Рішення

від 02.11.2022 по справі 911/3615/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2022 р. м. Київ Справа № 911/3615/21

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Передрій І.В.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста

до товариства з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства Український професійний банк,

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та визнання права власності,

за участю представників:

позивача: Мошенця Д.В. адвоката (свідоцтво, серії ПТ №1842, від 08.08.2017 року);

відповідача: Пустовіта О.Ю. адвоката (посвідчення №2736 від 09.04.2019 року);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2021 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста до товариства з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд- про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та визнання права власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на незаконне набуття та реєстрацію відповідачем права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду, просив:

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 202403932224, земельна ділянка, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, загальною площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21605479 від 26.05.2015 року, форма власності приватна, власник: товариство з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6;

- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6.

Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста залишено без руху.

23 грудня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 04.04.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05 травня 2022 року.

05 травня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про застосування позовної давності, а також клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 05.05.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 23 червня 2022 року.

22 червня 2022 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у засідання з`явився.

Представник позивача у засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.06.2022 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, - публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" (далі третя особа), підготовче засідання відкладено на 14 липня 2022 року.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Господарського суду Київської області №67-АР від 12.07.2022 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3615/21, у зв`язку із припиненням трудових відносин з суддею Лилаком Т.Д., на підставі наказу Господарського суду Київської області №10-К від 04.07.2022 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 року, справу №911/3615/21 передано на розгляд судді Грабець С.Ю.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року суддею Грабець С.Ю. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 10 серпня 2022 року.

У засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Представники позивача та третьої особи у засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

10 серпня 2022 року підготовче засідання відкладено на 31 серпня 2022 року, про що постановлено ухвалу суду.

31 серпня 2022 року в засіданні представник позивача заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із заміною представника позивача.

Представник відповідача в засіданні проти задоволення вищевказаного клопотання не заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши у засіданні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, визнав його таким, що підлягало задоволенню.

Ухвалою суду від 31.08.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05 жовтня 2022 року.

Представник позивача в підготовчому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 02 листопада 2022 року.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи у засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність, вірогідність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі позивач) послалось на те, що рішенням Господарського суду Київської області в справі №911/874/13-г від 08.04.2013 року, яке набрало законної сили, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Консерви» на користь публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» 5 340 000,00 грн. заборгованості шляхом визнання за публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (далі третя особа) права власності, зокрема, на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білгородська сільська рада, с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Консерви» на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріально округу Мельник Р.А., за реєстровим №2044 та Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ №587018, виданого 21.06.2007 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів; кадастровий номер земельної ділянки 3222480400:05:002:0106 (Іпотечний договір від 23.01.2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №451 (зі змінами від 28.02.2013 року).

26 травня 2015 року між третьою особою та товариством з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд- (далі відповідач) був укладений договір купівлі продажу земельної ділянки (далі договір від 26.05.2015 року), згідно з умовами якого третя особа передала у власність відповідачу, а відповідач набув у власність земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221480400:05:002:0106, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Шевченкове, вулиця Амосова, 6.

На підставі вищевказаного договору, 26 травня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною була зареєстрована земельна ділянка, площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222840400:05:002:0106, розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білгородська сільська рада, с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, за товариством з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-.

24 лютого 2020 року між позивачем та третьою особою укладено договір №80/7-4 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності (далі - договір №80/7-4).

Згідно з п. 1.1 договору №80/7-4, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, третя особа передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна, зокрема, земельна ділянка, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, право власності на яке виникло у третьої особи на підставі рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2013 року, справа №911/874/13-г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 202403932224 та було припинено на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 26.05.2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л., та зареєстрованого в реєстрі за №1602; які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме:

-визнання права власності на нерухоме майно;

-визнання правочину/рішення щодо припинення права власності третьої особи недійсним;

- припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав третьої особи;

-відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

-визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб;

-та інші майнові права, які пов`язані із виникненням та припиненням права власності третьої особи на нерухоме майно, зокрема, але не виключно:

-витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння;

-оскарження у судовому порядку недійсності/дійсності правочину за яким третьою особою було

набуто право власності на нерухоме майно або припинено право власності на нерухоме майно;

-звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством України, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, суб`єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів;

-набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв`язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності третьої особи на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів на підставі яких третя особа набула право власності;

-отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто третьою особою;

-інші права, що пов`язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності третьої особи на нерухоме майно;

-пред`явлення позову про визнання права власності відповідача, якщо це право оспорюється або

не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за відповідачем, надалі за текстом - «майнові права».

Відповідно до п. 1.3 договору №80/7-4, майнові права вважаються переданими відповідачу з моменту підписання цього договору.

Позивач, звертаючись із позовною заявою до суду, послався на те, що відповідач незаконно зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222480400:05:002:0106, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, оскільки під час реєстрації земельної ділянки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Л.Л. була зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3221480400:05:002:0106, а не земельна ділянка з кадастровим номером 3222480400:05:002:0106, що, на думку представника позивача, є підставою для витребування земельної ділянки, із власності відповідача, у зв`язку з безпідставністю здійснення її державної реєстрації.

Тому, позивач звернувся до суду та просив:

- скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 202403932224, земельна ділянка, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, загальною площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21605479 від 26.05.2015 року, форма власності приватна, власник: товариство з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6;

- визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.

