Рішення

від 03.11.2022 по справі 916/778/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/778/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Вакарчук Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573);

про визнання укладеною додаткової угоди в редакції позивача до договору оренди

1. Суть спору.

Позивач ФОП ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№806/22 від 05.05.2022) до відповідача Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 укладеною в редакції, викладеній в прохальній частині позовної заяви, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Миколаївська міська рада проігнорувала заяву ФОП ОСОБА_1 за №000338 від 10.05.2018 про продовження терміну дії договору оренди землі від 12.09.2007 №5151 на новий строк та безпідставно ухиляється від укладення додаткової угоди про продовження терміну дії вказаного договору.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Разом із позовною заявою позивачем було подано до суду заяву (вх.№2-310/22 від 05.05.2022) про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2022 було задоволено заяву (вх.№2-310/22 від 05.05.2022) ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

Ухвалою суду від 10.05.2022 було відкрито провадження у справі №916/778/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 06.06.2022.

У судовому засіданні 06.06.2022 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про відкладення розгляду справи №916/788/22 на 04.07.2022.

22.06.2022 судом отримано від Миколаївської міської ради відзив (вх.№11102/22).

04.07.2022 до суду від представника ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№12040/22) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.07.2022 було задоволено клопотання ФОП ОСОБА_1 (вх.№ 12040/22 від 04.07.2022), продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/778/22 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №916/778/22 на 20.07.2022.

Також даною ухвалою запропоновано позивачу подати до суду у строк до 11.07.2022 відповідь на відзив, а відповідачу у строк до 20.07.2022 заперечення.

20.07.2022 до суду від Миколаївської міської ради надійшла заява (вх.№13764/22) про розгляд справи без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

20.07.2022 судом отримано від ФОП ОСОБА_1 відповідь на відзив (вх.№13814/22).

У судовому засіданні 20.07.2022 суд оголосив ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду на15.08.2022.

У судовому засіданні 15.08.2022 суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні при розгляді справи по суті до 07.09.2022.

07.09.2022 судом отримано від представника ФОП ОСОБА_1 клопотання (вх.№18720/22) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.09.2022 було оголошено перерву у судовому засіданні по справі №916/778/22 до 05.10.2022.

03.10.2022 до суду від представника ФОП ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх.№21354/22) про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 05.10.2022 суд, за результатом розгляду клопотання позивача, оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи №916/778/22 на 03.11.2022.

03.11.2022 судом отримано від представника ФОП ОСОБА_1 клопотання (вх.№24469/22) про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 03.11.2022 позивач не з`явився, однак повідомив суд про причини неявки, відповідач також не з`явився, однак завчасно подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 03.11.2022 судом було підписано вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 ГПК України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи ФОП ОСОБА_1 ..

Позивач повідомляє, що ФОП ОСОБА_1 орендує у Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 30 кв.м. (кадастровий номер 4810136300:06:002:0006) для розширення існуючого торговельного кіоску та подальшого його обслуговування.

Як вказує позивач 12 вересня 2007 року між сторонами укладено договір оренди землі №5151 щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років. 18 грудня 2012 року у ММР зареєстровано Договір про зміни №304-12 до договору оренди землі №5151, яким було продовжено оренду земельної ділянки на 3 роки відповідно до рішення ММР №18/42 від 05.07.2012. В подальшому 15 вересня 2015 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №49/29 про продовження оренди земельної ділянки строком на 3 роки, на підставі якого 02 листопада 2015 року сторонами укладено Договір про зміни №456-15 до договору оренди землі №5151 про продовження оренди земельної ділянки строком на 3 роки.

За твердженням позивача, протягом всього часу оренди ФОП ОСОБА_1 належним чином виконувала умови договору оренди, зокрема, своєчасно сплачувала орендну плату та користувалася землею згідно з цільовим призначенням.

Позивач зазначає, що 10 травня 2018 року орендар звернулася до орендодавця із заявою №000338 про продовження договору на новий строк. До заяви додано також проект відповідної додаткової угоди та відповідний опис дозвільної справи №00033.

Також позивач вказує, що 22.05.2018 Управління містобудування та архітектури ММР погодило поновлення договору оренди землі на новий строк для ФОП ОСОБА_1 . Проте за твердженням позивача, Миколаївська міська рада заяву орендаря не розглянула, жодного рішення не прийняла.

Як зазначив позивач, 12 вересня 2018 року строк дії договору закінчився, однак ФОП ОСОБА_1 продовжила користуватися земельною ділянкою, акт приймання-передачі ділянки з міською радою не підписувала, сплачує орендну плату та відображає ділянку у податковій звітності як об`єкт оподаткування.

Крім того, за твердженням позивача, протягом місяця з дня закінчення договору Миколаївська міська рада не висловила будь-яких заперечень щодо продовження користування землею зі сторони ФОП ОСОБА_1 , сплачену орендну плату не повернула та не вчиняла жодних дій для припинення користування землею.

