаточної оплати спірних періодів.

Скаржник також наголошує, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дату отримання Гарантованим покупцем актів-купівлі продажу у спірний період, а їх наявність в матеріалах справи жодним чином не підтверджує виникнення зобов`язання відповідача з оплати, оскільки такий акт складається та підписується відповідачем, в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції.

Також, апелянт зазначає про те, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг відповідача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому місцевий господарський суд повинен був застосувати ст. 614 ЦК України.

Крім того, на думку апелянта, договір № 14450/01 від 29.11.2017 укладений Гарантованим покупцем не на підставі його власного волевиявлення, а саме на виконання покладених спеціальних обов`язків згідно з Законом та порядком. Така діяльність Гарантованого покупця не може розглядатись як підприємництво у порядку статей 42-44 ГК України. Відтак, у разі недостатності фінансування для оплати відповідачем електричної енергії та належного виконання НЕК «Укренерго» своїх спеціальних обов`язків, Гарантований покупець також не може бути визнаний винним у несвоєчасній сплаті платежів спірного періоду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2022 справу №910/2742/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., суддів Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі № 910/2742/22 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 158 540,38 грн.

24.11.2022 скаржником подано до Північного апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення №1065 від 23.11.2022 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 158 540,38 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/2742/22 та призначено до розгляду на 25.01.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/371/23 від 23.01.2023, у зв`язку перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2742/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 у справі №910/2742/22 прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Представник відповідача 25.01.2023 року в судовому засіданні Північного апеляційного господарського підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2023 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники третіх осіб у судове засідання 25.01.2023 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів на електронну пошту сторін, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з електронної пошти.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022, від 18.04.2022, від 17.05.2022), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб у судовому засіданні 25.01.2023.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 29.11.2017 року між Державним підприємством «Енергоринок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія Сонця» було укладено договір № 14450/01, відповідно до умов якого ТОВ «Енергія Сонця» взяло на себе зобов`язання продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» купувати електроенергію, вироблену позивачем, та здійснювати її оплату згідно умов договору (п.1.1. договору).

05 липня 2019 року з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», до вищевказаного договору було підписано додаткову угоду № 414/01, якою було змінено покупця виробленої електричної енергії, а саме: Державне підприємство «Енергоринок» змінено на Державне підприємство «Гарантований покупець», також було статті 1-10 договору викладено у новій редакції, зокрема, статтями 1-8.

Також зміни до умов договору вносились 31 березня 2020 року додатковою угодою №990/01/20 та 11 лютого 2021 року додатковою угодою № 390/01/21.

Відповідно до умов зміненого договору від 29.11.2017 року № 14-450/01, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія Сонця» (надалі - «продавець за «зеленим» тарифом») зобов`язується продавати, а державне підприємство «Гарантований покупець» (надалі - гарантований покупець) зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - порядок) або порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року № 2804 (порядок продажу електричної енергії споживачам).

Відповідно до п. 2.1. договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», порядком, порядком продажу електричної енергії споживачам, правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору (додаткова угода № 990/01/20 від 31.03.2020 року).

У п. 2.2. договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.

Відповідно до п. 2.3. договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами п. 2.4., 2.5. договору погоджено, що продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або порядку продажу електричної енергії споживачам, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 порядку або глави 5 порядку продажу електричної енергії споживачам на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 порядку або глави 4 порядку продажу електричної енергії споживачам (п. 3.1. договору).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 порядку або глави 6 порядку продажу електричної енергії споживачам.

Згідно з п. 10.1 порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4. порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Згідно з п. 8.3. порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 4.5. договору встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного договору позивач належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, зокрема продавцем за «зеленим» тарифом протягом 2020 року (з березня по жовтень місяць) було відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію на загальну суму 80 332 884, 19 грн. Проте, відповідачем в порушення умов договору, оплата за поставлену електричну енергію здійснювалась не вчасно та не в повному обсязі.

Зокрема, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач зобов`язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 електроенергію у строк до 04.05.2020 включно; за придбану у квітні 2020 року електроенергію в строк до 29.05.2020 включно; за придбану у травні 2020 року електроенергію - в строк до 26.06.2020 включно; за придбану у червні 2020 року електроенергію - в строк до 24.07.2020 включно; за придбану у липні 2020 року електроенергію - в строк до 21.08.2020 включно; за придбану у серпні 2020 року електроенергію - в строк до 25.09.2020 включно; за придбану у вересні 2020 року електроенергію - в строк до 23.10.2020 включно; за придбану у жовтні 2020 року електроенергію - в строк до 24.11.2020 включно.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець», в якому просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 780 950, 39 грн та втрати від інфляції в розмірі 5 265 288, 68 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами по № 14450/01 від 29.11.2017, є правовідносинами, які регулюються нормами законодавства про поставку.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось судом, за умовами укладеного між сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 порядку або глави 6 порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до п. 10.1. порядку № 641 від 26.04.2019, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з п.10.2. порядку, з урахуванням положень глави 8 цього порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони

Після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2. цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця (п.10.3 Порядку).

Відповідно до п. 10.4. порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги.

При цьому, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом 2 робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

29.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), було прийнято Постанову №902, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у березні 2020 року.