05 травня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, послався на те, що відповідачем право власності на вищевказану земельну ділянку було зареєстровано у встановленому законом порядку, а у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки він не являється власником цієї земельної ділянки та не був стороною правочину.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Судом встановлено, що 26 травня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис про право власності №21605479 на земельну ділянку, загальною площею 0,15 га, розташовану за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, долученим до матеріалів справи.

Звертаючись із позовною заявою до суду, позивач просив суд скасувати запис про реєстрацію права власності земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, загальною площею 0,15 га, за товариством з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-, та визнати за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Згідно з ч. 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр", кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 ст. 791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частиною 4 ст. 791 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Так, кадастровий номер земельної ділянки є унікальним ідентифікатором земельної ділянки в Державному земельному реєстрі, а присвоєння двом різним земельним ділянкам одного і того ж кадастрового номера не допускається.

Відтак, кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

У позовній заяві позивач послався на те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко Людмилою Леонідівною була зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером: 3221480400:05:002:0106, а не земельна ділянка з кадастровим номером: 3222480400:05:002:0106, що, на думку представника позивача, свідчить про безпідставність здійснення її державної реєстрації.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, спростовуючи доводи представника позивача, послався на те, що відповідач зареєстрував право власності на земельну ділянку, отриману відповідачем на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 26.05.2015 року, тому була допущена технічна описка при зазначенні кадастрового номера земельної ділянки у вищевказаному договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Документів, що підтверджували б факт незаконного заволодіння відповідачем цією земельною ділянкою, представник позивача суду не надав.

24 лютого 2020 року між позивачем та третьою особою був укладений договір №80/7-4 купівлі продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності (далі - договір №80/7-4), відповідно до умов якого третя особа передає у власність позивачу, а позивач приймає у власність майнові права щодо нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер - 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, 6.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (право володіння, розпорядження, користування), спеціальне майнове право на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та право вимоги.

Частиною 2 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно з ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік майнових прав.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Частиною 1 ст. 424 Цивільного кодексу України встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Так, особливістю права вимоги, як різновиду майнових прав, є його подвійна правова природа: з одного боку, це суб`єктивне право кредитора, яке виникає у зобов`язанні між кредитором і боржником. Це право кредитора вимагати і отримати від боржника виконання обов`язку в межах основного зобов`язання; з іншого боку, це право, яке виступає предметом похідного (вторинного) зобов`язання (щодо переходу права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора) або об`єктом, який передається новому кредитору, що, в свою чергу, супроводжується заміною сторони у зобов`язанні.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави вважати майновими: 1) речові права, в тому числі речові права на чуже майно; 2) майнові права інтелектуальної власності; 3) майнові корпоративні права; 4) зобов`язальні права (права вимоги майнового характеру); 5) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Так, під час укладення договору №80/7-4 від 24.02.2020 року між позивачем і третьою особою, під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично мав місце продаж права на звернення до суду з цим позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 16 та ст. ст. 387, 392 Цивільного кодексу України, хоча, з урахуванням зазначеного вище застереження щодо змісту або характеру майнових прав, що міститься в ч. 2 ст. 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, якщо власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто у разі, якщо річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень ст. 387 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту, захищає право власності в цілому, оскільки пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Разом з цим, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом наведеної норми позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Так, позов про визнання права власності у порядку, передбаченому ст. 392 Цивільного кодексу України, пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання наявного права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачу, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 2 ст. 182 Цивільного кодексу України встановлено, що державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Так, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, так і майнові права, відмінні від права власності на нерухоме майно, є правами, нерозривно пов`язаними з нерухомим майном, а тому підлягають державній реєстрації та виникають з моменту відповідної реєстрації.

Протилежне тлумачення норм права щодо обов`язкової реєстрації речових прав на нерухоме майно призведе до ризиків хаотичної та неконтрольованої купівлі-продажу майнових прав щодо об`єктів нерухомого майна без реальної можливості добросовісних учасників цивільного обороту отримавши необхідну інформацію з реєстрів щодо таких об`єктів нерухомості, що, в свою чергу, матиме негативні наслідки для всього цивільного обороту та прямо суперечитиме принципу реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Так, суд дійшов висновку, про те, що вимоги позивача про скасування запису в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно щодо реєстраційного номера об`єкта нерухомого майна 202403932224, земельної ділянки, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, загальною площею 0,15 га, для ведення особистого селянського господарства, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 21605479 від 26.05.2015 року, форма власності приватна, власник: товариство з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд-, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6, а також визнання за товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер 3222480400:05:002:0106, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво Святошинський р-н., с. Шевченкове, вул. Амосова, земельна ділянка 6, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

05 травня 2022 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого позивач звернувся до суду.

Оскільки судом встановлена відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 4 ст. 41, ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", абз. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 3, 4, 5, 6 ст. 16 Закону України "Про державний земельний кадастр", абз. 3 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ч. 2 ст. 3, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ч. ч. 1, 4 ст. 791, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. 1 ст. 16, ст. 177, п. 1 ч. 1 ст. 181, ч. ч. 1, 2 ст. 182, ст. 190, ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст. 328, ч. 4 ст. 334, ст. 387, ст. 392, ч. 1 ст. 424, ч. ч. 2, 3 ст. 656 Цивільного кодексу України, п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста до товариства з обмеженою відповідальністю -Еліт Буд- про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та визнання права власності.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.11.2022 року.

Суддя С. Грабець