Отже, на думку позивача, ФОП ОСОБА_1 належно виконувала свої обов`язки за договором оренди землі, до закінчення строку дії договору звернулася із заявою про його поновлення і відповідною додатковою угодою, продовжила користуватися землею. В свою чергу Миколаївська міська рада як протягом місяця з дня закінчення строку дії договору, так і в подальшому не висловила будь-яких заперечень щодо фактичного користування землею орендарем. Проте додаткову угоду Миколаївська міська рада не підписала, що порушує право ФОП ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

На думку позивача, договір оренди є поновленим в порядку ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» і додаткова угода має бути викладена у судовому рішенні, оскільки ФОП ОСОБА_1 як орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а Миколаївська міська рада як орендодавець, не повідомила протягом місяця після закінчення строку договору та ні в будь-який інший час про заперечення у поновленні договору оренди землі та щодо подальшого використання орендарем земельної ділянки.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що орендар звернувся до орендодавця із заявою про продовження дії договору оренди у 2018 році. З цього часу у відповідача виник обов`язок розглянути цю заву та прийняти по ній рішення, проте відповідач допустив протиправну бездіяльність і не розглянув вчасно цю заяву.

Позивач звертає увагу, що орендар повідомив Миколаївську міську раду про бажання продовжити договір в рамках початкового строку для такого повідомлення і в будь-якому разі за 1 місяць до закінчення договору. На думку позивача, це свідчить про його добросовісність і бажання продовжити користування землею, тим паче, що після закінчення строку договору орендар продовжив користуватися землею, сплачував за неї орендну плату та не повертав відповідачу. Водночас міська рада проти цього не заперечувала, постійно видавала відповідні довідки і приймала орендну плату.

Щодо строку позовної давності позивач зазначив, що такий строк не сплив в силу положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки на момент звернення позивача до суду карантин ще діяв, то і строк позовної давності ще не сплив.

3.2. Доводи Миколаївської міської ради.

Відповідач зазначає, що між сторонами було укладено договір оренди землі від 12.09.2007 № 5151 щодо земельної ділянки площею 30 кв.м. по АДРЕСА_2 . Вказаний договір на підставі відповідних рішень міської ради неодноразово подовжувався.

Відповідач звертає увагу на п. 3.1 Договору (в редакції договору про зміни № 456-15 від 02.11.2015 до Договору), дію договору продовжено з 12.09.2015 до 12.09.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця.

Таким чином, відповідач вважає, якщо позивач мала намір скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, вона була зобов`язана в силу умов Договору звернутися з відповідною заявою до відповідача не пізніше 12.03.2018. Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи та вказується самим позивачем з аналогічною заявою вона звернулася лише 10.05.2018, тобто з пропуском встановленого Договором 6-ти місячного строку.

За твердженням відповідача, позивач усупереч вимогам частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» і приписам Договору надіслав відповідачу повідомлення про намір його поновити лише за чотири місяці до спливу строку цього договору, а не за шість як того вимагав Договір.

На думку відповідача,, відсутність звернення позивача до відповідача за шість місяців до спливу строку Договору з повідомленням про поновлення такого договору означає, що позивач не реалізував право на поновлення договору оренди землі та не підтвердив у такий спосіб продовження користування земельною ділянкою після спливу строку цього договору.

Також відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки, як вважає відповідач, позивач знав або повинен був знати про своє порушене право ще з 11.06.2018 чи хоча б із дати припинення Договору - 12.09.2018, оскільки відповідного рішення про продовження орендних правовідносин між сторонами відповідач не приймав, будь-яких додаткових угод між сторонами не укладалося. Отже, строк позовної давності для позивача за заявленою вимогою сплив ще 11.06.2021 або принаймні 13.09.2021.

4. Обставини справи, встановлені судом.

10.08.2007 між Миколаївською міською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі №5151, за умовами якого, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.07.2007 за № 13/70 передає, а ФОП ОСОБА_1 приймає в оренду земельну ділянку для розширення існуючого торговельного кіоску та подальшого його обслуговування по АДРЕСА_2 , без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно /Заводський район/.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 30 кв. м., без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що договір діє протягом 5 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 9.3 договору оренди, після закінчення строку на який було укладено цей договір при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, Орендар має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору за тим самим цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася.

Також як передбачено п. 9.4 договору оренди, Орендар зобов`язаний не менш ніж за три місяці до закінчення строку договору оренди, звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди земельної ділянки або з повідомленням про намір її подальшого використання, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладення нового договору оренди землі.

Всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді Договору про зміни, що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення прийняте в установленому законодавством порядку. (п.12.1 договору оренди).

