Ухвала

від 03.11.2022 по справі 910/2960/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.11.2022Справа №910/2960/18

За скаргоюПриватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на рішеннядержавного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л.у справі№ 910/2960/18за позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт»простягнення 239148,72 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Представники учасників справи:

від позивача (скаржника)Халявка І.М.від відповідача (боржника)не з`явилисядержавний виконавецьне з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/2960/18 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт» на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерна компанія «Київводоканал» 168599,79 грн основної заборгованості, 47963,31 грн інфляційних нарахувань, 10436,01 грн трьох відсотків річних, 3719, 62 грн пені, 8429,99 грн 5 % штрафу та 3587,24 грн витрат на сплату судового збору.

30.07.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 видано відповідний наказ.

22.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Красноштан Інни Леонідівни, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправними та незаконним рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Красноштан І.Л., у виконавчому провадженні №57185355 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/2960/18 щодо винесення постанови від 01.09.2022 про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання з підстав п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Красноштан І.Л. від 01.09.2022 у виконавчому провадженні №57185355 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/2960/18 без виконання з підстав п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 призначено судове засідання для розгляду скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на 12.10.2022.

Судове засідання, призначене на 12.10.2022, було відкладено на 03.11.2022, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

20.10.2022 від Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - Відділ) надійшов відзив на скаргу, в якому Відділ проти задоволення скарги заперечує, вказуючи на те, що ним своєчасно вчинялися виконавчі дії в межах зведеного виконавчого провадження №57897288, до якого було приєднано виконавче провадження №57185355.

У відзиві Відділ просив розглянути скаргу за відсутності його представника.

Клопотання Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розгляд скарги без участі його представника судом задоволено.

Представник скаржника (стягувача) у судове засідання з`явився, скаргу підтримав.

Боржника було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду скарги, однак представників у судове засідання з розгляду скарги боржник не направив.

За приписами ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 12.09.2018 відкрито виконавче провадження №57185355 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/2960/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт» на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» грошових коштів у загальному розмірі 242735,96 грн.

Даною постановою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно; попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей; стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 24273,60 грн та витрати на проведення та організацію виконавчих дій у розмірі 225,00 грн.

01.09.2022 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. винесено постанову ВП №57185355 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова мотивована тим, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок повного погашення боргу, не виявилося можливим.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що за період вчинення виконавчих дій всього державним виконавцем примусово стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 63256,66 грн, а фактичний залишок боргу по наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/2960/18 становить 179479,30 грн. При цьому, як вказує скаржник, фактично з 21.04.2021 державним виконавцем жодних належних, повних та своєчасних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу не вчинено, а тому, за твердженням скаржника, рішення державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є протиправними та передчасними, а сама постанова - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, за приписами ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не пізніше 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження зобов`язаний провести перевірку майнового стану боржника, для чого йому надано право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

В подальшому, державний виконавець зобов`язаний проводити перевірку майнового стану боржника систематично, не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника та не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав.

З інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, вбачається, що в рамках виконавчого провадження №57185355 державним виконавцем були здійснені такі дії:

- 12.09.2018 винесено постанову про арешт коштів боржника;

- 03.10.2018 винесено постанову про арешт майна боржника;

- 09.10.2018 здійснено виклик керівника юридичної особи;

- 15.10.2020 направлено запит до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів;

- 16.10.2020 направлено запит до ДФС про наявні рахунки у боржника;

- 28.01.2021, 17.03.2021, 21.04.2021 направлено запити до ДФС про наявні рахунки у боржника, а також запити до МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

З наведеного слідує, що останні дії, спрямовані на виявлення рахунків та майна боржника, в межах виконавчого провадження №57185355 вчинялися державним виконавцем 21.04.2021. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

В свою чергу, оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена виконавцем 01.09.2022.

З наведеного слідує, що висновки про відсутність у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт» грошових коштів та майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні №57185355, зроблено державним виконавцем на основі документів (довідок), отриманих більш, ніж за рік до винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, що не відповідає положенням ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на скаргу Відділ зазначає, що на виконанні у Відділі перебувало зведене виконавче провадження №57897288 (боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфорт»), до якого було приєднано виконавче провадження №57185355.

За твердженням Відділу, саме в рамках зведеного виконавчого провадження Відділом здійснювалися запити до ДПС України, МВС України, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з метою виявлення рухомого та нерухомого майна боржника) та направлялися вимоги до банківських установ щодо залишків коштів на рахунках боржника.

Однак, суд зазначає, що посилаючись на вчинення дій, спрямованих на перевірку майнового стану та розшук майна боржника в межах зведеного виконавчого провадження №57897288, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) жодних доказів вчинення таких дій не надав.

Так, за приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки доказів здійснення перевірки майнового стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфорт» (в тому числі щодо виявлення рахунків боржника, його нерухомого і рухомого майна як в рамках виконавчого провадження №57185355, так і зведеного виконавчого провадження №57897288) починаючи з квітня 2021 року і до моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (01.09.2022) державним виконавцем не надано, доводи скаржника, про те, що в порушення вимог ч.1, п. 1 ч. 2 ст.18, ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем не було здійснено необхідних та достатніх заходів для розшуку майна боржника, а також про відсутність за таких обставин підстав для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, вимоги скаржника в частині визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 01.09.2022 у виконавчому провадженні №57185355 про повернення виконавчого документа стягувачу підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що вимоги скаржника про визнання протиправним та незаконним рішення державного виконавця щодо винесення постанови від 01.09.2022 про повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання залишаються судом без задоволення, оскільки такі вимоги фактично повторюють вимоги про визнання незаконною та скасування такої постанови (що в даному випадку є достатнім та ефективним засобом захисту порушених прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні).

Керуючись ст.ст.234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Красноштан І.Л. від 01.09.2022 у виконавчому провадженні №57185355 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 у справі №910/2960/18 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

3. В іншій частині у задоволенні скарги відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.М. Смирнова