27.05.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №995, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у квітні 2020 року.

24.06.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №1211, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством Гарантований покупець у травні 2020 року.

22.07.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №1435, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у червні 2020 року.

19.08.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову № 1600, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у липні 2020 року.

23.09.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №1740, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у серпні 2020 року.

21.10.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №1937, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у вересні 2020 року.

20.11.2020 НКРЕКП було прийнято Постанову №2138, якою затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у жовтні 2020 року.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що гарантований покупець зобов`язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за придбану у березні 2020 електроенергію у строк до 04.05.2020 (включно); за придбану у квітні 2020 року електроенергію в строк до 29.05.2020 (включно); за придбану у травні 2020 року електроенергію - в строк до 26.06.2020 (включно); за придбану у червні 2020 року електроенергію - в строк до 24.07.2020 (включно); за придбану у липні 2020 року електроенергію - в строк до 21.08.2020 (включно); за придбану у серпні 2020 року електроенергію - в строк до 25.09.2020 (включно); за придбану у вересні 2020 року електроенергію - в строк до 23.10.2020 (включно); за придбану у жовтні 2020 року електроенергію - в строк до 24.11.2020 (включно).

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, що судом першої інстанції не було враховано строки виникнення зобов`язання з оплати у зв`язку з недоведеністю позивачем факту отримання відповідачем підписаних актів купівлі-продажу електроенергії, колегія суддів зазначає наступне.

В підписаних обома сторонами актах купівлі-продажу електроенергії зазначена конкретна дата їх складання та підписання, яка у всіх спірних періодах у будь-якому випадку передує даті затвердження регулятором (НКРЕКП) розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. За вказаних обставин позивачем належними доказами підтверджено дату виникнення зобов`язання відповідача з остаточної оплати вартості електричної енергії. Разом з цим, відповідачем зазначені факти жодними належними та допустимими доказами не спростовано та не вказано іншої дати виникнення зобов`язання по оплаті придбаної електричної енергії, ніж встановлено судом першої інстанції, із посиланням на відповідні докази.

Колегією суддів встановлено, що продавцем за «зеленим» тарифом протягом 2020 року(з березня по жовтень місяць) було відпущено, а гарантованим покупцем прийнято електричну енергію на загальну суму 80 332 884, 19 грн.

Разом з тим, відповідачем в порушення умов договору, оплата за поставлену електричну енергію здійснювалась не вчасно та не в повному обсязі.

Зокрема, остаточний розрахунок за поставлену протягом 2020 року електроенергію, відповідач здійснив в листопаді 2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №186462 від 12.11.2021 на суму 9 327 507,23 грн, тоді як проведена дана оплата банком 15.11.2021.

Зазначені обставини підтверджуються копіями актів купівлі - продажу електроенергії та банківських виписок, які знаходяться в матеріалах даної справи. Наявні в матеріалах справи акти купівлі-продажу електроенергії із визначенням обсягів виробленої електричної енергії підписані сторонами, без зауважень чи претензій з боку відповідача.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором належним чином доведений, підтверджений матеріалами справи.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд зазначає, суд зазначає про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та необхідність задоволення у повному обсязі.

При цьому, твердження відповідача про безпідставність заявлення позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних за прострочення оплати електроенергії суд визнає недоведеними та необґрунтованими.

Зокрема, заперечуючи проти суми нарахування інфляційних втрат, відповідач зазначає, що позивач помилково здійснює нарахування до листопада 2021 року, оскільки остання оплата була здійснена 12.11.2021.

Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що розрахунок інфляційних збитків здійснений до жовтня 2021 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №186462 від 12.11.2021 на суму 9 327 507,23 грн, долучене відповідачем до відзиву на позовну заяву, з якого вбачається, що даний платіж був проведений банком 15.11.2021, тому судом відхиляються дані твердження відповідача.

Щодо посилань апелянта на ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК «Укренерго» послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані договором, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» не визначено прямої залежності виконання зобов`язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за «зеленим» тарифом електроенергії з виконанням зобов`язань оператором системи передачі (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго») щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідності до положень статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж за «зеленим» тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону.

При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №14450/01 від 29.11.2017 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку.

Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом (позивачем) не є пов`язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

Наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства «Гарантований покупець» перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.

Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, а також 3% річних та інфляційних до 1 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).

Так, щодо посилань відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 в обґрунтування вимоги про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає, що викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні.

Так, у справі № 902/417/18 однією із позовних вимог була вимога про стягнення з відповідача 3% річних (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) за ставкою, збільшеною за умовами укладеного сторонами договору до 40% та 96%, у той час як в межах даної справи № 910/18768/20 розглядається вимога про стягнення з відповідача 3% річних, за вказаною ставкою (3%), яка передбачена законом, а саме ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Поряд з наведеним колегія суддів вказує, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інтснацї щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних.

Підсумовуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку прострочення сплати заборгованості на підставі договору № 14450/01 від 29.11.2017, у зв`язку з чим правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 265 288, 68 грн та 3% річних у розмірі 1 780 950, 39 грн.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Інші наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року у справі № 910/2742/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2022 року у справі № 910/2742/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2742/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко

Дата складення повного тексту 30.01.2023