За умовами п. 12.5 договору оренди, після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх, обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Вказаний договір зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «ЦЕНТР ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.09.2007 за №040700100480.

Згідно з актом приймання-передачі від 12.09.2007, Миколаївська міська рада передала, а ФОП ОСОБА_1 прийняв в оренду земельну ділянку для розширений існуючого торговельного павільйону - подальшого його обслуговування поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 . Загальна площа земельної ділянки складає 30 кв.м.

18.12.2012 в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв було зареєстровано за №481010004001520 договір про зміни №304-12 до договору оренди землі який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 12.09.2007 за №040700100480 та у Миколаївській міській раді за №5151.

За умовами договору про зміни, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 05.07.2012 за №18/42 продовжує ФОП ОСОБА_1 оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску по АДРЕСА_2 , без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим в договір оренди було внесено, зокрема, нижченаведені зміни.

Сторони домовилися викласти п.3.1 договору оренди в такій редакції: «Термін оренди продовжений на 3 (три) роки до 12.09.2015. Орендар який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця».

Крім цього сторонами погоджено у пунктах 9.4 та 12.6 договору оренди замість слів «ніж за 3 (три) місяці» вважати чинними «ніж за 6 (шість) місяців».

02.11.2015 між сторонами було укладено договір про зміни №456-15 до договору оренди землі, за умовами якого сторони на підставі рішення Миколаївської Міської ради від 15..09.2015 №49/49 щодо продовження оренди земельної ділянки домовилися в договір оренди внести певні зміни, виклавши текст договору в новій редакції.

Згідно п.1.1 договору оренди в редакції договору про зміни №456-15, Миколаївська міська рада на підставі рішення від 15.09.2015 №49/29 продовжує ФОП ОСОБА_1 оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розмішеного торговельного кіоску, по АДРЕСА_2 / без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди в редакції договору про зміни №456-15, дію договору продовжено з 12.09.2015 до 12.09.2018. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний, письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для подовження строку дії договору .(поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця.

За умовами п. п. 9.3, 9.4 договору оренди в редакції договору про зміни №456-15, Орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору) за тим самим цільовим та функціональним використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася при умові належного виконання обов`язків за умовами цього Договору. Орендар зобов`язаний у разі наміру скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, письмово повідомити про це Орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору, або повідомити про інший намір її використання, при цьому орендна плата за землю вноситься до дня звільнення земельної ділянки від споруд та приведення її у стан, придатний для використання (до повернення її за актом приймання-передачі) або до укладення нового Договору. Закінчення строку дії нього Договору не звільняє Орендаря від обов`язку сплати заборгованості по орендній платі в повному обсязі, у т.ч. з урахуванням плати за період після спливу строку цього Договору до дати повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі.

Орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на продовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі Орендар повинен за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі продовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням зміну законодавстві тощо на дату продовження цього Договору.

Отже судом встановлено, що вищенаведеними змінами до договору оренди №5151 сторони узгодили оновлений порядок продовження строку оренди (поновлення договору), а саме у разі наміру Орендаря на продовження строку дії такого договору, останній зобов`язаний за 6 місяців до закінчення строку дії договору оренди письмово повідомили Орендодавця про такий намір.

Як вбачається із матеріалів справи 10.05.2018 до Миколаївської міської ради надійшла заява ФОП ОСОБА_2 за №000338 про поновлення договору оренди земельної ділянки для обслуговування торгівельного кіоску. До такої заяви додано опис дозвільної справи, серед яких містився проект додаткової угоди.

22.05.2018 листом за вих.17-1992 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради повідомило Виконком міської ради про можливість поновлення строку дії правових документів права користування ФОП ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 30 кв.м для обслуговування торговельного кіоску по АДРЕСА_3 , на строк, який встановлений раніше оформленим правовим документом на користування земельною ділянкою.

Управління земельних ресурсів повідомляло ФОП ОСОБА_1 листами №11.02-19-589 від 15.07.2021 та №11.02-19-589 від 12.01.2022 про те, що питання відносно продовження строку оренди знаходиться на розгляді в виконавчих органах Миколаївської міської ради.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази повернення ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею 30 кв. м., після закінчення строку дії договору оренди до Миколаївської міської ради та матеріалами справи підтверджується факт подальшого використання зазначеної ділянки Орендарем після закінчення строку такої оренди.

Як зазначив позивач, оскільки Миколаївська міська рада не розглянула у встановлений строк заяву ФОП ОСОБА_1 про поновлення строку дії оренди та не надала заперечень у поновленні договору оренди землі та будь-якої інформації щодо подальшого використання орендарем земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди №5151 в редакції, наведеної позивачем в прохальній частині позову.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Оскільки позовні вимоги у даній справі направлені на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, то вказаний спір стосується договірних правовідносин, на які поширюється дія загальних норм Цивільного кодексу України, що підтверджується як Земельним кодексом України так і Законом України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

У п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Можна зробити висновок, що за загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, які виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів та зазначенням його істотних умов і у відповідній формі.

Визначення договору оренди землі містить стаття 792 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

У статті 13 Закону України «Про оренду землі» вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Переважне право на поновлення договору оренди передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» та реалізація такого права можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача про продовження строку дії оренди, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частинами 3, 5 вищевказаної норми передбачено, до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності) або уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

При цьому ч. ч. 8, 11 вказаної статті встановлено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 висловлено наступну правову позицію.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Близький за змістом висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц.

При цьому відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Таким чином, Велика Палата висловилась щодо підстав поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті Закону України "Про оренду землі" і згідно такого висновку для задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Частиною 2 статті 33 вказаного вище закону встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Тобто в цій статті передбачено, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція цієї статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.

Як вбачається з встановлених судом обставин справи, сторони в договорі оренди землі з останніми змінами від 02.11.2015 передбачили, що він діє до 12.09.2018, а орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору (пункти 3.1., 9.4., 11.6 договору оренди).

У силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 651 наведеного кодексу визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент звернення позивача до відповідача про продовження строку дії оренди, щодо визначення строку повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, вказує, що сторонами у договорі має бути встановлений строк для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Отже, враховуючи викладене, суд не погоджується із доводами позивача, що він як орендар дотримався строку звернення до орендодавця з наміром продовження дії оренди, передбаченого законом, а саме за місця до закінчення строку дії договору, оскільки ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що процедура реалізації переважного права на поновлення строку дії оренди землі повинна бути ініційована орендарем у строк, визначений у договорі, та, як неодноразово зазначав Верховний Суд, у разі відсутності у договорі такого строку для звернення орендаря до орендодавця з пропозицією продовження строку оренди, застосовуються положення закону щодо звернення орендаря за місяць до закінчення строку дії договору.

При цьому позивач вказаний в договорі строк пропустив і звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору на новий строк 10.05.2018 (пізніше, ніж за 6 місяців до закінчення строку дії договору 12.09.2018), що унеможливлює з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду та умов договору задоволення позову про поновлення договору оренди землі на підставі ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року по справі №915/1003/20.

Подібна правова позиція щодо необхідності повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк з дотриманням строку, передбаченого умовами договору, викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №915/1796/19 та від 19.11.2020 у справі № 914/236/18.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у даних спірних правовідносинах є орендар. Тому у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушення позивачем передбаченого договором оренди строку звернення до відповідача з письмовою пропозицією щодо продовження дії оренди земельної ділянки не може свідчити про належне дотримання орендарем процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди, що позбавляє його такого права та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, враховуючи порушення орендарем строків на звернення з письмовою пропозицією щодо продовження строку дії договору оренди, бездіяльність відповідача, як орендодавця, щодо розгляду заяви позивача про поновлення строку оренди земельної ділянки не може розглядатись судом неправомірною та такою, що призвела до порушення права орендаря на продовження строку дії договору оренди.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності.

Дійсно, позивач, як сторона договору оренди, повинен бути обізнаний про умови такого договору та його переважне право на продовження строку оренди, та вважаючи, що таке його право було порушене орендодавцем Миколаївською міською радою, з моменту закінчення місячного строку після звернення до відповідача із заявою від 10.05.2018 про поновлення договору оренди мав право протягом строку загальної позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, звернутись до суду за захистом свого права.

Між тим, п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Оскільки на думку позивача, його право було порушене 11.06.2018, то трирічний строк позовної давності мав би сплинути 11.06.2021, однак враховуючи, що в грудні 2020 року на території України було запроваджено карантин, строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який на момент звернення позивача до суду не скасований у встановленому законом порядку, а отже суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строку позовної давності.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, з огляду на недоведеність позивачем належними та допустимими доказами дотримання процедури реалізації переважного права на продовження строку дії договору оренди земельної ділянки, зокрема строків звернення до орендодавця з наміром поновити договір оренди, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди №5151 про продовження строку дії такого договору на три роки.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові, судові витрати відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

З огляду на відмову судом у задоволенні заявлених ФОП ОСОБА_1 позовних вимог, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 07.05.2022 по справі №916/778/22 щодо заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

Керуючись ст. ст. 129, 145, 232, 233, 236-238, 240-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

3.Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвало суду від 07.05.2022 по справі №916/778/22, у вигляді заборони Миколаївській міській раді та її виконавчим органам в тому числі Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради здійснювати будь-які дії щодо демонтажу тимчасово розміщеного торговельного кіоску на земельній ділянці з кадастровим номером 4810136300:06:002:0006, що розміщений на підставі договору оренди землі №5151 від 12.09.2007.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 14 листопада 2022 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська